УМОВИВОДИ ТА ЇХ ВИДИ - Основи логіки
Умовивід - це логічний засіб здобування нового знання. У процесі умовиводу здійснюється перехід від відомого до невідомого. Об'єктивною підставою умовиводу є зв'язок і взаємозалежність предметів і явищ дійсності. Якби навколишній світ складався з нагромаджених не пов'язаних між собою випадкових предметів і явищ, то від знання одних предметів не можна було б перейти до знання інших і, отже, умовивід як форма мислення був би неможливим. Але оскільки предмети і явища об'єктивної дійсності взаємопов'язані, підпорядковані певним законом, то існує не тільки можливість, а й необхідність пізнання одних предметів на підставі знання інших.
Умовиводом є не будь-яке сполучення, як тільки таке, у якому між судженнями існує логічний зв'язок, котрий відображає взаємозв'язок предметів і явищ самої дійсності. Якщо ж предмети дійсності не пов'язані між собою, то й судження, що відображають ці предмети, логічно будуть не пов'язаними і тому вивести із них якесь нове значення, тобто побудувати умовивід, не можна.
Термін "міркування" вживається в подвійному значенні. Під "міркуванням" розуміють і розумовий процес виведення нового знання із суджень, і саме нове судження, як наслідок розумової операції.
Міркуванням (умовиводом) називається форма мислення, за допомогою якої з одного або кількох суджень виводиться нове судження, котре містить в собі нове знання.
Міркування за своєю структурою складніше, ніж поняття і та судження, форма мислення. Поняття і судження входять до складу умовиводу, як його елементи.
Будь-яке міркування складається із засновків та висновку.
Засновки - це судження, із яких виводиться нове знання.
Висновок - судження, виведене із засновків.
У будь-якому міркуванні слід розрізняти три види знань:
- - Вихідне знання, те, з якого виводять нове знання - воно міститься в засновках умовиводу. - Висновкове знання - Міститься у висновку. - Обгрунтовуюче знання - знання, котре пояснює правомірність висновку із засновків. Обгрунтовуюче знання міститься в аксіомах і правилах умовиводів, воно не входить до складу умовиводу у вигляді окремого судження, а складає логічну підставу висновків, дає відповідь на запитання про те, чому висновок, здобутий з тих чи інших суджень, є правомірним і необхідним.
Дедуктивним (від латинського слова deductio - виведення) називається міркування, у якому висновок про окремий предмет класу робиться на підставі класу в цілому.
У дедуктивному міркуванні думка рахується від загального до окремого, одиничного, тому дедукцію звичайно визначають як умовивід від загального до часткового.
Щоб дійти дедуктивного висновку, необхідно мати подвійне знання, засновки:
- 1) засновок, що має загальне положення або правило, під яке підводиться частковий випадок; 2) засновок, у якому ідеться про той окремий предмет або частковий випадок, який підводиться під загальне положення.
Загальні положення звичайно є готовими, заздалегідь відомими. До них відносяться закони науки, аксіоми, наукові положення принципи й інші судження, в яких міститься знання загального. У юридичній практиці як знання загального виступають норми права (статті кодексів та інших законодавчих актів), положення правових наук, керівні вказівки органів суду, прокуратури та ін.
Дедукція дає висновки достовірні. У цьому одна з її переваг над іншими видами умовиводів. Якщо засновки дедуктивного умовиводу істинні і правильно пов'язані, то висновок буде неодмінно істинним.
Проте, якщо один із засновків дедуктивного умовиводу буде не достовірним, а вірогідним, то й висновок у такому випадку буде вірогідним і не може бути достовірним. Дедуктивні умовиводи з вірогідними засновками широко використовуються у судовій практиці під час побудови судових версій, висловлюванні різноманітних пропозицій.
Висновок дедуктивного умовиводу має примусовий характер. Це означає, що коли якесь загальне положення визнане істинним і якщо відомо, що частковий випадок підлягає під це загальне положення, то не можна не визнавати наявність загального у цьому частковому випадку.
