Участь Польщі та Угорщини у боротьбі за Галицько-Волинське князівство у першій третині XII ст. - Зовнішня політика Галицько-Волинської князівства
По смерті Романа Мстнславнча залишилися два малолітні сини: Данило (1201 р. н.) і Василько (1203 р. н.), а регенткою -- їхня мати Анна. Зважаючи на нехіть галицьких бояр до Романовичів, Анна звернулася по допомогу до угорського короля Андрія II, з яким 1205 р. мала зустріч у Сяноку. На цій зустрічі король прийняв Данила як "милого сина свого" і дав йому воїнів на чолі з палатином Могом. Але ця підтримка далася коштом фактичної залежності від Угорщини, правитель якої до свого титулу додав титул короля Галичини і Волині. Згодом, з невідомих причин, у гру ввійшов син Всеволода Велике Гніздо, запрошений угорцями на галицький трон. Бояри ж запросили до Галича синів новгород-сіверського князя Ігоря Святославича -- Володимира, Романа і Святослава (їхня мати Єфросинія була донькою Ярослава Осмомисла). Анні з дітьми довелося залишити Галич і податися до Володимира. Однак і тут Романовичі не змогли затриматися надовго, оскільки Ігоревичі почали вимагати їх видачі. Анна з дітьми подалася до князя Лєшка Білого у Краків. Згодом за польсько - угорською домовленістю Василько з матір'ю залишився у Кракові, а Данила відправили до Угорщини. В 1208 р. дійшло до непорозуміння між Ігоревичами Романом і Володимиром. Князь Роман попросив допомоги у короля Андрія II і останній замість скористатися з моменту та допомогти Данилові, допоміг Роману. Після цього почався довгий період смути.
Частина дрібніших волинських князів провадила власну політику, опираючись на Польщу. Луцький князь Інгвар Прославим 1207 р. видав дочку Гремиславу за Лєшка Білого, що опосередковано діяло проти Данила Романовича. Святослав Ігоревич, який правив у Володимирі і видав дочку Агафію за мазовецького князя Конрада Казимировича.
У 1209 р. громада міста Берестя звернулася до Лєшка Білого з проханням дати їм князем Василька, що краківський князь і зробив. Анна з Васильком перебралися до Берестя, звідки вони почали збирати волинські землі. Невдовзі Лєшко Білий передав Анні та Василькові південну частину Белзько-Червенської землі з Белзом.
У Галичі почалося протистояння Романа Ігоревича з Ростиславом Рюриковичем. Припускають, що бояри, яким набридло це протистояння, звернулися до угорців. Король Андрій II вислав військо на чолі з воєводою Бенедиктом, який захопив Галич, заарештував Романа Ігоревича, а в країні була встановлена влада угорців. Режим терору, запроваджений зайдами, невдовзі спричинився до невдоволення галичан, які закликали до Галича князя Романа, що втік з Угорщини, та його брата Володимира. З великим військом Ігоревичі підступили під Галич і угорці, не маючи підтримки місцевого населення, покинули місто.
Однак невдовзі дійшло до протистояння Ігоревичів з боярами, в якому було вбито кількасот бояр. Останні звернулися за підтримкою до короля Андрія II, просячи дати їм Данила. Це відкрило дорогу угорцям до нового втручання в галицькі справи. Угорське військо під керівництвом воєводи Пота, маючи в обозі Данила, рушило до Галичини. На допомогу їм з Волині йшли полки, зібрані Васильком і вірними боярами. Невеликий загін прислав і Лєшко Білий. У вересні 1211 р. союзні війська вступили у Галич і Данила посадили на батьківському троні.
