Тектоніка та формування буровугільних родовищ Дніпровського буровугільного басейну - Геологічні умови формування землистого вугілля Дніпровського буровугільного басейну

Періодична активізація розломів привела до зміни умов денудаційних і седиментаційних процесів осадового чохла, завдяки контрастним рухам блоків фундаменту. Рух блоків фундаменту контролювали режим формування рельєфу й умови накопичення порід осадового чохла, в тому числі й торфовищ буровугільних покладів.

У мезозойську епоху територія УЩ перебувала в режимі довготривалого підняття. Розчленування утвореного пенеплену та початок формування осадового чохла відбувається протягом тріас-юрського часу. В юрський час закладаються мезозойські депресії та річкові долини. На північному сході, в наслідок занурення ДДЗ, починається морська трансгресія. Підтоплення морем річкових долин створює умови для їх заболочення, поширення вологолюбної рослинності, утворення торфовищ, а з часом - формування буровугільних покладів юрського віку.

На початку крейдового періоду в результаті загального підняття території підсилюється ерозійна діяльність, яка в кінці крейдового періоду змінюється новою морською трансгресією й охоплює північно-східну частину Дбб. В наслідок тимчасової активізації контрастних рухів та підсилення ерозійної діяльності на початку палеоценового періоду починають формуватися палеогенові палеодолини, які суттєво наслідують мезозойські, особливо придельтові частині. У долинах акумулювався та відкладався, переважно, теригенний матеріал і формувалися торфовища, які з часом перетворилися на буровугільні поклади, переважно, лімнічного (озерно-річкового) та прибережно-морського походження.

У другій половині еоцену трансгресія київського моря перекриває вугленосні товщі морськими карбонатно-теригенними відкладами. На деяких родовищах відбувається повний чи частковий епігенетичних постформаційний розмив пластів. Відклади київської та харківської трансгресій сприяли похованню та збереженню вугленосних відкладів. Регресивний етап розвитку території басейну починається з другої половини олігоцену. Майже вся територія щита до кінця середнього олігоцену стає суходолом, в цей час підсилюються процеси ерозії та вивітрювання. Починаючи з другої половини пізнього олігоцену до середнього міоцену в межі УЩ проникає полтавська трансгресія, залишаючи на щиті континентальні та прибережно-морські відклади полтавської серії.

Плікативні порушення вугільного пласта при експлуатації та розвідці родовищ спостерігалися частіше у вигляді хвилястого залягання вугільного пласта. Причинами плікативних порушень найчастіше є: різкі підняття фундаменту, нерівномірний тиск порід покриття, який зумовлює просади в товщі рихлих відкладів.

Тектонічні умови сприяли як розвитку торфовищ, їх накопиченню та збереженню, так і сингенетичним та епігенетичним розмивам.

Похожие статьи




Тектоніка та формування буровугільних родовищ Дніпровського буровугільного басейну - Геологічні умови формування землистого вугілля Дніпровського буровугільного басейну

Предыдущая | Следующая