Створення і діяльність Київського художньо-промислового і наукового музею (1894-1918 рр.)


У незалежній Україні функціонує значна кількість культурно-мистецьких закладів, серед яких важливе місце посідають музеї художнього профілю. Вони в особливій формі зберігають, досліджують і пропагують предметне середовище людини, репрезентують історію мистецтва від часу його появи і до сьогодення, акцентуючи увагу на мистецьких школах, що вирізняють різні країни та історичні епохи. Кожен із музейних закладів за роки свого існування накопичив відповідний досвід роботи, вивчення якого актуалізується потребою удосконалення форм діяльності, необхідністю дослідження історії музею як важливого осередку культурного життя регіону. Не є винятком й Національний художній музей у Києві, витоки якого пов'язані із Київським художньо-промисловим і науковим музеєм.

Вивчення українськими дослідниками історії вітчизняного музейництва активізувалося з 1990-х рр. У наукових розвідках останніх десятиріч знайшли відображення й окремі аспекти становлення і розвитку Київського художньо-промислового і наукового музею. Це стосується публікацій Л. Федорової (характеризує музейну мережу Києва XIX - початку XX ст.), І. Дворкіна (прослідковує трансформацію музейної справи Наддніпрянщини у 1805-1920 рр.), О. Доніка (розкриває доброчинну діяльність родини Терещенків в Україні), О. Іванової (висвітлює процеси формування колекції виробів Києво-Межигірської фаянсової фабрики) та ін. Однак, вивчення проблеми становлення Київського художньо-промислового і наукового музею лише започатковане новітньою наукою та вимагає подальшого аналізу. Мета цієї статті - з'ясувати процеси становлення Київського художньо-промислового і наукового музею та діяльність його відділів у 1904-1918 рр.

Серед музейних закладів художнього профілю, які розгорнули свою діяльність наприкінці XIX - на початку XX ст., відомим був і Київський художньо-промисловий і науковий музей імені государя імператора Миколи Олександровича. Його становлення і діяльність залишили помітний слід у музейному та художньому житті Києва. Вперше з ідеєю створення такого музею 1880 р. виступило Київське товариство грамотності. Проте, через брак коштів та безініціативність осіб, причетних до цієї справи, згодом відмовилося від свого задуму. Представниками київської інтелігенції висловлювалася також пропозиція відкриття у Києві історичного музею, з нагоди святкування 900-річчя хрещення Русі.

Питання відкриття у місті музею обговорювалося 1888 р. на засіданні при київському генерал-губернаторові О. Дрентельні. Однак його раптова смерть призупинила розпочату справу. Лише 1894 р., за сприяння київського генерал-губернатора О. Ігнатьєва справа отримала свій розвиток. Так, 21 травня 1894 р. він скликав і провів перше організаційне зібрання, на якому були присутні губернатор Л. Томар, віце-губернатор Д. Федоров, кн. М. Рєпнін, історики (В. Антонович, О. Лазаревський), меценати (Б. Ханенко, А. Терещенко, В. Тарнавський, брати Бродські) та ін. Цього ж року 11 липня Київська міська дума затвердила, розроблені на зібранні комітету, пропозиції щодо відкриття у місті музею, а також виділила приміщення для тимчасового зберігання колекцій та предметів, що мали до нього надходити. Незабаром до Київської міської думи надійшли як подарунок для майбутнього музею, від сина колишнього міського голови І. Толлі, історичні портрети та картини із колекції Вишневецьких.

На засіданнях 4, 5 і 8 квітня 1896 р. Київська міська дума визначила ділянку землі для спорудження музею, а саме - на Олександрійській вулиці, навпроти саду "Шато-де-Фльор". У червні 1896 р., спеціально створений організаційний комітет, розглянув 14 проектів будівництва музею. 21 вересня 1897 р. відбулася урочиста закладка його фундаменту. Основні роботи з проектування виконав архітектор В. Городецький - член Київського товариства старожитностей і мистецтв. Вже у лютому 1898 р. він підписав, розроблений комплект фасадів, планів і розрізів будинку музею. Будівельні роботи розпочалися восени 1898 р. За своїм проектом, музей мав складатися з 4 поверхів і 20 залів. Верхні зали призначалися для колекцій мистецтва і старовини, нижні - мали слугувати сховищем для загальних колекцій, бібліотеки, архіву, проведення публічних лекцій. Скульптурне оздоблення фасаду виконувалося у майстерні Е. Саля, завдяки якому парадний вхід отримав скульптурні фігури левів.

