Соматологічні особливості тілобудови спортсменів різних спеціалізацій


Вступ

Соматологічні особливості тілобудови спортсменів в більшості випадків є базовими для досягнення високого спортивного результату. При цьому тотальні розміри, пропорції тіла та соматотип в різних видах спорту можуть суттєво відрізнятися, і деякою мірою, можуть визначати професійну успішність в певному виді спортивної спеціалізації. Ці положення передбачають створення антропометричних модельних характеристик спортсменів, що відображають специфіку професійної діяльності, зокрема спортивної. Фенотип людини визначається в результаті складної взаємодії спадкового і набутого при реалізації генетичної програми в умовах конкретного середовища, яка визначає повноту реалізації програми [1, 2]. До генетично детермінованих відносять більшість морфологічних ознак організму людини, що дозволяє прогнозувати, з певною ймовірністю, успішність реалізації професійної програми, зокрема в спорті.

Можливості прогнозування грунтуються на генетичній запрограмованості розвитку організму загалом і пов'язаності цих процесів зі спадково стійкими ознаками (генетичними маркерами), до яких умовно можна віднести соматотип людини (певний набір морфологічних ознак).

Подібний аспект вивчення будови тіла спортсменів має великий теоретичний і практичний інтерес. Теоретичний - для загальної морфології людини, головним чином у зв'язку зі взаємообумовленістю функції і форми тіла, практичний - для удосконалення тренувального процесу з метою визначення відповідності будови тіла зі спортивними досягненнями в різних видах спорту та оптимальне дозування навантажень під час тренувань [3].

У зв'язку з цим метою нашого дослідження було вивчення тотальних розмірів тіла та їхніх пропорцій у спортсменів різних спеціалізацій (біатлон, бокс і волейбол).

Матеріали та методи дослідження

Дослідження проведені упродовж грудня 2010 р. - березня 2013 р. на базі лабораторії психофізіології м'язової діяльності Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка відповідно до Зведеного плану науково-дослідної роботи на 2011-2015 рр. Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту за напрямом наукових досліджень - II. "Методологічні та організаційно-методичні основи раціональної підготовки спортсменів".

У дослідженнях брали участь спортсмени, які спеціалізуються в біатлоні (n=27), боксі (n=30) та волейболі (n=28). Усього обстежено 85 спортсменів чоловічої статі, з яких - 38 спортсменів масових розрядів (І-ІІІ розряди), 46 кандидатів у майстри спорту України і майстрів спорту України, 5 заслужених майстрів спорту України, майстрів спорту Міжнародного класу України.

Особливості тотальних розмірів тіла спортсменів вивчали згідно зі стандартизованою методикою: реєстрували показники довжини тіла та окремих сегментів (довжина тулуба, корпуса, нижньої та верхньої кінцівок), маси тіла, обхвату грудної клітки (ОГК) у спокої, у фазах вдиху і видиху, життєвої ємності легень (ЖЄЛ), сили м'язів кисті і спини [4, 5, 6, 7, 8, 9].

Довжину тіла визначали із застосуванням ростоміра, інші поздовжні розміри - за допомогою антропометра у вихідному положенні стоячи, в їх проекційному значенні (найкоротша відстань між антропометричними точками) реєструвались: висота над підлогою скелетних точок, як різниця між висотою вищерозташованої і нижерозташованої точок із визначенням відстані між ними [1]. Поздовжні розміри тіла розраховувались так: довжина корпуса - різниця між довжиною тіла та висотою лобкової точки; довжина тулуба - різниця між висотою верхньогрудної та лобкової точок; довжина руки - різниця між висотою плечової та пальцьової точок; довжина ноги - проміжне положення між висотою клубово-остюкової та лобкової точок. На підставі емпіричних рівнянь розраховували [9]:

    1. Індекс Кетле, г/см = маса тіла, г/ довжина тіла, см.; 2. Індекс Ерісмана, ум. од. = ОГК у фазі вдиху, см - (довжина тіла, см / 2); 3. Індекс Пін'є, ум. од.= L - (P + Q); 4. Індекс розвитку грудної клітки,% = (Q/L)x100; 5. Індекс стенії,% = L/(2*P) + Q; 6. Індекс скелії (за Манувріє),% = 7. Життєвий індекс, мл/кг = життєва ємність легень, мл / маса тіла, кг; 8. Співвідношення м'язевої сили спини та кисті до маси тіла,% : (сила кисті, кг / маса тіла, кг) х 100; (сила спини, кг / маса тіла, кг) х 100.

