Філософсько-естетична інтенція героїчного світоглядних вимірах Григорія Сковороди та Карла Юнга - Філософсько-естетична інтенція героїчного в світоглядних вимірах Григорія Сковороди та Карла Юнга

Інфільтрація, проникнення ідей сакральної культури у культуру світську найбільш зручно простежити через призму сутності та існування постатей Сковороди і Юнга. Принципові спорідненості у їхньому житті і творчості естетичної і міфологічної свідомості в дусі герменевтики Гадамера дають підстави використати названі категорії онтології (сутність та існування, внутрішній та зовнішній аспект буття) завдяки чого глибше зануримось у дискурс досліджуваної проблеми і більш чітко сформулюємо відповіді на виклики нашого часу.

А ще ж до того, у вибраних для аналізу авторів дивним чином поєдналися "матеріалістичні" з "ідеалістичними" поглядами і це при тому, що їх життєдіяльність дає підставу розглядати їх постаті як грандіозний метафізичний експеримент. Можливо, як мало кого з інших, їхні естетики мистецтва доцільно схарактеризувати словами Теодора Адорно: "...Мистецтво є сутнісним, що в своїй сутності нетотожне своїм емпіричним виявам. Істотне в мистецтві те, чим воно не є, те, що несумірне емпіричною мірою всіх речей. Спонукою до розвитку естетики є потреба міркувати про цю емпіричну несумірність" [137, 450].

Це визначення зрівнює як сакральне, так і світське мистецтво, точніше, наявність у справжньому мистецтві високої недосяжної людським розумом духовності, деталі якої базуються на круто замішаній реалістичній основі.

У "Саді Божественних пісень" Григорій Сковорода постійно наголошує на вже згадувану кару як таку, якою завершається діяння проти вищих Природою і Богом даних законів. Щоб уникнути печального фіналу, людині не треба намагатись обдурити Бога, легше від того уникнути власної гріховності самовдосконаленням.

Сюжет однієї з найвідоміших пісень: 10-тої ("Всякому місту звичай і права"), безпосередньо торкається актуальної на сьогодні теми: втілення в життя і побут українців тих правових норм, які набували юридичного статусу в країнах Європи, передовсім в Німеччині. Цей твір характерний для творчої манери Г. Сковороди: він побудований на чисто літературних умовностях, які складають (разом з алегорією) одну з характерних особливостей сковородинської поетики. І Г. Сковорода демонструє усвідомлення необхідності занотувати поетичним рядком новий підхід до нової ідеології, яка почасти вступає в протиріччя з класичними формами. Сковородинська поезія - це вектор нового бачення культури. Зав'язка твору: спочатку накреслюються природні права людини, потім перераховуються злочини проти неї, розв'язка твору - покарання. Так, вже перші рядки: Всякому місту звичай і права, Всяка тримає свій ум, голова - навіть текстуально нагадують деякі статті найпрогресивнішого на той час Магдебурзького права про самоврядування "вільних міст" і постулюють те право на кожного окремо взятого громадянина.

Український Сократ занурюється у внутрішній світ людини, в якому постійно точиться боротьба між Добром і Злом і те протистояння гартує дух, індивідуалізує почуття, що й визначає процес самовираження: Всякому серцю любов своя є,

Похожие статьи




Філософсько-естетична інтенція героїчного світоглядних вимірах Григорія Сковороди та Карла Юнга - Філософсько-естетична інтенція героїчного в світоглядних вимірах Григорія Сковороди та Карла Юнга

Предыдущая | Следующая