Живопис як різновид образотворчого мистецтва. Основні жанри - Живопис в Україні (ХVII-XVIII ст.)

Витоки мистецтва живопису сягають у глибину століть - у доісторичний період людської цивілізації. Вони пов'язані з так званим печерним розписом, зразки якого було знайдено у печерах Ласко та Кастільо (Франція), а також з кольоровими зображеннями тварин на скелях Скандинавії, плато Тассилі (Африка), капової печери (Урал). Саме з цих наскельних малюнків і починається формування жанрово-родової специфіки майбутнього мистецтва живопису.

Необхідно наголосити, що доісторичний печерний, а згодом і давньоєгипетський настінний розпис ніс важливе смислове навантаження, адже картина являла собою своєрідне оповідання, що складалося з кількох малюнків, пов'язаних між собою. Отже, для давнього художника, який ще не володів законами перспективи, малюнок виконував певну знакову функцію. Ця сама тенденція мала свій розвиток у мистецтві давньогрецького вазопису, коли на поверхні старовинних амфор та інших посудин зображувалися фрагменти давньогрецької міфології та історії.

Образотворче мистецтво об'єднує малярство, скульптуру, графіку.

Скульптура(лат. sculptura, від лат. sculpo -- вирізаю, висікаю) - ліпка, пластика, вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну, тривимірну форму і виконуються із твердих чи пластичних матеріалів. Скульптура зображує головним чином людину, рідше тварин, її головні жанри - портрет, історичні, побутові, символічні, алегоричні зображення, анімалістичний жанр. Художньо-виразні засоби скульптури - побудова об'ємної форми, пластичне моделювання (ліпка), розробка силуету, фактури, у деяких випадках також кольору.

Графіка(нім. Graphik, грец. graphikos "написаний") - вид образотворчого мистецтва, для якого характерна перевага ліній і штрихів, використання контрастів білого і чорного та менше, ніж у живописі, використання кольору. Твори можуть мати як монохромну, так іполіхромну гаму.

Малярство - це різновид образотворчого мистецтва, твори якого виконуються фарбами (масляною, темперою).

Найважливішим зображальним та алюційним зображенням живопису є колір. У живописі використовується фізичні властивості світла, що дає можливість зобразити предмет у кольорі, створювати колорит.

Колорит (італ. Colorio - забарвлений) - загальне кольорове рішення, система сполучення кольорів та їх відтінків у художньому творі. Якщо у творі домінують сині, зелені, фіолетові відтінки, колорит називають холодним, а коли домінують жовті, червоні, оранжеві - теплим.

Художні образи живопису створюються за допомогою малюнка, кольору, світлотіні, колориту і перспективи. Важливу роль відіграє і композиція (лат. Compositio - складання, розміщення) - побудова художнього твору, співвідношення окремих частин і елементів, що зумовлені його ідейно-образним змістом, характером і призначенням. Техніка живопису (накладання фарб, закріплення на поверхні, різноманітна). Найбільш поширені фарби олійні, клейові, воскові (енкаустика). В монументальному живописі найчастіше застосовують мозаїку, фреску. У станковому, крім олії, - акварель, гуаш, пастель.

Існує значна кількість різновидів техніки живопису: фреска, мозаїка, олійний розпис, тампера, акварель, пастель тощо.

Фреска - живопис водяними фарбами по вологій штукатурці. Це дуже складний вид живописної техніки, оскільки він передбачає швидкість малювання і високий професіоналізм митця. Виправити вже намальоване неможливо: водяні фарби миттєво висихають, а багатошаровість у фресковому живописі заборонена.

Яскравими взірцями цього різновиду живописного мистецтва є відомі фрески Софійського собору у Києві, "Таємна вечеря" Леонардо да Вінчі у церкві Санта Марія делле Граціє в Мілані та "Страшний суд" Мікеланджело у Сікстинській капелі у Ватикані.

Мозаїка - різновид живопису, який грунтується на своєрідному принципі "моделювання" з шматочків природного каменю чи кольорового скла - смальти, що скріплюються між собою за допомогою в'язкої сполуки. Так виникає зображення - мозаїчне панно.

