Загальний нарис будови ссавців - Охорона птахів. Особливості органів кровообігу системи травлення птахів. Ссавці - найдосконаліші тварини

Шкіра ссавців, як і всіх хребетних, складається з епідермісу і власне шкіри, або коріуму. Верхній (роговий) шар епідермісу в міру зношування заміщається клітинами нижнього (мальпігієвого) шару. На місцях тіла, особливо таких, що труться, епідерміс набуває значної товщини. В підшкірній клітковині коріуму звичайно відкладається жир. У багатьох видів жирові відклади досягають значної товщини. В одних випадках товстий жировий шар шкіри служить захистом від холоду (кити, тюлені), в інших -- запасним поживним матеріалом (у звірів, що впадають у зимову сплячку: ведмедів, борсуків, бабаків, ховрахів, кажанів та ін.). Похідні шкіри -- це різні рогові утворення: волосяний покрив, рогові щитки, нігті, кігті, копита, роги.

В шкірі ссавців багато залоз. Є два основні типи шкірних залоз: сальні і потові. Потові залози відіграють важливу роль у терморегуляції, бо посилене потовиділення при перегріві тіла збільшує тепловіддачу і призводить до охолодження тіла. Крім того, потові залози почасти виконують функцію виділення продуктів життєдіяльності (піт складається з води з розчиненими в ній солями і сечовиною). Сальні залози виділяють шкірне сало для змащування шкіри й волосся. Видозміною потових залоз є молочні залози. Потові і сальні залози багатьох ссавців (бобра, куниці, скунса, тхора та ін.) перетворені в пахучі залози.

З шкірою тісно зв'язана добре розвинена у ссавців підшкірна мускулатура, яка часто утворює майже суцільний підшкірний шар. Підшкірна мускулатура зумовлює рухомість шкіри (посіпування, струшування і т. п.). У мавп і людини підшкірна мускулатура редукувалася, але в ділянці лиця вона складно диференціювалася і утворила мімічну мускулатуру.

Хребет чітко розмежований на шийний, грудний, поперековий, крижовий і хвостовий відділи. Характерною рисою хребта ссавців є постійна, що дорівнює семи, кількість шийних хребців.

Як у всіх амніот, перші два шийні хребці представлені атласом і епіст-рофеєм. Грудних хребців, до яких причленовуються ребра, звичайно 12 -- 13; поперекових -- 6--7; до складу крижів входить 1 -- 10 хребців, з яких лише 1 -- 2 є справжніми крижовими. Кількість хвостових хребців варіює від З до 49.

Череп ссавців має ряд особливостей. Нейральний череп має відносно великі розміри, що зв'язане з значним збільшенням головного мозку. Окремі кістки, які входили до складу певних ділянок черепа рептилій (група потиличних кісток, привушних та ін.), у ссавців, як правило, зростаються між собою. Таким способом у ссавців, утворилася одна непарна потилична кістка, парна кам'яниста (оз реітозит) та інші. У ряду форм зростаються також тім'яні (кістки у копитних та ін.) і лобні (у комахоїдних, рукокрилих, мавп і людини). Характерна для ссавців барабанна кістка (оз іутрапісит), що утворює зовнішню стінку барабанної порожнини; нерідко ця кістка здута у вигляді пухиря (у хижаків та ін.). З'єднання нерухомими швами кісток черепної коробки відбувається дуже пізно, як мине багато часу після народження. Цим забезпечується можливість збільшення розмірів головного мозку, ріст і розвиток якого триває і після народження. З хребтом череп з'єднується з допомогою двох потиличних виростків, яким на атласі відповідають дві суглобові поверхні.

Вісцеральний відділ черепа у ссавців значно перетворюється. Верхня щелепа складається з невеликих парних міжщелепних (передщелепних) і сильно розвинених парних щелепних кісток. У мавп і людини передщелепні і щелепні кістки зростаються. Нижня щелепа утворена єдиною парною зубною кісткою. З нейральним відділом черепа нижня щелепа зчленовується зовсім інакше, порівняно з тим, що спостерігається в інших хребетних. У ссавців висхідна гілка нижньої щелепи має зчленівний паросток (ргос. агіісиїагіз), за допомогою якого вона зчленовується з лускатою кісткою (оз зяиатозит) -- покривною кісткою скроневої ділянки черепа.