Де Р - маса тіла, кг (г); Q - обхват грудної клітки, см; L - довжина тіла, см; Lm - довжина тулуба, см.

Статистичну обробку фактичного матеріалу здійснювали за допомогою програми Microsoft Office Excel [10]. Для кількісних вимірів розраховувалися такі статистичні характеристики, як середнє арифметичне (М), стандартна помилка вибіркового середнього (m). З урахуванням наближення вибірок до закону нормального розподілу для оцінки достовірності відмінностей у рівні прояву ознаки використовували t-критерій Стьюдента для незалежних вибірок та U-критерій Манна-Уітні (рівень статистичної значущості а = 0,05). При інтерпретації матриць інтеркореляції враховували достовірні коефіцієнти з діагностичною (r > 0,3) і прогностичною (r > 0,7) цінністю.

Результати та їх обговорення

Аналіз тотальних розмірів тіла спортсменів, що спеціалізуються в біатлоні, боксі та волейболі, значно варіюють залежно від виду спорту (табл. 1). Так, біатлоністам та боксерам притаманна подібність за показниками довжини тіла, тулуба, корпуса, верхніх та нижніх кінцівок, ОГК у спокої, у фазах вдиху, видиху на відміну від волейболістів, які відрізняються більшими значеннями зазначених показників.

Таблиця 1 - Соматометричні показники біатлоністів (п = 27), боксерів (п = 30) та волейболістів (п = 28)

Показник

Біатлон

(М±т)

Бокс

(М±т)

Волейбол

(М±т)

Д,%

Біатлон - Бокс

Бокс - Волейбол

Біатлон - Волейбол

Довжина тіла, см

176,72

±4,63

176,56

±5,90

192,80

±5,93

-0,09

9,20

9,10

Довжина корпуса тіла, см

84,77

±2,54

83,32

±2,56

89,83

±3,11

-1,71

7,81

5,97

Довжина тулуба, см

59,98

±3,07

57,24

±2,34

63,41

±2,55

-4,57

10,78

5,72

Маса тіла, кг

67,30

±5,65

64,90

±7,90

85,00

±7,89

-3,58

30,98

26,30

Довжина ноги, см

88,23

±3,63

88,87

±4,29

98,89

±3,76

0,73

11,27

12,08

Довжина руки, см

73,45

±3,27

75,88

±3,41

82,55

±3,04

3,31

8,79

12,39

Динамометрія,

Кг

Кистьова

47,86

±5,95

41,16

±7,56

50,13

±5,66

-14,00

21,81

4,75

Станова

124,76

±16,46

120,59

±35,20

128,41

±20,70

-3,35

6,49

2,92

ЖЄЛ, мл

4656,59

±621,45

4279,64

±533,29

5366,67

±587,04

-8,09

25,40

15,25

ОГК у спокої, см

93,45

±4,33

91,15

±5,23

98,89

±4,24

-2,46

8,49

5,82

ОГК у фазі вдиху, см

97,55

±4,05

94,46

±4,69

102,52

±3,63

-3,16

8,53

5,10

ОГК у фазі видиху, см

90,30

±3,74

88,83

±4,61

95,86

±4,06

-1,63

7,91

6,16

Екскурсія грудної клітки, см

6,69

±1,48

5,81

±1,18

6,66

±1,57

-13,12

14,64

-0,40

Найбільша відмінність за подовжніми розмірами тіла спостерігається за показниками довжини тіла (9,1-9,2%), довжиною ноги (11,27-12,08%), руки (8,79-12,39%) при відносно незначних відмінностях обхвату грудної клітки в спокої і у фазах вдиху і видиху (5,828,49%; 5,10-8,53%; 6,16-7,91% відповідно). На фоні цих відмінностей, які перебувають у діапазоні 5,1-12,21% , серед волейболістів спостерігаються відносно високі значення маси тіла, які відрізняються від таких у біатлоністів та боксерів в межах 26,3-30,98%. Це положення підтверджує розрахунок індексу Кетле, який у волейболістів перебуває на рівні 440,66±47,79 г/см, на відміну від біатлоністів і боксерів (380,41±34,38 та 367,75±45,45 г/см відповідно), що є компенсуючим чинником, адже на відміну від боксерів, де лімітуючим фактором є маса тіла відповідно до вагових категорій, а волейболісти повинні максимально мобілізувати м'язи нижніх кінцівок, причому в складних умовах реалізації дії - у стрибках за вертикальною віссю, що своєю чергою збільшує масу тіла за рахунок розвитку м'язів нижніх кінцівок (табл. 3).

