ВАДЖРАЯНА - Буддизм

З VI по IX ст. в Індії затвердився новий напрямок, що мав кілька назв: ваджраяна ("алмазна колісниця"), буддійський тантризм, езотеричний буддизм, тибетський буддизм та інші. Цей напрямок ще більше пов'язував буддизм із можливостями конкретної особистості. Поступовому навчанню й нагромадженню заслуг, характерному для махаяні, протиставлялася миттєво, подібна до блискавки реалізація природи будди. Ваджраяна пов'язувала освіту буддиста з ритуалом присвяти, що проходив під суворим контролем досвідченого наставника. Оскільки має місце передача знань "від посвяченого до посвячуваного", ваджраяну називають також езотеричним буддизмом, а європейці, ще в XIX в. звернули увагу на величезну роль наставників (лам) у практиці тибетських буддистів і називають цю релігію ламаїзмом.

Ваджра ("блискавка", "алмаз") є символом твердості, незламності, істинності вчення Будди. Якщо в інших напрямках буддизму тіло вважалося символом пристрастей, які втримують людину в сансарі, то тантризм ставить тіло в центр своєї релігійної практики, вважаючи, що в ньому міститься вища духовність. Здійснення ваджри в людському тілі є реальне поєднання абсолютного (нірвани) і відносного (сансари). У ході спеціального ритуалу розкривається присутність природи будди в людині. Виконуючи ритуальні жести (мудри), послідовник ваджраяни реалізує у власному тілі природу будди; вимовляючи священні заклинання (мантри), він реалізує природу будди в мові; а споглядаючи божество, зображене на священній діаграмі або схемі всесвіту (мандалі), реалізує природу будди у власному розумі і ніби стає буддою в плоті. Таким чином, ритуал перетворює людську особистість у будду, і все людське стає священним.

У ваджраяні розвивається не тільки ритуал, але й філософія. Вся буддійська література об'єднується у два основних збірники: "Ганджур" - канонічні твори і "Данджур" - коментар до них. До IX ст. ваджраяна досить широко розповсюджується, але укорінюється головним чином у Тибеті, звідки проникає в Монголію, а відтіля в XVI-XVII ст. приходить в Росію.

Як всеазійська релігія буддизм досяг свого підйому саме до IX ст. Під його впливом перебувала значна частина Азії й прилеглих до неї островів. У цей період релігійна практика в рамках одного напрямку буддизму в різних країнах майже не мала розбіжностей. Наприклад, махаяністи Індії читали ті ж тексти й займалися тими ж медитативними вправами, що й махаяністи Китаю, Центральної Азії й інших регіонів. Більше того, буддизм впливав на релігійні традиції цих регіонів: на індуїзм в Індії, даосізм у Китаї, синтоїзм у Японії, шаманство в Центральній Азії, бон у Тибеті. Ці ж релігії, сприймаючи буддійські ідеї й цінності, у свою чергу, самі впливали на буддизм.

Однак після IX ст. ситуація змінилася. Буддизм занепав і до XII ст. поступово був витиснутий з Індії.

Оле Нідал ( 19 березня 1941) -- вчитель буддизму Діамантового Шляху. Передає вчення лінії Карма Каг'ю в адаптованому для європейців, відмінному від автентичної традиції вигляді. Карма Каг'ю є відгалуженням Каг'ю -- однієї з чотирьох найбільших шкіл Ваджраяни, тибетского буддизму. З початку 1970-х років Оле Нідал подорожує, читаючи лекції, проводячи медитаційні курси та засновуючи буддійські центри.

Навчання та зустріч із буддизмом

Оле Нідал виріс у Данії. Протягом 1960--1969 рр. навчався в університеті Копенгагена, а кілька семестрів -- у Тюбінгені та Мюнхені в Німеччині. Спеціалізація: філософія, англійська та німецька мови.

1961 році знайомиться зі своєю майбутньою дружиною Ханною. У 1968 р. вони їдуть у весільну подорож до Непалу, де зустрічають свого першого буддійського вчителя Лопена Цечу Рінпоче -- Ламу лінії Другпа Каг'ю. Під час наступної мандрівки вони знайомляться з Шістнадцятим Кармапою Рангджунга Рігпе Дордже, головою лінії Карма Каг'ю, і стають його першими західними учнями.

Ставши близькими учнями Шістнадцятого Кармапи Оле та Ханна Нідал знайомляться з іншими вчителями Каг'ю -- Калу Рінпоче, Кюнзігом Шамарпою, Джамгоном Конгтрулом Рінпоче, Сіту Рінпоче тощо. Вони також стають учнями Лопена Цечу Рінпоче та Кюнзіга Шамарпи.

Центри Діамантового Шляху

Шістнадцятий Кармапа доручив Оле Нідалу засновувати центри Карма Каг'ю на Заході. Згідно з побажаннями своїх учителів, починаючи з 1973 року він подорожує і проводить лекції, неодноразово також відвідує Україну. Відтак заснований перший медитаційний центр у Копенгагені, який пізніше відвідує Чотирнадцятий Далай-лама Тензін Г'яцо.

Центри, які заснував Оле Нідал, називаються Центрами Діамантового Шляху. Діамантовий Шлях -- це варіант перекладу Ваджраяна з санскриту.

Починаючи з 1970-х рр. Оле Нідал і його дружина Ханна заснували більше 500 медитаційних груп у Центральній та Західній Європі, Азії, Америці та Австралії. Оле Нідал переважно не читає лекції і не відкриває медитативні центри Діамантового шляху в країнах, де населення переважно сповідає Іслам, і в Африці. За його думкою, йому не вдалося би ефективно захищати своїх учнів в цих країнах у разі притиснень.

На сьогодні в Україні існує 15 центрів та медитаційних груп.

Усі учні Оле Нідала -- миряни, які, переважно, представляють західну цивілізацію. Традиційна буддійська освіта із складанням обітниці безшлюбності, на думку Оле Нідала, більше відповідає потребам монастирського життя, ніж стилю західного суспільства. Так само більшість учнів Оле Нідала не здобувають традиційної буддійської освіти без прийняття обітниць безшлюбності.

Похожие статьи




ВАДЖРАЯНА - Буддизм

Предыдущая | Следующая