Творчість Лесі Українки - Життя та творчість Лесі Українки

У дев'ять років вона написала свій перший вірш. У 1890 р. вона написала для молодшої сестри книжку видана як підручник для національної школи.

Отже, поетичне наймення - Леся Українка, - яке вперше з'явилось 1884 року у львівському журналі "Зоря", було не випадковим. Вибір його був вибором долі. Справедливість цього висновку переконливо потверджується усією творчістю поетеси. Дебютну свою збірку - "На крилах пісень" (1893) - вона відкрила промовистими рядками:

До тебе, Україно, наша бездольная мати,

Струна моя перша озветься...

Ця струна не замовкла до останніх днів життя, поетеси, засвідчуючи її постійну думу про знедолену Україну, про народ, який перебував у кайданах соціального і національного гноблення.

Почавши друкувати ще зовсім юною - у тринадцятирічному віці, Леся Українка працювала навдивовижу багато і плідно.

Леся Українка викреслювала усе, що виявляло слабкість, асоціювалося з її важким життям. І, простежуючи її творчість, ми розуміємо, що вона черпала сили, припадаючи до джерел народного життя, народного героїзму. Це можна назвати силою духу. Вірніше було б назвати силою народної правди, вірою в народ, у його безсмертя і кращу долю.

Перші спроби в жанрі драматургія стосуються середини 90-х років. Це написані прозою драма "Блакитна троянда", діалог " Прощання".

"Світла зірка,- писав Володимир Самійленко у вірші "На смерть Лесі Українки",- та й за гору скрилась...". Але її промені - твори не згасли, не потьмяніли з плином часу: воістину нетлінний цей скарб - поетична спадщина Лесі Українки.

Вагому частину цієї спадщини складають ліричні твори: їх у доробку авторки понад 250. Більшість із них були надруковані в прижиттєвих збірках поетеси: "На крилах пісень" (1893), "Думи і мрії"(1899), "Відгуки"(1902). Інші твори публікувалися поза збірками - в тогочасних альманахах, журналах, а понад шістдесят віршів побачили світ лише після смерті авторки.

Лірика поетеси різнопланова - пейзажна, громадсько-політична, інтимна. Щоправда, така класифікація її є у значній мірі умовною; оскільки в багатьох революційно-патріотичних віршах громадянське начало невіддільне від інтимного почуття, а в пейзажних творах виразно звучать соціальні мотиви.

Наслідком "пильного придивляння" до життя і глибшого осмислення побаченого стало посилення громадянського звучання поезії Лесі Українки. Уже в 1893 році, перегодя п'ять літ після створення "Подорожі до моря", пролунав її пристрасний заклик у вірші " досвітні огні":

Вставай, хто живий, в кого думка повстала!

Година для праці настала!

Не бійся досвітньої мли, -

Досвітній огонь запали,

Коли ще зоря не заграла.

У вірші "На роковини Шевченка" Леся Українка від імені сучасників запевнила, що нащадки Кобзаря, сповідуючи його кредо, орати будуть "свої ниви, рідні перелоги". І справді, думка поетеси повсякчас линула до рідного "занапащеного, нещасного краю". Думка про цей край невідступно супроводжувала Лесю Українку і на чужині, в чому, зокрема, переконує поезія "Дим" (1903).

Тема громадського обов'язку митця є однією з основних і ліро-епічних поемах Лесі Українки. У її доробку - дев'ять творів цього жанру: " Русалка" (1885), "Самсон" (1888), "Місячна легенда" (1892), "Давня казка" (1893), "Роберт Брюс, король шотландський"(1893), "Одне слово"(1903), "Се ви питаєте за тих..." (1904), " Віла-посестра" (1911), "Ізольда Білорука" (1912).

Освоюючи переважно нові для української літератури теми з минувшини інших народів, авторка не обминула увагою в своїх драматичних творах і вітчизняної історії "Бояриня" та етнографії "Лісова пісня"

Ще п'ятирічною дівчинкою почула вона розповідь про мавку - витворену народною фантазією лісову красуню. Перегодя багато літ, вже написавши драму-феєрію "Лісова пісня", поетеса у листі зізналась матері: "Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс і там ждала, щоб мені привиділась мавка. Зачарував мене сей образ на весь вік. Багата образна мова, якою написаний твір, оригінальне трактування слов'янської міфології, майстерне використання народнопісенних засобів при розкритті внутрішнього світу персонажів, розмаїта ритміка - все це переконливо засвідчує, що "Лісова пісня" є перлиною не лише в доробку авторки, а й в усій український літературі.

Коли Леся Українка писала казку "Про велета", останні сили вже покидали її. Поетесі уже не могли зарадити ні пекучі піски Єгипту, ні тепле підсоння Грузії. З ясним розумом, що вражав сучасників гостротою і далекосяжністю суджень, помирала Леся Українка. Вона диктувала матері план задуманого, але так і не написаного твору, свій творчій заповіт.

Зверненням до сонця - Геліоса, до світла, до життя закінчилася творчість Лесі Українки. Вона померла.

Похожие статьи




Творчість Лесі Українки - Життя та творчість Лесі Українки

Предыдущая | Следующая