Перша Чеченська війна (1994 - 1996), Події 1994 - 1996 рр. - Чеченська війна

Події 1994 - 1996 рр.

У 90-ті роки національні відносини в Росії значно загострилися. У національних республіках загострилося становище російського населення, активізувався націоналізм. Відсутність у федеральних властей продуманої політики негативно позначилося на політичній стабільності на Північному Кавказі. Зокрема в Чеченській республіці. В кінці 1991 року там були розігнані законно обрані органи влади. До керівництва в Чечні прийшов генерал Д. М. Дудаєв. У республіці утвердився відкрито виражений кримінальний режим. Дудаєв проголосив незалежність Чечні, яку ніхто не визнав, але ніхто з середини 1994 року не боровся. Користуючись потуранням влади в Москві, Дудаєв захопив значну частину майна і озброєнь російських військ в Чечні, аж до авіації. У самій Чечні почалася боротьба за владу, яка при втручанні федеральної влади вилилася в 1994 році в громадянську війну. Територія республіки стала базою, з якої злочинні угруповання проводили кримінальні операції в Росії. Опинилися перерізаними залізниця і нафтопровід з Баку в Новоросійськ, що створило загрозу економічним інтересам експортних підприємців. Домовитися з Дудаєвим не вдалося. У конфлікт в Чечні втрутилися федеральні війська і перетворили його на повномасштабну війну з численними жертвами серед мирних жителів і військових [6, С. 543].

До червня 1995 федеральні сили прагнули придушити опору прихильників Дудаєва чисто військовими діями і засобами. Після нападу Ш. Басаєва на місто Будьонівськ в червні 1995 р. почалися мирні переговори, що не дали результатів. 17 грудня в Чечні пройшли вибори до Державної Думи, які намагалися зірвати прихильники Дудаєва. Новим главою уряду Національного відродження Чечні став колишній перший секретар чечено-інгушського обкому партії, колишній голова Верховної Ради Чечено-Інгушетії Доку Завгаєв, який отримав на виборах 17 грудня більш 90% голосів виборців Чечні.

У лютому - березні 1996 року обстановка на Північному Кавказі ще більше загострилася. У лютому була проведена операція федеральних сил з ліквідації Дудаєвська бойовиків в селищі Новогрозненскій на сході Чечні. На початку березня обстрілу і бомбардування піддалася станиця Серновск. З 6 по 9 березня в Грозному почалися кровопролитні вуличні бої між просочилися в місто бойовиками (до 1000 чоловік) і військовослужбовцями ВДВ і внутрішніх військ, а також співробітниками внутрішніх справ.

11 березня колишній командувач Північної угрупованням військ в Чечні голова комітету Держдуми з оборони Лев Рохлін назвав ганьбою те, що відбулося в березневі дні в Грозному, коли проникли в нього бойовики, по суті, знову змусили федеральні війська звільнити місто. Лев Рохлін звинуватив у непрофесіоналізмі силових міністрів, висловившись одночасно проти якихось переговорів з Дудаєвим.

Розуміючи безперспективність військового шляхи вирішення цієї старої проблеми, Б. М. Єльцин прийняв 5 березня 1996 рішення про створення при президенті РФ робочої групи по завершенню бойових дій та врегулювання ситуації в Чечні. Керівником цієї групи він призначив члена Президентської ради Еміля Паїна. Через 10 днів Рада безпеки Росії затвердила програму врегулювання чеченської кризи.

Проте обстановка все більше загострювалася, протистояння федеральних військ і чеченських бойовиків посилювалося, бойові дії не припинялися. Вони ще більше посилилися після вбивства Д. Дудаєва.

Багато політиків вимагали прийняти рішучі заходи з припинення кровопролиття в Чечні. План політичного врегулювання в Чечні, оголошений президентом Б. Єльциним ще в 1996 році, передбачав ведення переговорів через посередників, реалізований не був. Після смерті Д. Дудаєва Б. Єльцин заявив про своє рішення вести переговори з його наступником, З. Яндарбієвим. 27 травня 1996 до Москви для переговорів прибула чеченська делегація на чолі з Яндарбієвим. У той же день в Кремлі був підписаний документ про припинення вогню в Чечні з 1 червня 1996., Про звільнення всіх насильно утримуваних осіб та про відновлення роботи двосторонніх Комісій, створених літом 1995 року.

Слід зауважити, що міністр оборони РФ генерал П. Грачов на цих переговорах не був присутній, що дало підставу деяким іноземним і російським політикам висловити припущення про те, що П. Грачов висловив, таким чином, свою незгоду з підписаним документом.

У зв'язку з цією угодою багато політичних діячів, перш за все з опозиції, поставили цілком правомірне питання - чому така угода не могла бути підписана раніше, і таким чином не були врятовані життя десятків тисяч російських солдатів. Проте зіткнення між федеральними військами і чеченськими формуваннями бойовими тривали.

У серпні 1996 року Секретарем Ради безпеки РФ О. Лебедем і представником Чечні А. Масхадовим були підписані так звані Хасавюртівські угоди про припинення військових дій. А 23 листопада 1996 року, через два роки після початку чеченської війни в Москві голови Російського і Чеченського урядів Віктор Черномирдін і Аслан Масхадов підписали тимчасову угоду про взаємини Федерального центру і Чечні, дію якого було розраховано на двомісячний період.

У цей же день президент Б. Єльцин підписав Указ "Про заходи щодо забезпечення подальшого мирного врегулювання в Чеченській республіці", що передбачає виведення з території Чечні останніх підрозділів МВС РФ і Міністерства Оборони.

Таким чином, до 27 січня 1997 р. - Дня виборів у Чечні президента і парламенту, на території Чечні не повинно залишитися жодного російського підрозділу. Чеченське керівництво, яке домагалося повного виведення всіх російських військ і склало це питання в ході всіх етапів переговорів, домоглося задоволення своїх вимог [6, С. 549].

Більшість політиків розцінило цю подію як повне закінчення чеченської війни.

Уряд РФ запізнилося заявило про своє рішення вести переговори, але реально ні одне з домовленостей виконано не було. У федеральної влади була відсутня будь-яка продумана політика. Конфлікт не був дозволений, а тільки затягнувся.

Похожие статьи




Перша Чеченська війна (1994 - 1996), Події 1994 - 1996 рр. - Чеченська війна

Предыдущая | Следующая