Реформаторська діяльність - Гендерний аналіз лідера "М. М. Сперанський"

У Росії є система цивільних законів, але вона нічим не забезпечена, бо, як виражається Сперанський, скрижалі цих законів можуть щодня розбитися об камінь абсолютної влади [8, c. 157]. Мета пропонованих реформ - створення в Росії монархічного правління, що означало для Сперанського - конституційної монархії.

Реформа Сперанського, полягала в змінах, які повинні були дозволити створити регулярну монархічну систему, монархію, обмежену конституцією, для чого необхідно було звільнити кріпаків. Реалізація проекту зустрічала труднощі. Звільнення селян було умовою здійснення реформ [2, с. 251].

Судова гілка влади в проекті реформ була представлена обласними, повітовими і губернськими судами, що складаються з виборних суддів і діють з участю присяжних. Вищу судову інстанцію становив Сенат, члени якого обиралися довічно Державною Думою і затверджувалися особисто імператором [10, c. 324].

У доповідній записці Олександру I Сперанський покладає надії на те, що "якщо Бог благословить всі починання, то до 1811-го року... Росія сприйме нове буття і абсолютно в усіх частинах перетвориться" [8, c. 472].

Розуміючи, що успіхи планованих перетворень у Російській імперії багато в чому будуть пов'язані з бюрократичною машиною, М. М. Сперанський розробив проекти її вдосконалення. Щодня стикаючись з десятками, якщо не сотнями, ділових паперів, він мав можливість визначити рівень підготовки російських чиновників. Будучи одним з них, він чудово розумів значення "чиновницької армії" для майбутніх реформ і тому прагнув зробити її високоорганізованою і працездатною.

1 січня 1810 р. був оголошений маніфест про створення Державної ради [9, c. 98]. М. М. Сперанський отримав в цьому органі посаду державного секретаря. У його віданні опинилася вся документація: він спочатку передбачав у своєму плані реформувати Державну Раду як установу, яка не повинна особливо займатися підготовкою та розробкою законопроектів. Тому що, як вже зазначалося, ця роль призначалася ним для Державної думи. Але оскільки створення Державної ради розглядалося в якості першого етапу перетворень і саме вона повинна була заснувати плани подальших реформ, то з початку цьому органу були додані широкі повноваження. Однак, було встановлено, що рішення Ради входять в силу лише після їх затвердження государем. Разом з тим, якщо за планом реформ Державна рада мала координувати діяльність усіх інших органів влади, то тепер вона отримувала і законодорадчі функції, тому як бажаної системи органів влади просто ще не було і її тільки належало створити [2, c. 259].

Відтепер всі законопроекти повинні були проходити через Державну Раду і обговорюватися на її загальних зборах. Загальні збори складалося з міністрів і з членів чотирьох департаментів: 1) законодавчого, 2) військових справ, 3) справ цивільних і духовних, 4) державної економіки.

Головував на ньому сам государ або окреме обличчя, ним призначене. При цьому обумовлюється, що цар міг стверджувати думку лише більшості загальних зборів. Про це свідчить і той факт, що в "Журнал" Державної Ради вписувалося лише думку більшості, а думка меншості і будь-які інші висловлювання виступали в ролі додатків.

У відповідності з наміченим вже в перші місяці 1810 року відбулося обговорення проблеми регулювання державних фінансів. М. М. Сперанський склав "План фінансів", який ліг в основу царського маніфесту від 2 лютого [2, c. 260]. Основна мета цього документа полягала в ліквідації бюджетного дефіциту. Згідно з його змістом припинявся випуск паперових грошей - асигнацій, які вели до знецінення рубля; скорочувався обсяг фінансових коштів, що надходили в розпорядження міністерств; фінансова діяльність міністрів ставилася під контроль [1, c. 405]. Одночасно передбачалося збільшення розміру мита і податків. З метою поповнення державної скарбниці подушний податок з 1 рубля було підвищено до 3-х, також вводився новий податок - "прибутковий прогресивний" оподатковуються доходи поміщиків з їх земель. Нижчий податок стягувався з 500 рублів доходу і становив 1% останнього; вищий податок падав на маєтки, які давали більше 18 тис. рублів доходу і становили 10% останнього. Заходи ці дали позитивний результат і, як зазначив надалі сам М. М. Сперанський: "Перемінивши систему фінансів... ми врятували державу від банкрутства" [8, c. 476]. Дефіцит бюджету скоротився, а доходи скарбниці зросли за два роки на 175 мільйонів рублів [6, c. 458].

Похожие статьи




Реформаторська діяльність - Гендерний аналіз лідера "М. М. Сперанський"

Предыдущая | Следующая