Розвиток театрального мистецтва в Україні в другої половині ХІХ ст. та на початку ХХ ст, Аматорське театральне мистецтво - Театральне мистецтво України другої половині ХІХ
Аматорське театральне мистецтво
Український театр його класичної доби починається з аматорський гуртків середини ХІХ ст.. Посилення інтересу широких демократичних кіл до театру проявлялося насамперед у дальшому розвитку аматорства. Міщани, купці, чиновники, учителі створювали драматичні гуртки в містах, містечках і навіть селах.
Над створенням окремого українського театру, відцентрованого від московського, почали працювати спочатку аматори, яких зібралося два особливо видатних кола: одне в Києві; друге - в Єлисаветграді. В Києві справа почалася більш імпозантна: тут вона об'єднувалася навколо двох визначних діячів мистецтва: композитора Лисенко та поета Старицького, у якого виявився зовсім винятковий талант режисера і майстра сцени. Старицький, котрий виступав і як видатний драматург, особливого значення для театру набрав як режисер, що уміє не тільки надзвичайно картинно поставити театральний твір на сцені, а й інсценувати його, переробивши з повісті чи оповідання або з невдалого драматичного твору іншого письменника. Старицький був незамінним співробітником Лисенка, який створив йому дуже сценічні лібрето до повістей Гоголя або до творів інших письменників, таких як, наприклад, у Галичині діяв театр товариства "Руська бесіда". Грали здебільшого трьома мовами - українською, російською і польською. Серед п'єс траплялися і п Кухаренко, твір якого Старицький і Лисенко зробили сценічним і популярним. Коло Лисенка і Старицького об'єдналися аматори українського театру: П. Чубинський, його приятель О. Русов, О. Левицький.
У 50-60 роках аматорські музично-драматичні гуртки (поряд з мандрівними російсько-українськими трупами) діяли у багатьох містах Східної України (Чернігів, Новгород-Сіверський, Полтава, Єлисаветград, Харків), в переклади зарубіжної класики, але переважно це були твори місцевих авторів. П'єси мали сентиментальний і романтичний характер. Страхіття, карколомні сюжети, збурені пристрасті і шалене кохання - їх природний клімат.
Аматорське мистецтво мало виразно демократичну спрямованість, що проявлялося в постановці п'єс, близьких і зрозумілих народові. Наприклад, аматорський театр полтавської недільної школи протягом 1861 - 1862рр. з успіхом ставив "Наталку Полтавку" І. П. Котляревського, "Сватання на Гончарівці" І. Ф. Квітки-Основ'яненка, "Бідність - не порок" О. М. Островського. Вистави викликали такий резонанс серед громадськості Полтави, що губернатор їх заборонив.
Подекуди аматорські гуртки досягли високого мистецького рівня в постановках п'єс кращих російських та українських драматургів. Так театральний гурток Київського університету, заснований 1859р. групою студентів на чолі з М. П. Старицьким і М. В. Лисенком, талановито поставив "Лихо з розуму" О. С. Грибоєдова, "Ревізор" М. Гоголя, п'єси О. М. Островського, О. В. Сухово-Кобиліна та ін. Заслуженим успіхом у 1861 - 1866рр. користувався аматорський театр у Чернігові, відомий під назвою "Товариство кохаючих рідну мову", в якому брали активну участь поет-байкар Л. І. Глібов, етнограф О. В. Маркович, лікарі І. Лагода, С. Д. Ніс та ін.
Інакше справа стала в Єлисаветграді, де на чолі гуртка стояв великий театральний артист М. Кропивницький, якого оточувала талановита родина Тобілевичів.
У виставах драматичних гуртків міст Бобринець і Єлисаветград уперше випробували свої акторські сили М. Л. Кропивницький, брати Тобілевичі - І. К. Карпенко-Карий, М. Садовський, П. Саксаганський, які згодом стали українського професійного театру. Для бобринецького гуртка в 1863р створив свою першу п'єсу Кропивницький - "Дай серцю волю, заведе в неволю".