Індукцією називається міркування, у якому на основі знання частини предметів класу робиться висновок про всі предмети класу, про клас в цілому. Індукція - це умовивід від часткового до загального. Термін "індукція" походить від латинського слова inductio, що означає "наведення".
Основна функція індуктивних виводів в процесі пізнання - Генералізація, тобто Отримання загальних суджень. В залежності від повноти і закінченості емпіричного дослідження розрізняють два види індуктивних умовиводів: Повну і неповну індукцію.
Повна - умовивід, в якому на основі належності кожному елементу чи частині класу певної ознаки робиться висновок про приналежність ознаки класу в цілому.
Ці умовиводи мають справу лише із закритими класами (число дозволяє реєструвати). Тут повнота інформації про кожний елемент класу є достатньою підставою для логічного перенесення ознаки на весь клас. Тому вивод в умовиводі повної індукції носить демонстративний характер. Істинність засновків - істинність висновку.
Неповна індукція - це умовивід, в якому на основі належності ознаки деяким елементам чи частинам класу робиться висновок про її належність класу в цілому (поля пшениці).
Індуктивний перехід від деяких до всіх не претендує на логічну необхідність, бо повторюваність ознаки може бути результатом спів падання. Їй характерно ослаблене логічне слідування - істинні засновки забезпечують отримання не достовірного, а лише проблематичного висновку. Отже, неповна індукція належить до правдоподібного (недемонстративного) умовиводу.
По способу відбору вихідного матеріалу розрізняють два види неповної індукції:
- 1) Індукцію шляхом перерахування, яка отримала назву популярної індукції 2) Індукцію шляхом відбору - наукова індукція.
Популярна індукція - це узагальнення, якому шляхом перерахування встановлюють належність ознаки деяким предметам чи частинам класу і на цій онові проблематично робиться висновок про її належність всьому класу. Деколи її називають індукцією через просте перерахування. Обгрунтованість висновків в популярній індукції визначається головним чином кількісним показником: співвідношення досліджуваної множини предметів (взірця чи вибірки) до всього класу (популяції). (фактичні презумпції - досвідне узагальнення - тікання від суду, погроза вбивства, вкрадені речі (речовий доказ) свідчать про злочин і т. д.). Вона має евристичну функцію, наводить на думку що повторюваність невипадкова. Але в умовах, коли досліджуються лише деякі представники класу, є можливість помилкового узагальнення. Обов'язково враховувати - суперечливі випадки, суб'єктивізм відбору версій, які говорять лише за, і ті, що проти відкидають, з множини фактів вибирають лише ті, які є переважаючими в досвіді і будують на їх основі поспішне узагальнення (суєвір'я).
Наукова індукція - це умовивід, в якому узагальнення будується шляхом відбору необхідних і виключення випадкових обставин. В залежності від способів дослідження розрізняють: (1) Індукцію методом відбору (селекції) і (2) Індукцію методом виключення (елімінації).
Роль індуктивних умовиводів у юриспруденції є не менш важливими, ніж роль дедуктивних умовиводів, та умовиводів за аналогією. Оскільки індуктивні умовиводи рухаються від часткового знання до загального, вони дають змогу узагальнювати та систематизувати інформаційний матеріал, зводити їх до одного знаменника, допомагають складати загальне уявлення про те, що відбулося. З окремих розрізнених фактів будується конкретна картина.
Важливе значення індуктивні умовиводи посідають під час доведення тієї чи іншої гіпотези, велике значення їм належить в доведенні і спростуванні. Звісно, не можна уособлювати індуктивні умовиводи від інших умовиводів, однак їхнє значення для юриспруденції є досить вагомим.
Поруч з індукцією і дедукцією можливий третій спосіб умовиводів - логічний перехід від відомого знання про окремий предмет або його групи до нового знання про другий окремий предмет або іншій його групі, який називається аналогією.