Розрахунок індексу Ерісмана в досліджуваних групах спортсменів вказує на відмінності пропорційності грудної клітки, а саме: для біатлоністів характерна широка грудна клітка на відміну від боксерів та волейболістів, при цьому індекс Пін'є, який дозволяє диференціювати спортсменів на групи за соматотипом (за класифікацією В. М. Шовкуненко та А. М. Г еселевича), відображаючи "міцність" тілобудови за показниками довжини, маси тіла, ОГК у фазі видиху підтверджує це припущення. Так, у біатлоністів індекс Пін'є формується за рахунок ОГК і меншою мірою від маси тіла, тоді як у боксерів та волейболістів і ОГК, і маса тіла впливають на зміну показника майже однаково (табл. 2).

Таблиця 2 - Кореляційні взаємозв'язки індексу Пін'є з довжиною, масою тіла та обхватом грудної клітки спортсменів різних спеціалізацій

Показник

Бокс (п = 30)

Біатлон (п = 27)

Волейбол (п = 28)

Маса тіла, кг

-0,870*

-0,770*

-0,832*

Довжина тіла, см

-0,217

-0,070

0,074

ОГК у фазі вдиху, см

-0,799*

-0,879*

-0,828*

Примітка: статистична значущість коефіцієнтів кореляції Пірсона на рівні * р < 0,001

При цьому абсолютні значення індексу Пін'є вказують на брахіморфний (гіперстенічний) тип тілобудови у волейболістів (8,87 ум. од.) та мезоморфний у біатлоністів (15,96 ум. од.) і боксерів (20,21 ум. од.) (із певною перевагою у боксерів долі морф). Брахіморфічну тілобудову підтверджує і розрахунок індексу стенії, який перебуває в діапазоні 0,720,80 ум. од. залежно від виду спорту, і вказує на вираженість брахіморфії у волейболістів (0,72 ум. од.) та помірне значення (0,80 ум. од.) у боксерів і біатлоністів (0,78 ум. од.) (табл. 3).

Індекс скелії (за Манувріє), який відображає співвідношення довжини нижніх кінцівок до довжини тіла і характеризує "довгоногість-коротконогість", вказує на превалювання в спортсменів всіх видів спорту макроскелії ("довгоногості") в межах 110,30-104,3% залежно від виду спорту. При цьому найбільше значення індексу (110,30%) спостерігається у волейболістів, найменше - у біатлоністів (104,30%), проміжні значення - у боксерів (106,75%) (табл. 3).

Цілком логічно, що чим більше співвідношення довжини тіла до довжини нижніх кінцівок, тим вище знаходиться центр тяжіння (ЦТ) тіла людини і тим важче зберігати рівновагу в просторі [2]. Це положення відображає специфіку діяльності спортсменів різних спеціалізацій, а саме: для волейболу характерним є виконання прийомів (передача м'яча, захисні дії) у безопорному положенні, що не вимагає збереження точної рівноваги в "опорному" стані, на відміну від спортсменів-біатлоністів та боксерів, у яких збереження рівноваги в контакті з опорою є вирішальним: для біатлоніста - пересування на рухомій опорі (лижах), точна координація м'язових зусиль при здійсненні стрільби на вогневих рубежах, від яких залежить перевага над суперниками за тривалістю дистанції (штрафні кола).

Крім того, постійну координацію м'язових груп при спусках, поворотах спортсмени повинні штучно знижувати ЦТ тіла шляхом присідання та/або нахилу тулуба вперед для більшої керованості свого положення при подоланні пересіченої місцевості змагальної дистанції.

Таблиця 3 - Соматометричні індекси біатлоністів (п = 27), боксерів (п = 30) та волейболістів (п = 28)

Показник

Біатлон

(М±т)

Бокс

(М±т)

Волейбол

(М±т)

Д,%

Біатлон - Бокс

Бокс - Волейбол

Біатлон - Волейбол

Індекс Кетле, г/см

380,41

±25,55

367,75

±37,34

440,70

±34,19

-3,33

19,84

15,85

Індекс Ерісмана, ум. од.

5,10

±4,14

2,94

±3,95

2,51

±4,10

42,27

-14,65

-50,73

Індекс Пин'е, ум. од.

