Способи пріоритезації даних - Класифікація та маркування пакетів

Способи пріоритезації даних можна умовно розділити на явні та неявні (рис. 1). За неявного призначення пріоритетів маршрутизатор або комутатор автоматично встановлює рівні пріоритету, виходячи з заданих адміністратором мережі критеріїв (наприклад, типу аплікації або адреси джерела). Кожен вхідний пакет аналізується (фільтрується): перевіряється відповідність цим критеріям. Механізм неявної пріоритезації підтримують практично всі маршрутизатори.

Деякі комутатори теж здатні задавати пріоритети, але мають обмежений набір функцій. Так, комутатори можуть забезпечувати пріоритезацію даних за типом віртуальної локальної мережі, за адресою джерела або адресата, але не використовують інформацію вищого рівня (протокол передачі або тип аплікації).

Під час явної пріоритезації даних користувач або аплікація запитує певний рівень служби, а комутатор або маршрутизатор намагається задовольнити запит.

способи пріоритезації даних

Рисунок 1. Способи пріоритезації даних.

Порівняльний аналіз методів пріоритезації показує, що неявна пріоритезація має низку переваг. По-перше, вона не вимагає серйозних обчислювальних потужностей маршрутизатора. По-друге, при явному заданні пріоритетів значно ускладнюється управління мережею. Кінцеві користувачі, швидше за все, налаштовуватимуть своє програмне забезпечення на запитування найвищого з можливих рівнів послуг. Відповідно, адміністраторові мережі потрібно буде розробляти правила управління користувачами і, можливо, навіть настроювати служби з гарантованою якістю для кожного користувача окремо.

Обов'язковою умовою проведення класифікації є наявність критерію класифікації (розпізнавальної функції), в ролі якого може виступати як окремий параметр, так і їхня сукупність. Найрозповсюдженішою є класифікація пакетів на основі:

    * п'яти параметрів: адреси джерела IP-пакета, адреси призначення IP-пакета, поля протоколу IP, порту джерела та порту призначення; * поля IP-пріоритету або поля коду диференційованої послуги (DSCP); * інших параметрів заголовка TCP/IP - пакета, таких, як довжина пакета; * МАС-адреси джерела і МАС-адреси призначення пакета; *номерів портів, що використовує аплікація, адрес URL (Universal Resource Locator - універсальний покажчик інформаційного ресурсу) і т. д. Дана функціональна можливість реалізована в продуктах Cisco у вигляді методу розпізнавання аплікацій на основі мережних параметрів (Network Based Application Recognition, NBAR), що дозволяє проводити класифікацію пакетів за програмними засобами, що їх згенерували.

Класифікація пакетів може грунтуватися також і на внутрішніх параметрах маршрутизатора. Прикладом такої класифікації є ідентифікація пакетів на підставі вхідного інтерфейсу маршрутизатора або ідентифікація пакетів на підставі значення поля QoS-групи, що належить до внутрішньої відносно маршрутизатора структури даних пакета.

Як видно із зазначених критеріїв, як останніми використовується інформація різних рівнів. В цілому класифікація може здійснюватися на рівнях 2-7, але найпоширенішою є ця процедура на другому (канальному) і третьому (мережному) рівнях.

Похожие статьи




Способи пріоритезації даних - Класифікація та маркування пакетів

Предыдущая | Следующая