В єлисаветградському гуртку ("Артистичному товаристві") брало участь багато талановитої різночинної молоді, яка ставила своїм завданням виховувати в народі почуття справедливості, чесності. Саме тут уперше на Україні поставлено п'єсу Т. Г. Шевченка "Назар Стодоля", а в 70-х роках вперше показано оперу С. С. Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм".
Загалом аматорські гуртки підготували грунт для розвитку професіонального українського театру. Щоправда, в 70-х роках він остаточно ще не сформувався, бо цьому перешкоджала політика утисків і заборон з боку царського уряду. У 1872р було дозволено давати українські вистави приватним гурткам у Києві. Починається тоді енергійний театральний рух, душею якого були М. Старицький і М. Лисенко. Ця аматорська театральна дружина була так знаменита організована, що вже в 1874р давала публічні вистави в міськім театрі, а в 1875р - у біржовому залі.
В "Автобіографії" М. Кропивницький розповідає, що влітку 1872р у складі невеликої групи артистів одеського російського театру він виїздив на гастролі до Акермана, де виступав у багатьох ролях у відомих на той час українських і, головним чином, російських п'єсах. Як свідчать деякі газети, він виступав у Бессарабії у 1873р. Пізніше М. Кропивницький з великим успіхом ставив українські п'єси в Харкові і в інших містах України.
Театр "Руської бесіди" під керівництвом О. Бачинського, а також П. Романовича в надзвичайно важкий матеріальній скрутці, без приміщень, належного оформлення сцени, гардеробу протягом десятиліть ніс у народ ідею патріотизму, добра і культури. Він об'єднав зусилля талановитих акторів, таких, як Т. Бачинський, А. Нижанківський, П. Свенцицький; І. Гриневецький, В. Плошевський, М. Романович, Й. Стадик, пробудив інтерес не лише своєї, але й чужої публіки.
Цензурні утиски українського слова в ХІХ ст. були започатковані кількома секретними документами. Це записка міністра внутрішніх справ П. Валуєва від 18 липня 1863р. "О книгах, издаваемых для народа на малороссийском наречии", схвалена царем Олександром ІІ.
На основі цього документа з'явився "Указ Синоду духовним цензурним комітетом", що мав силу закону. Тут містилася спеціальна заборона щодо релігійної тематики в українській художній літературі, отже, і в драматургії.
Український театр почав зазнавати прямих утисків з появою Емського (1876р.) та пізніших указів царської влади і цензури.
Емський указ (його повна назва "Выводы Особого Совещания для пересечения украинофильской пропаганды после исправления в соответствии с замечаниями, сделанными Александром ІІ 18 мая в г. Эмс") істотно обмежував розвиток української культури, забороняв українську науку, освіту, переклади та ін., стосувався також і театральної сфери, фактично заборонивши український театр. Він не тільки гальмував розвиток української культури, освіти, науки, а й містив заборону світоглядного плану, ставлячи перешкоди формуванню в українців почуття їхнього національного самоусвідомлення через літературу, публіцистику, школу. У 1881р. з'явилися доповнення до Емського указу, що стосувалося українського театру. 8 жовтня1881 року їх затвердив цар, 16 жовтня міністр внутрішніх справ М. Ігнат'єв надіслав конфіденційний циркуляр київському цензору з іноземної цензури, який було складено на основі документа, схваленого царем.
Тільки восени 1881р. під тиском прогресивної громадськості царський уряд дозволив нарешті становити український спектакль. Ця подія була, безперечно, важливою віхою в історії українського народу, незважаючи навіть на те, що відповідною урядовою постановою заборонялося "влаштування спеціально малоросійського театру і формування труп для виконання п'єс і сцен виключно на малоросійському наріччі". Крім того, представникам місцевої влади також було надано право втручатися в театральні справи на свій розсуд, і вони цим правом нерідко зловживали. Відомий актор Іван Мар'яненко звертає увагу на те, що коли чиновники помічали, що вистави мають популярність, вони їх забороняли з яких завгодно причин: "то чіплялись чому печатка надломлена на цензурному екземплярі, то викреслення червоним чорнилом вважали за доказ небезпечності п'єси". Траплялось, що п'єси забороняли просто "з умов місцевого характеру", і тоді трупа змушена була їхати шукати щастя в іншому місці але й там могло трапитись подібне. Найбільше проблем виникало з оркестром, що комплектувався в основному з євреїв, для яких в ті часи існувало так звана межа осідлості".
