Методика вимірювання радіаційного фону - Аналіз радіаційного забруднення засобами геоінформаційної системи

Ідеальною апаратурою для проведення радіаційних вимірів є професійні геофізичні радіометри. У роботі екологічної експедиції можуть також застосовуватися напівпрофесійніі побутові радіометри різних марок, хоча якість одержуваних даних у такому випадку виявляється трохи нижче. Почасти це може бути компенсовано одночасним використанням двох радіометрів з наступним усередненням результатів [15].

Визначення середнього розкиду результатів виконується в такий спосіб. Радіометр приводять у робочий стан і відповідно до інструкції по експлуатації роблять серію вимірів (не менш 20-25) на тому самому місці протягом невеликого проміжку часу (10-20 хвилин). Далі знаходять середнє арифметичне значення, що потім віднімають із кожного результату. Отримані цифри, що представляють собою різницю між середнім значенням і показаннями приладу в ході проведення вимірів, беруть зі знаком "плюс" і знову усереднюють. Результат цього усереднення і є шуканий розкид показань приладу. Нижче (табл. 2.8.1) приводиться приклад визначення середнього розкиду радіометра.

Таблиця 2.8.1 - Приклад визначення середнього розкиду радіометра

№ виміру

Результат виміру

Відхилення від середнього значення

1

11 мкР/год

0.5 мкР/год

2

12 мкР/год

0.5 мкР/год

20

13 мкР/год

2.0 мкР/год

Середнє значення

11.5 мкР/год

Середній розкид

1.0 мкР/год

У кожній точці визначення радіаційного фону проводять не менш 5 послідовних вимірів, за результатами яких обчислюють середнє арифметичне значення. Якщо робота ведеться двома приладами, кінцевим результатом є середнє між значеннями, отриманими за допомогою кожного із приладів. Коли точок, у яких роблять виміри, багато, дані й розраховані результати рекомендується оформляти у вигляді наступної таблиці [15]:

Таблиця 2.8.2 - Результати вимірювання

№

1-й радіометр,

Середнє,

2-й радіометр,

Середнє,

Кінцевий

Точки

Вимірювання

МкР/год

Вимірювання

МкР/год

Результат

МкР/год

Залежно від поставлених завдань застосовують один із двох основних методів проведення польових досліджень:

    - профільну розвідку (вимір радіаційного фона роблять через рівні відстані уздовж однієї прямої лінії, що називається профілем; кожна точка, у якій виміряється фон, називається пікетом); - площадну зйомку (вимір радіаційного фона роблять по всій досліджуваній площі по рівномірній сітці, тобто по декількох паралельних профілях, що відстоять один від одного на рівні відстані).

Робочий крок, тобто відстань між точка, у яких проводять вимір (між пікетами на профілі й між самими профілями), установлюють залежно від характеру досліджень, розміру досліджуваної території та необхідного ступеня деталізації. Нижче наведені значення робочого кроку, що рекомендуються при проведенні різного роду польових робіт. Однак при виборі кроку завжди варто враховувати, що:

    - дані, отримані з великим рівнем деталізації (тобто з меншим робочим кроком), завжди більше достовірні та мають більшу цінність; навпроти, зайве збільшення кроку може привести до втрати важливих для дослідження подробиць (наприклад, локальних аномалій радіаційного фону); - з іншого боку, вибір занадто малого кроку приводить до збільшення загального числа пікетів і, відповідно, до підвищення трудомісткості та тривалості виконуваної роботи.

Перед проведенням самих вимірів на місцевості виконують розмітку профілів і пікетів на них за допомогою компаса і рулетки. Дуже зручні в роботі невеликі яскраві прапорці на міцних ратищах; втім, відзначати точки пікетів можна і просто заготовленими заздалегідь прутами, на які причіпляють папірця з номерами пікетів. Як правило, якщо ділянка має компактну форму, профілі для зручності подальшої роботи з картою прокладають у напрямку північ-південь або захід-схід. Однак у випадках, коли досліджувана ділянка сильно витягнута, нерідко більш виправданою виявляється прокладка профілів паралельно або перпендикулярно довгим сторонам ділянки.

Таблиця 2.8.3 - Рекомендований крок вимірів величини радіаційного фону при проведенні польових робіт

Характер

Робіт

Розмір

Досліджуваної території

Крок

Загальна (рекогносцирувальна) оцінка радіаційної ситуації

Менше 200 кв. м.

    200-1000 кв. м. 1000-10000 кв. м.

