Теоретичні аспекти відтворення основного капіталу, Економічна сутність та особливості відтворювального процесу - Відтворення основного капіталу та сучасні проблеми інвестування

Економічна сутність та особливості відтворювального процесу

Проблемам відтворення основного капіталу приділяли увагу багато вітчизняних і закордонних вчених-економістів. Зокрема, своє відображення вони знайшли в наукових працях Д. М. Палтеровича, А. Е. Фукса, О. Д. Василика, Л. Т. Саблука, С. Покропивного, І. О. Бланка, А. Гропеллі, Е. Нікбахта та інших.

Вперше поняття відтворення зустрічається в другій половині XVII ст. в працях прихильників класичної політичної економіки Ф. Кене, Р. Кантільйона, А.- Р. Тюрго, С. Сісмонді, А. Сміта, Д. Рікардо та інших. Так, вивчення цієї категорії бере початок в роботі Р. Кантільойона "Опыт о природе торговли вообще", в якій розкриваються грунтовні аспекти щодо вивчення процесу суспільного відтворення. Звичайно, Р. Кантільйон розглядав процес відтворення як невелику частку обороту суспільного продукту [47].

Ці аспекти суспільного відтворення продовжують свій розвиток і глибинне вивчення в праці "Економічна таблиця" Ф. Кене. Вагомим внеском було те, що Кене розглянув суспільне відтворення як процес обміну засобами між основними класами суспільства, фермерами, промисловцями, земельними власниками. Аналіз основних положень суспільного відтворення базувався на статистичних даних економічних показників Франції з урахуванням деякого абстрагування і певних обмежень. Особливе акцентування на необхідності проведення аналізу простого відтворення зумовлено тим, що саме взаємозв'язок і можливість реалізації продукції різних галузей можуть бути показані на прикладі простого відтворення. Крім того, в умовах стагнації економіки Франції в другій третині XVIII ст. першочерговим було завдання забезпечення простого відтворення. Саме завдяки аналізу суспільного відтворення Кене поділив капітал за вартісною і натурально-речовою формами, виокремив основний і оборотний капітал, методологічно застосував методи наукової абстракції, довів пропорційність виробництва і обігу.

Вищевказані підходи продовжили свій розвиток у відомій історичній праці А. Сміта "Дослідження про природу і причини багатства народів", в якій автор особливу увагу приділяє макроекономічному аналізу процесу розширеного відтворення виробництва. Процес виробництва - обміну - розподілу - споживання - відтворення в нього представлений у вигляді неперервного циклу руху товарно-грошових потоків. Деякі вчені, наприклад Е. С. Скінер, вважали, що цикл скоріше зображений не у вигляді кругообігу, а у вигляді спіралі. Попередні дослідження Ф. Кене, звісно, мали вплив на формування схеми кругообігу процесу відтворення, але спостерігалися і деякі розбіжності [19]. В економічному вченні Сміта велика увага приділялася накопиченню капіталу, але не вказувалося на необхідності збільшення основного і оборотного капіталу, що є неприпустимим з урахуванням сучасних підходів до відтворення виробництва.

Хоча положення Ф. Кене грунтувалися на тому, що вартість використаних засобів не втрачається, а переноситься на новий товар, проте саме Д. Рікардо першим конкретизував і сформулював дане питання: "На вартість товарів впливає не тільки праця, що застосовується безпосередньо до них, але й праця, затрачена на обладнання, інструменти і будівлі, що сприяють цій праці". Недоліком теорії Д. Рікардо є те, що він не зміг виділити оборотний капітал як частину постійного капіталу, аналізуючи лише основний капітал у вигляді вартості будівель, обладнання і інструментів. Саме внаслідок цього ускладнюється розуміння процесів простого і розширеного відтворення виробництва.

Вчений-економіст С. Сісмонді в науковій праці розглядав залежність процесу розширеного відтворення від зовнішніх політичних чинників. Його бачення проблеми відтворення грунтувалося на критиці капіталістичного устрою держави, основною метою якого, на його думку, було збагачення, нажива, а не розвиток виробничої сфери. Змішуючи поняття "капітал" і "доход", власне і продуктивне споживання, С. Сісмонді не акцентував особливу увагу на необхідності відтворення постійного капіталу, тим самим заперечуючи переваги капіталістичного відтворення щодо необхідності виробництва засобів праці [9].

Основні постулати "Економічної таблиці" Кене суттєво вплинули на формування поглядів щодо економічних процесів країни, особливо на теорію відтворення в працях видатного вченого-економіста К. Маркса. Він розширив розуміння схеми простого капіталістичного відтворення, розглядаючи його як процес перетворення додаткової вартості в капітал. Маркс зазначав, що накопичення капіталу за своєю економічною суттю пов'язане з процесом відтворення, необхідністю постійного відновлення процесу капіталістичного виробництва. Він встановив, що умови і форми відтворення визначаються вихідними умовами процесу виробництва капіталу, а початкові твердження останнього є наслідком процесу капіталістичного виробництва.

