Музика як мистецтво анотованого сенсу - Музика як соціальна комунікація

Значний внесок у розвиток теорії комунікативної функції у вітчизняному музикознавстві та музичної естетики вніс Б. В. Асаф'єв. У роботі "Музична форма як процес". дослідник виділяє специфічний зовнішній фактор, що визначає характер семантичного напряму еволюції музичних форм, а саме - збільшення довготи сприйняття і максимальний звуковий заповнення освоюваного простору.

Вивчаючи проблему обумовленості музично-композиційних прийомів спрямованістю на сприйняття, дослідник виділяє такі інформаційно важливі сторони діяльності музичного свідомості, як розрізнення, запам'ятовування, порівняння, впізнавання подібності а виділення відмінностей. Зіставлення психологічних аспектів і композиційно-формотворчих виявляє призначення багатьох семантичних прийомів музичної організації.

Згідно Б. Асаф'єва, музика є мистецтвом інтонованого сенсу (рос. "искусство интонируемого смысла"). При цьому інтонація є найважливішим базовим елементом в музиці, що зв'язує всі параметри музичної тканини -- темп, звуковисотність, динаміку, фразування, ритм, тембр і т. д. Внутрішній стан людини і її емоційне ставлення до світу виражаються за допомогою змін висоти та інших характеристик звучання голосу при висловлюванні.

Зміст музики складають художньо-інтонаційні образи, тобто відбиті в усвідомлених звучаннях результати відображення, перетворення та естетичної оцінки об'єктивної реальності людиною. (Музична енциклопедія, М., 1973--82).

Згідно сучасних уявлень, такі образи певним чином, як і будь-яка інша інформація, кодуються і зберігаються на нейродинамічному носії в мозку людини. При чому є підстави вважати, що кодові форми вербальних і невербальних інформаційних потоків є різними.

Оскільки, як відомо, сприйняття конкретних образів і сигналів зовнішнього світу є більшою мірою функцією правої півкулі головного мозку, то, вважається, що саме права півкуля більшою мірою відповідальна за музичну діяльність. З огляду на це можна вважати, що створення, виконання та сприйняття музики мають бути усвідомленими, що і робить її художнім мистецтвом.

Матеріальне втілення змісту музики, способом його існування є музична форма. Дослідники вважають музичну форму складною ієрархічною структурою, в якій можна виділити такі рівні як звуковий (фонічний), інтонаційно-мовний, фактурний та композиційний. Зміст і форма виступають як ідеальна та матеріальна сторона музичного твору.

В радянському музикознавстві музична форма вважалася другорядною по відношенню до змісту, проте пов'язаною зі змістом зворотнім зв'язком. В той же час поширена думка про те, що музика не мусить містити нічого, окрім власне музичних звуків. В цьому випадку поняття змісту і форми музики є тотожними. З огляду на існування протилежних поглядів на зміст музики видається логічним також припущення, що музика може як містити певний зміст, що знаходиться поза межами власне акустичного явища, так і не містити його.

Можливість передавати думки та емоції людини засобами музичного мистецтва обгрунтовувалась радянськими естетиками фізично та біологічно зумовленим зв'язком звукових проявів людини з його психічною діяльністю (особливо емоційною), а також активності звуку, як подразника та сигналу до дії. В деяких відношеннях музика вважається аналогічною мовленню людини, коли внутрішній стан людини та його відношення виражається за допомогою зміни ряду характеристик звучання його голосу при висловлюванні.

Похожие статьи




Музика як мистецтво анотованого сенсу - Музика як соціальна комунікація

Предыдущая | Следующая