Розрахунок виробничої потужності і шляхи поліпшення використання виробничих потужностей - Удосконалення оперативно-виробничого управління в цеху підприємства

Розрахунки наявних виробничих потужностей являються важливою частиною плану промислового виробництва. На їх основі визначаються об'єму випуску продукції, виявляються резерви росту виробництва і складається баланс виробничих потужностей. Розрахунки виробничої потужності використовується для планування об'єму капіталовкладень.

Виробнича потужність розраховується на основі:

    - номенклатури, структури і кількості випускаючої продукції; - кількості одиниць наявного обладнання, яке знаходиться в розпорядженні підприємства; - дійсного фонду часу роботи обладнання; - трудомісткості випускаючої продукції і її зниження; - передових технічно обумовлених нормах продуктивності обладнання; - звітних даних про виконання норм виробітку.

Розрахунок виробничої потужності виконується в послідовності від нижчої ланки до вищої, тобто від потужності груп технологічного обладнання до потужності ділянки, від потужності ділянки до потужності цеху, від потужності цеху до потужності підприємства.

Систематичний ріст випуску продукції за рахунок найбільш повного використання виробничих потужностей дозволяє збільшити віддачу від вкладених засобів і підвищувати ефективність виробництва.

Основні шляхи підвищення ефективності використання виробничих потужностей:

    - підвищення екстенсивної нагрузки обладнання; - скорочення строків освоєння нових потужностей; - ліквідація диспропорції в потужності діючих цехів і груп обладнання; - інтенсифікація виробничих процесів; - розвиток спеціалізації і кооперування промислових підприємств.

На підприємствах по різних причинах мають місце значні простої обладнання. Найчастіше - це недолік в матеріально-технічному забезпеченні, організації ремонту обладнання, порушення виробничо-технологічної дисципліни, наявність "вузьких" місць у виробничому процесі. Зниження рівня в простої обладнанні і підвищення екстенсивної нагрузки обладнання являється важливим фактором поліпшення використання виробничих потужностей. Підвищення коефіцієнту змінності також дає резерв підвищення продуктивності праці. Це досягається за рахунок використання внутрішньовиробничих резервів.

Збільшення випуску продукції за рахунок підвищення інтенсивності загрузки обладнання являється одним із дуже ефективних шляхів нарощування виробничих потужностей в відносно короткі терміни з мінімального величиною затрат. Оперативне керування виробництва, включаючи календарне планування, оперативний контроль і регулювання виробництвом, потрібно для ритмічної роботи виробництва і рівномірного випуску виготовленої продукції. Оперативно-виробничий план уточняє показники і розрахунки, закладені в техпромфінплані з урахуванням додаткових завдань.

Для встановлення реальності оперативних завдань цехом і коректовані виробничій програмі по видам виробів і їх об'ємам випуску, необхідно перш за все виявити "вузкі місця" виробництва, одночасно прийняти міри до їх знищення, визначити виробничі потужності на кожному робочому місці і встановити можливості їх використання для додатково випуску продукції.

Внутрішньо-цехове планування заключається в плануванні виробництва в середині цеха по кожному робочому місці з доведенням плану до кожному виконавця, в оперативному регулюванні і контролюванні ходу виповнення плану і врахування випуску деталей, виробів.

Для ритмічної виробництва необхідно безперебійно і узгоджена робота всіх цехів і служб виробництва, в тому числі необхідне міжцехове і внутріцехове планування.

Міжцехове планування проводиться таким чином організації необхідних попереджень в роботі суміжних цехів по технологічному процесі і створення нормативних заділів між цехами.

Міжцехові заділи діляться:

    - оборотні - страхові

Оборотні заділи необхідні, коли цехи випускають комплекти деталей одного виду виробу партіями з різною періодичністю і різними строками запуску-випуску. Величина нормативних заделов залежить від характеру організації виробництва, розміром партії запуску виробів у виробництво і періодичне їх повторення, а також від часу виробничих циклів.