На сучасному етапі розвитку поглядів економічної науки більшість вчених трактують "відтворення" в аналогії з підходами Маркса. Так, Г. Климко зазначає, що суспільне відтворення - це процес суспільного виробництва, взятий не як одноразовий акт, а в постійному відновленні [38]. Даний підхід передбачає розмежування суспільного і індивідуального процесів відтворення, при якому індивідуальне відтворення розглядається як процес постійного відновлення виробництва, а при розгляді суспільного відтворення акцентується увага на відтворенні природних ресурсів (родючості землі, лісних масивів, повітряних і водних просторів тощо), продуктивних сил і виробничих відносин.

Науковці А. С. Гальчинський, П. С. Єщенко та Ю. І. Палкін зазначають, що відтворення випливає з процесу виробництва матеріальних благ.

Розглянуті вище трактування процесу відтворення значною мірою розмежовують його макро - і мікроекономічний аспект, а саме відтворення - це безперервність, повторюваність виробництва [10, с. 323].

Як доповнення до цього підходу, в праці Ю. В. Ніколенка розглядається відтворення на мікроекономічному рівні як безперервність, повторюваність виробництва в межах окремого підприємства, а макрорівень відображає взаємозв'язки між важливими структурними пропорціями, узагальнюючими показниками народного господарства, між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання, які охоплюють усі галузі національної економіки [41]. Поряд з цим вказується, що особливість ринкового підходу до розуміння категорії "відтворення" - це підпорядкованість інтересам товаровиробника, що суперечить суспільній марксистській теорії.

В економічній енциклопедії категорія "відтворення" на макроекономічному рівні трактується як безперервне відновлення процесу виробництва товарів, послуг та духовних благ, на основі якого здійснюється відтворення всіх елементів економічної системи - продуктивних сил, виробничих, техніко-, організаційно-економічних відносин та господарського механізму [37].

Більш глибинне визначення суспільного відтворення відображено в науковій праці В. Д. Базилевича, який зазначає, що відтворення - це постійне та безперервне відновлення результату суспільного виробництва - продукту, а також робочої сили, засобів виробництва, природних ресурсів, інформації, форм та методів організації праці [24,с. 370]. Даний підхід враховує складність, різнобічність, історичний аспект процесу відтворення, оскільки еволюція економічної системи зумовила якісно новий підхід до категорії "робоча сила". В країнах з високим рівнем розвитку ринкових відносин робоча сила - це людина-власник, соціально й економічно розвинена. За часів командно-адміністративної системи господарського механізму вважалося, що сфера послуг є непродуктивною сферою і участі у створенні валового продукту не бере, але сучасні умови господарювання довели, що сфера послуг є продуктивною галуззю народного господарства країни. Саме даний підхід враховує зміни пропорцій в структурі народного господарства країни, надаючи належне місце розвитку науці, науково-технічному прогресу, інформаційному забезпеченню.

Крім того, основними структурними елементами на сучасному етапі розвитку відтворювальних процесів є:

    - відтворення продуктивних сил за їх основними елементами (людина-власник, засоби виробництва, сили природи, що використовуються людьми, форми і методи організації виробництва, наука та інформація); - відтворення економічних відносин, що розглядаються в контексті відтворення техніко-економічних відносин (спеціалізація, кооперування, концентрація тощо) і організаційно-економічних відносин (рівень розвитку маркетингу, менеджменту); - відтворення економічних відносин власності, об'єктами яких є відносини з приводу привласнення засобів виробництва, робочої сили, предметів споживання, послуг, об'єктів інтелектуальної власності; - відтворення методів регулювання господарського механізму, тобто забезпечення пропорційності ринкових і державних важелів регулювання економічних процесів держави з урахуванням еволюції економічної системи [36].

На мікроекономічному рівні виникають деякі розбіжності щодо розуміння відтворювальних процесів. Деякі вчені асоціюють процес відтворення з процесом оновлення основних засобів, акцентуючи увагу на їх простому відтворенні, а саме - на ремонті. Так, А. М. Поддєрьогін вказує, що відтворення основних засобів - це процес безперервного їх поновлення, тим самим розкриваючи зміст поняття "поновлення" як поступового перенесення вартості і поновлення в натуральній формі. Тобто автор вміщує в поняття "поновлення" характеристики простого і розширеного відтворення виробництва [49].

Похожие статьи




Теоретичні аспекти відтворення основного капіталу, Економічна сутність та особливості відтворювального процесу - Відтворення основного капіталу та сучасні проблеми інвестування

Предыдущая | Следующая