Зміст та етапи рекреаційно-туристичного районування - Туристичне країнознавство як навчальна та наукова дисципліна. Теорія і методика туристичного вивчення країни

Туристичний район як основна одиниця рекреаційно-туристичного районування.

У процесі перманентного розвитку рекреаційного господарства неминуче відбувається невпинна диверсифікація географічного або територіального поділу праці. Наслідком цього є закріплення за певними територіями тих чи інших видів рекреаційної діяльності. Поступово формуються рекреаційні райони з їх власним "обличчям". У найзагальнішому вигляді вони визначаються як території різного таксономічного рангу, набір рекреаційних ресурсів, об'єктів і послуг яких є помітно відмінним від інших територій такого самого таксономічного рангу.

Рекреаційні райони виокремлюються під час науково-прикладної процедури рекреаційного районування. Вона є процесом поділу певної країни, регіону світу чи всієї планети на таксономічні одиниці з помітною своєрідною спеціалізацією рекреаційного господарства, певним поєднанням рекреаційних ресурсів, власною стратегією розвитку рекреації і туризму. Наслідком рекреаційного районування є виокремлення і відповідне картографування рекреаційних районів.

З господарського погляду, рекреаційні райони поділяються на два типи. В одному з них рекреаційне господарство домінує над усіма іншими галузями. Такі райони можна назвати рекреаційно переважальними.

Однак у багатьох рекреаційних районах у структурі валового внутрішнього продукту рекреація і туризм є важливою, але не переважальною, складовою. Такі райони називаються рекреаційно недостатніми.

За сутністю рекреаційний район фактично є одним з видів галузевих районів, які виокремлюються в економічній і соціальній географії. Разом з тим, у зв'язку з просуванням людства у напрямку створення пост-індустріального суспільства рекреаційні райони все більше перетворюються на рекреаційно переважальні. Рекреація і туризм стають своєрідною галуззю - організатором усього соціально-економічного життя свого регіону. Всі інші галузі цієї території вимушені підпорядковувати свої інтереси потребам домінуючої і стратегічно найперспективнішої галузі того чи іншого економічного району.

Рекреаційне районування, як і суспільно-географічне районування в цілому, полягає у пошуку, виокремленні та картографуванні ядер районоутворення. Ними є певні поселення, які функціонують на базі використання рекреаційних ресурсів. Окремі ядра районоутворення неминуче розширюють зв'язки між собою, врешті-решт поширюючи власні "поля впливу" спочатку до їх зіткнення, а потім і накладання. Тому спостерігаються різні стадії формування рекреаційних районів: від одно - до поліядрових, від просторово несумісних "полів впливу" до їх накладання одне на одного.

Процес рекреаційного районування, наслідком якого є виокремлення рекреаційних районів, є доволі суб'єктивним. Багато залежить від мети, яку ставить перед собою дослідник, та рівня повноти врахування ним районоутворюючих чинників, які можуть мати латентний характер, що сильно впливає на результати районування.

Хоча схем рекреаційного районування не так вже й багато, вони залежно від принципів, критеріїв, власних уподобань дослідників доволі суттєво відрізняються. Донині немає обгрунтованих універсальних кількісних показників, які можна було б покласти в основу рекреаційного районування. Тому панує оцінковий підхід, який базується на певному рівні наукового досвіду дослідника, а не на строгих розрахунках.

У рекреаційному районуванні можна скористатися підходом професора К. Мезенцева, який пропонує для суспільно-географічного районування виокремлювати такі три етапи:

    1) виокремлення ядер районоутворення; 2) делімітація регіонів; 3) аналіз структури регіонів.

Він також наголошує на тому, що ефективним методом виокремлення ядер районоутворення є математико-картографічний, який грунтується на механізмі побудови карт статистичних поверхонь потенціалу поля певного явища.

Порівняно з іншими суспільно-географічними районами, рекреаційні райони мають декілька особливостей. Головна з них полягає не стільки в сезонності функціонування (вона притаманна, наприклад, і промисловим районам), скільки в масових міграціях людей, іноді з усієї планети, до цих територій. Це приводить до просторово-територіального перерозподілу величезних обсягів грошових, а за ними і матеріальних та трудових ресурсів. Ці обсяги постійно зростають.

Для рекреаційних районів велике значення мають особливості їх економіко - і політико-географічного положення. Які б багаті рекреаційні ресурси не були в Лівані чи на Північному Кавказі Росії, але воєнні дії тут суттєво обмежують, а то й взагалі роблять неможливим розвиток рекреації і туризму.

