Методи рефлексодіагностики, Аурикулодіагностика - Рефлексотерапія

Для встановлення акупунктурного діагнозу, тобто ступеня функціонального дисбалансу (надлишок, не достаток)- окремих меридіанів, внутрішніх органів чи функціональних систем організму, використовуються всі наявні джерела інформації про стан хворого: анамнез, огляд загальні та спеціальні методи обстеження пацієнта. Проводиться діагностична пальпація сегментарних МО та ШУ точок, огляд та зондування аурикулярних акупунктурних зон. З числа специфічно акупунктурних методів діагностики можна рекомендувати для засвоєння наступні.

Аурикулодіагностика

Аурикулодіагностика - донозологічна діагностика за станом мікроакупунктурної системи вушної раковини.

ТА що розташовані на стандартних меридіанах, позамеридіанами представляють собою систему корпоральних ТА. Вони відображують звязок між поверхнею тіла та вісцеральними органами у реальному масштабі 1:1. Але крім того, існують ще так звані мікроакупунктурні системи - МАС. Вони розташовані на окремих ділянках тіла і їх ТА відображають звязок із внутрішніми органами у зменшеному просторовому масштабі.

Принципи функціонування МАС.

Мікроакупунктурні системи (МАС) існують в кожній частині тіла (наприклад МАС вушної раковини, носа, долоней та стоп, райдужної оболонки ока і т. п.);

МАС являють собою голографічну (зменшену за масштабом, але із збереженням пропорцій тіла) обємну репліку загальної анатомії людини;

Властивості точок МАС ідентичні властивостям корпоральних точок (за винятком точок райдужки);

Точки МАС функціонально двонаправлені, їх можна використовувати як для діагностики (вісцеро-соматичні рефлекси), так і для терапії (сомато-вісцеральні рефлекси);

З терапевтичною метою точки МАС повинні застосовуватися у комбінації з точками корпоральної акупунктури.

Кровопостачання вушної раковини забезпечується із зовнішньої сонної артерії через a. temporalis superficialis, a. auricularis posterior; a. occipitalis; a. maxillaris.

Інервація вушної раковини складна і чисельна, це обумовлено ембріологічним походженням вушної раковини з жаберних дуг. Вушна раковина це єдине місце на тілі людини, де гілки стовбурових вегетативних нервів (IX, X) виходять на поверхню шкіри.

Звязок аурикулярних нервів з ретикулярними, гіпоталамічними, таламокортикальними та лімбічними структурами та їх взаємодія з вісцеральними афферентами забезпечує можливість обєктивної аурикулодіагностики.

Використання мікроакупунктурної системи (МАС) вушної раковини значно розширює можливості корпоральної рефлексотерапії. Нерідко стимуляція аурикулярних акупунктурних зон перевищу за ефективністю та швидкістю дію на корпоральні ТА. Вушна раковина це унікальна ділянка поверхні людського тіла. Тільки тут в іннервації шкіри бере участь блукаючий нерв (головний вісцеральний нерв виходить назовні). На передній і задній поверхні вушної раковини розрізняють зони, які відповідають різним органам та системам. Кожна з цих зон, в залежності від представництва в ній різних органів та частин тіла, має різну кількість аурикулярних точок акупункутури (АТА).

У більшості людей (біля 90%) аурикулярні зони рефлекторно зв'язані з різними частинами тіла гомолатерально. Тобто, при наявності больового синдрому справа рекомендується діяти на праве вухо і навпаки, але у ліворуких таке представництво може мати обернуту локалізацію. Тому зрозуміло, що на правій вушній раковині проекційна зона печінки, як і легені, займає більше місця, ніж на лівій. Жовчний міхур та апендикс представлені тільки справа, а підшлункова залоза та селезінка - тільки зліва.

Аурикулодіагностика повинна розпочинатися з детального огляду і вивчення індивідуальних особливостей вушних раковин. У жінок розміри зовнішнього вуха менші, ніж у чоловіків. Форма та розміри вушних раковин підлягають віковим змінам. Різниця між правим та лівим вухом, як правило, значні навіть у практично здорових людей. В кожному конкретному випадку треба звертати особливу увагу на індивідуальні характерні риси анатомічного рельєфу вушної раковини, що є вирішальним у визначенні точної локалізації акупунктурних зон та точок. Інколи детальний огляд може допомогти у діагностиці та виявленні активних зон. При цьому у відповідних зонах виявляються елементи висипу (везікули, папули, розеоли, лусочки, депігментації), рубчики, мацерації, зони гіпіремії, незвичного забарвлення шкіри, підсилення судинного малюнку, кущоподібного росту волосся та ін. Локалізацію виявлених змін співвідносять з вісцеро-соматичною проекцією на вушну раковину і роблять відповідні припущення щодо дисфункції та хворобливого стану тих чи інших органів і систем.

