Мережа Internet та способи доступу до неї


1. Мережа Internet та способи доступу до неї

Internet - глобальна комп'ютерна мережа, що охоплює увесь світ. Сьогодні Internet має близько 150 мільйонів абонентів у більш ніж 170 країнах світу. Щомісяця розмір мережі збільшується на 7-10%. Internet утворить як би ядро, що забезпечує зв'язок різних інформаційних мереж, що належать різним установам в усьому світі.

Якщо раніше мережа використовувалася винятково як середовище передачі файлів і повідомлень електронної пошти, то сьогодні на зважуються більш складні задачі розподіленого доступу до ресурсів. Біля трьох років тому були створені оболонки, що підтримують функції мережевого пошуку і доступу до розподілених інформаційних ресурсів, електронним архівам.

Internet, що служив колись винятково дослідницьким і навчальним групам, чиї інтереси простягалися аж до доступу до суперкомп'ютерів, стає усе більш популярної у діловому світі.

При низькій вартості послуг (часто це тільки фіксована щомісячна плата за використовувані чи лінії телефон) користувачі можуть одержати доступ до комерційних і некомерційних інформаційних служб США, Канади, Австралії і багатьох європейських країн. В архівах вільного доступу мережі Internet можна знайти інформацію практично по всіх сферах людської діяльності, починаючи з нових наукових відкриттів до прогнозу погоди на завтра.

Крім того, Internet надає унікальні можливості дешевого, надійного і конфіденційного глобального зв'язку по усьому світі. Це виявляється дуже зручним для фірм, що мають свої філії, по усьому світі, транснаціональних корпорацій і структур керування. Звичайно, використання інфраструктури Internet для міжнародного зв'язку обходиться значно дешевше прямого комп'ютерного зв'язку через супутниковий чи канал через телефон.

Електронна пошта - найпоширеніша послуга мережі Internet. В даний час свою адресу в електронній пошті мають приблизно 120 мільйонів чоловік. Посилка листа по електронній пошті обходиться значно дешевше посилки звичайного листа. Крім того, повідомлення, послане по електронній пошті, дійде до адресата за кілька годин, у той час як звичайний лист може добиратися до адресата кілька днів, а те і тижнів.

Що таке Internet?

Історія мережі Internet.

У 1961 році Defence Advanced Research Agency (DARPA) за завданням міністерства оборони США приступило до проекту по створенню експериментальної мережі передачі пакетів. Ця мережа, названа ARPANET, призначалася спочатку для вивчення методів забезпечення надійного зв'язку між комп'ютерами різних типів. Багато методів передачі даних через модеми були розроблені в ARPANET. Тоді ж були розроблені і протоколи передачі даних у мережі - TCP/IP. TCP/IP - це безліч комунікаційних протоколів, що визначають, як комп'ютери різних типів можуть спілкуватися між собою.

Експеримент із ARPANET був настільки успішний, що багато організацій захотіли ввійти в неї, із метою використання для щоденної передачі даних. І в 1975 році ARPANET перетворилася з експериментальної мережі в робочу мережу. Відповідальність за адміністрування мережі взяло на себе Defence Communication Agency (DCA), у даний час називане Defence Information Systems Agency (DISA). Але розвиток ARPANET на цьому не зупинилися; Протоколи TCP/IP продовжували розвиватися й удосконалюватися.

У 1983 році вийшов перший стандарт для протоколів TCP/IP, що ввійшов у Military Standards (MIL STD), тобто у військові стандарти, і усі, хто працював у мережі, зобов'язані були перейти до цих нових протоколів. Для полегшення цього переходу DARPA звернулася з пропозицією до керівників фірми Berkley Software Design - упровадити протоколи TCP/IP у Berkley (BSD) UNIX. З цього і почався союз UNIX і TCP/IP.

Через деякий час TCP/IP був адаптований у звичайний, тобто в загальнодоступний стандарт, і термін Internet увійшов у загальне вживання. У 1983 році з ARPANET виділилася MILNET, що стала відноситися до Defence Data Network (DDN) міністерства оборони США. Термін Internet став використовуватися для позначення єдиної мережі: MILNET плюс ARPANET. І хоча в 1991 році ARPANET припинила своє існування, мережа Internet існує, її розміри набагато перевищують первісні, тому що вона об'єднала безліч мереж в усьому світі. Малюнок 1 ілюструє ріст числа хостів, підключених до мережі Internet з 4 комп'ютерів у 1969 році до 3,2 мільйонів у 1994. Хостом у мережі Internet називаються комп'ютери, що працюють у багатозадачній операційній системі (Unix, VMS), що підтримують протоколи TCPIP і надають які-небудь мережеві послуги користувачам.