Інтриги боярина Володислава Кормильчича спричинили невдовзі те, що мати Данила Анна змушена була покинути Галич. Вона поскаржилася королю Андрію II, котрий використав це для чергового втручання в галицькі справи. Угорці, вступивши у Галич, декотрих бояр заарештували, декотрі -- Су - дислав та Філіп -- відкупилися. Чіткого порядку угорці не навели, бо тільки-но вони покинули Галич, бояри взялися за старе, і Анна з дітьми змушена була вибратися з Галичини -- сама з Данилом поїхала до Угорщини, а Василька відправила до Бел за. У Галич бояри запросили князя пересопницького Мстислава Ярославича Німого, котрий надовго в місті не затримався, бо тільки-но довідався, що король Андрій II рушив у похід, одразу ж покинув стольне місто. Щоправда, і королю довелося перервати похід, оскільки вдома через заколот знаті було вбито його дружину Гертруду. Залишені без сюзерена галицькі бояри настільки осміліли, що їхній проводир Володислав Кормильчич проголосив себе князем. Літописець з цього приводу зазначав: "...Володислав же в'їхав у Галич, і вокняжився, і сів на столі". Це був факт нечуваний у Київській Русі, який обурив як руських князів, так і правителів сусідніх держав. Необміркований вчинок боярина Володислава дав привід Андрію II і Лєшку Білому перейти від політики удаваної підтримки Романовичів до відкритої агресії. На зустрічі у Спіші вони домовилися про таке: дочку Лєшка Білого Саломею, якій було три роки, обвінчали з сином Андрія II Коломаном, якому було п'ять років, і Коло - мана посадили правити в Галичі. Взимку 1215--1216 рр. Папа Інокентій ПІ коронував Коломана на короля Галичини.
Щодо територіальних апетитів обох правителів, то вони дійшли такого компромісу: західна частина Галичини з Перемишлем та Берестейщина з північною частиною Червенської землі відходила до Лєшка Білого, а Коломан мав стати правителем решти Галичини. Що ж стосується Романовичів, то союзники "ласкаво" надали їм Володимирську волость. Поділ сфер впливу між Польщею та Угорщиною щодо галицько-волинських земель був тривожним сигналом. На щастя, невдовзі союз між Андрієм II та Лєшком Білим дав тріщину -- угорський король відібрав у краківського князя Перемишль. Такий крок Андрія II послабив позиції угорців у краю, де і без того запанували ан - тиугорські настрої, спричинені нешанобливим, подекуди зверхнім ставленням до місцевої людності та спробою церковної унії з Римом, а відтак -- репресіями проти православних священиків.
Ображений на короля, Лєшко Білий запропонував Галичину князю Мстиславу Мстиславичу Удатному, який перед тим правив у Новгороді. Заклопотаний своїми внутрішніми справами, Андрій II не зміг надати допомогу воєводі Бенедикту, котрий, побоявшись Мстислава Удатного, покинув Галич, а останній зайняв столицю. Данило Романович із розумінням поставився до цього факту та намагався отримати для себе певні вигоди. Річ утім, що Мстислав Удатний був онуком
Ярослава Осмомисла (його мати була дружиною Мстислава Мстиславича Хороброго, зі смоленської гілки Мономаховичів), а тому теж мав вагомі підстави на галицький престол. У 1219 р. Данило одружився з донькою Мстислава Удатного Анною. Правда, це не дуже йому допомогло, оскільки тесть не надав зятю допомоги у відвоюванні від Лєшка Білого межиріччя Вепру і Західного Бугу. Згодом Данило самостійно відвоював ці землі, що було, фактично, першою самостійною зовнішньополітичною акцією молодого князя. Для Польщі це була несподіванка -- у Кракові не чекали на наступ, і тому Лєшко Білий не зміг оборонити згадану територію. Спроба краківського князя вибити Данила звідти успіху не мала -- польські війська були розбиті на р. Сухій Дорогві та гнані аж до Вепру. Вважаючи, що Данила на цю виправу підмовив Мстислав Удатний, Лєшко заявив Андрію II, що він відрікається від претензій на Перемишль і пропонує йому забрати Галич. Угорського короля не довелося просити двічі, і вже незабаром його війська обложили галицьку столицю, обороною котрої успішно керував Данило Романович. Невідомо, як довго тривала б ця оборона, але Данило отримав наказ від тестя залишити місто. Угорсько-польській коаліції цього виявилося замало і угорський воєвода Філя рушив з військами на Волинь, однак був розбитий полками Данила Романовича та половцями, котрих привів його тесть. Рейд Мстислава Удатного до Галича спочатку не вдався -- місто зуміло оборонитися, але за другою спробою угорці були розбиті, місто здобуте, а в полон потрапив королевич Коломан, якого відправили в Торчеськ.