Фресковий і мозаїчний живопис використовують переважно для оздоблення інтер'єрів культових споруд (всесвітньо відоме панно "Марія-Оранта" у Софійському соборі у Києві).

Олійний розпис - різновид живопису, який активно спирається на принцип "багатошаровості", що дає змогу створити фактурність зображення. Він набув значного поширення на межі XIV-XV ст. у країнах Західної Європи. Фарби, основу яких складають рослинні олії, під час висихання іноді темніють, що пов'язано з кольоровими особливостями грунту. Здебільшого це трапляється з темно грунтовими полотнами, тоді як білий грунт дає можливість зберегти кольорове багатство.

Тампера - різновид живопису, назва якого походить від назви фарби. Основу фарби складає яєчний жовток. В основному цю технологію використовували іконописці, малюючи на спеціально загрунтованих дерев'яних дошках. У подальшому тамперою писали і на полотні, спираючись на принципи олійного живопису.

Акварель - різновид живописного мистецтва, яке використовує водяні фарби. Специфічною особливістю акварелі є її здатність до "кольорової асиміляції". Акварельна технологія передбачає малювання на папері, який може бути сухим і вологим. Фарби, розтерті на воді з олеєм і домішкою білила, мають назву - гуаш (франц. Pastel, з італ. Pastelo від pasta - тісто) означає малювання кольоровими олівцями, виготовленими з сухих, порошкоподібних тонко тертих барвників з домішкою скріплюючих або розбілюючих речовин (клей, крейда, гіпс, тальк тощо).

Пастель - це малюнок, виконаний кольоровою крейдою. Як і акварельний живопис, пастель часто ототожнюють з графікою, її характерною особливістю є здатність створювати відчуття оксамитовості зображуваного.

За призначенням та особливостями художнього виконання живопис поділяється на монументальний, декоративний та станковий.

Монументальному живопису властиве філософсько-епічне розуміння дійсності, суспільно-значимий зміст, масштабність задуму, громадянський пафос, високий лад образів, звернення до великої колективної аудиторії тощо. Монументальний живопис тісно пов'язаний з архітектурою, підпорядковується архітектурній споруді, створюючи синтез - органічну єдність різних видів мистецтв в межах єдиного художнього твору. Синтез тоді досягає повноти, коли різні види мистецтв узгоджуються спільністю ідейного задуму та стилістичною єдністю. В ансамблі монументальний живопис виконує також і декоративну роль.

Декоративний живопис призначений для прикраси, входячи до складу архітектурного ансамблю або до творів декоративно-ужиткового мистецтва. Отже, термін відноситься до орнаментальних розмалювань та композицій, що не мають самостійного значення; панно, орнаментальне підкреслення функцій предмету або оточення великих настінних сцен.

Станковий живопис (від слова станок, мольберт, на який ставиться приготовлена основа - картон, дошка, полотно для малювання картин) об'єднує твори самостійного значення, не пов'язані з архітектурним ансамблем. Їх можна переносити, зберігати в житлових приміщеннях, установах, музеях.

Твори образотворчого мистецтва, головним чином живопис, діляться за жанрами: побутовий, історичний, детальний, портрет, пейзаж, натюрморт, міфологічний, релігійний, анімалістичний.

Ставши формою відображення життя, жанри живопису не є незмінними, вони розвиваються разом з життям, змінюючись у міру розвитку мистецтва. Деякі жанри відмирають або знаходять новий сенс (наприклад міфологічний жанр, ведута), виникають нові, зазвичай усередині існуючих раніше (наприклад, всередині пейзажного жанру з'явилися міський пейзаж, морський пейзаж і інтер'єр), а деякі об'єднуються (зараз ню, побутової, історичний, міфологічний, алегоричний, релігійний і батальний жанр частіше замінюється терміном фігуратив).

Пейзаж (походить від фр. Paysage - країна, місцевість) - жанр образотворчого мистецтва, в якому основним предметом зображення є природа.

