Нарис, як художньо-публіцистичний жанр - Функціонування нарису у друкованих ЗМІ Миколаєва

Нарис журналіст публікація газетний

Розглянемо докладніше такий художньо-публіцистичний жанр, як нарис.

Нарис зародився в Англії XVIII століття. Перші нариси друкувалися в сатиричних журналах.

Нарис дозволяє журналістові яскраво, оперативно і доступно для читача відгукнутися на подію, явище. Дає можливість розкрити образ цікавої людини, дати портрет колективу, розповісти про побут, вдачі.

Нарис - це твір суспільно-політичної, побутової, історичної чи психологічної тематики, в якому зображено дійсні факти, події й конкретних людей.

За обсягом нарис наближається до невеличкого оповідання, новели, але позбавлений чіткої, завершеної фабули, обов'язкової для новели, притаманної оповіданню.

З тематики розрізняють декілька видів нарису:

    1. портретний нарис - розповідь про людину, його життя, погляди; 2. проблемний нарис - автор перш за все аналізує важливу проблему в її проявах через дії людей. Тому людина залишається на другому плані. 3. науково-популярний нарис розповідає про наукову проблему глибоко і доказово, але доступно і популярно.

В той же час в нарисі можуть поєднуватися риси різних жанрів, наприклад, репортажу, звіту, зарисовки, кореспонденції. Це говорить про жанрову свободу нарису, його рухливість. Дозволяє авторові міняти тональність оповідання, ритміку викладу за умови композиційної, сюжетної і стилістичної єдності матеріалу.

Розглядаючи жанр як категорію літератури, можна виявити його типологічні ознаки, визначити жанроутворюючі принципи, об'єм і вміст поняття "жанр". У найширшому значенні жанр - це "тип літературного твору, що історично складається". Кожен жанр - це типова модель твору, створена на основі подальшої конкретизації типологічних ознак вигляду літератури.

Формування жанрів публікацій залежить перш за все від того, якими творчими методами і засобами виражений вміст, що, у свою чергу, обумовлюється метою роботи, що проводиться, або цільовим призначенням твору.

Таким чином, про жанр можна говорити, маючи на увазі не лише форму твору, але і передумови його формування, розглядаючи жанр з позицій того, до якого напряму він відноситься - аналітичному, інформаційному, публіцистичному, художньому або якому-небудь змішаному.

Жанр зберігає певну стійкість і спадкоємність; він володіє динамічністю, що повинне враховуватися при його оцінках. Жанр не являє собою щось застигле і незмінне. Він складається в процесі тривалого розвитку і може трансформуватися залежно від конкретних умов вживання: характеру засобів комунікації, вигляду видання, цільового призначення, читацької адреси публікації і так далі.

Класифікація жанрів в теорії друку передбачає їх ділення на три групи:

    - інформаційні; - аналітичні; - художньо-публіцистичні.

Текстові публікації в газеті розрізняються вмістом і формою. Один з важливих елементів форми публікації - її жанр. Під жанром журналістського твору розуміють стійкі особливості його змістовно-тематичних характеристик, типа дійсності, що відображується, композиції, стилістики. Ці особливості жанру не залежать від волі журналіста, навпаки, вибравши який-небудь жанр для своєї публікації, він вимушений зважати на його особливості і можливості.

У особливий розділ художньо-публіцистичних текстів прийнято відносити твори, написані в жанрі нарису, есе, слова, памфлета, фейлетону, пародії. Всі ці жанри відрізняються тим, що в них тісно переплітаються риси публіцистики і художності на всіх рівнях тексту у вираженні авторського відношення до того, що відбувається з громадянських позицій і віддзеркаленні цієї специфіки у відборі і поєднанні різних мовних і мовних засобів.

ХУДОЖНЬО-ПУБЛІЦИСТИЧНІ - тут конкретний документальний факт відходить на другий план. Головним стає авторське враження від факту, події, авторська думка. Сам факт типізується. Дається його образне трактування.

У нарисі факти заломлюються в світлі особи автора. Важливий не факт сам по собі, а його сприйняття і трактування героєм або автором. Факт переосмислений в образ, близький до малих форм художньої літератури, конкретний, побудований на фактичному матеріалі.

Мета нарису - дати образне уявлення про людей, показати їх у дії, розкрити істоту явища. Нарис буває сюжетним (портрет, проблема) і описовим (подієвий, шляховий). Демонструвати й пояснювати якісь особливо важливі або нові, раніше не відомі явища.

Нарис, фейлетон і памфлет не рекомендуються для практики учнів "Мастер-классов", оскільки це складні жанри, що вимагають не лише журналістської майстерності, але і життєвого досвіду.

Специфічним різновидом нарису є наукова праця з певної проблеми, здебільшого гуманітарного характеру, до якої входять дослідження з ряду взаємопов'язаних питань. Нарис дуже оперативний жанр. швидко й активно реагує на події дня, що зближує його з публіцистикою.

В основі нарису, як правило, лежить безпосереднє вивчення автором свого об'єкту. Основний признак нарису - написання з натури. В нарисі може зовсім бути відсутній сюжет, чи принаймні він послаблений. В нарисі набагато більше значення, чім наприклад в розповіді, мають публіцистичне мислення, наукові ототожнення, іноді навіть статистичний матеріал.

Нарис завжди знаходиться на передньому краї літератури, дає змогу швидко відкликатися на нові теми та проблеми. При цьому, на відміну від "чисто" художніх жанрів епосу, в яких художньо-образний елемент перебуває в органічній єдності з ідейно-публіцистичним елементом, тісно злитий і врівноважений з ним, у нарисовій формі.

"Ідейне не першому місці, а фантазія на другому, так що в ньому ... думка піднесена над фактом" (М. Шагінян).

У нарисі головна думка, ідея, тенденція, соціальна проблема, що підіймаються, чітко підкреслені, даються більшою чи меншою мірою відкрито.

Похожие статьи




Нарис, як художньо-публіцистичний жанр - Функціонування нарису у друкованих ЗМІ Миколаєва

Предыдущая | Следующая