В науці і юридичній практиці нерідко досліджуються окремі явища, відносно яких ще не отримані узагальнення. В цих випадках судять про нове явище, опираючись на раніше набуті знання по схожому одиничному явищу, тобто уподібнюють одне явище іншому.
Умовивід по аналогії - це виведення про приналежність одиничному предмету певної прикмети, основане на схожості цього предмета в суттєвих прикметах з іншим одиничним предметом.
Якщо позначити символами a і b два одиничних предмети або події, а P, Q, S, T - їх прикмети, то вивід по аналогії можна представити наступною схемою:
A має прикмети P, Q, S, T
B має прикмети P, Q, S
Отже, b, ймовірно, має прикмету T
Аналогія не є довільною логічною побудовою, в її основі лежать об'єктивні властивості і відношення предметів реальної дійсності. Кожний конкретний предмет або явище, володіючи великою кількістю ознак, представляє не випадкову їх комбінацію, а певну єдність, комплекс. Якою б дрібною не була та чи інша ознака, її існування і зміни завжди обумовлені станом інших сторін предмета або зовнішніх умов.
Що стосується ролі аналогії в юридичній теорії та практиці, то до аналогії звертаються у випадках правової оцінки, а також в процесі розслідування і проведення криміналістичних експертиз.
З логічної сторони юридична оцінка стану справи протікає, як правило, у формі силогізму, де великим засновком виступає визначена норма права, а меншим - знання про конкретний факт. Поруч з цим в окремих правових системах припускається правова оцінка по аналогії закону або по прецеденту. Виходячи з практичної складності передбачити і перерахувати в законі всі види правопорушень, які можуть виникнути в майбутньому, законодавець надає суду право оцінювати не передбачені законом випадки по нормам, які регулюють схожі правовідносини. В цьому і полягає суть правового інституту аналогії закону.
Аналізуючи фактичний матеріал, суддя і слідчий використовують не тільки загальні знання, отримані наукою і практикою, але й звертаються і до індивідуального досвіту - свого і чужого. Порівняння конкретної справи з раніше розслідуваними одиничними випадками допомагає виявити схожість між ними і на цій основі, уподібнивши одну подію іншій, виявити нові, раніше невідомі прикмети і обставини злочину.
В найбільш чіткій формі умовиводи по аналогії зустрічаються при розкритті злочинів по способу їх здійснення.
Нерідко умовиводи по аналогії часто використовують при проведенні окремих видів криміналістичних експертиз, які ставлять завдання ідентифікації особистості або матеріальних предметів: встановлення особи по прикметам зовнішності, по відбиткам пальців, по слідам ніг, зубів, рук і т. п.; встановлення виконавця тексту або підпису; встановлення зброї по стріляним кулям та гільзам, а також інструментів, засобів взлому, транспортних засобів по їх слідам тощо.
В силу різних причин висновки експерта-криміналіста можуть мати характер проблематичних висновків. На відміну від достовірних висновків такі ймовірні висновки експертів, як і будь-які інші припущення, не можуть виконувати роль судових доказів. Але ці ж висновки нерідко грають важливу роль, надаючи слідству додаткову інформацію для побудови версій та їх перевірки, виконанні оперативних дій і т. п.
Умовивід закон достатній підстава
Похожие статьи
-
15. УМОВИВОДИ - Сучасна філософія як наука
1. Умовивід, його структура, види 2. Безпосередні умовиводи 3. Категоричні силогізми 4. Ентимеми, полісилогізми, сорити, епіхейреми 5. Умовні й...
-
Логічний квадрат - Категоричні судження та їх види
Логічний квадрат -- штучна наочна схема, яка, апелюючи до уяви людини, полегшує їй запам'ятання характеру відношень між судженнями типу А, Е, І, 0, в...