Підвищення продуктивності праці і збільшення випуску продукції по діючому обладнанні досягається за рахунок підвищення якості перероблюваної сировини і матеріалів, запровадження нових технологічних процесів, модернізація обладнання і широке використання передового досвіду колективу підприємства.

Випередження виробництва по даній деталі для будь-якого цеху дорівнює сумі виробничих циклів виготовлення їх або складання з цією деталлю з урахуванням коефіцієнтів страхового заділу всіх інших цехів по маршруту технологічного процесу.

Вихідна виробнича потужність у вартісному виразі, тобто потужність на кінець розрахункового періоду (року) (ВпВих) обчислюється за формулою [9]:

ВпВих = ВпВх + ВпВв - ВпВив, (5) де:

ВпВх - виробнича потужність на початок періоду, грн.;

ВпВв - введена в плановому періоді виробнича потужність, грн.;

ВпВив - виведена за плановий період виробнича потужність, грн.

Середньорічна виробнича потужність (ВпСер. р, грн) підприємства, цеху, обчислюється за формулою:

ВпСер. р = ВпВх + ВпВв Ч к / 12 - ВпВив Ч (12 - к) / 12 (6) де:

К - кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року.

На початок планового періоду виробнича потужність підприємства становить 2000 од. У березні виведене обладнання виробничою потужністю 50 од., у липні - 100 од. У квітні ввели в експлуатацію потужність на 100 одиниць, у серпні - на 200 одиниць

Середньорічна виробнича потужність:

ВпСер. р = 2000 + (100 Ч 9 / 12 + 200 Ч 5 / 12) - (50 Ч (12 - 3) / 12 + 100 Ч (12 - 7) / 12) = 2000 +158 - 79 = 2079 од

Експериментальна пробірка і опит втілення нової системи неперервного виробництва планування, називають умовно комплектною системою, підтвердили високу ефективність її для досягнення ритмічності і покращення роботи виробництва. Суть умовно-номенклатурної системи оперативного планування виробництва складається з слідую чого. Номенклатура виробів виробничого завдання приводиться до умовного виробу або до умовного комплекту, складається для всіх цехів, ділянок і інших виробничих підрозділів єдиний сквозний план-графік, для чого умовно знімається з оперативного обліку величина мінімального неорного заделу, розробляється графік пропорціональності роботи цехів (ділянок).

Метод умовного виробу використовують, коли в програмі виробництва використовується один типорозмір виробу, виготовляємий в продовж всього планувального періоду, в склад якого умовно входять всі вироби програми пропорційно їх вазі (в штуках) по відношенню до одного виробу, прийнятого за умовний.

По методу умовного виробу можна скласти програму виробництва представляє собою послідовний ряд зростаючих номерів умовних виробів рід відповідними датами робочих днів.

Після чого розробляється єдиний план-графік на умовний виріб незалежно від довжини виробничого циклу.

Метод умовного комплекту, випереджено добового-комплекту, застосовується, коли не можна привести вироби програми до одного умовного виробу. За добовий комплект приймається сукупність деталей всіх назв для всіх виробів, підлягаючих виготовленню в плануючому періоді часу з розрахунку середньодобової необхідності в них.

План виробництва в добових комплектах на плануємий період часу представляє собою послідовний ряд порядкових номерів умовних комплектів в залежності від числа робочих днів. Єдиним сквозним планом-графіком установлюють завдання на виготовлення на кожну дату місяця комплекту для кожного виробничого підрозділу незалежно від тривалості часу виробничого циклу.

При внесенні змін у виробничу програму відповідно міняються умовні вироби, умовний комплект, умовна кількість і перераховується камер добокомплекту.

Похожие статьи




Розрахунок виробничої потужності і шляхи поліпшення використання виробничих потужностей - Удосконалення оперативно-виробничого управління в цеху підприємства

Предыдущая | Следующая