Петро Ричков


У статті висвітлюються теоретичні напрацювання та практична діяльність у галузі охорони пам'яток історії та культури, насамперед архітектурно-містобудівної спадщини Волині, відомого в Україні та за її межами пам'яткознавця, доктора архітектури П. Ричкова.

Ключові слова: П. Ричков, пам'Яткознавство, пам'яткоохоронна діяльність, Волинь, архітектурна старовина, наукові праці.

Сучасній Україні, не дивлячись на серйозні проблеми у фінансуванні культурної сфери та суперечливі тенденції духовного життя, притаманна різновекторна робота щодо вивчення, збереження та належного представлення на загальноукраїнському та міжнародному рівнях пам'яток історії й культури. У цій діяльності вагому роль відіграють пам'яткознавчий досвід, ініціатива, самовідданість та чимало інших професійних набутків, суто людських позитивних рис фахівців пам'яткоохоронної справи, значної кількості шанувальників національної культурної спадщини. До їх числа належить і Петро Анатолійович Ричков - знаний в Україні та за її межами пам'яткознавець, фахівець із архітектурно-містобудівної спадщини Волині й західного регіону України загалом, доктор архітектури, професор, завідувач кафедри архітектури та середовищного дизайну Національного університету водного господарства та природокористування (м. Рівне). Життєвий шлях та науково-теоретичний і практичний доробок П. Ричкова в галузі пам'яткоохоронної справи ще не став предметом спеціального наукового дослідження. Тому у статті поставлена мета охарактеризувати теоретичні напрацювання та практичну діяльність у сфері охорони культурної, насамперед архітектурно-містобудівної спадщини Волині, західного регіону України відомого в нашій державі та за кордоном пам'яткознавця.

П. Ричков народився 29 вересня 1952 р. у селищі Дворічна Харківської обл. У 1976 р. закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю "Архітектура". Впродовж 1975-1978 рр. - асистент кафедри промислового та цивільного будівництва Бєлгородського технічного інституту будівельних матеріалів (Росія). Впродовж 1978-1981 рр. - аспірант кафедри радянської архітектури Московського архітектурного інституту. У 1981 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури [1]. У 1982-1983 рр. - старший викладач кафедри архітектурного проектування Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту.

Як засвідчує вищезгадана кандидатська дисертація, вже на межі 1970-80-х рр., завдяки відчуттю вимог часу і вмінню виявляти ще не досліджені теми, П. Ричков, чи не вперше в радянському архітектурознавстві, здійснив вдалу спробу наукового аналізу, інтерпретації ідеології, ідеологем, світоглядних засад творчості в архітектурі постмодернізму як цілісного явища в культурному просторі ХХ ст., а також систематизації його основних напрямів і течій. Робота з оригінальними текстами класиків постмодернізму втілилася перед захистом дисертації в цикл статей, що відкривали для читача-професіонала незнану сторону архітектурної творчості, освячену неприйнятними в радянському соціумі індивідуалізмом та контроверсійністю [2, 3; 3-6]. ричков пам'яткознавець архітектурознавство

У 1983 р. доля пов'язала П. Ричкова з містом Рівне. Тут науковець продовжив трудову діяльність в Українському інституті інженерів водного господарства (нині - Національний університет водного господарства та природокористування), де працює і сьогодні. У стінах цього ВНЗ він пройшов шлях від старшого викладача - до професора (2003 р.), завідувача кафедри архітектури та середовищного дизайну. Після переїзду на історичну Волинь предметом зацікавлення П. Ричкова стала (й ось уже три десятиліття залишається провідною) архітектурно-містобудівна спадщина краю та західного регіону України загалом [7-27]. Такий дослідницький ракурс зумовив те, що, після перебування у докторантурі Науково-дослідного інституту теорії архітектури та містобудування (м. Москва), П. Ричков 1994 р. успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора архітектури, в якій ішлося про містобудівне мистецтво західноукраїнських земель доби пізнього середньовіччя та нового часу [28].

Дослідження науковця, присвячені архітектурним пам'яткам і просторово-планувальному розвитку міст регіону, є не тільки самодостатнім науковим продуктом, а й авторитетним базисом для будь-якого поважного видання в Україні та за кордоном, а прізвище автора - гарантією достовірності викладених факторів і відповідних висновків [2, 3]. Першою масштабною працею П. Ричкова у цьому переліку слід вважати, видану у Москві 1989 р., книгу - "Дорогами южной Ровенщиньї", написану в стилі мандрівних нотаток сучасника [8]. У праці розповідається про такі міста як Корець, Рівне, Острог, Дубно, Боремель, низку сільських населених пунктів.

