Суспільно-політичний і національний рух в Україні на початку ХХ ст. - Державні думи в Росії та діяльність у них українських депутатів

Розвиток ринкових відносин в Російській імперії супроводжувався пожвавленням революційно-демократичного і національно-визвольного рухів, свідченням чого були заворушення студентства, яке прагнуло до демократизації суспільного життя, відродження української культури. За участь в акціях протесту 11 січня 1901 року царський уряд віддав у солдати 183 студенти Київського університету.

На початку XX ст. проти переслідувань української мови і культури протестували вчені Київського та Харківського університетів, представники інтелігенції Полтави, Чернігова, Одеси та інших міст.

У 1899 р. в Харкові гурток молодих інтелігентів заснував Революційну українську партію (РУП). Керівниками її були Д. Антонович(син В. Антоновича), М. Порш та ін. РУП організувала видавництво революційної літератури в Чернівцях і Львові, завозила звідти і розповсюджувала по селах велику кількість пропагандистської літератури.

Наприкінці XIX ст. створюється Російська соціал-демократична робітнича партія (РСДРП), до якої входили і українці. В 90-х роках виникли соціалістичні партії Польщі, Литви, єврейський соціалістичний союз "Бунд" та ін., які частково діяли і в Україні. Українська революційна партія поступово перетворюється в соціал-демократичну. Незабаром від неї відокремилася такзвана "Спілка", що приєдналася до РСДРП. Українські соціалісти ставили програмні завдання: боротися за соціальні інтереси трудящих і національні свободи українського народу.

Нові партіївідображали інтереси різних соціальнихгруп. Частина РУП під керівництвом М. Міхновського у 1902 р. створює Українську народну партію. В своїх заявах та статтях члени її відстоювали гасло "Україна для українців", право українського народу бути господарем на своїй землі, мати свою незалежну державу.

У 1904 р. із груп, що вийшли з РУП, та деяких членів громадівського руху створюється Українська демократична партія, яка пізніше перетворилася в Українську радикально-демократичну партію (УРДП).

Політичні партії України ширили національну свідомість, знайомили з різними політичними теоріями і поглядами, закликали до боротьби за свободи і права, готували і проводили політичніакції. В Україні відбувалися виступи та маніфестації, спрямовані на захист свободи української мови та культури. У відповідь на заборону читати вітання українською мовою вони влаштували демонстрацію, протестуючи протии обмежень української мови і культури. Такими ж святамивсеукраїнського характеру були ювілеї ІНечуя-Левицького та М. Лисенка в Києві.

Таким чином, на початку XX ст. рух національного відродження швидко набирає політичного характеру і стає вагомим чинником суспільно-політичного життя. Переважна частина українських партій в своїхпрограмах виступала за автономію України в складі федеративної Росії, але всі вони, діючи в підпіллі, боролися задемократію і республіку. Серед українських партій монархічних об'єднань не було. Російські соціал-демократичні партії поряд з ідеями боротьби за демократіюта соціалізм висували гасло про право націй на самовизначення. Організації РСДРП (більшовики) і РСДРП (меншовики), а також Російська партія соціалістів-революціонерів вели в Україні, особливо в містах Лівобережжя, Півдня України, в Києві, велику пропагандистську роботу, організовували робітничі страйки, демонстрації, вимагаючи поліпшення умов життя робітників:

Скорочення робочого дня, підвищення заробітної плати, політичних свобод. І це сприяло зростанню масштабу і рівня всього суспільно-політичного життя в Україні.

Похожие статьи




Суспільно-політичний і національний рух в Україні на початку ХХ ст. - Державні думи в Росії та діяльність у них українських депутатів

Предыдущая | Следующая