У 1897 р. до справи влаштування музею активно долучилося Київське товариство старожитностей і мистецтв. Не очікуючи завершення будівництва, протягом 1897-1900 рр. товариство провело низку художніх і археологічну виставки. Відвідувачі цих виставок могли ознайомитися зі зразками витонченого рукоділля й ужиткового мистецтва, творами російських та європейських митців. Окремі виставки були присвячені картинам І. Шишкіна, графічним рисункам. Після завершення роботи, з кожної виставки музей отримував цінні подарунки, наприклад, від Імператорської Академії мистецтв картини відомих художників - Й. Крачковського, П. Ковалевського, М. Ткаченка, О. Мурашка та ін.

Комплектування колекцій здійснювалося переважно завдяки діяльності й особистим пожертвам членів Київського товариства старожитностей і мистецтв, до складу якого входили вчені, педагоги, краєзнавці, архітектори, підприємці-меценати. Найбільш значні дарування на будівництво музею були зроблені родинами Терещенків, Ханенків, графинею Х. Потоцькою, П. Харитоненком та ін. Імператор Микола II передав музею 100 тис. руб.

1899 р. Київське товариство старожитностей і мистецтв взяло участь у роботі XI Археологічного з'їзду, що проходив у Києві. У п'яти залах музею тимчасово була відкрита археологічна виставку, на якій експонувалися археологічні знахідки, виявлені В. Хвойкою. Ця історична подія стала першим кроком становлення в Києві загальнодоступного Міського музею старожитностей і мистецтв. За статутом Київського товариства старожитностей і мистецтв (1897 р.), музей мав стати не лише сховищем предметів старовини і мистецтва, але й культурно-просвітницьким центром міста. Він мав виконувати наукову та загальноосвітню функції, а також діяти в інтересах естетичного виховання, практичного використання художніх колекцій та складатися з археологічних, історичних, художніх і художньо-промислових колекцій.

Згодом, члени Київського товариства старожитностей і мистецтв підняли питання створення у музеї самостійних художнього і художньо-промислового відділів. Під час засідання товариства 28 лютого 1901 р. на їхні потреби планувалося виділити 150 тис. руб. Однак збірки цих відділів формувалися досить повільно. Цю проблему вдалося частково вирішити завдяки проведенню виставок, які сприяли збільшенню творів мистецтва та їхній популяризації. Зокрема 1901 р. у музеї була організована виставка картин ХХК ст. На ній були представлені картини із приватних колекцій І. Терещенка та К. Фішмана. Крім того, протягом 1901 р. музей придбав 34 копії портретів художника С. Мазаракі, виконані на замовлення мецената М. Терещенка, 3 старовинні документи та 1 фігуру Архистратига Михаїла 1902 р. від історика В. Беренштама музей отримав у подарунок портрет М. Костомарова (художник І. Рєпін) і портрет Катерини ІІ від В. Щербини. У 1903 р. художній відділ поповнився 3 етюдами, подарованими В. Циховським, А. Терещенком, акварелями та сепією від Н. Шугурової. Картон Євхаристії подарував В. Васнєцов, а 4 рисунки до Тайної вечері надійшли від В. Яремича. Художньо-промисловий відділ отримав у подарунок 12 предметів (2 вази від О. Демидової Сан-Донато, 5 кахель від В. Беренштама, 5 тарілок Межигірської фаянсової фабрики від К. Бутовича і М. Гирича).

30 грудня 1904 р. відбулося офіційне освячення та відкриття музейного закладу. Він отримав назву "Київський художньо-промисловий і науковий музей імені государя імператора Миколи Олександровича". Відвідування й огляд експозицій музею здійснювалося щоденно, з 10 до 15 год. протягом року, крім двох літніх місяців. Цього ж року створено художній і художньо-промисловий відділи музею. Основою останнього стало цінне зібрання родини Ханенків. Також художній відділ отримав у подарунок від О. Терещенка 9 ескізів і рисунки художника М. Врубеля, від Б. та В. Ханенків - статую Св. Георгія, бронзову копію твору Донателло. Для художнього відділу планувалося відвести верхні зали музею, але без відповідного фінансування міської думи його не вдалося розмістити й укомплектувати у цих залах.