Під час опису кожного з міст і сіл, науковець звертав увагу на світські й культові архітектурні пам'ятки. Так, розповідаючи про м. Корець, П. Ричков виділив та дослідив основні храми, якими стали церква Козьми і Даміана, Миколаївська церква (споруджені 1834 р. І. Чарторийським), костел Св. Антонія (заснований 1533 р., перебудовувався в 1706 та 1916 рр.), домініканський костел (споруджений 1807 р. Я. Отецьким), жіночий Свято-Троїцький монастир (заснований 1620 р. К. Корецьким). Автор зазначив, що від Корця, при дорозі в бік Києва, розташована цвинтарна Георгіївська церква (про дату спорудження свідчень немає, відомо лише, що вона була перебудована 1877 р.). Дослідник виділив також 2 дерев'яні церкви - Вознесенську в Жадківці (споруджена 1887 р.) та П'ятницьку в Новому Корці (1911-1914 рр.). Помітну увагу П. Ричков звернув і на м. Гощу, де він дослідив кам'яну Михайлівську церкву (споруджена у середині ХУІ ст.). Перебуваючи в Дорогобужі, він описав Успенську церкву, а у м. Тучині - Преображенську церкву [8, 16-47].

У м. Рівне П. Ричков виділив такі сакральні пам'ятки, як Успенську церкву (споруджена в 1756 р.), Воскресенський собор (1895 р.). У Городку він описав кам'яну Миколаївську церкву (споруджена 1740 р., за наказом А. Шептицького). У Клевані П. Ричков подав опис місцевого замку та Благовіщенського костелу (споруджений упродовж 1590-1610 рр.), церкви Різдва Пресвятої Богородиці (1777 р.). У Тайкурах він вивчав костел Ов. Лаврентія (споруджена в 1710 р.) та Покровську церкву (1730 р.). У Великому Житині автор дослідив Михайлівську церкву (споруджена 1767 р.), а в Заборолі - Іоанно-Предтеченську церкву (1762 р.) [8, 48-73].

Перебуваючи в Острозі та його околицях, П. Ричков звернув увагу на замок князів Острозьких та культові архітектурні пам'ятки. З-поміж них, він виділив Богоявленську церкву (споруджена в ХУ-ХУІ ст.), Успенський костел (побудований наприкінці ХІХ ст.). У с. Межиріч, поблизу Острога, він дослідив Троїцький францисканський монастир та Троїцьку церкву (побудовані в ХУ-ХУІ ст.). У Дермані науковець описав Троїцький монастир-фортецю (ХУІІ-ХІХ ст.). Перебуваючи у с. Розваж, учений змалював церкву Козьми і Даміана (побудована у ХУЛІ ст.), а у с. Хорів - Пет - ропавлівську церкву (споруджена 1781 р.) [8, 74-119].

Щодо м. Дубно, то дослідник виділив замок, споруджений у ХУ-ХУІІІ ст., Бернардинський костел (побудований у ХУІІ ст.), Спасо-Преображенську церкву (перша половина ХУІІ ст.), Іллінську церкву (1907 р.), монастир кармеліток (1686 р.), Георгіївську церкву (споруджена на початку ХУЛІ ст.). У с. Смордва автор дослідив церкву Різдва Христового (1787 р.); у м. Млинів звернув увагу на Покровську церкву (споруджена в 1836-1840 рр.) рр.) [8, 120-149]. Перебуваючи в Бо - ремлі, П. Ричков виділив такі пам'ятки, як Георгіївська церква (побудована 1777 р.) та Військовий меморіал. Торкаючись культурної спадщини с. Пляшева, поблизу якого відбулася відома Берестейська битва 1651 р., він розповів про храм-пам'ятник "Козацькі могили" та Михайлівську церкву (споруджена 1650 р.) [8, 150-164].

Не можна не згадати й монографії дослідника, які вже стали класикою українського архітектурознавства. Вони зокрема присвячені шедеврам архітектури бароко світового рівня - ансамблеві Почаївської Свято-Успенської Лаври та собору Св. Юра у Львові [15; 21], архітектурно-мистецькій спадщині князів Острозьких [16; 26], пам'яткам Володимира-Волинського [18].

В радянський період серед масиву вітчизняної архітектурної спадщини часто недооцінювалися, а відтак, за умов незалежної України потребували нового погляду та ретельного наукового аналізу потужні пласти монументальної і народної архітектури західного регіону України й Волині зокрема. Тому справжнім інформаційним відкриттям і невід'ємною частиною архітектурної історії регіону й держави загалом стали, вперше відкриті, опрацьовані й представлені П. Ричковим на сторінках багатьох публікацій для наукової громадськості, любителів архітектурної старовини Волині, численні документи, кресленики фіксаційних і генеральних планів міст, замків, фортець, палаців, храмів і монастирів, виконані за часів Першої Речі Посполитої та Російської імперії [29-37].

