Історіографія і джерельна база дослідження - Динаміка розвитку інформаційних та аналітичних жанрів в українській пресі

У підрозділі 1.1. "Історіографія і джерельна база дослідження" здійснено історичний екскурс у процес визначення дефініцій жанру з тим, щоб якомога ефективніше окреслити його функції в теперішній час. Зазначено, що жанри існують і розвиваються за законами журналістської творчості, переосмислюються, виходячи з реалій конкретних історичних подій. Велике значення надається аналізу наукових розробок таких відомих дослідників журналістики, як О. Глушко, О. Гоян, В. Здоровега, В. Іванов, А. Константинов, Л. Кройчик, І. Лубкович, І. Михайлін, А. Москаленко, Д. Прилюк, В. Різун, А. Чічановський, В. Шкляр та ін., які, продуктивно опрацювавши досвід своїх попередників, розробили принципово нові методи формування журналістикознавчої школи в Україні.

Спираючись на роботи істориків журналістики, автор робить висновок, що необхідність в аналізі системи жанрів виникла у зв'язку з поширенням друкованого слова в Україні та появою масового читача в 20-30-х роках ХХ століття. Саме тоді в Україні, практично одночасно з Росією, почалася масштабна підготовка журналістських кадрів для газет нової влади. Разом з цим, зазначає автор дослідження, епізодичні публікації про розвиток окремих жанрів, методичні рекомендації довоєнного, а також повоєнного періоду мало дослідженні сучасною історією журналістики. І хоча характерними ознаками цих видань були суто менторський стиль викладу, сувора регламентація щодо жанрових дефініцій, все ж наукові розробки того часу послужили основою для формування сучасних концепцій жанроутворення.

Значна увага приділяється методу в системі визначення жанрів. Наголошено на тому, що метод слід розглядати одночасно і як засіб пізнання, і як метод специфічного впливу на аудиторію з метою задоволення певних інформаційних запитів пересічних читачів. Коли йдеться про жанрові пошуки інновацій у системі жанроутворення вже у наш час, слід враховувати досить суттєвий вплив наукових методів пізнання на цей процес і використання в журналістській творчості таких специфічних наукових методів, як синтез, абстракція, узагальнення й виділення окремого.

Питання методу розглядається з точки зору різних наукових шкіл, індивідуальних новацій відомих журналістикознавців: В. Здоровеги, М. Кіма А. Тертичного та ін. Зрештою, визначається, що з методів журналістики автор вважає основними: метод спостереження, метод вивчення документів, метод інтерв'ю. Окремо виділено соціологічні методи вивчення інформації. За робочу дефініцію прийнято філософське визначення методу, згідно з яким метод у загальному значенні - це спосіб досягнення мети, певним чином упорядкована діяльність.

Похожие статьи




Історіографія і джерельна база дослідження - Динаміка розвитку інформаційних та аналітичних жанрів в українській пресі

Предыдущая | Следующая