Економічні реформи М. С. Хрущова та їх наслідки - Україна в умовах десталінізації (1953-1964 рр.)

Поставивши завдання "наздогнати і перегнати Америку" і пообіцявши за 20 років побудувати в СРСР комунізм, М. Хрущов розгорнув широку програму реформування економіки. Головним завданням на початку 50-х років стало вирішення продовольчої проблеми, яка вимагала радикальних реформ усього процесу сільськогосподарського виробництва. Початок реформування було покладено на вересневому 1953 р. Пленумі ЦК КПРС, який намітив заходи, спрямовані на піднесення сільського господарства. У середині 50-х років сільське господарство завдяки пріоритетності його розвитку вперше стало рентабельним. Валова продукція сільського господарства за 1954-1958 рр. порівняно з попередньою п'ятирічкою зросла на 35,3 %. Різке піднесення сільськогосподарського виробництва було зумовлене сукупною дією низки чинників:

    1) посилення матеріальної зацікавленості колгоспників у суспільному виробництві завдяки зростанню закупівельних цін на сільгосппродукцію; 2) створення умов для розвитку особистого господарства колгоспників (зниження податків, тверді суми оподаткування відповідно до розмірів присадибних ділянок); 3) здійснення переходу від жорсткого планування до поєднання планування з господарською самостійністю колгоспів; 4) зміцнення матеріально-технічної бази сільського господарства; 5) підвищення освітнього рівня керівників сільгоспвиробництва.

Однак економічне піднесення другої половини 50-х років виявилося нестабільним, оскільки реформи були половинчастими (не торкнулися основ адміністративно-командної економіки) і непослідовними, належним чином не обгрунтованими. Колгоспам нав'язувалися нові технології, сільське господарство стало полігоном для непродуманих нововведень і надпрограм (передбачалось перейти до вирощування нових культур, зокрема великої кількості кукурудзи на загальній площі близько 28 млн. га; розорювалися цілинні землі; ставилося завдання наздогнати і перегнати США за кількістю виробництва м'яса, молока і масла на душу населення; обмежувалося присадибне господарство). Кожна із розглянутих над програм тією чи іншою мірою зазнала краху. Нездійсненними їх робили грандіозні масштаби, волюнтаристські методи, форсовані темпи, які є характерними для функціонування командно-адміністративної системи.

Упродовж 1950-х - початку 1960-х років тривало промислове зростання республіки. На Донбасі та Львівсько-Волинському вугільних басейнах вводилися у дію нові шахти. Поряд із зростанням видобутку нафти в старих промислових районах Передкарпаття ставали до ладу нафтопромисли у східних областях України. У 1956 році почалась експлуатація Шебелинського родовища природного газу на Харківщині.

Наприкінці 1950-х років були побудовані Каховська і Кременчуцька гідроелектростанції, але побічним ефектом нарощування енергетичного потенціалу республіки стало затоплення водами водосховищ родючих і густозаселених земель Наддніпрянщини.

Прискорений розвиток металургії дав такі результати: за 1951-1958 рр. виплавка чавуну в Україні зросла більш як у 2 рази, сталі і прокату - 2,5 рази. Загальний обсяг виробництва машинобудування і металообробки збільшився в 3,4 рази. Розгорнулось будівництво хімічних підприємств. Передбачалося, що зберігаючи такі темпи зростання промислового виробництва, СРСР за короткий термін "створить матеріальну-технічну базу комунізму", наздожене і випередить найбільш розвинуті країни. Втім, повернення до адміністративно-командної системи управління розвертало радянську економіку на екстенсивний шлях господарювання, а в майбутньому призвело до застою.

В 1958 p. було ліквідовано МТС. Колгоспи й радгоспи були змушені викупляти техніку. Ціни на сільгосппродукцію було заморожено, в той же час як на запчастини, мінеральні добрива, комбікорми зростали.

Починаючи з 1958 p. в сільському господарстві почався спад. З 1958 по 1964 рік обсяг валової продукції у сільському господарстві України зріс всього на 3%. За цей же період на 8% впало виробництво продукції тваринництва. Посуха 1963 p. посилила скруту з забезпеченням населення продовольством.

Було зроблено деякі послаблення в ціноутворенні та податковій політиці. Однією з найважливіших реформ "великого десятиліття" була зміна галузевого управління промисловості територіальним. На зміну міністерствам прийшли територіальні ради народного господарства (раднаргоспи). Цією реформою намагалися зменшити тиск центру на підприємства. Проте реформа не дала значного ефекту, підприємства могли здобути самостійність лише в умовах ринку. В 1965 p., коли раднаргоспи були ліквідовані, наводились багато прикладів їх неефективності.

Одним з останніх нововведень Хрущова став поділ партійного апарату за виробничим принципом (на промислові та сільські обкоми й райкоми). Це була остання спроба реформувань.

Важливими були соціальні програми М. С. Хрущова:

    1) пенсійна реформа 1956 р. підвищила середній розмір пенсій за віком більше ніж у 2 рази, по інвалідності - у 1,5 рази. Виплачувались пенсії колгоспникам; 2) зросли асигнування на охорону здоров'я, скасовувалася плата за навчання; 3) збільшилися капіталовкладення в житлове будівництво, яке зводилося небаченими темпами; 4) тривалість робочого дня скоротилась до 7 год., запроваджувався п'ятиденний робочий тиждень.

Отже, реформи М. Хрущова мали багато позитивних моментів, але внаслідок їх половинчастості і непослідовності кардинальних змін в економіці не відбулося. Проведена в 1961 р. грошова реформа негативно позначилася на життєвому рівні населення, призвела до зростання цін. Після посухи 1963 р. виникла продовольча криза, населення було поставлене на межу голоду, вводились картки на хліб.

У цих умовах з ініціативи найближчого оточення М. Хрущова в жовтні 1964 p. Пленум ЦК КПРС звільнив М. С. Хрущова з посади першого секретаря ЦК КПРС і голови Ради Міністрів СРСР.

Причинами економічних невдач були:

    1) адміністративно-командна система не могла діяти достатньо оперативно, в першу чергу у справі впровадження нових технологій; 2) відсутність господарської самостійності промислових підприємств та колгоспів; 3) відсутність прямого взаємозв'язку між якістю продукції та величиною заробітної плати; 4) неможливість повноцінної дискусії в середині керівництва, волюнтаристські методи управління М. Хрущова не дозволяли вчасно виявити та ліквідувати недоліки економічної політики; 5) гонка озброєнь, в яку втягнулось радянське керівництво відволікала від потреб народного господарства великі кошти та значні матеріальні цінності.

Похожие статьи




Економічні реформи М. С. Хрущова та їх наслідки - Україна в умовах десталінізації (1953-1964 рр.)

Предыдущая | Следующая