Як показує історія розвитку, квадратна і зчленівна кістки, за допомогою яких здійснювались зчленування нижньої щелепи з верхньою у нижчих хребетних, у ссавців вийшли з складу щелеп, змістилися, подібно до пуотапс в порожнину середнього вуха і так само, як і пуотапс, перетворились у слухові кісточки. При цьому з квадратної кістки утворилося ковадло (іпсиз), із зчленівної -- молоточок (таїїеиз), а вже наявна в предків ссавців слухова кісточка-стовпчик ви. дозмінилася в стременна (зіарез). Завдяки цьому передача звуко-вих хвиль від барабанної перетинки до внітрішнього вуха стала досконалішою.

Кінцівки більшості ссавців мають загалом типову будову п'ятипалої кінцівки. Проте в окремих групах, у зв'язку з пристосуванням до різних способів пересування, кінцівки значно змінилися, а іноді й редукувалися. Так, наприклад, у китоподібних передні кінцівки перетворені в ласти, а задні -- повністю атрофувалися. У кажанів передні кінцівки перетворені в крила: пальці на кінцівках (крім першого) надзвичайно здовжені, і між ними та тулубом натягнута тонка літальна перетинка.

Плечовий пояс у значній мірі редукований: у ньому зберігається найчастіше тільки лопатка, хоч у ряду форм (кажани, кроти, мавпи) є також і ключиці. Таз загалом мало відрізняється від таза плазунів.

Органи травлення характеризуються значною різноманітністю і часто -- вузькою спеціалізацією. Останнє зв'язане з пристосуванням до певної поживи і до різних способів її добування.

Рот оточений м'ясистими рухливими губами, які беруть участь у схоплюванні і утриманні поживи. Ротова порожнина поділяється на переддвер'я і власне ротову порожнину. Переддвер'я знаходиться між губами і зубами. В ротову порожнину, обмежену з боків м'якими мускулистими щоками і відокремлену від носоглоткового ходу вторинним твердим піднебінням, відкриваються протоки чотирьох пар великих слинних залоз, що виділяють слину різного складу. Форма щелеп, розміри, форма і ступінь рухомості язика -- різноманітні. Так, наприклад, у мурашкоїда щелепи дуже витягнуті і утворюють довгу трубку, що відкривається невеликим отвором, через який висовується довгий червоподібний язик, вкритий клейкою речовиною. Така будова щелеп і язика є пристосуванням для виловлювання мурашок з мурашиних купзуби -- змінюється другою генерацією -- постійними зубами (дифіодонтизм). Не змінюються лише корінні зуби (моляри). У рукокрилих (кажани) зміни зубів взагалі не буває (монофіодонтизм). Зуби сидять в альвеолах на щелепах і звичайно мають об-межений ріст. Проте в деяких груп ссавців (наприклад, у гризунів) зуби, які дуже стираються, ростуть постійно. Кількість зубів у різних груп ссавців різна, але для кожної даної групи вона строго постійна.

Шлунок у м'ясоїдних і всеїдних невеликий і звичайно не поділяється на відділи; у рослиноїдних він дуже об'ємистий і часто поділений на кілька спеціалізованих відділів. Наприклад, у жуйних шлунок складається з рубця, сітки, книжки і сичуга. У кожному з цих відділів пожива проходить певний етап обробки. Власне кишечник характеризується чітким поділом на відділи, а також наявністю сліпої кишки (непарного сліпого виростка товстої кишки) і довгої прямої кишки. На кінці сліпої кишки в багатьох ссавців є сліпий виріст -- червоподібний відросток (аррепсііх). Анальний отвір відокремлений від сечостатевого.

Органи дихання побудовані дуже досконало і забезпечують високий рівень газообміну, що є однією з умов гомойотермності. Великий бронх, що входить у легеню, багаторазово галузиться на щораз дрібніші бронхи, аж до найдрібніших бронхіол. Останні закінчуються пузирками з комірковими стінками -- альвеолами, сумарна поверхня яких обчислюється часто багатьма десятками кв. метрів. В альвеолах і відбувається газообмін. Акт дихання здійснюється завдяки ритмічним стискуванням і розширенням грудної клітки з допомогою ребрової мускулатури, а також завдяки скороченням і розслабленням грудочеревної перепони -- діафрагми -- мускулистої перегородки, що відокремлює грудну порожнину від черевної.

