Особливості кредитної системи в Україні. - Сутність, види і форми, значення кредиту

Якщо звернутися до сукупності кредитних відносин в цілому, то на їх функціонування здійснює великий вплив система економічних відносин суспільства, і в першу чергу відносини власності, які визначають характер руху кредитних ресурсів в масштабах суспільства. Це виявляється у впливі на організацію акумулювання і перерозподілу тимчасово вільних коштів, а через механізм кредитування - на характер руху кредитних ресурсів в конкретній кредитній угоді.

Сьогодні Україна намагається перейти від планової, командної до соціально орієнтованої ринкової економіки. Здійснюється переорієнтація в кожній сфері економічного життя країни, в тому числі і в кредитній, де істотно змінився характер і напрямки руху кредитних відносин. Але щоб глибше з'ясувати ці зміни, необхідно розглянути, яким же був рух кредитних ресурсів за умов командно-адміністративної системи.

При плановій централізованій економіці кредит трактується як рух позичкового фонду суспільства, єдиним власником якого виступала держава.

У зв'язку з тим, що учасники кредитних відносин були головним чином суб'єктами суспiльної власності, державні органи планували і централізовано регулювали в основному адміністративними методами рух позичкового фонду. При цьому майже не враховувались інтереси суб'єктів кредитної угоди, форми руху кредитних ресурсів були досить одноманітними: держава фінансувала банки, банки кредитували підприємcтва. Це призводило до кредитного перенасичення господарств, що виявлялося в незабезпеченні кредиту, в порушенні його поворотності і списуванні боргів. В результаті дотримання принципів кредитування ставало неможливим.

Сьогодні значна частина позичкового фонду все ще залишається власністю держави. В той же час здійснюється перехід від детального планування кредиту до економічних методів регулювання його руху в рамках навіть державної власності. Це приносить елемент стихійності в рух позичкового фонду. Він все більш набуває децентралізованого характеру.

Дані зміни зумовлені перш за все розвитком відносин власності, зокрема наділенням державних підприємств більш широкими правами розпорядження власними коштами у зв'язку з переходом до функціонування на засадах самофінансування, а також розвитком повного госпродрозрахунку, державних банків і процесом їх акціонування. Ці учасники кредитних відносин в нових умовах вже не повинні бути об'єктами адміністративних методів управління з боку держави. Ще більшою мірою це відноситься до новостворених комерційних банків, акціонерних і приватних підприємств.

Таким чином власниками позичкового фонду сьогодні є перш за все банк (Національний банк України і комерційні). Крім того, власником цього фонду виступають підприємства різних форм власності, страхові та інвестиційні компанії, громадяни тощо. Реформа банківської системи обумовила децентралізацію і демонополізацію позичкового фонду, оскільки акціонерний характер формування статутних фондів комерційних банків передбачає значне розширення їх прав по розпорядженню кредитними ресурсами.

Отже в сучасних умовах рух кредитних ресурсів починає набувати децентралізованого характеру, а управління ними все більшою мірою здійснюється через систему заходів державно-кредитного регулювання економіки.

І нарешті, здійснюється цільова направленість руху позичкового фонду. Раніше, розподіл кредитних ресурсів формально був підпорядкований задачі розвитку економіки в цілях підвищення добробуту народу, а на практиці нерідко суперечив і їй, і економічній доцільності. З розвитком ринку, комерціалізацією діяльності підприємств і кредитних установ державного сектору, як керівний мотив руху кредитних ресурсів починає виступати отримання позичкового відсотку, який є критерієм вільного розподілу кредиту по галузям і суб'єктам господарювання.