До заслуг пам'яткознавця належить також повернення із забуття імен художників, архітекторів, пов'язаних творчістю з населеними пунктами Волині [3842]. Матеріали означеної теми, що їх ввів П. Ричков до наукового обігу, стали приводом до переосмислення цінності та суттєвим кроком для інтеграції волинських пам'яток в європейський архітектурний контекст. Можна також стверджувати, що праці професора П. Ричкова (їх перелік нараховує майже 200 позицій, у т. ч. 7 книг), вирішують, з одного боку, значну кількість попередніх наукових дискусій, а з іншого - відкривають нові теми та окреслюють дослідницьку проблематику, яка потребує подальшої розробки. Варто зауважити, що науковий доробок подвижника пам'яткоохоронної справи з Рівного став можливим, завдяки здобутим ним науково-дослідницьким грантам Віденського технічного університету (1993-1994 рр.), Центральноєвропейського університету (Фонд Сороса, Інститут відкритого суспільства, 1994-1996 рр.), Каси ім. Ю. Мяновського (Інститут мистецтв Польської академії наук, 2010 р.).

Практичний внесок П. Ринкова в пам'яткоохоронну діяльність полягає у його багаторазових виїздах на натурні обстеження архітектурно-містобудівних пам'яток Західної України, наданні відповідних фахових консультацій стосовно їх реставрації або реконструкції, складанні 12 архітектурних моделей та макетів міст, які сьогодні експонуються у музеях Рівного, Івано-Франківська, Білої Церкви, Клагенфурта (Австрія) тощо. Його здобутки у царині пам'яткоохоронної' роботи знайшли високу оцінку в середовищі пам'яткознавців, громадськості України та Європи. З 1983 р. він є членом Національної спілки архітекторів України, з 2006 р. - членом-кореспондентом Української академії архітектури, з 2009 р. - дійсним членом ICOMOS - Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць, членом багатьох освітніх комісій, спеціалізованих вчених рад, державних структур архітектурно-містобудівного спрямування.

Таким чином, вагомим є внесок у вітчизняну пам'яткоохоронну справу доктора архітектури, професора рівненського Національного університету водного господарства та природокористування Петра Анатолійовича Ричкова. Його наукові здобутки останніх трьох десятиліть по праву можна вважати класикою українського архітектурознавства, що стосується насамперед дослідження, гідного представлення в Україні та за її межами архітектурно-містобудівної спадщини Волині і західного регіону нашої держави загалом, постійного звернення уваги на потребу її повсякденної охорони. За вивчення в подальшому теоретичних і практичних напрацювань П. Ричкова у пам'яткоохоронній галузі, доцільно звернути увагу на з'ясування особливостей творчої лабораторії вченого, його внесок у натурне обстеження архітектурних пам'яток Волині, західних областей України, здобутки у творенні власної наукової школи, успіхи її представників у розвитку вітчизняного пам'яткознавства.

