Період феодальної роздробленості (ХІІ - середина ХІV століття) - Історія міста Корець

З наведеної вище першої згадки про Корець видно, що в 1150 році місто вже існувало. Це підтверджують і результати археологічних досліджень, згідно з якими можна зробити висновок, що час виникнення Корця датується 1100 роком. Є також свідчення, що в 989 році у водах річки Корчик було хрещено місцевих слов"ян, а в 1064 році ігумен Києво-Печерського монастиря Варлаам заклав на місці сучасного Корця жіночий монастир Благовіщення Пресвятої Богородиці, який був зруйнований татарами у 1242 році. Проте ці дані не підтверджені документально, хоча гіпотетично і можна припустити, що монастир виявився саме тим осередком, навколо якого почало утворюватись міське поселення.

Розвиток міста в часи руських князівств і міжусобних воєн визначило, насамперед, його вигідн стратегічне положення. З огляду на обставини Корчеськ виявився прикордонним містом між Волинською та Київською землями, за який постійно вели між собою боротьбу волинські та київські князі. Для того ж, щоб визначити, до якої з земель належав Корчеськ, потрібно спочатку розібратися з кордонами між Київщиною та Волинню.

Згідно з рішенням Любечського з"їзду руських князів у 1907 році, володіння київського князя на заході простягалися до річки горина (Горинь). Але, за літописним свідченням 1150 року, син волинського князя Ізяслава Мстислав говорить синові київського князя Юрія Довгорукого Глібу, провівши його за Корчеськ: "Поїдь же, брате, до отця свойого. А то волость отця мойого і моя - по Горину".

Судячи зі слів Мстислава, межею між землями була Горинь. Проте Корчеськ лежав на 35 кілометрі східніше Горині, й Мстислав провів Гліба за нього, ніби за своєрідний поріг володінь волинського князя. Те, що місто було прикордонним, підтверджують і результати археологічних розкопок. Сильно укріплене трикутне городище з двох сторін було оточене валами та ровами, які з"єднувалися з річкою, що прикривала його з тилу. Фронтом городище було повернуте в бік Києва - на схід.

Таким чином, виникає питання: до якої землі належав Корчеськ на момент першої згадки? На думку В. Рички, незважаючи на рішення князівського з"їзду в Любечі у 1907 році, західні кордони Київської землі не збігалися буквально з течією Горині, а фіксувалися за місцезнаходженням погоринських міст, до складу яких він відносить і Корчеськ.

М. Котляр, спираючись на літописні дані, відносить Корчеськ до Волині й зазначає, що роль кордону між двома землями відігрівав Чортів ліс, який починається за Корчеськом і тягнувся до Київського прикордонного міста Ушеськ (92 км на північний схід від Корчеська).

Належність Корчеська до Волинської землі підтверджується й тим, що населення міста підтримувало під час міжусобиць саме волинських князів. Так, коли в 1151 році Ізяслав Мстиславович відновив боротьбу за київський князівський стіл і вирушив проти Юрія Довгорукого, корчеські жителі "... вийшовши з радістю поклонилися йому. Ізяслав же, проминувши город здалека, став на річці Корчик, не дійшовши до річки Случ. Михайло Грушевський вважав, що таким чином мешканці Корчеська та інших міст заявляли про свою участь у політичних справах. Також можливою є версія, що землі між Случем і Горинню були нейтральною територією, як це одноразово траплялося в наступних століттях.

Після походів волинського (згодом - київського) князя Ярослава Ізяславича в 1173-1174 роках річка Случ стає природним східним кордоном Волині, а Корчеськ входить до складу Волинського князівства.

У 1199 році волинський князь Роман Мстиславич об"єднав Галичину з Волинню, внаслідок чого виникло нове державне утворення на руських землях - Галицько-Волинське князівство, до складу якого увійшов і Корчеськ, котрий продовжував залишатися прикордонним містом, будучи при ьому важливим пунктом на шляху до Києва. В адміністративному відношення місто належало до Дорогобузько-пересопницької землі.

У 1239 році князь Данило Галицький приєданв Київ до свого князівства, у зв"язку з чим Корчеськ втратив свій прикордонний статус. У тому ж році розпочалися татарські набіги на українські землі. Більша частина міст, розташованих на схід від Корчеська між річками Случ і Тетерів, піддалися татарам, а їхнє населення стало зватися "татарськими людьми", що теж негативно вплинуло на розвиток міста, оскільки утрруднювалися відносини з Києвом. Цю проблему було вирішено протягом 1255-1258 років, коли син Данила, Шварно, на чолі литовського війська (він був зятем великого князя Литовського) зайняв ці міста і вчинив жорстоку розправу над всіма, хто добровільно пішов услужіння татарам. Особливо вперто оборонялися від військ Шварна жителі сусіднього з Корчеськом Возвягля (пізніше - Звягель, тепер - Новоград-Волинський), які не могли розраховувати на милість, оскільки дуже тісно співпрацювали з татарською владою і офіційно відмовилися від покори галицько-волинському князю. Шварно був змушений звернутися до батька з проханням про допомогу. Данило Галицький відгукнувсяна це і став з військом в околицях Корчеська. Вже одна його присутність змусила возвягельчан припинити опір.

Починаючи з середини ХІІІ століття, центр суспільно-політичного життя Галицько-Волинського князівства поступово зміщується на захід, де головна увага приділялася відносинам із сусідніми державами - Польщею, Угорщтною, Чехією, та на північ, де почала набирати силу нова держава - Велике князівство Литовське, князі якого починають проводити активну експансію українських земель. У цей період Корець переживає короткочасний занепад і його населення не бере дієвої участі у житті держави.

Протягом ХІІ-ХІV століть головну роль в економіці міста відігравала торгівля. У добу феодальної роздробленості через Корець проходив шлях на Київ, який вів з Волині й з "Ляхів". Цей шлях залишався головним та найбільш вживаним і після утворення Галицько-Волинського князівства. пролягав він з Володимира-Волинського через Луцьк, Дорогобуж, Корець, Возвягль, мичеськ, Воздвижень, Білгород - до Києва.

Похожие статьи




Період феодальної роздробленості (ХІІ - середина ХІV століття) - Історія міста Корець

Предыдущая | Следующая