Основною функцією банківської системи є кредитування підприємств різних галузей народного господарства. Але наші фінансово-кредитні інститути поки що не можуть дозволити собі це. Як правило, кредитуванням реального сектора економіки у нас займаються так звані системоутворюючі банки, наприклад, "Промінвестбанк" або "Україна". Щодо інших, то комерційні банки не дуже поспішають заробити гроші на кредитуванні підприємств. В основному їх завдання - це кредитування фізичних осіб. Причина в тому, що немає ніяких проблем щодо забезпечення застави, а також більш просто простежити за там, куди пішли гроші, та у разі виникнення неприємностей закликати боржника до відповіді у суді. Але деякі з комерційних банків намагаються працювати з підприємствами, хоча це не приносить більших грошей, ніж співробітництво з фізичними особами. Ми знаємо, що половина наших підприємств збиткові, і будь-які інвестиції не в змозі допомогти.

Протягом 1998 року біля 55% промислових та 90% сільськогосподарських підприємств працювали зі збитками. ВВП знизився на 1,7% по відношенню до рівня 1997 року. Але якщо у підприємства все добре, це ще не є гарантом того, що кредит буде отримано. Однією з головних причин є те, що для отримання кредиту в банку, необхідно надати фінансово-кредитному інституту ліквідну заставу. Як правило, це нерухомість. Друга причина в тому, що фінансові інститути, щоб уникнути будь-яких ризиків, бажають бачити у вашій особі постійного клієнта. І останнє - банки не кредитують підприємства більш ніж на 1 рік.

Сьогодні Національний банк виступає у своїх телеграмах з призовом до банків кредитувати вугледобувні підприємства. Але при цьому він просить звертати увагу на кредитоспроможність цих підприємств та наявність реального забезпечення для своєчасного погашення кредитів та процентів по ним.

Описані тенденції руху кредитних ресурсів характерні для всього періоду реформи в Україні, які тривають з 1991 р. До певної міри вони характерні і для періоду 1994-1997 рр.

Таблиця 1

Залишки заборгованості на кінець 1997 року.

[2, с.62]

Роки

Всього

У валюті

За терміном

Національній

Іноземній

Кроткострок.

Довгострок.

1991

0,97

0,97

-

0,85

0,12

1992

27

24

3

26

1

1993

406

358

21

396

11

1994

1558

1199

359

1381

176

1995

4113

3029

1084

3678

435

1996

5452

4102

1350

4885

607

1997

5093

3752

1342

4472

621

Таблиця 2

Питома вага у загальному обсязі, %

[2, с. 62]

Роки

Всьго

У валюті

За терміном

Національній

Іноземній

Короткострок.

Довгострок.

1991

100

100

-

87,2

12,8

1992

100

90,6

9,4

95,4

4,6

1993

100

94,8

5,2

97,4

2,6

1994

100

77

23

88,7

11,3

1995

100

73,6

26,4

89,4

10,6

1996

100

75,2

24,8

88,9

11,1

1997

100

73,2

26,3

87,8

12,2

Наведені дані свідчать про коливання частки продуктивних кредитів в загальному обсязі кредитних вкладень (кредити НБУ практично повністю направлялися на кредитування внутрішнього боргу, дефіцитів державного бюджету та пенсійного фонду і, отже не можуть характеризуватися як продуктивні), якщо в 1994-1995 рр. вони мали стійку тенденцію до зростання, то в 1996-1997 рр. спостерігається зворотна тенденція.

Важливі висновки випливають з аналізу співвідношення між довгостроковими і короткостроковими кредитами. Значні зміни в структурі як короткострокового так і довгострокового кредитування відображають реальні труднощі перехідного періоду до ринкових відносин. Протягом останніх років велика частка наданих комерційними банками кредитів суб'єктам господарювання припадала на короткострокові кредити. У цілому за останні роки приблизно 2/3 загального обсягу короткострокових кредитів комерційних банків спрямовувалося в сферу матеріального виробництва. Найбільша частка надходила до промислових і сільськогосподарських підприємств. Найбільше падіння частки кредитів суб'єктам господарювання відбулося в заготівельній сфері, у постачанні и збуті, в торгівлі і громадському харчуванні.