-
Прості та складні судження, Прості судження, їх види і склад. Категоричні судження - Світові релігії
Прості судження, їх види і склад. Категоричні судження Ломгіка -- наука про закони і форми мислення, методи пізнання та умови істинності знань і суджень....
-
Категоричні судження та їх види - Категоричні судження та їх види
Категоричне судження -- судження, в якому констатується наявність чи відсутність властивості предмета безвідносно до будь-яких умов. За кількістю, тобто...
-
Оскільки праця органічно пов'язана із застосуванням в'язевої сили і сили розуму, то відповідно до цього виділяються два основні види праці - фізична і...
-
Логічний закон - це така логічна форма вислову, яка приймає значення "істина" при будь-якій інтерпретації параметрів, що входять до її складу. Крім...
-
Поняття судження, його види - Предмет, структура та завдання логіки та філософії
Поняття - це думка, яка за посередництвом вказівки на деяку ознаку виділяє з універсаму і збирає у клас (узагальнює) всі предмети, які посідають цю...
-
Види дефініцій У формулюванні визначення як логічної операції (яке наводилось вище) можна виділити два основних завдання, які вирішує ця операція:...
-
Структура свідомості, Характеристика форм суспільної свідомості - Основи філософії
3 компоненти свідомості: 1. знання - інформація про предмети світ знання забезпечення практичної орієнтації його доцільне перетворення визначення засобів...
-
В ситуації культурного розмаїття, коли в межах однієї державної території, зазвичай, історично співіснують різні народи, підвищується інтерес до...
-
Логіка встановлює дві базові найважливіші параметральні характеристики поняття - його ОБ'ЄМ і ЗМІСТ - знання саме цих ознак буде вкрай важливе для...
-
Ідеальність свідомості - Основи філософії
Ідеальність - найважливіша властивість свідомості. Протягом багатьох століть проблема ідеального залишається однією з найбільш актуальних і складних у...
-
Спростування. Види та прийоми в суперечці - Предмет, структура та завдання логіки та філософії
Спростування - процес мислення, за допомогою якого доводиться хибність якогось положення або неспроможність доведення вцілому. Спростування може бути...
-
Проблема походження свідомості. Свідомість і мова - Основи філософії
Свідомість - це властива людині вища психічна здатність до ідеального відображення світу у певних образах та логічних знань, які слугують орієнтацією...
-
Пізнавальна функція філософії, Світоглядна функція філософії - Основи філософії
Пізнавальна функція, що полягає в поясненні найбільш загальних принципів буття та вихідних основ нашого мислення; Пізнавальна функція полягає в тому, що...
-
Специфіка філософського знання - Основи філософії
Філософія - одна з форм духовної культури, раціонально-теоретичний світогляд що прагне з'ясувати все загального. Філософія дає чіткі відповіді для...
-
Правила, помилки і хитрощі щодо форми - Види критики, правила, помилки та хитрощі в ній
Існує одне загальне правило щодо форми аргументації/критики: відношення між аргументами і тезою повинно бути принаймні відношенням підтвердження (у...
-
Критика аргументів, Критика демонстрації - Види критики, правила, помилки та хитрощі в ній
Критика аргументів -- це вид критики, спрямований на обгрунтування безпідставності (хибності або малого ступеня правдоподібності) аргументів, які...
-
Філософія як теоретична форма світогляду - Основи філософії
Філософія - теоретичне ядро світогляду, його теоретична форма, спрямована на критичне дослідження та вирішення світоглядних проблем з метою підвищення...
-
Поняття об'єкта пізнання, Філософське розуміння суб'єкта пізнання - Основи філософії
За Декартом об'єкт це протяжна субстанція(природа) Об'єкт пізнання - предмет, явище матеріального або духовного світу або сфера дійсності, на яку...
-
Термін "культура" вперше зустрічається в одному з творів знаменитого римського оратора Цицерона (45 р. до н. е.). Первісно він означав обробку грунту,...