Похожие статьи
-
За Ризьким миром (березень 1921 року), між радянськими республиками і Польщею Західна Волинь, Полісся, Холмщина і Підляшшя увійшли до складу польської...
-
До кінця 16 початку 17 століття на території України театральне мистецтво не було настільки розвинутим, як у країнах Західної Європи. Адже ригористична...
-
XIX століття в історії музики визначається виходом на світову арену багатьох національних шкіл, що пов'язано з ростом національної свідомості...
-
Наприкінці XVII -- на початку XVIII ст. у живопис також приходять нові тенденції. У цей час змінюється технологія розписів, замість фрески...
-
Етнографічне районування України
Етнографічне районування України Район етнографічний група культурний У зв'язку з процесом історичного формування народу і його етнічної території,...
-
Лесь Курбас (повне ім'я -- Олександр-Зенон Степанович Курбас; 25 лютого 1887, Самбір, Королівство Галичини та Володимирії -- український режисер, актор,...
-
У вступі обгрунтовано актуальність обраної теми, визначено ступінь її вивченості, зазначено мету і завдання, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано...
-
Культурний процес і культурний розвиток українського народу значно активізувалися. В Україні спостерігається відносно високий порівняно з Росією рівень...
-
Українське образотворче мистецтво початку ХХ ст. - Періодизація української культури
Українське образотворче мистецтво на початку ХХ ст. розвивалося в руслі основних стилів, течій і жанрів світового мистецтва. Українські художники були...
-
З давніх часів Україна славилася театральним мистецтвом. Особливого розвитку н цей час набула Шкільна драма, Яку плекали в Києво-Могилянській академії,...
-
Київська Русь завжди славилася талановитими музикантами, співаками, танцюристами, бродячими акторами, без яких не обходилося жодне свято, а при дворі...
-
У Вступі обгрунтовано актуальність обраної теми, розкрито стан наукової проблематики, визначено об'єкт і предмет дослідження, його мету й завдання,...
-
Проблеми розвитку народної хореографії в Україні
Постановка проблеми. Одним із пріоритетних напрямів державної політики України щодо розвитку мистецтва є збереження національної культури як засіб...
-
Історія етнічності національних культур України
Багатонаціональний склад населення позначається на своєрідності духовної аури народу, на формуванні його культурного образу та характері міжнаціональних...
-
Вступ - Живопис в Україні (ХVII-XVIII ст.)
Процес розбудови української держави зумовив помітну тенденцію суспільства до всебічного, глибокого вивчення і творчого використання кращих традицій...
-
Соціальні умови розвитку української національної культури та образотворчого мистецтва в СРСР
Вступ Постановка проблеми. Для сучасного розвитку й розбудови незалежної вільної Української держави велике значення має процес українського...
-
Проблеми розвитку культури в незалежній Україні - Періодизація української культури
Розпад Радянського Союзу і блоку країн прорадянської орієнтації, крах комуністичної системи ознаменували початок нової історичної доби в геополітичних,...
-
Розвиток освіти в Україні у ХІХ ст - Періодизація української культури
Усупереч колонізаторській, русифікаторській політиці російського уряду, ідеї національного відродження поступово, але невпинно охоплювали українські...
-
На довгі роки Олександр Архипенко залишався прапором українського мистецтва, на який орієнтувалися як українські митці, так і критики їхньої творчості....
-
Особливості національних відносин в Україні - Етнічний склад населення України
Національний меншина населення Згідно з даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року в Україні проживає 48 240 902 осіб, 134 різних етнічних груп,...
-
Для XVIII ст. характерний розвиток світської музики. У цей період у Києві створюються міська капела, музична школа та музичний цех. Музичні цехи...
