Біологічна дія та застосування - Фармакогностична характеристика пасифлори інкарнатної. Ідентифікація та кількісне визначення трави пасифлори інкарнатної згідно вимог ДФУ

Пасифлора інкарнатна (Passiflora incarnata) містить флавоноїди (вітексин, сапонарін, віценін тощо), мальтол, кумарини, ціаноглікозиди, алкалоїди( гармін тощо). Екстракт пасифлори має седативні й спазмолітичні властивості при станах, що супроводжують клімактеричний період: неврастенії, нейровегетативні дистонії. Заспокоює нервову систему, покращує сон, знімає напругу, депресію.

Гармін та аналогічні алкалоїди - галюциногени, стимулятори ЦНС, короткочасні інгібітори МАО (в 100 разів сильніше іпроніазіда, але діють лише декілька годин). Використовувався для лікування наслідків епідемічного енцефаліту, паралічу і хвороби Паркінсона. В даний час гармін у зв'язку з появою більш ефективних і безпечних інгібіторів МАО виключений з номенклатури лікарських засобів.

Ця рослина, давно застосовувана індіанцями, введена в сучасну медицину для виготовлення заспокійливих ліків з мінімальними побічними діями. Пасифлора є одним з найбільш ефективних рослинних седативних препаратів і природним транквілізатором. Вона знімає напругу і сприяє регуляції сну, робить позитивний вплив на нервову систему, особливо в період гормональних порушень, корисна при станах неспокою, напруги, головних болях і безсонні, ефективна при частих нападах астми, мимовільних судомах і підвищеному кров'яному тиску, викликаному нервовим станом.

Вперше пассифлору в якості фармакологічного засобу представив своїм колегам доктор Л. С. Фарес в 1839 році після того, як випробував новий рослинний препарат на своїх пацієнтах-епілептиках. Препарати пасифлори використовують і в сучасній психіатричній практиці при лікуванні маніакально-депресивного психозу та епілепсії (в якості додаткових засобів у загальній схемі лікування).

Американський лікар Е. Д. Степлтон в 1904 році в "Медичному журналі", що видавався в Детройті, відзначив хороші результати, отримані ним при застосуванні пасифлори для лікування безсоння. Вона покращує якість сну, регулює його тривалість і до того ж не дає неприємних і важких відчуттів при пробудженні.

Заспокійливим впливом список цілющих властивостей рослини не обмежується: вона має ще й знеболювальну, протизапальну, спазмолітичну, протисудомну дію. Крім того, пасифлора підвищує загальну працездатність, поліпшує пам'ять, допомагає організму протистояти надмірному стресу і хронічній втомі, справлятися з фізичними та емоційними перевантаженнями. Захищає клітини центральної нервової системи від шкідливої ??дії вільних радикалів.

І, що дуже важливо, прийом препаратів пасифлори не дає побічних ефектів і не викликає звикання, психологічної та фізичної залежності при тривалому застосуванні - як дітьми, так і дорослими. У цьому її величезна перевага перед синтетичними психотропними засобами.

У літературі про медичне застосування пасифлори у вигляді чаю або галенових препаратів майже одноголосно стверджується, що вона добре допомагає при станах збудження різного характеру, епілепсії та правці. З її допомогою лікують серцеві неврози і нестабільність кровообігу, лабільний кров'яний тиск. Особливо успішно вона діє як снодійне в суміші з валеріаною, хмелем і звіробоєм.

Екстракт пасифлори досить успішно застосовується при лікуванні алкоголізму. При хронічному алкоголізмі екстракт послаблює потяг до алкоголю, зменшуючи збудженість і екзальтацію, нормалізуючи поведінку. Рекомендується Державною службою охорони здоров'я Німеччини, входить до БТФ.

Застосування:

    - Як ефективний заспокійливий засіб; - При безсонні; - При захворюваннях нервової системи; - При головних болях; - При астенії; - При частих нападах астми; - При лікуванні алкоголізму.

Похожие статьи




Біологічна дія та застосування - Фармакогностична характеристика пасифлори інкарнатної. Ідентифікація та кількісне визначення трави пасифлори інкарнатної згідно вимог ДФУ

Предыдущая | Следующая