Сум'яття в Угорщині позбавили змоги Андрія II продовжити боротьбу за Галичину -- король лише бажав повернути з неволі сина. Лєшко Білий теж помирився з Романовичами. Здавалося б, зникли причини для втручання сусідніх держав у галицько-волинські справи. Однак невдовзі Мстислав Удатний, підмовлений боярами, посварився з Данилом. Бояри переконали Мстислава видати свою доньку Олену-Марію за молодшого сина короля Андрія II -- королевича Андрія -- і дати йому Перемишль. При цьому король Андрій II зрікався прав на Галичину, а Мстислав Удатний відпускав з полону королевича Коломана. Однак для Андрія II така ситуація виявилася неприйнятною і він звернувся до Папи Римського з проханням звільнити його від присяги, даної Мстиславу Удатному. Королевич
Андрій, котрий засів у Перемишлі, невдовзі звернувся до батька з проханням допомогти у захопленні Галича, і король вислав у Галичину війська. Надав королевичу допомогу і Лєшко Білий. Мстислав Удатний, котрому допомагав князь Данило, під Галичем переміг угорців. І тут сталося незрозуміле -- за намовою боярина Судислава Мстислав Удатний уступив Галич королевичу Андрію, а сам подався до Торчеська.
Через кілька місяців у Торчеську Мстислав Удатний помер. Перед смертю він каявся, що не дав Галича Данилові і хотів бачити зятя, але боярин Гліб Зеремійович перешкодив зустрічі.
У 1227 р. було вбито Лєшка Білого, що призвело до міжусобної боротьби в самій Польщі і на деякий час спроби поляків втрутитися в українські справи були припинені. Брат убитого Конрад Мазовецький навіть сам просив допомоги у князя Данила. У такій ситуації, коли Данило Романович цілком опанував Волинь, а польська небезпека зникла, логічним завданням стало опанування Галича.
Навесні 1230 р. галичани самі прислали гінця до Данила з пропозицією зайняти Галич, оскільки боярин Судислав з військом подався на Поділля, а королевич Андрій залишився з невеликим військом. Облога Галича тривала недовго -- королевич здався і був відпущений додому. Поблажливість не була оцінена -- того ж року брат королевича Бела (майбутній угорський король) спробував силоміць захопити Галич, але зазнав поразки. На цьому спроби захопити княжу столицю не припинились, 1232 р., за відсутності в Галичі князя Данила, угорці знову рушили в Галичину. Цього разу їм поталанило і вони зуміли зайняти стольний град. Однак королевич Андрій не задовольнився здобутим, і вже наступного року пішов походом на Волинь, але під Шумськом Данило розбив його війська. У 1234 р. королевич здійснив ще один похід на Волинь, однак Данило Романович знову розбив угорців, заручившись підтримкою київського князя та половців. Переслідуючи ворога, Данило дійшов до Галича, де його підтримало чимало бояр. Почалася облога міста, яка тривала понад два місяці. Допомоги від батька королевич Андрій не отримав -- хоча той і вибрався в похід, але чомусь повернувся додому. Під час облоги помер королевич Андрій і подальша оборона втратила сенс. Здавалося, нарешті справа вирішена і Данило твердо осяде в столиці, але згодом події показали, що на це ще потрібний певний час і багато зусиль. Недовго побувши у Галичі, Данило, на прохання київського князя Володимира Рюрико - вича, втрутився у його протистояння з чернігівським князем Михайлом Всеволодовичем. За відсутності Данила, бояри підняли повстання і запросили княжити до себе сина Михайла Всеволодовича -- Ростислава. У ситуації, що виникла, Данило Романович вирішив податися до Угорщини, де саме помер король Андрій II і правителем став Бела IV, з яким Данило добре знався ще з дитячих років, перебуваючи при угорському дворі. У листопаді 1235 р. Данило взяв участь в інтронізації Бели IV, але підтримки не отримав. Новий король також вирішив зробити ставку на Ростислава Михайловича, маючи намір видати за нього свою доньку. Дослідники припускають, що Бела IV побоювався зміцнення сил Данила.
Тим часом, у Галичі укріпився Ростислав Михайлович, маючи підтримку бояр та угорців. Але невдовзі Данило Романович зумів розладити союз угорців і Ростислава Михайловича, увійшовши в тісні зв'язки з ворогом Угорщини -- австрійським герцогом Фрідріхом II Бабенбергом. Для того, щоб знівелювати небезпечний для нього альянс, Бела IV змушений був піти на поступки і припинити підтримку Ростислава Михайловича. Мазовецький князь Конрад, якого налаштував проти Данила Михайло Всеволодович, теж відійшов від активних дій, оскільки Данило Романович зумів домовитися з литовським князем Міндовгом і той розпочав напади на польські землі. У березні 1237 р. Конрад, ще будучи володарем міста Дорогичина, передав його рицарям Добжинського ордену. Через рік у березні 1238 р. Данило Романович здійснив похід на Дорогичин і вигнав звідти німецьких рицарів, захопивши у полон їхнього магістра Бруно.
