Особливості діагностики в МТ - Рефлексотерапія

Особливістю діагностики в мануальній терапії є дослідження активних та пасивних рухів пацієнта за допомогою спеціальних прийомів, що дозволяють максимально розслабити мязовий апарат у області обстеження. Обстежують послідовно всі відділи хребта, визначаючи обсяг рухів в шести напрямках: нахил вперед, нахил назад, бічний нахил вправо, бічний нахил вліво, ротація вправо, ротація вліво. Результати обстеження кожної ділянки хребта зручно фіксувати в схемі R. Maigne: де F - флексія вперед (нахил вперед), FS - бічна флексія вліво, FD - бічна флексія вправо, RS та RD - ротація відповідно вліво, вправо. Рисочками на схемі позначають напрямки руху під час яких виникає біль, а інтенсивність болю позначають кількістю рисочок. Обмеження рух в тому чи іншому напрямку без болю позначають хрестиком. Якщо напрям рух обмежений на самому початку, то позначення наносять ближче до центру схеми. В протилежному випадку їх наносять ближче до периферії. На нашому малюнку маємо виражений больовий синдром під час ротації вправо з сильним обмеженням, невиражений больовий синдром під час бічній флексії вправо з незначним обмеженням обсягу руху; незначне обмеження ротації вліво без больового синдрому.

Серед інструментальних методів обстеження широко використовуються рентгенографія, ком'ютерна томографія, ядерно-магнітний резонанс.

Огляд методів лікування, що застосовуються в мауальній терапії

Основною метою технічних прийомів МТ є відновлення резерву рухів локомоторної системи з подальшою нормалізацією рухового стереотипу.

Загальними принципами проведення прийомів МТ є:

Положення пацієнта повинно забезпечувати максимально можливе розслаблення м'язів біля locus morbi;

Один сегмент суглоба надійно фіксують;

Напрям мобілізуючого впливу - досвід свідчить, що це не має принципового значення;

Стан переднапруження "Переднапруження" це стан, коли максимально вичерпано рух у визначеному напрямку, що відчувається як "напруження" м'язів, зв'зок, капсули суглоба або пружиняча межа, про яку говорилось вище. є обов'язковою умовою для проведення діагностики і лікувальних прийомів;

Положення лікаря забезпечує стабільний і ненапруженний стан (K. Lewit: "...той, хто під час мануального лікування задихається і пітніє, діє неправильно...").

Переходимо до огляду основних технічних методів мануального лікування:

Релаксаційні прийоми - включають класичний масаж, східний масаж, точковий масаж, вакуумний масаж, теплові процедури, багатоголкове поверхневе голковколювання (мей-хуа-чжень, аплікатори Кузнецова, Ляпко), голковколювання.

Мобілізація - група прийомів, характерною особливістю яких є пасивні, м'які, ритмічні, пружні рухи, що виконуються в межах максимально можливого обсягу рухів. Це супроводжується відчуттям "переднапруження" в суглобі. Пацієнт завжди може чинити опір мобілізації, якщо вона викликає біль.

Маніпуляція - це раптовий для пацієнта, різкий поштовх малої амплітуди, що виконується із стану "переднапруження" в анатомічних межах обсягу рухів суглоба. При цьому контроль за діями лікаря з боку пацієнта неможливий. За Lewit (1992) "основою сучасної мануальної терапії є мобілізації..., а не маніпуляції".

Тракція - дозоване поступове розтягування суглобів вздовж кінематичного ланцюга.

Кінезитерапія - використання спеціально підібраних активних рухів з лікувальною метою. В залежності від лікувальної задачі і техніки виконання це може бути:

Постізометрична мобілізація м'язів (ПІРМ) - особлива техніка релаксації окремих м'язів, яка полягає в ізометричному напруженні цих м'язів у напрямку протилежному блокуванню з подальшим пасивним або активним розтягуванням означених м'язів. Найкращий ефект ПІРМ спостерігають при її поєднанні з дихальними та очними сінергіями;

Методики сенсомоторної активації (фацилітації) м'язів (H. Kabat (1958); V. Janda (1990)) - техніки релаксації скорочених та активації в'ялих м'язів, з метою перебудови патологічного рухового стереотипу;

Прийоми аутомобілізації та аутостабілізації. Аутомобілізації - це фізичні динамічні вправи, які спрямовані на усунення функціональної блокади (релаксація спазмованих м'язів). Аутостабілізація проводиться з метою зміцнення "м'язового корсету", при цьому найчастіше використовуються ізометричні вправи.

Ортопедичні укладки - спеціальні пози, які займає хворий для релаксації спазмованих м'язів. Сприяють зменшенню реактивної міофіксації, зменшенню болю і попереджують розвиток анталгічного сколіозу.

Похожие статьи




Особливості діагностики в МТ - Рефлексотерапія

Предыдущая | Следующая