Висновок - Система життєвих форм Г. Висоцького

Як бачимо, класифікація фітоценотипів відображає різноманітність популяційної структури і біологічних та ценотичних властивостей видів рослин.

Отже, фітоценотипи проявляються у неоднорідності сили впливу різних компонентів - популяцій чи видів - на структуру, біологічну стійкість і життєдіяльність фітоценозу. Навіть за дуже подібного видового складу два фітоценози можуть відрізнятись складом фітоценотипів.

Поєднання рослин різних життєвих форм, біоритмотипів, екологічних потреб дозволяє різним видам співіснувати, ефективно розподіляючи між собою у просторі й часі ресурси, необхідні для життєдіяльності і не знаходитись при цьому у критичних умовах конкуренції.

Система життєвих форм Г. Н. Висоького показує зв'язок між групами через перехідні життєві форми. Наприклад, можна виділити якісь переходи між стержневокореневими багаторічниками і дерновинними або між дерновинними і кореневищними. Навіть серед ксилофітів є й ті, що вегетативно не розмножуються (наприклад, сосна), і ті які вегетативно розмножуються, наприклад коренеотприскна осика або кореневищна спірея.

Ця система стала підставою для більш деталізованою і вдосконаленої системи життєвих форм степових рослин, запропонованої в 1955 р. М. С. Шалитом і заснованої на таких різноманітних ознаках, як тривалість життя, форма росту, кількість плодоношений, спосіб вегетативного розмноження, будова кореневої системи та ін. Група багаторічників розділена на монокарпики і поликарпики. Серед трав-полікарпіків розрізняються длительновегетирующие і коротковегетирующие (весняні, літні та осінні); при подальшому підрозділі виділяються групи життєвих форм за характером росту (осьові, дернисті, повзучі) і будовою підземних частин.

Похожие статьи




Висновок - Система життєвих форм Г. Висоцького

Предыдущая | Следующая