Портрет (походить від фр. Слова portrait) -- це художнє зображення людини з передачею його внутрішнього світу. Ділиться на індивідуальний, груповий, парадний, автопортрет.

Анімалістика (походить від лат. Animal -- тварина) -- жанр образотворчого мистецтва, в якому основним предметом зображення є тварини.

Батальний жанр (походить від фр. Bataille -- битва) -- жанр образотворчого мистецтва, в якому зображуються теми війни: битви, військові походи, оспівує військові доблесті, лють битви, торжество перемоги.

Побутовий жанр (жанровий живопис) -- жанр образотворчого мистецтва, в якому зображуються буденні сцени з повсякденного життя людини без прикрас.

Міський пейзаж (архітектурний пейзаж) -- жанр образотворчого мистецтва, в якому основним предметом зображення є міські вулиці, будівлі.

Інтер'єр (походить від фр. Intйrieur -- внутрішній) -- жанр, в якому предметом зображення є зображення внутрішнього вигляду приміщення.

Історичний жанр -- жанр образотворчого мистецтва, присвячений історичним подіям і діячам, а також соціально значимим явищам в історії суспільства.

Капричо (походить від італ. Capriccio, буквально -- каприз, примха) -- архітектурний пейзаж-фантазія. Найвідоміші художники писали капричо: Франческо Гварді, Антоніо Каналетто.

Карикатура (походить від італ. caricare -- перебільшувати) -- особливий жанр образотворчого мистецтва, що поєднує зображення, в яких: свідомо створюється комічний ефект; з'єднується реальне і фантастичне; перебільшуються і загострюються характерні риси фігури, особи, костюма, манери поведінки людей та ін.

Міфологічний (від грец. Mythos -- переказ) -- жанр образотворчого мистецтва, присвячений героям і подіям, про які розповідають міфи і легенди давніх народів.

Релігійний жанр, релігійний живопис -- жанр образотворчого мистецтва, основними сюжетами якого є епізоди з Біблії та Євангелія.

Морський пейзаж (марина) (походить від фр. Marine, італ. Marina, від лат. Marinus -- морської) -- жанр образотворчого мистецтва, що зображує морський вид. Яскравий представник цього жанру -- І. К. Айвазовський (1817-1900).

Натюрморт (в перекладі з фр. -- Мертва, нежива натура) -- це художнє зображення різних предметів побуту. Ними можуть бути: посуд, домашнє начиння, фрукти, овочі, квіти, дичина або будь-яке їх поєднання. Найвідоміші школи в написання натюрморту -- фламандська і голландська, в яких по-своєму вирішили задачу передачі кольору та композиції.

Ню (походить від фр. Nu -- голий, роздягнений) -- один з жанрів образотворчого мистецтва, присвячений зображенню оголеного тіла, переважно жіночого. У своєму розвитку ню тісно пов'язаний із зображенням оголеного людського тіла і втілює ідеал краси даної країни та епохи. Ню зароджується в епоху Відродження в рамках міфологічного, алегоричного, історичного і побутового жанрів. Формування ню як жанру відбувається в 17 столітті з поширенням ідей сенсуалізму: зображення голого тіла переймаються відверто чуттєвим початком.

Пастораль (походить від фр. Pastorale, пастушачий, сільський) -- жанр поетизують мирну і просту сільську життя.

Сюжетно-тематична картина -- змішування традиційних жанрів живопису (побутового, історичного, батального, композиційного портрета, пейзажу та ін), що виникло в радянському мистецтвознавстві і в художній практиці 1930-х рр.

Відображаючи на полотні навколишній світ, художник виражає своє ставлення до нього, що дає підстави мистецтвознавцям визначити манеру і стиль живописця і оперувати поняттями "світовідчуття митця", "колористична палітра" та ін.

Похожие статьи




Живопис як різновид образотворчого мистецтва. Основні жанри - Живопис в Україні (ХVII-XVIII ст.)

Предыдущая | Следующая