Останнім часом з'явилася зацікавленість у приєднанні до Internet мереж, що не використовують протокол IP. Для того щоб надавати клієнтам цих мереж послуги Internet, були розроблені методи підключення цих "чужих" мереж (наприклад, BITNET, DECnets і ін.) до Internet. Спочатку ці підключення, названі шлюзами, призначалися просто для пересилання електронної пошти між двома мережами, але деякі з них виросли до можливості забезпечення й інших послуг на міжсітковій основі. Чи є вони частиною Internet? І є і немає - усе залежить від того, чи хочуть вони того самі.

В даний час у мережі Internet використовуються практично усі відомі лінії зв'язку від низькошвидкісних телефонних ліній до високошвидкісних цифрових супутникових каналів. Операційні системи, використовувані в мережі Internet, також відрізняються розмаїтістю. Більшість комп'ютерів мережі Internet працюють під ОС Unix чи VMS. Широко представлені також спеціальні маршрутизатори мережі типу NetBlazer чи Cisco, чия ОС нагадує ОС Unix.

Фактично Internet складається з безлічі локальних і глобальних мереж, що належать різним компаніям і підприємствам, зв'язаних між собою різними лініями зв'язку. Internet можна уявити собі у виді мозаїки складеної з невеликих мереж різної величини, що активно взаємодіють одна з іншою, пересилаючи файли, повідомлення і т. п.

Доступ в Іnternet, звичайно, одержують через постачальників послуг (servіce provіder).

Постачальники ці продають різні види послуг, кожна з яких має свої переваги і недоліки. Так само, як і при покупці садового візка (в оригіналі - автомобіля) ви вирішуєте, якими якостями повинна вона володіти, скільки ви за неї можете собі дозволити заплатити, і, виходячи з цього, вибираєте придатний варіант із пропонованої кількості. Але перед тим, як почати діяти в цьому напрямку, тобто добувати список постачальників Іnternet, читати і вибирати, зв'язуватися з ними, з'ясуєте, а чи не маєте ви уже доступу в Іnternet, самі того не відаючи. Таке цілком може мати місце - у Росії не так часто, у США не так вже і рідко. Якщо ваша організація чи установа (інститут, компанія) уже має доступ в Іnternet, та навряд чи ви зможете одержати персональний доступ у мережу кращий, ніж ваша організація. Іншими словами, якщо ви вже маєте доступ в Іnternet, вам не треба буде платити грошів зі своєї кишені, не треба буде метушитися навколо постачальників послуг і т. д., вам просто треба буде навчитися користатися тим, що ви вже маєте. Якщо ваша організація поки не має доступу в Іnternet, чи взагалі ж має, але, не ваш підрозділ (лабораторія, відділ, факультет), вам просто варто поспостерігати і прикинути, скільки ще потенційних користувачів маються серед ваших товаришів по службі, можливо, поговорити з ними і заручатися підтримкою, скласти пропозицію і/чи подати вимогу вище стоячому керівництву.

Існує кілька способів підключення до Internet. Нижче будуть розглянуті найбільш розповсюджені і доступні з них.

Телефонна лінія, що комутирується

Більшість постачальників послуг Internet чи, як їх ще називають, провайдерів (Internet Service Provider, ISP) забезпечує доступ по телефонній мережі, що комутирується. Для підключення вам необхідно мати телефонну лінію і модем (опис модемів читайте нижче). Провайдер надає вам кілька місцевих телефонних номерів, що ви набираєте, використовуючи комунікаційну програму, що входить, наприклад, до складу операційної системи. Далі, як правило, необхідно ввести ім'я користувача і пароль, після перевірки правильності яких установлюється з'єднання. Для доступу в Internet по каналу зв'язку, що комутується, (dial-up) необхідно прийнятна якість телефонної мережі у вашій квартирі. Якщо під час розмов по телефону ви постійно чуєте тріск і перешкоди! то, швидше за все, вам не пощастило - линия невисокої якості. При установці зв'язку з використанням такої мережі з'єднання буде хитливим, а швидкість передачі даних дуже низкою. Доступ з використанням звичайної телефонної мережі - найбільш дешевий з усіх. Але при цьому максимальна швидкість передачі даних складає лише близько 53 Кбіт/с. Також під час роботи з Internet ваш телефон зайнятий, і якщо він у вас спарений, те це може викликати певні труднощі.

Виділена мережа

Доступ до Internet по виділеній мережі - самий швидкісний по популярності він займає друге місце після доступу з використанням телефонної мережі, що комутується. У випадку з виділеними мережами використовується пряме підключення до комп'ютера постачальника послуг Internet; це забезпечується шляхом прокладки кабелю від комп'ютера провайдера до вашому. При такому підключенні ви одержуєте цілодобовий доступ до Internet на швидкості від 64 до 256 Кбіт/с. Не випливає, однак, забувати, що вартість цього виду послуг досить висока і містить у собі:

- вартість прокладки кабелю до вашої чи квартири офісу (тимчасово до 1000 доларів); - наступну оренду прокладеної мережі, якщо вона не належить вам (від 400 до 2000 доларів на місяць); - чи покупку оренду устаткування для доступу в Internet (від 300 до 800 доларів). Одна з найбільше широко розповсюджених технологій виділених мереж називається ISDN2.