Того ж 1238 р. Данило і Василько Романовичі, довідавшись про відсутність у Галичі Ростислава Михайловича, здійснили похід у Галичину і зайняли стольний град. Відтоді Данило утвердився в Галичі, а Ростислав Михайлович подався до угорців
Похожие статьи
-
Вступ - Зовнішня політика Галицько-Волинської князівства
Наприкінці X - в першій половині XІ ст. адміністративним осередком земель Волині і Підкарпаття був Володимир - місто, що його заснував і назвав власним...
-
Незважаючи на міжусобні війни між окремими князями, Волинська і Галицька земля здавна підтримували якнайтісніші економічні та культурні зв'язки. Ці...
-
Волинське князівство - Утворення та розвиток Галицько-Волинської держави
Державність Волині старша, ніж Київська, - з неї почалося перше об'єднання східнослов'янських племен в воєнно-політичний союз. До Києва її приєднав князь...
-
Державний лад та його особливості - Утворення та розвиток Галицько-Волинської держави
У Галицько-Волинському князівстві значною мірою зберігалися характерні для Давньоруської держави риси державного устрою. Органами влади в...
-
Правління Наполеона Бонапарта. Перша імперія у Франції
Правління Наполеона Бонапарта. Перша імперія у Франції Наполеон бонапарт імператор Перший консул та імператор (з 1804 р.) Франції Наполеон Бонапарт...
-
Зовнішня політика Ярослава Мудрого - Ярослав Мудрий
Ярослав проводив гідну великої держави зовнішню політику, вступивши у рівноправні стосунки з головними європейськими державами середньовічного світу:...
-
Галичина за часів князя Ярослава Осмомисла
Галичина за часів князя Ярослава Осмомисла Ярослав Володимирович Осмомисл у 1153 році після смерті свого батька князя Володимира Галицького посів на...
-
Північно-східна русь у XII - на початку ХІІІ ст - Північно-Східна Русь у XII
Ще наприкінці XI ст. на з'їзді в Любечі (1097) руські князі визначили порядок, згідно з яким кожний князь "має отчину свою", тобто кожна князівська лінія...
-
Богослов, архімандрит Києво-Печерської лаври та ректор Києво-Моги - лянського колегіуму Інокентій Гізель у своєму трактаті з моральної теології "Мир з...
-
Окремі відомості про долю дітей Володимира Мономаха - Володимир Мономах
Отже, як вже йшлося у попередніх розділах, Володимир Мономах установив на Русі міцну централізовану владу, що ослабла після смерті Ярослава Мудрого. Для...
-
Характеристика суспільного ладу Галицько-Волинське князівство значною мірою зберігало риси суспільного й державного устрою, притаманних Давньоруській...
-
Протягом другої половини XVI -- першої половини XVII ст. на Запорожжі утворився самобутній військовий і соціальний устрій, який відзначався передусім...
-
Вишневеччина: перші перемоги і перші соратники (1555-1595 рр.)
Стаття про початки формування Вишневеччини -- Комплексу маєтностей кн. Вишневецьких на Лівобережжі Дніпра, який часто порівнюють з удільним...
-
Росія в першій половині XVIII ст
7 Росія в першій половині XVIII ст. Північна війна престолонаслідування швеція На початку ХУШ ст. Росія розпочала Північну війну (1700 - 1721) проти...
-
Володіння бояр Пронських Хорошківський замок, а пізніше Кутузівський парк, як зазначали історики, виник досить давно. Згідно з геологічними даними...
-
Перша спроба підготовки багатотомної республіканської енциклопедії
Аналізується передісторія створення світових енциклопедичних видань, а також розповідається про етапи створення перших радянських енциклопедичних видань....
-
Вельми показовими в цьому сенсі документи, пов'язані з обговоренням у партійних і державних колах питань тактики радянської делегації на світової...
-
Процес формування дипломатичної місії в Польщі Попри те, що УСРР фактично мала формальний статус, вона у 1920-1923 рр. була єдиною, крім РСФРР,...