Темпи зростання довгострокових кредитів, наданих комерційними банками суб'єктам господарювання України, не були однорідними протягом п'яти останніх років. Як у цілому, так і за основними напрямками темпи зростання на кінець терміну, що аналізується, були нижчими ніж на його початок. Найбільше зростання при цьому зафіксоване в кредитуванні житлово-будівельної кооперації. Із спрямованих комерційними банками кредитів в економіку в цілому найбільше отримав нефінансовий державний сектор.

Структура кредитного портфелю банків на 01.04.1998р. має такий вигляд:

Короткострокові кредити - 62,3%

Довгострокові кредити - 6%

Кредити в іноземній валюті - 16,7%

Міжбанківські кредити - 15%

З цієї структури можна зробити висновок, що банки надають перевагу короткостроковим кредитам. Це означає, що кредитні ресурси відсторонюються від сприяння структурній перебудові України, модернізації і реконструкції потужностей з довгим циклом виробництва. В аналізований період вони широко спрямовувалися на кредитування оборотних фондів підприємств, сприяючи тим самим їх непомірному середньорічному зростанню. Крім того, внаслідок нерівномірного перерозподілу кредитних ресурсів по галузям народного господарства, можна побачити певні диспропорції в економіці України, що тим самим гальмувало розвиток інших галузей народного господарства України (найбільша частина короткострокових кредитів була направлена в промисловість).

Основними причинами виникнення диспропорційної структури кредитних вкладень виступають значна роздільність банківського капіталу по дрібним і середнім банкам, а також високий ризик, пов'язаний з видачею довгострокових кредитів. Банки боялись великих збитків у зв'язку з інфляційним забезпеченням відсотків по вкладеним позикам і несвоєчасним поверненням кредитів.

Проблема неповернення кредитів стоїть зараз перед українськими банками дуже гостро. Неповернення отриманих кредитів, невиконання договірних умов стали нормою. Арбітражні суди виносять постанови про повернення боргів, а борги не повертаються тому, що на розрахунковому рахунку відповідальника числиться нуль. Об'явлення банкрутом теж мало чим допомагає справі, особливо у випадку, коли відповідальником виступає товариство з обмеженою відповідальністю. Ті банки, які надають сьогодні кредити, по суті стають банкрутами самі. Але ж у нас ні одне підприємство, установа, організація державної форми власності не може бути проголошено банкрутом і відповідати перед банком за неповернення позики. Так, при здійсненні кредитування необхідно враховувати не лише високий рівень прибутковості цих операцій, але й високий ступінь їхнього ризику. Більшість комерційних банків намагається одержати максимальний прибуток, орієнтуючись фактично, на один вид активних операцій - кредитування, причому в досить агресивній формі. Наслідком такої політики можна вважати банкрутство досить великих банків "нової хвилі" : "INKO", "Відродження", "Градобанк".

Станом на 01.01.98 р. безнадійні кредити, видані комерційними банками, складали близько 3%. Прострочені кредити за 1997 р. зросли на 32%. Обсяги пролонгованих кредитів зросли на 44,5%, а їхня питома вага на початок 1998 р. досягла 15,9%, що свідчить про нестабільну роботу комерційних банків.

Слід сказати про кредити нерезидентам України, які головним чином видані в іноземній валюті і практично протягом 1995-1998 рр. вони на 99% або прострочені, або пролонговані, що наводить на думку про безпідставність надання їх.

Таблиця 3

Кредитування юридичних осіб, млн. грв.

[2, с. 65-59]

Показники

1995 р.

1996р.

1997р.

1998р.

Кредитування матер. вир-ва

62,2

61,1

56,3

55,6

Кредитування невироб. сфери

14,1

10,7

12,5

11,9

Здійснення розрахунків

23,3

28,2

31,2

33

Кредитування держ. сектора нар. Госп.

63

64

60

61

Кредитування недерж. сект. нар. Госп.

33

31

35

34

Кредитування домаш. госп.

4

5

5

5

Кредити в іноз. валюті в держ. сект.

50

47

47

46

Кредити в іноз. валюті в недерж. Сект.