Збірки художнього і художньо-промислового відділів поповнювалися переважно дарунками від приватних осіб і складалася з окремих, інколи випадкових творів мистецтва безсистемно. Не завжди вдавалося придбати для музею потрібні твори. Так, наприклад, музей залишився без цінної колекції В. Тарнавського, яка тимчасово перебувала у музеї до 1 січня 1901 р.. Вона складалася із портретної галереї XVII - ХУШ ст., графічних і живописних творів Т. Шевченка (майже 300 одиниць). Це унікальне зібрання могло б стати основою картинної галереї Київського художньо-промислового і наукового музею, але, на жаль, було передане у створений 1902 р. Український музей В. Тарнавського (м. Чернігова).

Музей продовжував просвітницьку роботу в напрямі організації власних виставок і активної участі у виставковій роботі інших музеїв. Так, у лютому-травні 1906 р. відбулася перша виставка творів прикладного мистецтва і кустарних виробів. Виставку організував спеціальний комітет, до якого увійшли В. Ханенко, В. Бутович, М. Біляшівський та ін. У 1908 р. відбулися виставка київських художників (твори Є. Вжеща, П. Левченка, В. Менка, В. Орловського, М. Пимоненка, М. Холодовського) та виставка творів мистецтва, присвячена 40-річчю художньо-педагогічної діяльності М. Мурашка. У лютому-квітні 1910 р. експонувалися старовинні тканини і шиття із музейних і приватних зібрань; у травні - акварелі і малюнки, присвячені пам'яті М. Врубеля; у листопаді-грудні - рисунки й етюди Г. Лукомського.

Виставка старовинних тканин і шиття розміщувалася в одному із залів нижнього поверху і налічувала понад 300 музейних предметів вітчизняного й іноземного (французькі, німецькі, італійські) походження.

Популярними були і дві наступні виставки, присвячені художникам - М. Врубелю і Г. Лукомському. На першій були представлені роботи М. Врубеля періоду перебування його у Києві. Виставка митця Г. Лукомського складалася із 125 графічних творів, які розподілялися тематично: "Російська старовина", "Древлянські пейзажі", "Париж", "Із Середньовіччя", "Італія".

Музей, попри активний розвиток, залишався у скрутному фінансовому становищі. Щорічних внесків Київського товариства старожитностей і мистецтв не вистачало на утримання і поповнення колекцій, тому з 1907 р. у Київському казначействі був створений недоторканний фонд, відсотки якого комітет Київського художньо-промислового і наукового музею мав право витрачати на музейні потреби. Кошти для цього фонду надходили за спеціальними квитанціями з різних міст Російської імперії. Музей отримував також кошти за вхідні квитки, публічні лекції, від продажу каталогів, альбомів і листівок, надання музейних залів в оренду для художніх виставок (виставки А. Маневича, А. Бенуа, Об'єднання російських художників, виставка "Сатирикон" тощо), продаж та обмін дублетних музейних предметів.

З 9 травня 1909 р., за клопотанням київського міського голови та з дозволу Миколи II, музей став підпорядковуватися Міністерству торгівлі і промисловості зі щорічним асигнуванням 6 тис. руб. Цього ж року був затверджений статут Київського художньо-промислового музею. Згідно з ним, музей мав сприяти розвитку смаків і поширенню знань з прикладного мистецтва серед населення, збирати і зберігати пам'ятки старовини і мистецтва; складатися із 7 відділів (художньо-промислового, художнього, археологічного, історичного, нумізматичного, етнографічного, бібліотеки). Колекції належали музею або приватним особам, товариствам чи закладам, які знаходилися у приміщенні цього закладу на особливих умовах, встановлених комітетом музею. Загальними справами керував комітет (голова - Б. Ханенко, члени Київського товариства старожитностей і мистецтв, приват-доценти В. Данилевич і А. Іващенко, члени від Київської міської думи - В. Ніколаєв і В. Солуха, дослідники - К. Болсуновський, Г. Кузьмін і В. Хвойка, голова Міністерства торгівлі промисловості - М. Плескачевський та директор музею М. Біляшівський). Музей проводив лекції для знайомства з колекціями, публічні читання, бесіди щодо художньої промисловості, діяльності музею, художньо-промислові виставки і конкурси, а також друкував художню і наукову продукцію та ін.

