ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МЕТОДИКИ РУХЛИВИХ ІГОР В ЛЕГКІЙ АТЛЕТИЦІ - Методика проведення рухливих ігор в легкій атлетиці

На важливу роль гри у всебічному розвитку дітей указували: О. М. Горький, А. С. Макаренко. Гру дітей вони розглядали, як основний вид фізичної й рухової діяльності. Великого значення грі надавав видатний фахівець у справі фізичного розвитку дітей П. Ф. Лесгафт, вважаючи, що вона є вправою, за допомогою якої дитина готується до життя. Школою підготовки дітей до життя називає гру А. С. Макаренко" Гра має важливе значення у житті дитини, має те саме значення, яке у дорослого має діяльність, робота, служба. Яка дитина в грі, такою з багатьох поглядів вона буде в роботі. коли виросте." ( К 11954, т-4, с 366). Підкреслював, що гра має виховувати якості майбутнього працівника й громадянина. О. М. Горький вважав гру цінним засобом виховання не тільки фізичного, а й розумового указуючи на її зв'язок із соціальним середовищем, яке оточує дитину. Він говорив. що гра шлях дітей до пізнання світу. в якому вони живуть і який змінюється. Адже для дітей ігри - це їхнє безпосереднє життя, а вчитель за допомогою ігор формує в них риси характеру. Гідні нашої нації. В грі закладено невичерпні можливості для вивчення психології учнів. Та зважаючи навищеприведене рухливі ігри, беруть початок саме з народної фізичної культури,. Яка включає ті види рухливої активності та методи їх, використання, які історично склалися серед певної етнічної спільноти людей з метою адекватного біологічного, психічного. етнічного, естетичного впливу на природний розвиток людини, її пристосування до навколишнього середовища, підготовки до трудової діяльності та військової справи.

Кожен народ, залежності від соціально - економічних умов свого розвитку, психічного складу, географічного положення тощо історично виробляв самобутні види рухливих ігор та розваг, способи їх, використання, які потім склали своєрідні системи тіло виховання. Не є винятком у цьому плані й традиції української системи фізичного виховання, основу якої складає надзвичайно багатий пласт народних рухливих ігор.

Форми проявлення гри дуже різноманітні. Разом із розвитком людського суспільства, вони неперервно вдосконалюються й ускладнюються. Гра - це свідома діяльність, направлена на досягнення умовно поставленої мети.

Складність того, що прийнято називати "грою",наочніше всього виявляється при знайомстві з різноманітними теоріями, які пояснюють походження й значення гри. Ученими висунуто безліч пропозицій і точок зору. Та всі вони згруповані навколо двох основних положень. Одні стверджують споконвічність незмінність гри і її первинність по відношенню до праці. Другі, навпаки, вважають, що саме праця породжує гру і визначає її розвиток. Шиллер, Гросс, Холл та інші вбачали в грі тільки проявлення вроджених інстинктів, які переслідують визначену біологічну мету. Між грою людини й тварини вони не бачили різниці. Гру й працю вони протиставили один одному.

Дотримуючись теорії " вільної гри", вони заперечують необхідність педагогічного втручання в діяльність граючих і в той самий час свідомо культивують ігри, де панує культ сили, і тим самим допомагають виховувати модель у дусі агресії й жорстокості. Г. В.Плєханов першим запропонував думку, що в житті людського суспільства праця старша за гру. Він заперечував тотожність гри тварин і людини. У грі знаходить своє відображення навколишня дійсність, або, іншими словами, матеріальні умови життя людського суспільства. Це відображення є результатом діяльності свідомості, яке притаманне тільки людині.

Майже на всьому протязі життя людина тісно пов'язана з грою, причому в період самого активного формування - в дитячі і юнацькі роки ігрова діяльність займає найбільше місце. Зміст ігор змінюється разом із ростом і розвитком дитини. Якщо на перших етапах ігрова діяльність носить спрощений характер, то пізніше вона значно збагачується як по формі, так і по змісту. Ці зміни визначаються зростаючою роллю свідомості в житті дитини. Виняткова роль належить іграм у становленні та зміцненні
Дитячого колективу, адже іграм завжди властиві елементи здорового суперництва, цікавого змагання. Ігрові змагання, як справедливо підкреслював В. О. Сухомлинський, участь дітей спільних дій, взаємної виручки, підтримки, організованості, дисципліни, винахідництва, додержання інтересів колективу. Ігрова діяльність завжди пов'язана з виникненням і розвитком між гравцями певних стосунків. Вона сприяє активному спілкуванню дітей, встановленню контактів. Не в усіх дітей, особливо на перших порах, однаковий нахил до зближення. Одні діти товариські, інші замкнені, сором'язливі. Під час гри вдається включити всіх учнів у колективну діяльність, допомогти зайняти належне місце серед своїх ровесників.

У рухливих іграх є завжди і переможені і переможці. Дуже важливо навчити дітей не хвалитися, коли вони виграють і, навпаки, якщо поразка - не впадати у відчай. Особливо слід добиватися, щоб діти зберігали дружнє ставлення до переможців і до тих, хто програв, причому всі стосунки мають грунтуватися на доброзичливості, глибокій повазі до однокласників, товаришів.

За допомогою рухливих ігор розвиваються різноманітні рухові якості, і перш за все швидкість і спритність. Одночасно закріплюються й удосконалюються рухові навички; рухові якості проявляються все повніше й різноманітніше.

Рухові навички формуються гнучкими, пластичними. У зв'язку з вимогами, пред'явленими до людини високо автоматизованою працею, особливо значним є розвиток зорово-рухової координації й поява так званої " ручной умелости".

Складні і різноманітні рухи в ігровій діяльності. В них, як правило, можуть бути задіяні всі м'язові групи. Це сприяє гармонійному розвитку опорно-рухового апарату. Умови ігрового змагання вимагають від учасника досить великих фізичних навантажень. Почергова зміна моментів відносно високої інтенсивності з паузами відпочинку й діями, які потребують невеликого напруження, дозволяє гравцям виконувати великий об'єм роботи. Змінний характер навантаження більше всього відповідає віковим особливостям підростаючого організму і тому виявляє сприятливий вплив на удосконалення діяльності функціональних систем кровообігу й дихання.

Гігієнічне значення ігор посилюється можливістю їх, широкого використання в природних умовах. Ігри на лижах, у лісі, в воді і. т.д. - ні з чим незрівнянний засіб загартування й зміцнення здоров"я.

Похожие статьи




ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МЕТОДИКИ РУХЛИВИХ ІГОР В ЛЕГКІЙ АТЛЕТИЦІ - Методика проведення рухливих ігор в легкій атлетиці

Предыдущая | Следующая