Ідентифікація АТА передбачає виявлення зон больової гіперестезії з допомогою невеликих зондів. Визначення реактивних точок починають, як правило, не з самої болючої зони, яку очікують знайти, а з зони, що знаходиться поблизу неї. Так, якщо очікують знайти болючоюю зони шлунку, то пошук починають із зони стравоходу або печінки із поступовим наближенням до зони шлунку. Знаходження реактивної точки супроводжується, як правило, мимовільними реакціями, що проявляються гримасою болю, здригуванням, заплющуванням повік, зморщуванням лоба, сіпанням голови, переривчастим диханням і т. п., або ж хворий словесно підтверджує її болючість. Знайдену точку мітять розчином фарбника і визначення болючих точок при необхідності продовжують.

Реактивність точок підвищена при гострих захворюваннях і різко вираженому больовому синдромі, при хронічних патологічних процесах точки виявляються важче. Іноді виявляються зони зі зниженою чутливістю до натискування, що свідчить, як правило, про периферичні порушення.

В деяких випадках при натискуванні визначають багато болючих точок, що утруднює вибір зони потрібної для дії. Для відокремлення первинних і вторинних больових точок рекомендується масаж вушної раковини у напрямку знизу вгору (від мочки до верхівки вуха). Після такого масажу вторинні больові точки стають нечутливими, а точки з підвищеною чутливістю, що залишилися, є первинними, такими що дають значний лікувальний ефект при їх стимуляції.

При індикації реактивних зон вушної раковини широко застосовуються різноманітні технічні пристрої, принцип дії яких полягає на вимірюванні електропровідності, яка в зоні реактивної точки, як правило, вища від оточуючих ділянок шкіри. Інколи електропровідність реактивної точки знижена (підвищений опір шкіри). Визначення біофізичних параметрів точок акупунктури відкриває можливості для кількісного визначення їх функціонального стану як з метою діагностики, так і для контролю за ефективністю лікування. В клінічній практиці для підвищення надійності визначення реактивних точок апаратні методи поєднують зі звичайним пресорним визначенням АТА. Хоча локалізувати функціонально ушкоджений орган з допомогою аурикулодіагностики можна досить точно, детальний характер патогенетичних змін і ступінь функціонального дисбалансу у відповідних меридіанах, як правило, визначається іншими методами.

систематика аурикулярних зон (вооз, 1987)

Рис. 3. Систематика аурикулярних зон (ВООЗ, 1987).

Вушна раковина поділяється на 10 зон. Міжнародно визнана локалізація близько 90 аурикулярних ТА.

Таблиця 8. Аурикулярні акупунктурні зони.

№ зони

Міжнародне літерне визначення

Кількість ТА

Анатомічна назва

Проекційна зона

Англійська

Українська

1.

Н

8

Helix

Завиток

Діафрагма, органи промежини.

2.

SF

6

Scaphoid Fossa

Човен

Верхня кінцівка.

3.

AH

14

Antihelix

Протизавиток

Тулуб з хребетним стовпом, нижня кінцівка

4.

TF

5

Triangular Fossa

Трикутна ямка

Органи статевої системи, малого тазу.

5.

T

6

Tragus

Козелок

Залози внутрішньої секреції.

6.

AT

6

Antitragus

Протикозелок

Органи черепної порожнини, центральна нервова система

7.

IC

10

Inferior Conha

Нижня раковина

Органи грудної порожнини.

8.

SC

11

Superior Conha

Верхня раковина

Органи черевної порожнини.

9.

EL

10

Ear Lobe

Мочка вуха

Обличчя

10.

PS

9

Posterior Surface

Задня поверхня

Задня поверхня тулуба, антигіпертонічна зона.

Більш детальна локалізація аурикулярних ТА надана в додатку 2.

Номенклатура та локалізація стандартних аурикулярних точок.

Аурикулотерапія застосовується більше ніж у 100 країнах світу. Згідно неповної статистики, кількість АТА перевищує 300. Але номенклатура та локалізація точок ще не є уніфікованою. В 1986 р. Всекитайській асоціації акупунктури та прогрівання ВООЗ було доручено підготувати проект міжнародної класифікації АТА. В 1987 р. на засіданні регіональної робочої групи ВООЗ, присвяченого стандартизації акупунктурної номенклатури, було прийнято нову номенклатуру (Рис.3., Табл. 8).

Похожие статьи




Методи рефлексодіагностики, Аурикулодіагностика - Рефлексотерапія

Предыдущая | Следующая