Традиційне і нове у виставкових проектах АХЧУ. - Мистецькі об'єднання в Україні 1920-х - початку 1930-х років

Указується, що виставкова діяльність АХЧУ розпочалась у березні 1926 р. відкриттям у Києві виставки, організованої місцевою філією "По селах, містечках та містах України". Уперше акцентується, що від попередніх художніх угруповань в Україні АХЧУ відрізняється своїм загальноукраїнським характером та розгалуженістю мережі. У різних містах України (Миколаєві, Полтаві, Херсоні, Чернігові та ін.) створюються філії АХЧУ. Найпотужніші - у старих, визнаних мистецьких центрах, якими були Київ і Харків. Автор наголошує, що у порівнянні з мистецькими угрупованнями попереднього періоду (1900-ті - 1910-ті рр.) в Україні виставкова діяльність АХЧУ набуває більш масового характеру: організовані місцевими філіями виставки демонструються не лише в обласних центрах, а і в районних.

У дисертації відкидається усталена теза не лише щодо організаційної залежності АХЧУ від АХРР, а й про заявлену попередниками подібність характеру творчості їхніх членів, що начебто наслідували передусім російських передвижників. Не випадково не відбулося жодного спільного виставкового проекту української асоціації з АХРР, в той час як учасники АХЧУ досить активно виставлялися на всеукраїнських і всесоюзних виставках поряд із представниками інших мистецьких напрямків, що навіть заперечували реалістичні традиції, яких дотримувалися причетні до АХЧУ митці.

Творча практика української асоціації була ширшою за її теоретичні засади і свідчить, що тут не сприйняли ні "художнього документалізму", ні "героїчного реалізму" АХРР. Новітні трансформації реалістичного малярства провідні митці АХЧУ, виховані переважно російською академічною школою (Ф. Кричевський, Г. Світлицький, К. Трохименко, Ю. Михайлів та ін.) розширювали, використовуючи досягнення імпресіонізму, стилістики модерну та символізму. Реалістичний підхід у них поєднувався з певною умовністю (монументалізація форм в характеристиці образу нового героя), зі зверненням до художньої метафори у відображенні негативних сторін перебігу подій, що розгорталися. Яскравим прикладом останнього сприймається творчість символіста Ю. Михайліва.

У дослідженні спростовується поширений погляд на творчість членів АХЧУ як виключно митців-станковістів. Показано, що, починаючи з перших виставкових проектів, члени та експоненти АХЧУ, поруч із станковим живописом і графікою, експонували архітектурні проекти, фотографію, скульптуру та прикладне мистецтво. Автором уперше виявлена, проаналізована та введена до наукового обігу книжкова графіка АХЧУ. У цій галузі працювали О. Глускін, А. Комашка, Я. Леус, О. Маренков, П. Мартинюк, Ю. Михайлів, Б. Пилипенко. Їх твори відображують провідні тенденції тогочасного книгодрукування за часів літературного масовізму, що увібрали різноманіття стильових пошуків доби: декоративність, строгий лаконічний шрифт, графічні урбаністичні зображення у поєднанні з мотивами народного мистецтва, зокрема селянської вибійки. Водночас розв'язувалися й технічні завдання щодо вимог тогочасної недорогої поліграфії із обмеженою кількістю кольорів. Таким чином, наслідування реалістичних традицій у творчості представників АХЧУ супроводжувалось зверненням і до новітніх тенденцій розвитку мистецького процесу в Україні. Проте розгортання ідеологічного пресингу на межі 1920-х - 1930-х рр. призвело до зміщення естетичних принципів спілки та перетворення її у 1930 р. на Всеукраїнську асоціацію пролетарських митців.

Похожие статьи




Традиційне і нове у виставкових проектах АХЧУ. - Мистецькі об'єднання в Україні 1920-х - початку 1930-х років

Предыдущая | Следующая