У цілому вирішальними чинниками географічного положення рекреаційних районів є:

    А) транспортно-географічне положення, рівень забезпечення транспортною інфраструктурою тощо; Б) розміщення рекреаційного району стосовно основних джерел нинішніх і потенційних рекреантів; В) розміщення стосовно основних баз забезпечення рекреаційного господарства всіма видами ресурсів, особливо продуктами харчування; Г) розміщення стосовно інших рекреаційних районів, особливо конкурентоспроможних.

Визначення рекреаційного району. Його характерні рисн.

Поняття рекреаційного району в рекреаційній географії як суспільній науці базується на теорії територіального поділу праці - невід'ємної частини теорії суспільного поділу праці, розробленої класиками. Отже, рекреаційний район - соціально-економічна категорія.

У найбільш загальному плані до рекреаційного району може бути віднесена територія, де рекреаційна діяльність розвита настільки, що вистутгає як галузь спеціалізації.

Помилковим представляється думка деяких дослідників про те, що рекреаційним районом може бути лише така територія, де туризм у народногосподарському комплексі має домінуюче значення. Хоча такі райони й існують, але їхній дуже мало.

Визначимо рекреаційний район як територіальну сукупність економічно взаємозалежних рекреаційних - підприємств, що спеціалізуються на обслуговуванні рекреантів, що дозволяє щонайкраще задовольнити їхньої потреби, використовуючи існуючі природні й культурно-історичні комплекси території і її економічні умови.

Рекреаційні райони мають ряд характерних рис.

    1. Рекреаційний район - соціальне за своїм характером і кінцевим продуктом утворення. Його продукція - рекреаційні послуги, що забезпечують розширене відтворення фізичних і духовних сил населення. 2. На відміну від інших можливих галузевих районів як виробничої, так і невиробничої сфер, де процеси відтворення протікають в окремих стадіях, для рекреаційних районів характерний четьгосхединьга процес суспільного відтворення: виробництво, обмін, розподіл і споживання. У рекреаційних районах між двома крайніми фазами - виробництвом і споживанням - як правило, немає тимчасового розриву. Це відноситься до головної продукції - рекреаційним послугам, що не можуть накопичуватися в пуття. 3. Для розміщення рекреаційних районів, що виконують функції тривалого (щорічного) відпочинку, характерне яскраво виражена орієнтування на ресурси, у цьому - їхня подібність із галузевими районами гірничодобувної рибної, лісової промисловості і почасти сільськогосподарськими районами. На відміну від природних рекреаційних районів, формування яких детерменируетея транспортною приступністю, рекреаційні райони міжнародного і державного значення при інших рівних соціально-економічних умовах виникають на унікальних сполучень рекреаційних ресурсів, розповсюджених обмежено. 4. Багатьом рекреаційним районам властива сезонність функціонування, обумовлена як природною ритмікою, так і поруч аспектів організації громадського життя.

Умови і фактори рекреаційного районоутворення. Рекреаційне районування являє собою один з видів галузевого соціально-економічної о районування. Подібно том}' як у процесі і результаті територіального поділу праці в сфері матеріального виробництва під впливом визначених умов та факторів розвитку і розміщення окремих його галузей складаються галузеві райони, подібно цьому в сфері відпочинку і туризм)' під впливом специфічних умов та факторів формуються рекреаційні райони.

Більш важливою складовою частиною умов рекреаційного районоутворення є соціально-економічне середовище. Справа в тім, що вона в процесі районоутворення і функціонування рекреаційних об'єктів виступає у двох якостях. З одного боку, група її компонентів відноситься до рекреаційних ресурсів соціально-економічного походження. Такими компонентами служать археологічні, історичні, архітектурні, містобудівні й культурні визначні пам'ятки, унікальні виробництва й оригінальні виробничі об'єкти.

Інша група елементів соціально-скономічного середовища складає зовнішню і внутрішню обстановку формування й розвитку рекреаційних районів як системних утворень.

До зовнішніх соціально-еконошчних умов рекреаційного районоутворення відносяться ті з них. вплив яких відбувається в результаті просторової взаємодії рекреаційного району із соціально-економічними даностями, що лежать за його межами. Такі умови в економічній географії прийнято називати умовами економіко-географічного положення.

Похожие статьи




Зміст та етапи рекреаційно-туристичного районування - Туристичне країнознавство як навчальна та наукова дисципліна. Теорія і методика туристичного вивчення країни

Предыдущая | Следующая