Зміна агрофізичних, агрохімічних показників родючості грунту та забур'яненості посівів залежно від обробітків та добрив - Продуктивність культур ланки зерно-просапної сівозміни залежно від способів основного обробітку грунту та рівнів удобрення

Водні властивості грунту. Нашими дослідженнями встановлено, що в зоні достатнього зволоження способи основного обробітку не мали значного впливу на запаси продуктивної вологи в грунті. Однак спостерігається тенденція до більшого її вмісту після проведення полицевих обробітків на більшу глибину. У сірому лісовому поверхнево оглеєному грунті найбільша кількість вологи нагромаджується навесні та восени. При відновленні вегетації конюшини лучної та пшениці озимої запаси вологи в шарі грунту 0-30 см становили відповідно 80,8-82,8 і 75,3-76,7 мм. У цілому шарі грунту 0-100 см при відростанні конюшини лучної та пшениці озимої продуктивної вологи було достатньо для формування високого врожаю культури.

Перед збиранням урожаю названих культур запаси продуктивної вологи знижувалися до 42,7-44,6 та 30,3-32,6 мм. Протягом вегетації буряків цукрових випала достатня кількість опадів для формування високого врожаю. Перед посівом запаси продуктивної вологи в шарі грунту 0-30см становили залежно від обробітків грунту 67,8-70,4 мм. Найвищі вони були на варіантах, де застосовували оранку на глибину 16-18 см у поєднанні з чизелюванням на 38-40 см. Значної різниці у запасі доступної вологи між полицевим обробітком на 25-27 см і на 30-32 см не виявлено. Протягом вегетації рослин водний режим формувався під впливом кількості та тривалості опадів.

Фізичні властивості грунту. Рівноважна щільність грунту дослідної ділянки є несприятливою для росту і розвитку більшості культурних рослин. Тому важливим завданням є підбір способів обробітку грунту для поліпшення його фізичних властивостей. Наші дослідження показали, що оранка створює кращі умови росту та розвитку культур, ніж мілкий та чизельний обробітки. Мілка оранка спричиняє збільшення щільності будови грунту, особливо у нижніх горизонтах орного шару. На початку вегетації після всіх способів обробітку фізичні показники шару грунту 0-10 см перебувають у оптимальних межах (щільність будови - 1,19-1,25 г/см3, загальна шпаруватість - 52,9-54,4%), а в кінці вегетації під дією опадів, сільськогосподарських машин, самоущільнення виходять за межі оптимальних значень (щільність будови - 1,30-1,40 г/см3, загальна шпаруватість - 47,1-49,9%). Добрива сприяють зменшенню щільності будови і зростанню загальної шпаруватості грунту.

Поживний режим. Основний запас поживних речовин у грунті знаходиться у формі органічних та важкорозчинних мінеральних сполук. Завдання обробітків грунту - створити сприятливі умови для переведення недоступних рослинам речовин у доступні форми. У результаті наших досліджень встановлено, що заміна оранки в ланці сівозміни чизельним та мілким обробітками обумовлює диференціацію шару, що обробляється, за вмістом елементів живлення. Це зумовлено поверхневим розміщенням рослинних решток попередника з наступною їх мінералізацією та поверхневим розміщенням мінеральних добрив. Застосування оранки на 20-22 см під покривну культуру конюшини лучної та озиму пшеницю, а під буряки цукрові - оранки на 16-18 см з наступним чизельним розпушенням на 38-40 см сприяє збільшенню кількості доступних елементів.

Найвищий вміст лужногідролізованого азоту у верхньому (0-10 см) шарі грунту було відзначено при відновленні вегетації конюшини лучної (78,8-83,7 мг/кг) і пшениці озимої (104,7-116,6 мг/кг повітряно-сухого грунту). Перед збиранням урожаю вміст доступних мінеральних речовин зменшується порівняно з початком вегетації. Так, запаси лужногідролізованого азоту у посівах пшениці озимої зменшувалися на 17,2-34,8 мг/кг грунту, особливо на варіантах, де був більший урожай і вища забур'яненість посівів. Винятком є лужногідролізований азот на посівах конюшини лучної, вміст якого майже не змінювався протягом вегетації.

Підвищення рівня мінерального живлення позитивно впливає на поживний режим сірого лісового грунту. У посіві пшениці озимої вміст рухомих фосфатів та обмінного калію збільшувався на 6,0-23,5 і 8,0-41,5 мг/кг повітряно-сухого грунту. Перед збиранням урожаю різниця між варіантами удобрення зменшується, особливо азоту та обмінного калію. Так, вміст азоту у посівах буряків цукрових зменшився до 70-90 мг/кг грунту (на 5,2-28,4%), а обмінного калію - до 64-95 мг/кг (на 15,8-28,1%) і залежав від урожайності та рівня удобрення культур. Погодні умови мали значний вплив на динаміку поживних речовин. Так, за сприятливих умов 2004 р. навесні у посівах пшениці озимої вміст лужногідролізованого азоту був на 18,4-33,8 мг/кг грунту більший, ніж попереднього року.

Забур'яненість культур. В умовах достатнього зволоження західного Лісостепу України захист посівів від бур'янів є однією з найважливіших умов продуктивності землеробства. Результати наших досліджень показали, що сприятливі водні-фізичні властивості спричиняють інтенсивне проростання насіння бур'янів. При повних сходах пшениці озимої кількість бур'янів становила 198-307 шт./м2, а в посівах буряків цукрових - 291-435 шт./м2. Мілкий та чизельний обробітки призводять до збільшення забур'яненості культур ланки сівозміни порівняно із звичайним та глибоким полицевим обробітками внаслідок локалізації насіння бур'янів у верхньому шарі грунту. Загибель бур'янів від агротехнічних та хімічних заходів зменшила забур'яненість посівів пшениці озимої до 19-44 шт./м2, а буряків цукрових - 13-35 шт./м2. Оранка на 20-22 см під пшеницю озиму зменшує кількість бур'янів на 36-79% порівняно з мілким та чизельним обробітками, а їхня маса зменшується на 26-85%. Кількість багаторічних бур'янів (в основному пирію повзучого) зростає у 1,5-2 рази.

Підвищення рівня удобрення зменшує забур'яненість конюшини лучної і збільшує - пшениці озимої та буряків цукрових.

Похожие статьи




Зміна агрофізичних, агрохімічних показників родючості грунту та забур'яненості посівів залежно від обробітків та добрив - Продуктивність культур ланки зерно-просапної сівозміни залежно від способів основного обробітку грунту та рівнів удобрення

Предыдущая | Следующая