15,96

±7,50

20,21

±9,81

8,87

±9,62

26,60

-56,10

-44,42

Індекс стенії,%

0,78

±0,04

0,80

±0,06

0,72

±0,04

3,31

-10,35

-7,38

Життєвий індекс, мл/г

69,12

±6,48

66,24

±6,09

63,29

±5,71

-4,17

-4,45

-8,44

Сила м'язів кисті / маса тіла,%

71,28

±5,99

60,89

±9,98

56,74

±7,94

-14,58

-6,81

-20,40

Сила м'язів спини / маса тіла,% :

185,62

±22,54

176,58

±43,24

145,06

±27,99

-4,87

-17,85

-21,85

Індекс скелії (за Манувриє),%

104,30

±6,04

106,75

±5,14

110,30

±5,28

2,35

3,33

5,75

Довжина рук / довжина ніг,%

83,33

±3,19

85,84

±2,80

83,55

±2,08

3,01

-2,67

0,26

Довжина рук / довжина тулуба,%

122,79

±6,32

133,49

±5,96

130,34

±4,87

8,71

-2,36

6,15

Довжина ніг / довжина тулубу,%

147,70

±9,11

155,65

±8,55

156,12

±6,74

5,38

0,30

5,70

Довжина ніг / довжина тіла,%

49,92

±1,41

50,46

±1,22

51,28

±1,15

1,08

1,63

2,72

Довжина рук / довжина тіла,%

41,56

±1,50

43,28

±1,13

42,83

±0,99

4,14

-1,05

3,05

Для боксерів надійна площа опори - основа для виконання пересувань по рингу, виконання ударів, захисних дій, що забезпечує перемогу над суперником. При цьому боксер знижує ЦТ тіла шляхом присідання, відставляючи одну ногу назад із розворотом тулуба вбік. Це вихідне положення забезпечує збереження рівноваги після удару суперника, який спрямований, якщо не в найвищу точку тіла - голову, то у верхню частину корпуса, що може призвести до швидкої втрати рівноваги і не дасть здійснити подальші захисні дії та відповідний удар.

При розрахунках співвідношення довжини верхніх кінцівок до довжини тіла та корпуса спостерігається аналогічна тенденція - спортсмени, що спеціалізуються в боксі та волейболі, відрізняються більшим співвідношенням у бік "довгорукості", на відміну від біатлоністів. Так, у боксерів та волейболістів довжина верхніх кінцівок становить 43,28% і 133,49% від довжини тіла та тулуба відповідно; у волейболістів - 42,83% і 156,12%; біатлоністів - 41,56% і 122,79%. Різниця 3,05-8,71% є суттєвою, оскільки може, при інших однакових можливостях, забезпечити успішність здійснення професійної діяльності. Так, для боксу як контактного виду спорту, для якого метою є нанесення найбільшої кількості ударів з певною сумарною масою та здійснення захисних дій, важливим чинником є довжина верхньої кінцівки, вона є пропорційною плечу важеля сили, що сприяє виникненню додаткових зусиль на більшу відстані та більшу швидкість руху, знижуючи ефективність захисних дій суперника з меншими абсолютними розмірами тіла [2]. Крім того, займаючи віддалене положення від суперника, боксер має більше часу для здійснення захисних дій.

У волейболі подовжені верхні кінцівки дозволяють, з одного боку, більш точно диференціювати прийоми, подачі і передачі м'яча та, з іншого - здійснювати більш раціональний захист при атакувальних діях суперника і під сіткою, і на задній лінії ігрового майданчика.

Біатлоністу менша довжина верхньої кінцівки дозволяє докладати менше зусиль при відштовхуванні лижними палицями, що забезпечує додаткову перевагу на дистанції. При здійсненні стрільби на вогняних рубежах довжина верхньої кінцівки нівелюється індивідуальним підбором прикладу зброї відповідно до антропометричних даних спортсмена, зокрема довжини плеча, передпліччя, кисті.

Привертає увагу факт співвідношення життєвої ємності легень до маси тіла, який відображає дихальну функцію грудної клітки. Так, найбільші значення індексу зареєстровані в біатлоністів (69,12 мл/г) і боксерів (66,24 мл/г), найменші - у волейболістів (63,29 мл/г), але при цьому екскурсія грудної клітки мало відрізняється у спортсменів і знаходиться в межах 5,81-6,69 см. На наш погляд, цей факт можна пояснити порівняно недостатньою розвиненістю м'язів верхнього плечового поясу волейболістів на відміну від спортсменів інших спеціалізацій. Волейбол як вид спорту не вимагає від спортсмена реалізації максимальних м'язових зусиль при виконанні технічних прийомів, на відміну від біатлону та боксу, де робота верхньогрудних м'язових груп є, якщо не вирішальною (бокс), то визначальною (біатлон). Так, у боксі рухові дії реалізуються за рахунок сили м'язів-розгиначів грудного поясу, у біатлоні - пересування по дистанції та утримання зброї в стабільному положенні під час здійснення пострілів, що вимагає реалізації силових можливостей спортсмена.

