Висновки - Особливості геологічної будови та складу супракрустальних і ультраметаморфічних утворень Росинсько-Тікицького блока Українського щита

Росинсько-Тікицький блок І порядку розташований в північній частині Бузько-Росинського мегаблока УЩ і є специфічною уособленою структурно-тектонічною одиницею, відмінною від суміжних за історією розвитку, умовами формування і складом розвинених структурно-речовинних комплексів.

Визначальною особливістю фундаменту Росинсько-Тікицького блока є одноярусна будова; цей структурний ярус - неоархейський. Достовірно встановлені палеоархейські, а також перекриваючі палеопротерозойські стратифіковані утворення у межах блока відсутні.

При виконанні дисертаційної роботи одержані нові дані про речовинне наповнення, протосклад, геодинамічні умови формування і будову розрізу супракрустальних утворень Росинсько-Тікицького блоку. Запропонований новий підхід до їх стратифікації. Ці утворення розглядаються як єдина серія метаморфізованих осадово-вулканогенних порід, сформована в умовах неоархейського палеобасейну океанічного типу. Виходячи з загальних закономірностей еволюції процесів вулканізму, осадконакопичення та регіонального метаморфізму, відображених в будові конкретних розрізів, у складі серії виділяються (з низу до верху) мизинівська, володарсько-білоцерківська та лисянська товщі.

Росинсько-тікицька серія зазнала прогресивної гранітизації на межі неоархею та палеопротерозою. Парагенетично пов'язані з неоархейськими супракрустальними утвореннями ультраметаморфічні породи цього етапу утворюють асоціацію збіднених калієм гранітоїдів, до складу якої входить неперервний ряд породних груп, що поєднані проміжними членами і об'єднані у тетіївський комплекс: діорити, кварцові діорити - тоналіти, гранодіорити - плагіограніти. Не виключена можливість ремобілізації тетіївських гранітоїдів без суттєвої зміни їх складу у палеопротерозої (звенигородський комплекс).

Двопольовошпатові граніти у Бузько-Росинському мегаблоці, на відміну від суміжних Волинського та Інгульського, формувалися по породах, що зазнали попередньої гранітизації, а не по "своїх" вміщуючих супракрустальних товщах, тобто є регресивними, утвореними в режимі тектоно-магматичної активізації.

Серед цих гранітів виділені чотири крупні послідовно сформовані породні асоціації: антонівська, богуславська, ольшаницька і асоціація гранітів апліто-пегматоїдних та пегматоїдних.

В складі асоціацій за петрохімічними та петрографічними ознаками виділені та охарактеризовані ряд породних груп, вивчений склад породотворних та акцесорних мінералів, в тому числі вперше проведене дослідження сфенів.

В сукупності ці породні групи і асоціації складають уманський комплекс, час формування якого визначається інтервалом 2080-1990 млн р.

Проаналізований зв'язок з вивченими утвореннями металічних та неметалічних корисних копалин. В результаті аналізу проявлених металогенічних факторів і наявних пошукових ознак виділений Лисянський потенційний рудний вузол, перспективний на золоте зруденіння.

Похожие статьи




Висновки - Особливості геологічної будови та складу супракрустальних і ультраметаморфічних утворень Росинсько-Тікицького блока Українського щита

Предыдущая | Следующая