-
Розвиток друкарства в Україні - Виникнення та розвиток друкарства в Україні
Друкарство нашої країни пройшло довгий шлях розвитку, від перших друкарень ремісничо-цехового типу, через мануфактурний і машинний періоди капіталізму -...
-
Основоположником книгодрукування у Великому князівстві Литовському був Георгій Франциск Скорина - перший білоруський просвітник, визначний діяч всього...
-
Особливості розвитку документального кіно України у контексті жанрової специфіки мистецтва
Проблема жанрово-тематичної еволюції документального кіно являє собою одну з найважливіших та найменш вивчених проблем сучасного мистецтвознавства. З...
-
Україна належить до тих країн світу, яка має чи не найстрокатішу в етнічному плані палітру населення-сьогодні на її території мешкають представники понад...
-
Історичні події останньої чверті 17 ст. негативно вплинули на деякі види мистецтва. Так, занепад книговидання уповільнив розвиток гравюри. Проте від...
-
Зв'язок мови з національною психологією - Мова як етнозберігаючий чинник
Зміни в українській психології значною мірою залежать також і від насильницького насадження чужої мови. Хоча багато дослідників, переважно іноземних,...
-
Дослідження парубоцьких та дівочих громад як соціального інституту контексті української історіографії (друга половина XIX - перша третина XX ст.)...
-
Основні аспекти щодо мовної стійкості в Україні
Мова це основа національної гідності і ставлення до неї є виявом національної свідомості. Аналіз мовних проблем є важливим через зіткнення даних...
-
Початок наступу тоталітаризму на осередки української культури - Українська культура XX століття
Отже, 20-ті роки були роками зростання, піднесення і розвитку української культури, національного відродження. Але це якраз серйозно турбувало Сталіна і...
-
На початку ХІХ ст.. панівні кола як Російської, так і Австрійської імперії, щоб повністю денаціоналізувати український народ, усіма засобами намагалися...
-
Часопростір постановок п'єс А. Чехова (український досвід у контексті практики східноєвропейських театрів 70-х -- початку 80-х років ХХ століття) У...
-
Культурно-історичний розвиток Росії у XVІІІ столітті: боротьба тенденцій і труднощі прогресу
Автор аналізує специфічні особливості культурно-історичного розвитку Росії XVIII ст. Крізь призму боротьби західницьких і слов'янофільських тенденцій...
-
Українська драматургія і театр в Україні ХІХ ст - Періодизація української культури
В українській драматургії ХІХ ст. одним з перших заявив про себе І. П. Котляревський, його п'єси "Наталка Полтавка", "Москаль-чарівник" були поставлені...
-
Радянський період - Розвиток українського театру
Новий період в історії національного театру розпочався в 1918 р., коли у Києві утворилися Державний драматичний театр і "Молодий театр" (з 1922 -...
-
Під тиском революційних подій царизм змушений був скасувати укази щодо української мови. Кількість початкових шкіл в Україні зросла, Але загалом рівень...
-
Живопис як різновид образотворчого мистецтва. Основні жанри - Живопис в Україні (ХVII-XVIII ст.)
Витоки мистецтва живопису сягають у глибину століть - у доісторичний період людської цивілізації. Вони пов'язані з так званим печерним розписом, зразки...
-
Перший український друкар - Виникнення та розвиток друкарства в Україні
Перший друкар українських книжок був родом німець Швайпольт Фіоль, походив десь із Нейштадту в Франконії, де родина Фіолів була відома. Рід Фіолів рано...
-
Декоративно-прикладне мистецтво - Жанри мистецтва
Декоративно-прикладне мистецтво, розділ мистецтва; охоплює ряд галузей творчості, що присвячені створенню художніх виробів, призначених головним чином...
-
Вступ, Розповсюдження книгодрукування серед словян - Виникнення та розвиток друкарства в Україні
Книжки - одне з найбільших джерел духовності будь-якої нації. Вплив ідеології Відродження і Реформації знайшов відображення у розвитку літератури і...
Розвиток театрального мистецтва в Україні в другої половині ХІХ ст. та на початку ХХ ст, Аматорське театральне мистецтво - Театральне мистецтво України другої половині ХІХ