Таке припущення підтверджує розрахунок співвідношення сили сильнішої руки (кистьова динамометрія) або сили розгиначів спини (станова динамометрія) до маси тіла, які, як і "життєвий індекс", найбільші в біатлоністів (71,28% і 185,62% відповідно "кистьовий" і "становий" індекси) і боксерів (60,89% і 176,58%), найменший - у волейболістів (56,74% і 145,06%).

Перспективи подальших досліджень у цьому напрямку спрямовані на визначення рівня інформативності соматологічних параметрів тіла спортсменів відповідно до успішності реалізації професійної діяльності, зокрема спортивної.

Висновки

    1. Біатлоністам та боксерам притаманна подібність тілобудови - мезоморфна, з певною перевагою в боксерів доліморфії, широкої грудної клітки, відносно низьким розташуванням центру тяжіння тіла, на відміну від волейболістів, які відрізняються брахіморфністю (гіперстенічністю) з відносно звуженою грудною кліткою, високими значеннями відносної маси тіла (за індексом Кетле), високим розташуванням центру тяжіння тіла. 2. Співвідношення довжини нижніх кінцівок до довжини тіла, яке характеризує "довгоногість-коротконогість", вказує на превалювання в спортсменів всіх видів спорту макроскелії ("довгоногості") в межах 110,30-104,3% залежно від виду спорту. При цьому найбільше значення індексу спостерігається у волейболістів, найменше - у біатлоністів і боксерів. У розрахунку співвідношення довжини верхніх кінцівок до довжини тіла та корпуса спостерігається аналогічна тенденція - спортсмени, що спеціалізуються в боксі та волейболі, відрізняються більшим співвідношенням у бік "довгорукості", на відміну від біатлоністів. 3. Співвідношення життєвої ємності легень до маси тіла, яке відображає дихальну функцію грудної клітки, виявлене в біатлоністів і боксерів, найменше - у волейболістів, при цьому екскурсія грудної клітки мало відрізняється серед спортсменів і знаходиться в межах 5,81-6,69 см. Таке припущення підтверджує і розрахунок співвідношення сили сильнішої руки (кистьова динамометрія), сили розгиначів спини (станова динамометрія) до маси тіла і може вказувати на порівняно недостатню розвиненість м'язів верхнього грудного поясу волейболістів на відміну від біатлоністів та боксерів.

ПОДЯКА

Заслуженому тренеру України, кандидату педагогічних наук, професору, завідувачу кафедри спорту ЧНПУ

Ім. Т. Г. Шевченка Власенку Степану Олексійовичу за рецензування та корекцію певних положень, пов'язаних із професійною діяльністю розглянутих видів спорту.

Література

    1. Анатомия человека (с основами динамической и спортивной морфологии) / М. Ф. Иваницкий, Б. А. Никитюк, А. А. Гладышева, Ф. В. Судзиловский. - М. : Олимпия, 2008. - 624 с. 2. Туманян Г. С. Телосложение и спорт / Г. С. Туманян, Э. Г. Мартиросов. - М. : Физкультура и спорт, 1976. - 239 с. 3. Строениетела испорт. П. Н. Башкиров, Н. Ю. Лутовинова, М. И. Уткина,

В. П. Чтецов. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1968. - 235 с.

    4. Бунак В. В. Антропометрия / В. В. Бунак. - М. : Учпедгиз, 1941. - 368 с. 5. Мартиросов Э. Г. Методы исследования в спортивной антропологии / Э. Г. Мартиросов. -- М. : Физкультура и спорт, 1982. - 199 с. 6. Морфология человека / [под ред. Б. А. Никитюка, В. П. Чтецова]. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1990. - 344 с. 7. Волков Л. В. Теория спортивного отбора:способности, одаренность, талант /Л. В. Волков. - К. : Вежа, 1997. - 128 с. 8. Спортивная морфология / [Алексанянц Г. Д., Абушкевич В. В., Тлехас Д. Б. и др.]. - М. : Советский спорт, 2005. - 92 с. 9. Романенко В. А. Диагностика двигательных способностей / В. А. Романенко. - Донецк : ДонНУ, 2005. -- 290 с. 10. Минько А. А. Статистический анализ в MS Excel / А. А. Минько - М. : Издательский дом "Вильямс", 2004. - 448 с.

Похожие статьи




Соматологічні особливості тілобудови спортсменів різних спеціалізацій

Предыдущая | Следующая