Системи антиоксидантного захисту рослин - Вплив іонів міді, кадмію та заліза на вміст низькомолекулярних антиоксидантних сполук та активність гваяколпероксидази і глутатіонредуктази тютюну

Життя в аеробних умовах вимагало створення системи протидії впливу змін факторів довкілля та викликаному цими змінами абіотичному стресу. Протягом еволюції рослини розвинули складну стрес-специфічну антиоксидантну систему для підтримання балансу та ефективного функціонування клітини [Pongprasert, 2011; Viswanathan Chinnusamy, 2003].

Компоненти антиоксидантної системи, пов'язані з контролем рівня АФК, включають сенсорні складові, чутливі до змін клітинного окисно-відновного балансу та здатні активувати необхідні метаболічні процеси [Vittoria Locato, 2009]. Відомо, що існує дві ланки антиоксидантної системи: ферментативна та неферментативна. Токофероли, флавоноїди, каротиноїди, глутатіон та аскорбінова кислота належать до не ферментативної ланки антиоксидантної системи, супероксиддисмутаза, пероксидази (аскорбат-, глутатіон-, гваякол-), каталаза і ферменти, що окиснюють та відновлюють аскорбат - до ферментативної. Обидві складові системи ефективно регулюють концентрацію АФК у клітині та організмі в цілому [Graїyna D№browska, 2006; Houda Bouazizi, 2007; Tayebeh Abedi, 2010; Shu-Hsien Hung, 2005; Lara Lombardi, 2005; Priscila L. Gratao, 2008].

Похожие статьи




Системи антиоксидантного захисту рослин - Вплив іонів міді, кадмію та заліза на вміст низькомолекулярних антиоксидантних сполук та активність гваяколпероксидази і глутатіонредуктази тютюну

Предыдущая | Следующая