Токсикодинаміка - Токсикологія сполук ртуті

Ртуть пестициди лабораторія

Основними джерелами забруднення повітря промислових об'єктів і лабораторій є відкриті поверхні, забруднені ртуттю. Ртуть випаровується вже при кімнатній температурі, зміст парів ртуті в повітрі зростає зі збільшенням поверхні випару. Максимальний зміст парів ртуті в повітрі при насиченні в умовах кімнатної температури (20 С) становить 0,0152 мг/л. Пари ртуті важче повітря й тому накопичуються в нижній зоні виробничого об'єкта.

Пари ртуті легко поглинаються будівельними матеріалами ( бетон, штукатурка, дерево). Адсорбована ртуть володіє здатністю знову виділяться ( відбувається явище дисорбції й знову забруднюється повітря промислового об'єкта. У ряді випадків, у штукатурці промислових об'єктів пов'язаних з технологічними процесами в які використалася ртуть, знаходили до 0,03 ртуті. Значна кількість ртуті виявляли також у тканині одягу робітників, що працюють із ртутними препаратами. Особливо багато ртуті збирають тканини пофарбовані в чорний і синій колір. Отруєння людей можливі при зберіганні й сушінні спецодягу, а також при її пранні.

Ртуть попадає в організм тварин і людей через дихальні шляхи у вигляді парів і пилу, а також через шлунково - кишковий тракт із кормом й їжею. Може ртуть проникати в організм і через не ушкоджену шкіру.

Джерелом отруєння людей і тварин дуже часто є протравлене зерно. Так, наприклад, в 1971 році в Іраку зареєстровано отруєння ртуттю 6350 чоловік ( 459 зі смертельним результатом) у результаті вживання хліба, спеченого із протравленого зерна. В 1972 році в одному з радгоспів Вологодської області зареєстроване отруєння 4000 тварин у результаті згодовування зерна, що зберігалося на складі, де протравлювали пшеницю, призначену для посіву. Перші ознаки отруєння з'явилися у свиней через 35 діб, після включення в раціон такого зерна. У печінці й нирках тварин, що загинули і вимушено забитих тварин було виявлено від 22 до 48 мг/кг ртуті.

Ртуть, і її сполуки належать до групи ферментних тіолових отрут, тобто отрут, що діють на сульфгідрильні групи клітинних елементів організму. Сульфгідрильні групи володіють високою реакційною здатністю й беруть участь у різних хімічних реакціях (ацетилювання, фосфорилювання, окислювання, утворення меркаптидів, водневих зв'язків). Ртутні сполуки взаємодіють із сульфгідрильними групами клітинних білків, змінюють активність ферментних систем, порушують структуру й функцію протеїнів. У зв'язку з цим розвиваються функціональні, а потім і морфологічні зміни центральної нервової системи, периферичних нервових утворень, судинах, серці, органах кровотворення, периферичної крові, печінки, нирках. Знижується імунобіологічна реактивність організму.

Ртутьорганічні пестициди роблять не тільки безпосередній й негативний вплив на організм. Особливу небезпеку являють собою віддалені наслідки хронічної інтоксикації (ембріонтоксичної, гонадотоксичної, мутагенної й тератогенної дії).

В результаті викиду в море відходів, що містять ртуть, токсичні речовини постійно накопичувались в крабах і рибі. Люди споживавші ці продукти захворіли з ознаками паралічу, втратою слуху та зору. Заміщення одного атому хлору в молекулі сулеми на етильну групу надає новому сполученню ряд нових властивостей.

Ртуть має спорідненість з білками. При її взаємодії з білком утворюється альбумінат ртуті. Ртутні препарати, особливо сулема всмоктується через слизові оболонки, із пошкодженої поверхні, шлунково-кишкового тракту, і в незначній кількості через непошкоджену шкіру.

Ртутьорганічні сполуки є не тільки ферментними ядами, блокуючи сульфгідрильні групи, але й протоплазматичними. Вони ведуть до розвитаку тяжких дистрофічних і некробіотичних змін в печінці, нирках, селезінці, серці, головному і спинному мозку.

Хронічна інтоксикація органічними сполуками ртуті викликає зменшення кількості еритроцитів крові, розпад лімфоїдних клітин в селезінці й лімфотичних вузлах.

Похожие статьи




Токсикодинаміка - Токсикологія сполук ртуті

Предыдущая | Следующая