Більше 10000 кв. м.
    5 м 10 м 10-15 м

Від20 м

Складання докладної карти радіаційного фону

Менше 200 кв. м.

    200-1000 кв. м. 1000-10000 кв. м.

Більше 10000 кв. м.
    5 м 5 м 10 м

Від10 м

Детальне картування при проведенні електромагнітно-екологічних досліджень

Менше 200 кв. м.

    200-1000 кв. м. 1000-10000 кв. м.

Від 10000 кв. м.
    1-2 м 1-3 м 3-4 м

Від5 м

Результати проведення польових вимірів радіаційного фону піддають обробці й представляють потім у спеціальному виді для більшої наочності та зручності їхнього осмислення. Бажано по можливості робити хоча б первинну обробку даних безпосередньо в поле на місці проведення робіт, щоб у випадку виявлення недостатньої деталізації або неповноти результатів можна було провести додаткові (або контрольні) виміру.

Просторовий розподіл величини радіаційного фону представляють у графічному виді або як графік зміни радіаційного фону уздовж профілю (при проведенні профільної розвідки), або як карта радіаційного фону (при площадній зйомці).

При складанні графіка зміни фону уздовж профілю варто пам'ятати, що осі координат графіка повинні бути підписані із вказівкою одиниць виміру (наприклад: вертикальна вісь - "Радіаційнийфону, мкр/год", горизонтальна вісь - "Відстань уздовж профілю, м).

Складання карти радіаційного фону за даними вимірів по сітці вимагає уважності і акуратності, оскільки недбалість у проведенні ліній карти може привести до перекручування результатів. При цьому допускається використання спеціальних комп'ютерних математичних і геофізичних програмних засобів, однак попередні начерки із причин, зазначених вище, бажано виконати вже в поле.

Загальна послідовність операцій при складанні карти така. Насамперед на аркуш паперу наносять у масштабі майбутньої карти саму сітку, по якій робили виміри. У кожному вузлі сітки вписують результат вимірів радіаційного фону на відповідному даному вузлі пікету. Наступний, найбільш відповідальний, етап - проведення ізоліній, тобто ліній, що з'єднують на карті точки з рівними значеннями радіаційного фону.

Залежно від масштабу карти і ступеня мінливості фону на досліджуваній ділянці визначають перетин або крок ізоліній, тобто величину, на яку відрізняються значення фону уздовж однієї ізолінії від значень уздовж сусідньої. Як перетин, так і значення фону по ізолініях, по можливості, повинні бути цілими величинами. Наприклад: перетин - 1 мкр/год, значення по ізолініях - 9, 10, 11, 12, 13 мкр/год; або: перетин - 2 мкр/год, значення по ізолініях - 8, 10, 12, 14 мкр/год.

Зрозуміло, зовсім не обов'язково, що всі значення фону, нанесені на майбутній карті у вузлах сітки, збіжаться зі значеннями по ізолініях; відповідно, і самі ізолінії не обов'язково повинні проходити через вузли сітки. Наприклад, якщо в сусідніх вузлах радіаційний фон становить 9 і 11 мкр/год, то ізолінія зі значенням 10 мкр/год пройде між ними. При проведенні ізоліній між сусідніми вузлами сітки варто також розраховувати, на якому видаленні від одного та від інших вузлів повинна пройти ізолінія. Наприклад, якщо фон в сусідніх вузлах становить 9,5 і 11,5 мкр/год, то очевидно, що ізолінія зі значенням 10 мкр/год пройде ближче до першого вузла, ніж до другого. Конкретні відстані від ізолінії до вузлів сітки визначаються складанням елементарної пропорції [15].

Підсумковий звіт про проведення польових радіаційних досліджень повинен містити відомості [15]:

    - про час проведення польових робіт; - про бригаду, що здійснювала польові роботи; - про типи використаних радіометрів; - про паспортну погрішність кожного приладу (у відсотках); - про середній розкид для кожного приладу (у мкр/год); - про відстань між пікетами по профілю або про робочий крок сітки, по якій виконувалася зйомка.

Крім того, повинні бути представлені графічні матеріали, що відбивають результати роботи (графік зміни фону уздовж профілю або карта радіаційного фону а також таблиці, що містять результати польових вимірів (у випадку, якщо передбачається наступна комп'ютерна обробка даних).

Похожие статьи




Методика вимірювання радіаційного фону - Аналіз радіаційного забруднення засобами геоінформаційної системи

Предыдущая | Следующая