49

53

52

53

Кредити в іноз. валюті в інші сектори

1

0

1

1

Кредити надані комерц. Банками нерезидентам

35

43

36

39

В т. ч. прострочені та пролонговані

35

42

35

37

Декілька слів про кредитування фізичних осіб. Незважаючи на те, що банки продовжують орієнтуватись на роботу з крупними клієнтами, більш надійною є робота по кредитуванню фізичних осіб - ризик менше. Сьогодні працюють у такому напрямку банки: АППБ "Аваль", АКБ "Україна", "Укрсоцбанк", "Приватбанк", "ПІБ" та інші. Середня сума надання кредиту 2-10 тис. USD. Домінують короткострокові кредити. Наприклад у "Приватбанку" сальдо від наданих кредитів фізичним особам збільшилось за 1997 р. у 3,8 р., за перший квартал 1998 р. - ще в 1,5 р.

Якщо ж говорити про ринок міжбанківських кредитів, то ситуація на ринку слідуюча. На міжбанківському ринку України помітне значне уповільнення темпів зростання кредитних ресурсів. Так, якщо за 1994 рік вони зросли в 60 разів, то наступного - вже лише в 6 разів. А за 1996 рік кредитні ресурси приросли лише на 195 млрд. крб., або на 0,1 %. При цьому в 1996 році спостерігалося навіть скорочення на 1/5 куплених кредитних ресурсів комерційних банків. Найбільший приріст - у 159 разів було зафіксовано за кредитними ресурсами установ комерційних банків у 1993 році.

Основу куплених кредитних ресурсів у національній валюті на міжбанківському ринку України в 1992-1996 роках становили кредитні ресурси комерційних банків, частка яких дорівнювала в 1992 році - 99%, у 1993 році - 98% , у 1994 - 97,5% , у 1995 році -99,97%, у 1996 році - 99,99%. Поміж останніми відбувався перерозподіл питомої ваги головних комерційних банків та їх установ. Так, якщо в 1992 році 64,4% куплених кредитних ресурсів комерційних банків припадало на їхні головні контори, то, починаючи з 1993 року, ці контори втратили свої позиції, і частка банків у кредитних ресурсах зросла до 95,1% у 1993 році, трохи знизившись у 1994 році (87,7%) і знову пішовши вгору в 1995 році (90,5%).

Кредитні ресурси філій зарубіжних банків були вкрай незначними (лише в 1993 році трохи перевищували 1 % сукупних кредитних ресурсів у національній валюті на міжбанківському ринку України), що зумовлювалося як загальною нестабільністю соціально-економічного стану в країні, а через це й обережність зарубіжних банкірів, так і невеликою кількістю самих філій зарубіжних банків. Що ж стосується проданих кредитних ресурсів у національній валюті на міжбанківському ринку України, то тут також спостерігається зниження темпів зростання загального обсягу з 68 разів у 1993 році, до 15,3 % в 1997, централізованих кредитних ресурсів НБУ з 47 разів до 3,3 раза, кредитних ресурсів комерційних банків з 81 разу до 4%. А продані кредитні ресурси філій зарубіжних банків, взагалі скоротилися в 1995 році на 61 % порівняно з попереднім роком, а наступного року ще на 39%.

Аналізуючи стан кредитної політики України (особливо в останні роки), яка визначається своєю нестабільністю, слід відзначити, що змінний характер цієї політики має лише негативний вплив на весь економічний стан нашої країни.

За словами голови Нацбанку, у 1998 році отримано кредитів на 15% більше, ніж у попередньому, грошова маса збільшилася на чверть, резерви НБУ зросли на 300 млн. USD. Економіка України отримала 17% реального приросту кредитних ресурсів. Темпи кредитних планів в економіці виросли в гривнях на 17,9%, в іноземній валюті на 54,5%.У цілому кредитна активність підвищилася приблизно на 26%.

На початок 1999 року кредитні ставки не змінилися як за гривневими позиками, так і за валютними кредитами.

