Походження назви міста та назв його околиць і кутків, Історія Кореччини від палеоліту до початку утворення держави у східних слов'ян - Історія міста Корець

У перших літописних згадках Корець зафіксовано під назвами Корчесь, Коречеськ. Існує кілька версій цих назв, і в усіх за основу взято слово-корінь "корч", яке в українській мові має декілька значень, основне з яких "пень, викорчуваний з корінням; кущ, який має дуже розвинуте, покручене коріння". Хоча стосовно самої назви міста більше підходить білоруське тлумачення слова "корч": "нова земля на місці, розчищеному від лісу ". Тобто саме на такому місці, можливо, було закладено древній Корчеськ. Досить поширеною є і гідронімічна версія - від назви річки Корчик.

Сучасна назва "Корець" прийшла на зміну древній у ХІV ст. у період формування української мови на основі давньоруської, під дією контактних утворень на "-ець". Вже в 1465, 1483, 1498 роках ця назва трапляється в офіційних документах. Власне, саме слово "корець" з наголосом на другому складі означає староукраїнську міру сипучих речовин (від 80 до 128 літрів). Сучасна вимова назви міста передбачає наголос на першому складі.

Історія Кореччини від палеоліту до початку утворення держави у східних слов'ян

Найдавніші знахідки, зроблені на території Корецького району, відносяться до періоду палеоліту (35-11 тисяч років тому). У цей період людина вже навчилася виготовляти різноманітні знаряддя праці з каменю, про що свідчать виявлені на території Корця крем"яні вироби.

На території району, поблизу села Новий Корець, знаходиться одна з найдревніших курганних груп Рівненської області. У 1982 року один з курганів цієї групи дослідила експедиція Рівненського краєзнавчого музею. Під курганним насипом виявлено давнє поховання та супроводжуючі речі, що дозволяє віднести знахідки до епохи ранньої бронзи, а саме - до городоцько-здовбицької культури шнурової кераміки, представники якої мешкали на великих просторах Південної, Східної та Центральної Європи у другій половині ІІІ - першій половині ІІ тисячоліття до н. е. Обряд поховання є характерним для цього часу: покійник лежав у скороченому стані, тобто в позі сплячої людини або ж плоду в материнському лоні. Це вказує на віру тогочасних людей у повторне життя померлого в іншому, потойбічному світі - померлий, похований таким чином, обов"язково прокинеться і повторно народиться. А тому в могилі лежали також речі, які будуть необхідні воскреслому в його новому повсякденному житті: кам"яна сокира, крем"яні знаряддя, глиняний посуд. Могильник під Новим Корцем нараховує 15 добре збережених курганів і є єдиною подібною пам"яткою на Рівненщині.

Наступні знахідки відносяться до бронзового віку: на околиці села Копитів знайдено спис стжижовської культури, племена якої населяли північно-західну частину Волині, та крем"яне вістря до нього. До бронзової доби належать також знахідки крем"яних ножа, сокири і проколки, а також вовчого зуба-амулета в урочищі Річеччина.

З кінця ХVІ і до ІХ століття до н. е. на великих просторах Європи розвивається тишинецько-комарівська культура, до якої належать нижні шари багатошарового поселення за 1,5 кілометра від села Харалуг. У цьому ж поселенні знайдено сліди могилянської групи пам"яток культури Волині (VІІ-VІ століття н. е.), а також милоградської культури (друга половина І тисячоліття до н. е.), а які належать до ранньозалізного віку.

У І столітті нашої ери територію Волині населяли зарубинецькі племена. Окремі залишки цієї культури було знайдено на території села Сапожин у 1936 році польськими археологами. У другій половинні І тисячоліття нашої ери територія Корецького району була прикордонням між землями волинян, які мешкали на захід від Горині, та древлян (на схід від Случа). Але яке саме з цих племен населяло корецькі землі, достеменно не відомо, оскільки розкопки проводилися недостатньо і багато стародавніх курганів залишились нерозкопаними.

