Народження дитини. Родильна обрядовість - Обряди та звичаї в українській родині

Обрядовість родильний весільний поминальний

Наш народ має багаті традиції, пов'язані з народженням дитини. Впродовж віків породіллям допомагали баби-повитухи, які ще за часів трипільської культури вважалися жрицями язичницького культу: посередницями між людьми і міфічними божествами, які полегшують пологи, допомагають новонародженим. Пізніше вона стала посередницею між родиною та церквою: несла до попа курку, брала ім'я і молитву, домовлялася про день, коли будуть хрестини. В Україні є звичай вшановувати бабу-повитуху на другий день Різдва -- "Бабин день". Це свято давнє --у наших предків було свято Рода і Рожаниць, коли в дар цим Богам приносили жертовних тварин, виливали на требище мед, молоко, клали пироги і плоди, просили, щоб Боги берегли їхню дитину або дарували продовження роду в майбутньому. У християнстві це свято має назву Собору Богородиці. У цей день жінки несуть до церкви хліб і пироги. Відбуваються жіночі зібрання, кожна йде до своєї повитухи і несе пироги, курку, кашу. Тут відбувається застілля. На хрестинах бабі-повитусі відводиться почесна роль: вона здійснює ритуал, що зветься "квітка": всім присутнім дарує букетики з квітучих трав, калини й хлібного колосу. При цьому примовляє: "Даю вам квітку, щоб добре жилося", "щоб наша дитина була велична, як квітка на хрестинах", "щоб дитина цвіла, як квітка", "скільки квіточок, щоб стільки було діточок". Ці букетики зберігали і використовували для купання та лікування дітей, дорослих і свійських тварин.

Баби-повитухи знали безліч різник замовлянь, звичаїв, яких треба було дотримуватися породіллі. До схід сонця баба брала з криниці воду, обмивала породіллі руки й обличчя, примовляючи: "Вода-водиця, Вода-цариця, ти очищаєш луги, береги, каміння, креміння, річки, піски. Очисть (ім'я породіллі) від злих людей, проклятих очей". Зілля, освячене на Маковея, клали у постіль породіллі як оберег від "нечистої сили". Протягом шести тижнів після пологів вона повинна була класти це зілля за пазуху або за пояс, виходячи з дому. Таким оберегом було й залізо (маленькі ножички, сокирки, мечі, ложки, ключі). Вважалося, що вони охороняють людину від злих сил у житті і в потойбічному світі. Залишком саме цього звичаю є приколювання булавок і шпильок до одягу малят та жінок. Цікаво, що цей звичай є у багатьох народів світу. Звернення до води як до матері всього живого було традиційним. На третій день після пологів жінка біля криниці зверталася до води з такими словами: "Вечір добрий, Земля Тетяна, Вода Уляна. Дай мені води від усякої нужди і біди. Омиваєш ти луги і береги і все чисте поле. Омий ти речену, народжену (ім'я)". Одужування породіллі пов'язувалось з появою журавля, який уособлював чоловіка. Через шість тижнів після пологів жінка могла продовжувати подружнє життя. Саме так слід розуміти народну пісню: Літає журавель, літає, літає,

Та й за ковдру заглядає:

А вже нашій роділлі

Вийшли неділі.

Чимало народних приспівів було щодо першого постриження: зістрижене волосся кидали у воду, "щоб дитина росла, як з води", або спалювали: "хай іде з димом, щоб дитина горя не знала", або закопували під плодовим деревом: "щоб коси росли", "щоб кучерява була".

Знищення волосся було даниною найдавнішій магії. Волосся і нігті людини мають сакральне значення. Про це свідчить звичай торкатися волосся голови чи бороди, приносячи клятву. Волосся -- сховище духа голови або душі людини. Давні слов'яни вважали, що необережно викинуте волосся чи нігті можуть підібрати чаклуни або лихі люди і зурочити, зачарувати людину. Тому найвищим виявом довіри було дарування пасма волосся закоханих. У слов'янських народів був звичай на знак перемир'я віддавати один одному зрізане волосся.

Пожертвування дитячого волосся богам було в багатьох народів Єгипту, Вавилону, Греції, Азії. На Русі це була жертва Роду і Рожаницям -- символам родючості, заступникам жінок і дітей. Вважали, що через посередництво зрізаного волосся і нігтів відбувається взаємозв'язок із потойбічним світом: предки були заступниками дитини. Тому ці дари посилали їм через воду, вогонь, коріння дерев як звістка про нову людину в роді.

Перше постриження дітейвідбувалося найчастіше в рік (іноді до року). Для хлопчиків ритуальним було постриження у підлітковому віці -- символ переходу з-під опіки матері під опіку батька. Дівчаток вперше заплітали у віці від трьох до п'яти років. Це також був символ вступу у новий період життя.

Магічні дії виконувалися над постіллю дитини, щоб передбачити її долю; хлопчику клали меч і примовляли: "твоє тільки те, що добудеш мечем своїм", або молоток -- "щоб добрим майстром був", або дитину заносили в хлів -- "щоб добрим хазяїном був". Дівчинці в постіль клали голку -- "щоб шила гарно", або підносили її до вогнища -- "щоб доброю господинею була".

Отже, за спостереженнями етнографів (Анатолій Іваницький) обряди, пов'язані з народженням дитини, складалися з таких ритуалів та дій: вибір імені дитини, відвідини породіллі, вибір кумів, обряди прилучення дитини до хати і сім'ї та до общини, церковне хрещення, обід на честь новонародженого (власне хрестини), обряди "очищення" породіллі й баби-повитухи (зливання на руки-зливки") та обряд першого постриження дитини (через рік). Язичники також мали обряд посвячення дитини.

Названі батьки, які здійснювали обряд, звалися божат і божатка. Ім'я дитини промовлялося в шапочку над свяченою водою. Співалися обрядові пісні, наприклад:

Дай їм, Боже, здоров'ячко Моїм божатам прожити.

Мені, Бог, дай здоров'я Того віку дочекати,

Як будуть ся віддавати, Щоб їм віночка ізвити.

Крім величальних пісень, в яких величають дитину, матір та бажають доброго здоров'я й щасливої долі, виконують багато ліричних та жартівливих пісень, особливо що стосуються кумів. Такими є пісні "Ой кум до куми залицявся", "Та були в кума бджоли" та ін.

Хрещені батьки не можуть одружуватися зі своїми хрещеницями; не можуть одружуватися й кум з кумою, бо церква вважає, що обряд хрещення прирівнюється до кровної спорідненості. Хоча в народній творчості знаходимо чимало жартів з цього приводу. "Повість врем'яних літ" передає розповідь про те, що княгиня Ольга, знаючи християнські звичаї, обдурила свого хрещеного батька -- візантійського імператора, який хотів з нею одружитися.

Похожие статьи




Народження дитини. Родильна обрядовість - Обряди та звичаї в українській родині

Предыдущая | Следующая