(Джинджер Бейкер, Ерік Клептон, Джек Брюс), Кінець 1960-х, 1970-ті - Рок-музика в Україні

Паралельно з американської психоделії розвивався і її англійський варіант. До 1965 року психоделічний рок проник і до Європи, перш за все до Великобританії. Тут вживання галюциногенів носило скоріше експериментальний характер і не мало такого забарвлення, як у США. В авангарді психоделічного руху в Англії встала група The Beatles. Починаючи з альбому Rubber Soul пісні Бітлз починають приймати все більший психоделічний відтінок і в підсумку кардинально змінюються від початкового біг-біту з романтичними текстами у бік оркестрово-цирковий психоделії зі складними, і місцями фантасмагоричними текстами. Схожі зміни відбулися і в інших групах (The Rolling Stones, Hollies, The Yardbirds та нг.) Атмосфера цього часу добре відображена в музичному фільмі "Рок-н-рольний цирк Роллінг Стоунз" (1968).

Інші відомі британські групи, що виникли або звернулися до психоделії пізніше: Cream, The Who, Pink Floyd, Traffic, The Nice, Tomorrow.

Кінець 1960-х, 1970-ті

Хард-рок

До кінця 1960-х років на основі британського біта і психоделії остаточно формує новий напрямок рок-музики -- хард-рок. Основоположниками стилю прийнято вважати три британські групи: Black Sabbath, Deep Purple і Led Zeppelin, однак окремі риси хард-року простежуються у творчості раніше утворилися команд, таких як The Who, The Kinks, The Yardbirds, The Rolling Stones. Максимально наблизилися за звучанням до хард-року групи Iron Butterfly, Blue Cheer і, особливо, Cream -- цю британську групу часто називають першою групою хард-року. Найбільш відомими групами хард-року є: AC / DC, Black Sabbath, Deep Purple, Grand Funk Railroad, Led Zeppelin, Nazareth і Uriah Heep.

Основним інструментом хард-року залишається, як і колись, електрогітара, але часто лідирують або поєднуються з гітарами та клавішні. Від психоделії хард-рок перейняв довгі сольні партії електрогітари, що отримала велику свободу у мелодиці та гармонії. Характерною рисою стилю є збільшилася значення ритм-секції. Злагоджена робота ударника і бас-гітариста стала грати набагато більшу роль. Разом з цим стали широко використовуватися рифи -- короткі повторювані музичні партії гітари -- які стали відмінною рисою хард-року і, пізніше, хеві-метала. Зазвичай рифи граються протягом всієї композиції, перериваючись тільки для виконання соло, і підтримують ритм-секцію, нерідко потрапляючи в унісон з лінією бас-гітари. Все це, разом із збільшеною гучністю і драйвом, призвело до відчуття "важкості" звучання музики.

Мелодично спрощений і полегшений для сприйняття, або змішаний з іншими стилями рок-музики хард-рок став відправною точкою таких напрямків як глем-рок, хеві-метал, грандж і хардкор.

Похожие статьи




(Джинджер Бейкер, Ерік Клептон, Джек Брюс), Кінець 1960-х, 1970-ті - Рок-музика в Україні

Предыдущая | Следующая