ТУРИЗМ ЯК ОДНА ІЗ ФОРМ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ЛЮДИНИ - Еволюція міжнародного туризму

Туризм можна визначити як здійснення туристської активності та організацію туристичної діяльності, що спрямована на задоволення рекреаційних, пізнавальних, економічних та духовних потреб особи шляхом переміщення соціальних суб'єктів в соціальному просторі. Туристська активність розуміється як подорожі по країні або виїзд за кордон соціальних суб'єктів з метою безпосереднього задоволення своїх фізичних, пізнавальних, оздоровчих, спортивних, ділових, релігійних, духовних та інтелектуальних потреб. А туристична діяльність - це підприємницька діяльність підприємств, установ, організацій, фірм на туристичному ринку, спрямована на задоволення потреб суб'єктів туризму.

Суб'єктом туризму виступають, з одного боку, ті соціальні суб'єкти, які подорожують країною або виїзджають за кордон, задовольняючи свої фізичні, духовні та інтелектуальні потреби, тобто туристи; з іншого боку, суб'єктами туризму виступають підприємства, установи, організації, які здійснюють та регулюють підприємницьку діяльність, спрямовану на задоволення пізнавальних, оздоровчих, спортивних, ділових, релігійних та інших потреб туристів.

До об'єктів туризму належать сполучення природних комплексів та культурних цінностей, які приваблюють увагу та можуть задовольнити духовні потреби туристів та сприяти відновленню та розвитку їхнього фізичного та інтелектуального потенціалу.

Туристська активність виступає однією з форм творчості людини, за допомогою якої здійснюється самопізнання, реалізація свого "Я", пошук соціального призначення; в ХХІ столітті стає однією з форм боротьби за виживання; дозволяє отримувати переваги в конкурентній боротьбі з іншими соціальними суб'єктами. Туристська свобода обумовлена світоглядними орієнтирами особи, можливістю використання нею соціального досвіду інших при здійсненні власного життєвого проекту.

В суспільстві туризм виконує декілька функцій. Базовими є соціально-демографічна, культуротворча, економічна, людинотворча, гуманістична та екологічна.

Соціалізація людини, коли вона здійснюється з наміром та цілеспрямовано, є процесом виховання людської особистості. Виховання туризмом відбувається в туристських мандрівках, коли людина набуває певного життєвого досвіду, вчиться терпляче долати незручності, загартовувати тіло й дух, цінувати свою батьківщину і з повагою ставитися до культури, традицій, світогляду народів інших країн.

Необхідно підкреслити, що туризм дозволяє поєднати відпочинок із пізнанням життя, побуту, історії, культури, традицій, звичаїв свого й інших народів, розширити кругозір людини, розвинути її інтелект, краще усвідомити реальну картину світу та сформувати естетичний смак.

В практиці туризму духовні цінності повинні переважати над елементами матеріального та технічного характеру. Такими основними духовними цінностями є:

    1) повний та гармонійний розвиток людської особистості; 2) постійне зростання пізнавального та виховного аспекту; 3) рівні права народів в визначенні своєї долі; 4) визволення людини, розуміючи це як право на повагу її гідності та індивідуальності; 5) визнання самобутності культур та повага до моральних цінностей народів.

Виховна функція туризму тісно пов'язана з пізнавальною, сутність якої полягає в наданні можливостей пізнання оточуючого світу, накопичення досвіду, формування світогляду, підвищення рівня знань та практичних навичок, що в свою чергу сприяє розвитку науки, мистецтва, культури і є важливим чинником суспільного розвитку.

Здібність туризму до змістовного наповнення певних моментів життя лежить в основі його компенсаційної функції. Туризм ідеально відтворює витрачені людиною під час повсякденної рутини емоційні та фізичні сили. Разом з релігією, мистецтвом, а подекуди і соціально неконструктивними видами діяльності - наркоманією, алкоголізмом, є втечею від одноманіття життя як такого, що набридло.

Даючи насолоду і виступаючи засобом відпочинку, туризм може в якійсь мірі розважити людину. В цьому полягає розважальна функція туризму. Престижна функція туризму сприймається як прояв і стимулювання найактуальніших та найекстравагантніших уподобань.

Гуманістична функція визначається тим, що ми розглядаємо туризм як засіб міжлюдських відносин, як форму міжособистісних комунікацій. Вона має такі похідні:

    1) Ідеологічна функція, яка полягає в тому, що в туризмі виявляється світогляд суспільства. Не можна погодитися з висловом, що туризм - поза ідеологією. Світ подивитися і себе показати - це бажання схоже на патріотизм, прагнення до утвердження вітчизняних ідеалів. Підготовка до туризму повинна поєднуватися з підготовкою громадянина до виконання свого громадянського обов'язку. Підготовка до туристської практики, проведення відпусток та здійснення подорожей є частиною процесу навчання молоді. 2) Політична функція туризму, яка зумовлена тим, що він не тільки сприяє культурному збагаченню націй, але й є дієвим засобом налагодження мирних відносин між країнами і суспільного прогресу людства. 3) Сутність етичної функції полягає в намаганні туризму збалансувати розбіжності в соціально-культурних традиціях та звичаях народів світу, в сприянні реалізації прав кожної людини щодо напрямків та форм туристської активності. Сучасний туризм став фактором соціальної рівноваги, взаєморозуміння між людьми і народами і розвитку особистості. Крім його добре відомих економічних аспектів він набуває культурного та духовного значення, які повинні бути захищені від негативних наслідків, обумовлених економічними факторами.

Туристичні ресурси різних країн складаються як із природних багатств, так і з матеріальних цінностей. Всі туристичні ресурси є надбанням людства. Національні суспільства і міжнародна спільнота повинні проводити необхідні заходи по їх захисту. Захист природних, історичних, культурних та релігійних місць за будь-яких обставин, а особливо під час конфліктів, повинен бути однією з основних обов'язків держави. Однак сучасний туризм у певній мірі наносить шкоди навколишньому середовищу. Відбувається зміна природних умов, особливо погіршення життєвих умов людей, представників тваринного і рослинного світу.

Інформаційне суспільство породжує людину, здатну до надзвичайно інтенсивної діяльності в будь-якій ситуації, крайній мобільності майже в кожний момент свого життя. Можна виділити 3 аспекти мобільності сучасної особи. По-перше, це територіальна мобільність, яка потребує наявності власного транспорту, мережі автодоріг і системи обслуговування, що створюється в тому числі і туристичною галуззю. По-друге, це виробнича мобільність, тобто здатність та готовність заради інтересу справи здійснювати численні подорожі. А також змінювати професії, вид і рід діяльності. По-третє, соціальна мобільність, "при якій стандартизація побуту, умов праці і заробітку людей дозволяє розвинутися їхнім здібностям працювати і жити в різних соціальних середовищах, змінювати місто і навіть країну перебування".

Міжнародний туризм культуротворчий гуманістичний

Похожие статьи




ТУРИЗМ ЯК ОДНА ІЗ ФОРМ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ЛЮДИНИ - Еволюція міжнародного туризму

Предыдущая | Следующая