-
У статті проаналізовано участь учителів і учнів церковнопарафіяльних шкіл лівобережних українських єпархій Російської імперії в Першій світовій війні...
-
В цьому маленькому розділі неможливо показати весь масштаб такої особистості, як Ева Перон. Вона гідна більш докладного аналізу. Марія Ева Ібаргурен...
-
Вплив князівської влади на розвиток дипломатичних відносин Київської Русі
Вплив князівської влади на розвиток дипломатичних відносин Київської Русі Настюк Андрій Анатолійович - кандидат юридичних наук, доцент кафедри теорії,...
-
Ставлення до хворих дітей і сиріт у суспільстві Гетьманщини ХVШ ст. (на прикладі долі Романа Краснощоченка та його племінників) Навесні 1779 р. у...
-
Нездійснений проект ірландської колонізації України 1655 року
До теперішнього дослідження про ірландську колонізацію, що могла відбуватися на українських землях у 1655 р., спонукають нас повернутися додаткові...
-
Шляхта в суспільно-політичних процесах на українських землях XV
У статті аналізуються погляди М. Довнар-Запольського на роль шляхти в суспільно-політичних процесах на українських землях в XV -- першій половині XVI ст....
-
Східна політика Апостольської Столиці
Київська Русь відігравала значну роль серед слов'янських народів. Візантія, хоча й зберігала формально церковне верховенство, значно поступалася перед...
-
Внутренняя и внешняя политика Бориса Годунова - История правления Бориса Годунова
После венчания на царство Федора Борис постарался возможно лучшим способом устроить свое материальное состояние. Когда, по обычаю, новый царь после...
-
Історія дослідження князівської добродійності в Київській Русі Початок благодійності пов'язують з 911 роком, коли був підписний договір князя Олега з...
-
Перші держави на території Криму були засновані грецькими переселенцями у VI ст. до н. е. Добре відомо, що грецькі колонії від самого початку мали всі...
-
Місто в житті, долі та мистецькій спадщині кріпацьких інтелігентів України (кінець ХVІІІ--перша половина ХІХ ст.) О. О. Крижановська (м. Київ)...
-
Стереотипи взаємосприйняття татар і українських козаків у першій половині XVII ст
На основі нових архівних документів і матеріалів про історію кримсько-запорозького союзу 1624-1629 рр. у статті висвітлюються неконфронтаційні контакти...
-
Висновки - Утворення та розвиток Галицько-Волинської держави
Період розпаду був закономірним етапом розвитку України-Русі XII - XIV ст. Це привело до утворення окремих держав. Проте в другій половині XIII-XIV ст....
-
Джерелами права в Галицько-Волинському князівстві були звичаї, Руська правда, князівське законодавство, магдебурзьке право та церковне право....
-
1051 року митрополичу кафедру посідає русич Іларіон - видатний ідеолог новостворюваної церкви. Він пише працю, в якій викладає погляди нових християн на...
-
У статті розкривається проблема міжнародного розподілу правобережних земель Українського гетьманату у результаті Журавненського миру 1676 р. між...
-
Формування традиції придворного бенкету в Гетьманщині (друга половина XVII -- перша третина XVIII ст.) Задоволення матеріальних потреб людини, серед яких...
-
Роль споживчої кооперації Української Соціалістичної Республіки в подоланні продовольчого дефіциту в містах у перші повоєнні роки (1945-1950 рр.)...
-
Що нам відомо про давньоруське Тмутараканське князівство - Історія заселення та розвитку Криму
Доказом прагнення русів утвердитися в Північному Причорномор'ї ще в Х ст. є повідомлення в пам'ятках про перебування київського князя Ігоря (912-945)...
-
Спалах патріотизму й гордості за новостворену церкву змінюється потребою її ієрархічного оформлення. Давньоруське організаційне влаштування ніколи не...
-
Участь Павла Погорілка в релігійному житті Поділля
Останнім часом особливу увагу науковців привертає проблема державно-церковних стосунків, об'єктивне та всебічне висвітлення якої було неможливим в...
-
Неп у сільському господарстві, промисловості та торгівлі - НЕП та її здійснення в Україні
Неп у сільському господарстві Із звернення ВЦИК і СНК "До селянства РРФСР" 23 березня 1921 року: "Постановою Всеросійського Центрального Виконавського...
Участь Польщі та Угорщини у боротьбі за Галицько-Волинське князівство у першій третині XII ст. - Зовнішня політика Галицько-Волинської князівства