У 1965 році поблизу села Морозівка на лівому березі річки Корчик виявлено слов"янське поселення VІ-VІІ століть.

У 1983 році експедиція Рівненського краєзнавчого та Корецького історичного музеїв дослідила курган у селі Гвіздів, а у 1985 році здійснила розкопки поблизу села Велика Клецька, на могильнику, що складається з чотирьох курганів. Ці кургани були насипані слов"янами-язичниками, про свідчать залишки вогнища складали в певному місці, над якими насипали земляний горб). У Гвіздівському кургані поряд з рештками поховання знайдено оплавлені внаслідок дії вогню бронзові вироби, кольорову скляну намистину та уламки глиняного посуду. У кургані поблизу Великої Клецьки археологи натрапили на залізний ніж, уламки гончарного та ліпного посуду. Остання знахідка вказує на більш ранню дату цього кургану - ІХ століття.

Кургани-могильники, які належать до часу формування держави у східних слов"ян (ІХ-Х століття), розташовані у центрі села Гвіздів. Серед них є досить великі за розмірами - висотою до двох і діаметром понад 15 метрів.

До періоду Київської Русі можна віднести городища, розміщені поблизу сіл Сапожин, Стовпин і міста Корець. Зокрема, біля села Сапожин, в урочищі Вал, знаходиться городище ХІ-ХІІ століть. Воно лежить на рівнині, оточене валом, залишки якого зберіглися з південної та східної сторін городища. З південного сходу помітно слід колишнього рову. Це городище, ймовірно, є залишком міста Сапогинь, яке згадується у літописі під 1151 роком. Обстежене воно було в 1961 році, й на його території виявлено керамічний матеріал.

Поблизу Стовпина городище розташоване на мисі, який підвищується над долиною на 4 метри. Воно відрізане від плато дугоподібним ровом і захищене стрімкими схилами. Розміри городища становлять приблизно 52х65 метрів, а довкола нього знаходяться пригороди. Розкопки проводились у 1960 році.

Корецьке городище знаходиться за 1 км від міста у напрямку урочища Шитня, на підвищеному ерезі річки Корчик. Воно має підтрикутну форму розміром 52х63 метри і обведене подвійним валом до 2 метрів заввишки та ровом. Виявлене наприкінці ХІХ століття, обстежене у 1960 році. На його території виявлено кераміку давньоруських часів.

До періоду Київської Русі належить і могильник поблизу села Устя в урочищі Могилки (розкопаний у 1937 році Я. Фітцке) та половина давньоруської монетної гривни новгородського типу, яку було знайдено на території села Черниця.

Знахідки круглих, метрів зо два в діаметрі, домниць (примітивних залізоплавильних печей) свідчать про те, що у давнину на території Корецького району добували болотну залізну руду. Розташовані ці домниці на території між селами Даничів і Залізниця. Деякі з них траплялися з рудою або вже готовим металом впереміжку з деревним вугіллям. Часові межі так званого даничівсько-залізницького металургійного комплексу приблизно датуються ХІ-ХVІ століттями, хоча цілком імовірно, що руду тут добували і більш ранні часи.

Під час копання меліоративного каналу біля урочища Круг було викопано кілька брил залізної руди. У середній школі села Користь зберігається залізний меч. Якщо буде підтверджено, що цей меч виготовлений саме із залізної руди, тоді можна буде з впевненістю говорити, що поряд із залізоплавильнями в цій місцевості існували і зброярні, а також стверджувати, що згадуванні в "Слові о полку Ігоревім" мечі харалужниє" отримали свою назву від села Харалуг Корецького району.

Похожие статьи




Походження назви міста та назв його околиць і кутків, Історія Кореччини від палеоліту до початку утворення держави у східних слов'ян - Історія міста Корець

Предыдущая | Следующая