Література

    1. Рычков П. А. Теоретические концепции постмодернизма (истоки, принципы, противоречия): Автореф. дисс. ... канд. архитектуры. -- М., 1981. 2. Михайлишин О. Vestigia semper adora (до 60-річчя від дня народження професора Петра Ричкова -- засновника і наукового редактора збірника наукових праць "Архітектурна спадщина Волині") // Архітектурна спадщина Волині: Зб. наук. пр. / За ред. П. Ричкова. -- Рівне, 2012. -- Вип. 3. 3. Рычков П. Аргументы Леона Крие //Архитектура: приложение к "Строительной газете". -- 1980. -- № 4. 4. Рычков П. "Значимые сообщения" постмодернизма // Архитектура. -- 1980. -- № 19. 5. Рычков П. Мастерство во времени // Архитектура. -- 1980. -- № 26. 6. Рычков П., Станишев Г., Явейн О. О чем рассказали цитаты // Архитектура. -- 1981. -- № 19. 7. Рычков П. Архитектурное наследие Ровенщины: эволюция стилей (в помощь лектору). -- Ровно, 1987. 8. Рычков П. А. Дорогами южной Ровенщины. От Корца до Пляшевой. -- М., 1989. 9. Ричков П. Католицькі храми та монастирі Острога // Острог на порозі 900-річчя: Мат наук. конф. -- Ч. 2. -- Острог, 1992. 10. Ричков П. Палацове будівництво на Волині XVIII -- початку ХІХст. //Велика Волинь: минуле та сучасне: Тези Міжн. наук. конф. -- Житомир, 1993. 11. Ричков П. До історії формування архітектурного ансамблю Почаївської лаври // Архітектурна спадщина України. -- К., 1995. -- Вип. 2. 12. Рычков П. Градостроительная эволюция Станислава в XVII--ХІХ веках // Архитектурное наследство. -- М., 1996. -- Вып. 41. 13. Ричков П. Острог (архітектурно-планувальний розвій міста) // Острозька академія XVI--XVII ст. : Енциклопедичне видання. -- Острог, 1997. 14. Ричков П., Луц В. Почаївська Свято-Успенська лавра. 15. Ричков П., Луц В. Архітектурно-мистецька спадщина князів Острозьких. -- К., 2002. 16. Ричков П. Церква св. Трійці Дерманського монастиря: до історії архітектурних трансформацій // Волинська ікона: дослідження та реставрація: Наук. зб. -- Луцьк, 2003. -- Вип. 10. 17. Ричков П., Луц В. Сакральне мистецтво Володимира - Волинського. -- К., 2004. 18. Ричков П., Дем 'янов В. Протестантські храми на Волині: від найдавніших часів до сьогодення // Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка. -- Т. ССXLІX: Праці Комісії архітектури та містобудування. -- Л., 2005. 19. Ричков П. Храмові комплекси в розпланувально-просторовій структурі Кременця // Релігія і церква в історії Волині: Зб. наук. пр. -- Кременець, 2007. 20. Ричков П., Александрович В. Собор Святого Юра у Львові. -- К., 2008. 21. Ричков П., Михайлишин О. Храмова архітектура міжвоєнної Волині і культурно-історичний контекст // Проблемы теории и истории архитектуры Украины: Сб. науч. тр. -- О., 2010. -- Вып. 10. 22. Ричков П. Міжконфесійний трансформізм в сакральній архітектурі Волині / П. Ричков // Miedzy Wroclawiem a Lwowem. Sztuka na Slasku, w Malopolsce i na Rusi Koron - nej od XVI do XVII w. -- Wroclaw, 2011. 23. Ричков П. А. Non omnis moriar. Архітектура в культурній праці князів Острозьких. -- Рівне, 2011. 24. Ричков П. Просторова еволюція Володимира-Волинсь - кого: від витоків до кінця ХІХ ст. //Архітектурна спадщина Волині... 25. Рычков П. А. Градостроительное искусство Западной Украины XV--XІX вв.: Автореф. дисс. ... д-ра архитектуры. -- М., 1993. 26. Ричков П. Джерела Російського державного військово-історичного архіву до історії містобудування у Правобережній Україні //Архіви України. -- 1992. -- № 5--6. 27. Ричков П. Картографічні джерела до історії планувального розвитку та забудови Острога // Острог на порозі 900-річчя... 28. Ричков П. А. Україніка в збірках Австрії. -- К., 1993. 29. Ричков П. Українські міста в картографічній збірці Воєнного архіву у Відні // Архіви України. -- 1994. -- № 1--6. 30. Ричков П. Першоджерела до історії архітектури та містобудування в збірках Відня // Архітектурна спадщина України. -- К., 1996. -- Вип 3. -- Ч. 2. 31. Ричков П. Формування архітектурного комплексу Товариства Ісуса у Львові (за іконографічними джерелами ХУІІ--ХУШ ст.) // Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка. -- Т. CCLV: Праці Комісії архітектури та містобудування. -- Л., 2008. 32. Ричков П. Плани Луцька в фондах Російського державного історичного архіву // Старий Луцьк: Зб. наук. пр. -- Луцьк, 2009. -- Вип. 5. 33. Ryczkow P. Dawna kartografia miasta Rownego XVIII-- XIX w. // Kwartalnik Architektury i Urbanistyki. Teoria i historia. -- Warszawa, 2011. -- № 1. 34. Ричков П. Розпланування міста Дубно за картографічними джерелами //Архітектурна спадщина Волині... 35. Ричков П. Волинь в літографіях Генрика Пейера //Велика Волинь... 36. Ричков П. Дослідження та відбудова Успенського собору у Володимирі-Волинському: внесок Адріана Прахова // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: Зб. наук. пр. -- К., 2007. -- Вип. 4. 37. Ричков П. Волинська спадщина Адріана Прахова //Пам 'ятки України. -- 2008. -- № 1. 38. Ричков П. Архітектура бернардинського монастиря в Дубно в світлі малознаної архівної графіки // Старий Луцьк: Зб. наук. пр. -- Луцьк, 2010. -- Вип. VI. 39. Ричков П. Комплекс Любомирських в Рівному на акварелях Жана Якоба Бургіньйона //Погорина. Літературно-краєзнавчий журнал Рівненщини. -- 2010. -- № 14--15.

Похожие статьи




Петро Ричков

Предыдущая | Следующая