Таблиця 4

Кредитний ринок [5, с.14]

Банк

Розміри кредитної ставки

Розмір застави

Гривневі кредити

Валютні кредити

Під кредит

Аваль

-

-

Не менше 125%

Ажіо

70% (до року)

40%

150%

Ощадбанк

Не кредитує

Приватбанк

60% (до 60 днів)

35% (до 60 днів)

індивід. підхід

Трансбанк

55-70%

18-30%

Не менше 200%

Україна

Не кредитує

Укр. кред. банк

80-100%

30-45%

160%

Укрексімбанк

65-70%

20-35%

200%

Укрінбанк

70%

Індивід. підхід

150-250%

Форум

90-130%

25-40%

200%

Агрегатний банківський капітал України на початок 2000 р. становив лише 4,6 % від ВВП, тоді як у країнах з перехідною економікою Центральної та Східної Європи - в середньому 40 %, у країнах ОЕСР - понад 80 %. Причиною цього є низькі доходи населення в умовах економічної кризи, що негативно впливає на його платоспроможність, а ще більше - на обсяги його заощаджень, які в країнах з розвинутою ринковою економікою є основним джерелом кредитних ресурсів.

Україна має значний науково-технічний потенціал, про що свідчать її досягнення у ракето-, літако - і суднобудуванні, інших галузях промисловості. Саме тому поставлено завдання реалізувати протягом 2000-2004 рр. промислово-іноваційного розвитку української економіки. У цьому надзвичайно важливу роль має відігравати кредит. Адже своїх інвестиційних коштів підприємства не мають, а механізм безповоротного виділення бюджетних чи відомчих коштів на капітальні вкладення відійшов у минуле. Особливе значення в цьому набуває венчурний (ризиковий) кредит, який у багатьох країнах функціонує переважно з державною допомогою.

Позитивну роль у вирішенні цього завдання можуть відігравати кредитні установи небанківського типу (пенсійні, страхові, інвестиційні, профспілкові, поштові, благодійні, та інші фонди), які володіють значними коштами. Їх можна не тільки інвестувати в економіку через ринок цінних паперів, а й надавати безпосередньо у довгостроковий кредит, якщо зняти заборону на ведення цими установами кредитної діяльності. Адже у багатьох країнах саме ці фінансові посередники стають основними кредиторами, особливо з надання довгострокового кредиту. Розвиток фінансово-кредитних установ небанківського типу сприятиме ухвалена у червні 2000 р. Програма державної підтримки небанківського фінансового сектора економіки в Україні на 2000-2002 р.

Через дефіцит власного капіталу для України на сучасному етапі має велике значення розвиток кредиту у міжнародній сфері, зокрема кредитні відносини з Міжнародним валютним фондом, Міжнародним банком реконструкції та розвитку, Європейським банком реконструкції та розвитку, іншими міжнародними фінансово-кредитними інституціями. Уже зараз ряд українських банків і суб'єктів господарювання тісно співпрацюють з багатьма банками зарубіжних країн. Завдяки своєму геоцентричному положенню в Україні за певних умов та при відповідних зусиллях міг би сформуватись один із потужних світових фінансових центрів.

У ринкових умовах знижується роль контрольної функції банків, які значно менше використовуються державою для контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства. Проте зростає роль кредиту у його контрольній функції. Адже несвоєчасне повернення кредиту тягне за собою "штрафні" проценти, а його неповернення може призвести до банкрутства підприємства. Це спонукає позичальника досить обережно ставитися до залучення кредиту у свій господарський оборот, а якщо кредит отримано, то так господарювати, щоб своєчасно його повернути.

Безумовно, з розвитком ринкових відносин в Україні роль кредиту у суспільстві підвищуватиметься. З виходом економіки з економічної кризи зростатимуть доходи населення, що сприятиме прискоренню розвитку України і скорішому входженню її у європейський і світовий простір.

Похожие статьи




Особливості кредитної системи в Україні. - Сутність, види і форми, значення кредиту

Предыдущая | Следующая