Згідно звіту за 1910 р., колекція художньо-промислового відділу музею налічувала 400 одиниць, займаючи частину верхнього залу і галерею. Вона складалася із невеликих колекцій (золототкані вироби від В. Ханенка, предмети і вироби із поміщицьких маєтків від М. Армашевської, З. Краковецької, М. Ярового та ін.), окремих предметів східного походження, порцелянових і фаянсових виробів керамічних центрів Києво-Межигірської, Корецької, Міклашевської мануфактур та зібрання Д. Федорова. Художній відділ налічував 24 мистецькі твори та художнє зібрання К. Жученка, яке оцінювалося в розмірі 3098 руб.

Як приватні пожертвування у 1911 р. до колекції художньо-промислового відділу Б. Ханенком були передані три зелені вази Межигірської фабрики, О. Гансеном - межигірські фаянсові вироби і старовинні вишивки, а 1913 р. надійшли дві вази рідкісної форми від родини Войцехович. Крім цього, придбано ще 85 предметів. У 1911 р. художній відділ отримав колекцію творів К. Лемоха від М. Мєндєлєєвої, 2 малюнки художника К. Крижицького від А. Терещенко. Цього ж року в музеї влаштовані виставки предметів народної художньої творчості Південно-західного краю і першу виставку творів Т. Шевченка (20 акварелей і сепій, 10 рисунків, ІЗ офортів, 6 аркушів із альбому "Живописна Україна", 14 портретів Кобзаря).

У передвоєнні роки музей практично не відчував нестачі фінансування, отримуючи постійну підтримку від Міністерства торгівлі і промисловості, Київської міської думи та губернського земства. Станом на 1912 р. художня колекція музею зросла настільки, що адміністрація змушена була скоротити кількість залів для виставок. Усі зали поступово заповнювалися експонатами, у центральній залі верхнього поверху розташувався художній відділ із творами Т. Шевченка, М. Ге, В. Орловського, В. Полєнова та ін. Цей відділ у майбутньому мав стати художньою галереєю м. Києва, про що неодноразово йшлося у тогочасній пресі.

    1914 р. Міністерство торгівлі і промисловості внесло до міської думи проект штату музею, за яким він мав стати державною установою. Ці плани порушила Перша світова війна, хоча заклад продовжував діяльність. За деякий час, пов'язані з воєнними подіями загрози, змусили міську владу вдатися до вивезення найбільш цінних предметів з фондів музею (6,5 тис. одиниць) до Москви, на зберігання в Імператорський російський історичний музей, повернення яких відбулося лише 1921 р. 24 квітня 1918 р. Рада народних комісарів затвердила статут і штат Київського художньо-промислового і наукового музею. Документи визначили умови його фінансування та реорганізацію у Національний. Однак прийняті рішення не були втілені в життя. Зміна влади протягом короткого періоду негативно позначилася на матеріальних умовах закладу. Музей мав приміщення, але не мав жодних коштів на утримання. Тому декретом від 28 червня він набув статусу державної установи. З цього часу заклад підпорядковувався Народному комісаріату освіти, отримавши назву Перший державний музей. художній музейний імператор науковий

Отже, кінець XIX - початок XX ст. - важливий етап становлення та розвитку Київського художньо-промислового і наукового музею. Значна роль у його розбудові належала Київському товариству старожитностей і мистецтва, громадським діячам М. Біляшівському, Б. Ханенку, О. Терещенку та ін. Музей активно проводив фондову, виставкову, культурно-освітню, популяризаторську роботу, ставши центром художнього життя міста.

Похожие статьи




Створення і діяльність Київського художньо-промислового і наукового музею (1894-1918 рр.)

Предыдущая | Следующая