Кровоносна система ссавців дуже подібна до кровоносної системи птахів. У ссавців серце також чотирикамерне, змішування венозної і артеріальної крові не буває ні в серці, ні в спинній аорті, бо і в ссавців одна з дуг аорти, яка виходить з правого (венозного) шлуночка, редукується. Збережена друга дуга аорти, що виходить з лівого шлуночка, у ссавців (на відміну від птахів) повертає вліво (ліва дуга аорти)."

Нервова система ссавців найвище розвинена порівняно з усіма іншими хребетними. Великі півкулі головного мозку досягають величезних розмірів, причому збільшилися вони не внаслідок розростання смугастих тіл, як це було у птахів, а внаслідок прогресивного розвитку сірої мозкової речовини в покритті півкуль, тобто за рахунок кори переднього мозку. Ця кора являє собою новий плащ (пеора Піит), незначний зачаток якого був іще в рептилій у їх старому плащі (агсЬіраИіит). Неопаліум містить вищі чутливі і рухові центри, а також асоціативні центри, з якими зв'язана вища нервова діяльність ссавців, надзвичайно складна і різноманітна. У нижчих ссавців кора гладка, у більш високоорганізованих -- кора утворює звивини і бороз-ни, які збільшують її площу.

Середній мозок поділений на чотири горби (чотиригорбикове тіло). Передні горби є зоровими центрами, задні -- слуховими. Мозочок дуже розвинений.

Органи чуттів. Орган слуху дуже складний. У ньому є три відділи: внутрішнє, середнє і зовнішнє вухо. Апарат внутрішнього вуха, що сприймає звукові коливання (завитка з її кортієвим органом), винятково складно збудований. У середньому вусі (в барабанній порожнині) розміщуються вже описані вище; три слухові кісточки, які забезпечують передавання коливань барабанної перетинки у внутрішнє вухо. Зовнішнє вухо являє собою слуховий прохід, що відкривається одним кінцем назовні; другий його кінець, що приєднується до барабанної порожнини, затягнутий барабанною перетинкою. У більшості звірів є також вушна раковина, яка служить рупором для вловлювання звукових хвиль. Орган нюху у більшості звірів є основним органом орієнтування в навколишньому середовищі і тому винятково високо розвинений. Органи смаку представлені складно збудованими смаковими пупками, розміщеними переважно на язику. Органи зору --очі -- за рядом деталей трохи простіше збудовані, ніж очі птаха.

Органи виділення. Нирки -- вторинні (теіаперпгоз); сечоводи впадають у сечовий міхур, від якого відходить сечовипускний (сечостатевий) канал.

Органи розмноження. Яєчники і сім'яники -- парні.

Сім'япроводи, (вольфові канали), які відходять від сім'яників, впадають у початковий відділ сечостатевого каналу. У самок яйцепроводи (мюллерові канали) диференціюються на три відділи: фалопієву трубу (власне яйцепровід), матку і піхву. У плацентарних обидві піхви зростаються. Матки в одних лишаються парними (подвійна матка) і відкриваються в загальну піхву самостійними отворами (деякі гризуни, слони); в інших матки зроста-ються (частково або повністю) і відкриваються в піхву загальним отвором. При частковому зростанні утворюється або двороздільна матка (миші, свині), або дворогова (багато хижаків, копитні та ін.); при повному зростанні -- проста (деякі кажани, мавпи, людина). Запліднення внутрішнє.

Розвиток. Усі вищі звірі є живородящими. Зародок розвивається в матці. Надзвичайно дрібні (не більше ніж 0,2 мм) яйця ссавців бідні на жовток; живиться зародок з материнського організму.

Зв'язок плода з тілом матері здійснюється з допомогою особливого органу -- плаценти.

При розвитку ссавців утворюються описані вище амніон, алантоїс і се-розна оболонка. Серозна оболонка у ссавців має на своїй зовнішній поверхні численні ворсинки і називається хоріоном. Стінка алантоїса зростається з хоріоном, причому в хоріон і його ворсинки проникає багато кровоносних судин алантоїса. А хоріон; якнайтісніше зв'язується з слизовою оболонкою матки і разом з нею утворює дитяче місце, або плаценту, через яку живиться зародок з материнського організму.

Після народження маля вигодовується молоком матері.

Похожие статьи




Загальний нарис будови ссавців - Охорона птахів. Особливості органів кровообігу системи травлення птахів. Ссавці - найдосконаліші тварини

Предыдущая | Следующая