-
Особливості міфологічного світогляду - Основи філософії
Історично першою формою світогляду є Міфологія . Вона виникає на ранній стадії суспільного розвитку. Характерний для первісного суспільства зараз майже...
-
Постмодерн і трансформація ціннісної основи людського буття - Ціннісні аспекти людського буття
Поняття "постмодерн" (або "постмодернізм"), що позначає сучасний цивілізаційний злам, "не стільки виявляється новою історичною епохою, скільки часом...
-
Індукція і дедукція у процесі пізнання перебувають у нерозривному зв'язку і єдності. Проте в домарксистській філософії і логіці індукція і дедукція...
-
Індуктивні і дедуктивні методи - Аналіз і синтез, індукція і дедукція
Раціональні судження традиційно ділять на дедуктивні та індуктивні. Питання про використання індукції та дедукції в якості методів пізнання обговорювався...
-
Поділяються на аналітичні та синтезуючі За допомогою аналітичних методів відбирається релевантна інформація із всієї наявної, яка отримана в результаті...
-
Картезіанство - Філософія Нового часу та епохи Просвітництва
Картезіанство складається з багатьох напрямів та течій філософії другої половини XVII ст., серед яких можна знайти навіть взаємовиключні. Картезіанська...
-
Закон тождества - Законы логики
Закон тождества формулируется следующим образом: всякая мысль тождественна сама себе, а есть а (или а=а), где а обозначает любую мысль. Из сущности этого...
-
Основною тенденцією в еволюції сучасних класифікацій наук починаючи приблизно з середини XIX в., тобто з моменту повного розгортання науково-технічної...
-
Вопрос о статусе взаимосвязи и ее характере является предметом многовековых философских дискуссий. Для идеализма проблема взаимосвязи - проблема логики...
-
Диалектика и метафизика как альтернативные концеции развития - Философские проблемы развития
В философии исторически сложились две альтернативные, то есть противоположные, различные концепции в понимании движения и развития - метафизика и...
-
Логика (от греч.: logos - слово, понятие, разум) - наука о формах и законах правильного мышления. Механизм мышления исследуется рядом наук: психологией,...
-
Проблема единства мира - Материя и формы ее существования
Проблема единства мира _ одна из центральных в онтологии. Впервые вопрос о единстве мира поставили античные мыслители. Для них единство явлений...
-
Законы диалектики - Философские проблемы развития
Закон единства и борьбы противоположностей указывает на противоречия как на источник развития. Каждый объект имеет свои противоположности. Верх и низ,...
-
Закон достаточного основания - Закон достаточного основания
Закон достаточного основания находится в неразрывной связи с остальными формально-логическими законами. Ведь действительно, если мысль обладает...
-
Основные формально-логические законы - Закон достаточного основания
Среди всего многообразия законов природы, общества, познания логика исследует те законы мышления, которые представляют собой необходимые, существенные,...
-
Логіка Нового часу - Логіка Середньовіччя та Нового Часу. Схоластичні диспути
Суперечливий характер логіки епохи Відродження давався взнаки і в нові часи. Так, Ф. Бекон і його послідовники (емпірики) високо цінували індукцію і...
-
Диалектика и ее альтернативы - Проблемы, идеи и концепции философии
Диалектический метод предполагает рассмотрение всех явлений и процессов во всеобщей взаимосвязи, взаимообусловленности и развития. Первоначально термин...
-
Роль діяльності, спілкування та мовлення у формуванні і розвитку свідомості - Свідомість у філософії
Свідомість -- стан психічного життя індивіда. Вона виражається в суб'єктивному переживанні подій зовнішнього світу і життя самого індивіда, в звіті про...
-
"МОКШАДХАРМА" - Філософія Стародавнього світу
Юдхиштхіра сказав: Про визволення та найкращий спосіб (його досягнути) Ти говорив, Праотче. Про цей спосіб я хочу дізнатись достеменно, Бхарата '. Бхішма...
УМОВИВОДИ ТА ЇХ ВИДИ - Основи логіки