При використанні базового інтерфейсу у ваше розпорядження надаються два канали по 64 Кбіт/з, і максимальна швидкість передачі даних складає 128 Кбіт/с. Але це не межа, тому що існує технологія об'єднання мереж ISDN і можливість наростити їхню кількість до трьох, що дозволяє збільшити швидкість передачі даних до 384 Кбіт/с. Поряд з передачею даних у Internet по мережах ISDN можна передавати факсимільні чи повідомлення вести телефонні розмови, перед чим будь-які два процеси з трьох вищезгаданих можуть відбуватися одночасно. Ця можливість реалізується за рахунок того, що в технології ISDN лінія складається з двох В-каналів для передачі і прийому даних зі швидкістю 64 Кбіт/з і одного D-каналу, необхідного для передачі службової інформації.

Радіоканал

Це досить дорогою спосіб підключення, що дозволяє працювати в діапазоні швидкостей від 64 Кбіт/з до 2 Мбіт/с. Первісні витрати вище, ніж при підключенні за допомогою виділеної мережі, і складають від 2500 до 4500 доларів. Але абонентська плата при цьому трохи нижче - близько 600 доларів. Використання радіоканалу має сенс при объеднанні декількох локальних мереж, що знаходяться в різних частинах міста, тому що радіомодемы забезпечують стійкий зв'язок від Декількох десятків метрів до кілометрів. Прокладка кабелю на великі відстані обійдеться значно дорожче, ніж експлуатація радіоканалу.

Супутниковий канал

Дані з Internet через супутник надходять на комп'ютер користувача зі швидкістю 400 Кбіт/з, а в зворотному напрямку - приблизно на швидкості звичайного телефонного з'єднання. Тому що в основному при роботі в Internet інформація передається до користувача, то обмеження швидкості передачі даних у зворотну сторону не грає ролі. Технологія DirecPc вимагає, щоб ваш комп'ютер мав як мінімум 486 процесор з тактовою частотою не менш 66 Мгц і операційну систему Windows 3.1. Також підтримуються всі наступні операційнй системи фірми Microsoft: Windows 95, Windows 98, Windows NT. На російському ринку сервіс DirecPc пропонує з 1997 року компанія Diamond Communications Inc., що є його авторизованим дистрибьютором. На даний момент ця компанія в співробітництві з NetStat Express і Hughes-Olivetti Telecom є єдиною фірмою, що надає супутниковий доступ до Internet. Вартість підключення до DirecPc складає 900-1000 доларів, при цьому абонентська плата не стягується, а оплачується тільки обсяг інформації, прийнятої на комп'ютер з Internet. При цьому один мегабайт коштує від 0,64 до 1,25 долара. За певних умов можливе одержання необмеженого нічного доступу.

До недоліків даного виду доступу варто віднести неоднакову швидкість передачі даних у різних напрямках, що виключає можливість використання DirecPc для проведення відеоконференцій у Internet.

Друга система - NetStat Direct - не використовує модем для передачі даних у Internet, тут прийом і передача інформації ведеться тільки через супутник. Швидкість прийому досягає 400 Кбіт/з, а швидкість переда-чи - 19,2 Кбіт/с. Для цієї системи характерні всі недоліки DirecPc.

Мережа кабельного телебачення

При цьому типі підключення використовуються існуючі мережі кабельного телебачення і кабельні модеми. Швидкість передачі даних - до 1 Мбіт/с. При вартості кабельного модему близько 300 доларів і низькій абонентській платі даний вид сервісу вкрай привабливий. Але, нажаль, не у всіх будинках є прокладені кабельні мережі, і деякі провайдери готові їх підключити.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

    1. В. Олифер, Н. Олифер. Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы: Учебник для вузов. - СПб.: Издательский Дом "Питер", 2006. - 960 с. 2. Основы локальных сетей: Курс лекций: учеб. пособие/ Ю. В. Новиков, С. В. Кондратенко. - M.: Интернет - Ун-т Информ. Технологий, 2005.-360 с. 3. М. Спортак. Компьютерные сети и сетевые технологии. M.: ДиаСофт, 2005.-720 с. M.: ДиаСофт, 2005.-720 с. 4. Дж. Гейер. Беспроводные сети. Первый шаг: Пер. с англ. - М.: Издательский дом "Вільяме", 2005. - 192 с. 5. А. Галицкий, С. Рябко, В. Шаньгин. Защита информации в сети. Анализ технологий и синтез решений. - M.: ДМК, 2004.-616 с. 6. Методичні вказівки до виконання практичних робіт з дисципліни "Комп'ютерні мережі і телекомунікації"/ Жадан О. М., Лубенець С. В. - Харків: ІНЕМ, 2003.- 86с

Похожие статьи




Мережа Internet та способи доступу до неї

Предыдущая | Следующая