Екологічна криза як криза соціальності - Сучасна екологічна криза причини її виникнення та шляхи подолання

Інколи як первинну причину розглядають суспільну систему, той чи інший тип соціально-економічних відносин. Але, по-перше, будь-які системи, організації мають сенс і виправдання лише тією мірою, якою вони здатні розкрити можливості і прагнення кожного суб'єкта зробити його життя більш яскравим, повним, щасливим, по-друге, сама система формується відповідно до ідейних настанов, ідеалів, запитів і очікувань людей, по-третє, жодній із соціальних систем не вдалося забезпечити екологічно збалансований напрямок розвитку, який передбачає і розвиток культури. Тоді, можливо, визначальною причиною екологічної кризи буде небачена до цього часу криза духовної культури. І для цього є підстави, адже більшість людей нині перестала шукати духовний сенс життя, вони шукають матеріальних життєвих благ.

Пересічний житель нашої планети занепокоєний передусім пошуком матеріальних цінностей. Природа, що створила його як істоту тілесну і духовну, тепер зводиться в стан обмежено чуттєвого, безглуздого, бездуховного середовища проживання.

По суті, вона стає мертвим, космічним тілом, на якому копирсаються юрби живих організмів. Серед них і вища з істот, якій дозволено все: підкорювати і споживати, що тільки їй доступно за допомогою технічних засобів, наукового доробку організацій.

Це, власне, і є позиція підкорювача природи і споживача. "Найбільш дивне, - зазначає Р. Баландін, - що її сповідує істота, яка живе лише декілька десятиліть, тоді як земна природа, що створила її нараховує щонайменше мільярди років. Виходить, що заради цього швидкоплинного тріумфу споживача вершилась уся неймовірна геологічна історія, споруджені великі храми гірських вершин, рухаються хмари, розкинулись океани, ллється сонячне світло...".

Ні, звичайно, хоча тут є певна доцільність, зумовлена законами природи. І як стверджував Л. Гумільов: "Так було завжди". Суто споживацьке ставлення до природи існувало дійсно завжди. "І не слід думати, що подібне ставлення до природи властиве тільки сучасним представникам так званого цивілізованого світу. І в більш ранні часи серед інших народів простежувалося таке саме споживацьке ставлення до природи, з такими ж жалюгідними наслідками. За 15 тис. років до нашої ери на Землі не було пустель, а тепер куди не глянь - пустелі. А будь-яка пустеля - це результат загибелі природи, завдяки діяльності людини, яка уявляє себе її царем". Тепер виробництво матеріальних цінностей перетворилося, по суті, в самоціль суспільства споживання.

Тому воно і природу розглядає "не як більш високорозвиненого чи хоча б рівноправного партнера, а як сукупість мертвих і живих тіл, пов'язаних у механічну систему.

Це - зліпок, бездушний вид - поза душею, свободою, любов'ю, життям, свідомістю". Специфіка сучасної епохи, мабуть, найяскравіше виявляється в тому, що принцип корисності набув статусу глобального. Можливо, саме в цьому і полягає відшукуваний нами головний чинник сучасної екологічної кризи: "Система всезагальної корисності, - як слушно зауважують М. Булатов, К. Малєєв, В. Загороднюк, Л. Солонько, - це і є та субстанціальна основа, яка об'єднує докупи, воєдино всі часткові й особливі прояви такої цивілізації". І в розвинутих, і в слаборозвинутих країнах ставлення до природи таке ж споживацьке і руйнівне.

Похожие статьи




Екологічна криза як криза соціальності - Сучасна екологічна криза причини її виникнення та шляхи подолання

Предыдущая | Следующая