Морфологічні особливості людини вмілої - Морфологічні особливості Людини вмілої та її місце в еволюційній історії людства

У 1959 р. археолог Мері Лікі, вигулюючи своїх собак, випадково помітила в землі скам'янілий череп. Разом зі своїм чоловіком, відомим археологом Льюїсом Лікі, вони провели на цьому місці розкопки, а палеонтропологи визначили вік черепа -- бл. 2 млн років. Він належав істоті, яка, поза сумнівом, була попередником людини. Це були останки одного з найдавніших представників австралопітеків. Цей череп більше відомий під назвою Лускунчик, оскільки у нього дуже могутні щелепи.

Ще давніші знахідки виявлені в 1974 р. у пустелі Афар (Ефіопія), де в процесі розкопок знайдено сотні скам'янілих фрагментів кісток, що належали скелету жіночої особини, яку назвали Люсі. Люсі -- представниця іншої групи істот, споріднених з людиною, які жили бл. 3 млн років тому. Це австралопітек афаренсіс (Australopithecus afarensis). Судячи з будови кісток ніг, Люсі ходила на двох коротких, ледь зігнутих ногах. Вивчення останків її скелета показало, що їй було не більше 20 років, вона була граціозною і мала зріст бл. 1,1 м.

В 1960 р. в першому, найдавнішому шарі Олдувайської ущелини, що датується 2-- 1,7 млн років тому, Льюїс Лікі виявив кісткові рештки гомінідів (нижню щелепу з зубами та дві тім'яні кістки жіночої особини 11--12 років; ключицю й кістки рук ще двох особин, дорослої та молодої; більшу частину кісток ноги четвертої особини) у супроводі десяти кам'яних знарядь зі слідами штучної обробки. За розмірами тіла та будовою зубів ці істоти нагадували грацильних австралопітеків, відрізняючись від них відносно великим об'ємом мозку -- 645-- 660 см3.

Кістки стопи свідчили про те, що за локомоцією ця група гомінідів упритул наблизилася до сучасних людей, утримуючи тіло в майже цілком випрямленому положенні. Що ж до кисті, то в її будові поєднувались як мавпячі, так і людські риси. Так, за гнучкістю пальців вона нагадувала кисть тих порід мавп, які пересувались, опираючись на руки. Водночас великий палець був протиставлений іншим, а нігтьові фаланги мали ознаки, які вказують на початок формування широких пальцевих подушечок і добре розвинутого дотикового апарату. Це свідчить про те, що згадані істоти були спроможні виготовляти знаряддя праці. На думку англійського вченого Дж. Нейпіра, їм було властиве так зване силове охоплення, коли предмет згрібається всією жменею і затискується нею, немов обценьками. Для підтвердження своєї гіпотези він провів експеримент, власноруч виготовивши чопер -- примітивне кам'яне знаряддя з грубими сколами, -- використовуючи лише силове охоплення.

Схема виготовлення знаряддя праці

Інші дослідники припускають, що прадавні "олдувайці" вже мали не лише силове, а й "точне" охоплення, що давало змогу не лише виготовляти грубі знаряддя, а й ретельніше обробляти їх.

Л. Лікі кваліфікував свої знахідки як належні до роду Ноmо, надавши їм видову назву Ноmо habilis -- "людина вміла". Однак Ле Гро Кларк (США), В. Якимов, В. Кочеткова (СРСР) та інші вчені не погодилися з цим, вказавши на близькість цих істот із гранильними австралопітеками.

Згодом нові кісткові рештки Homo habilis були виявлені на східному пустельному березі о. Туркан у Кенії, де з 1969 р. протягом тривалого часу працювала експедиція під керівництвом Р. Лікі.

Генетика мавпоподібний австралопітек

Особливого розголосу набув череп № 1470 (за інвентарним реєстром Національного музею в Найробі, де він зберігається), знайдений разом із кістками нижніх кінцівок. Він характеризувався відсутністю надочного валика, а головне -- значно вищим, ніж у своїх олду - вайських "родичів", об'ємом мозку -- близько 780 см3. Зріст кенійського створіння, яке жило 1,89--1,88 млн років тому, становив 156-160 см.

Ця та інші знахідки змусили скептиків змінити своє ставлення до "людини вмілої", визнавши її приналежність до роду Hоmо. Цьому сприяло і подальше розширення географії знахідок: у Східній Африці вже відомо близько двох десятків кісткових решток представників даного біологічного виду. До нього іноді відносять і телантропа, що мешкав на півдні Африканського континенту, та чадантропа з Центральної Африки.

Більшість знахідок Homo habilis датуються 2--1,7 млн років тому. Це дало підстави висунути гіпотезу про те, що відокремлення "людської" лінії гомінідів від спільного з австралопітеками еволюційного стовбура сталося приблизно 2,5--2 млн років тому.

В кінці березня 2001 р. увесь світ облетіла радісна для антропологів звістка про виявлення майже повного черепа нашого, як вважають, найбільш прямого предка, виділеного навіть у особливий рід Kenyaanthropus. Назва зазначає, що знахідка було зроблено у Кенії, що вже більше півстоліття є "вотчиною" сімейства Лікі. Цього разу автором наукової сенсації є 29-річна Луїза, дочка знаменитих Річарда і Мів Лікі. Батько Річарда - "Лікі I" - здійснив в середині XX ст. найсправжнісіньку революцію у антропології, довівши, що наші предки як мінімум в десять разів старше півмільйона років - часу еволюції людини за оцінкою Дарвіна. Сенсаційна знахідка, зроблена представником третього покоління Лікі, було описано у середині березня, у Nature, одному із найбільш престижних наукових журналів, і з її значимістю для світової науки погодився навіть Дон Джохансон, який, довгі роки не знаходив спільної мови із родиною Лікі.

На думку Лікі, нащадки кеніантропів, H. rudolfensis, жили на берегах озера Рудольфа (зараз - озеро Туркана) близько двох млн. років як встановлено. Майже повний скелет молодого H. rudolfensis знайшли у 1984 р. Крім того, H. rudolfensis відрізнявся від кеніантропа значно більшою мозгом.

Эволюційними гілками H. rudolfensis були H. habilis, "людина умілий", і H. erectus, "людина прямоходяча". Хто з них був предком сучасної людини, поки що залишається загадкою. Для відповіді це питання необхідно більше фактичного матеріалу.

Чому ж Джохансону довелося визнати правоту свого опонента? Річ у тім, що новий кеніантроп, K. platiops ("плосколиций"), мав пласке обличчя, типове для таких людей. Його корінні зуби (моляри) були від, ніж в Люсі, яка харчувалася корінням і травою з жорсткими рослинними волокнами. Кеніантроп їв плоди й ягоди, і навіть, подібно до сучасних шимпанзе, ловив комах. Судячи з розмірам черепної коробки, мозок кеніантропа був, як у шимпанзе. Тож, питання хто є безпосереднім предком людини відкрите й досі.

Похожие статьи




Морфологічні особливості людини вмілої - Морфологічні особливості Людини вмілої та її місце в еволюційній історії людства

Предыдущая | Следующая