Методи ідентифікації лікарських засобів


Аналіз будь-якого ЛП або ЛР починається з доведення того, що маєм справу із тим препаратом, назва якого вказана на маркуванні. Дослідження на тотожність - це підтвердження ідентичності аналізованої ЛР (лікарської форми), що здійснюється на основі вимог Фармакопеї чи іншої нормативно-технічної документації. Випробування виконують фізичними, хімічними і фізико-хімічними методами. З цією метою ДФ пропонує комплекс випробувань, а перелік визначуваних показників міститься в розділі "Опис" кожної ФС. Звичайний набір таких показників:

    *характерний зовнішній вигляд; *розчинність; *температури кипіння, плавлення; *густина; *в'язкість; *температурний інтервал перегонки; *питоме обертання (або кут обертання); *рН водного розчину; *максимум поглинання в УФ або видимої області спектру; *величина відношення оптичних густин при визначеній довжині хвилі; *показник заломлення розчину; *питомий показник поглинання; *хімічні реакції на катіони, аніони і функціональні групи, що обумовлюють фармакологічну активність.

Обов'язковою умовою об'єктивного випробування тотожності ЛР є ідентифікація тих іонів і функціональних груп, що входять в структуру молекул, які обумовлюють фармакологічну активність.

З допомогою фізичних і хімічних констант (питоме обертання, рН середовища, показник заломлення, УФ - та ІЧ-спектру) підтверджуються і інші властивості молекул, які мають вплив на фармакологічних ефект. Хімічні реакції, які застосовуються в фармацевтичному аналізі супроводжуються утворенням забарвлених сполук, виділенням газоподібних чи нерозчинних у воді сполук. Останні можна ідентифікувати за температурою плавлення.

Випробування наведені в розділі ДФУ "ІДЕНТИФІКАЦІЯ" не розраховані на повне підтвердження хімічної структури або складу продукту. Вони призначені для підтвердження з прийнятним ступенем вірогідності того, що продукт відповідає інформації, наведеній на етикетці. У деяких монографіях є підрозділи "Перша ідентифікація" та "Друга ідентифікація". Звичайно використовують першу ідентифікацію. Якщо є гарантія того, що дана серія субстанції була раніше сертифікована на відповідність усім вимогам монографії, випробування з другого підрозділу можуть використовуватися замість випробувань із першою підрозділу.

Способи ідентифікації удосконалюються за рахунок використовування сучасних фізичних і фізико-хімічних методів дослідження (ІЧ-спектроскропії, спектроскопії ядерного магнітного резонансу, електронного парамагнітного резонансу, хроматографічних методів і ін.). Для повноцінного використання таких методів потрібні стандартні зразки ЛР. При встановленні тотожності ЛР шляхом перевірки фізичних властивостей або вимірювання фізичних констант використовуються фізичні методи.

Тотожність лікарської речовини підтверджує відповідність фармакопейним стандартам її агрегатного стану, форми кристалів, смаку, запаху, гігроскопічності, звітрюваності, стійкості до різних зовнішніх дій, леткості, забарвлення і ін. Серед перерахованих характеристик однієї з найбільш важливих для попередньої ідентифікації речовини є її забарвлення, яке звичайно визначається візуально. У деяких випадках при характеристиці забарвлення ЛЗ у фармакопеї вказується на можливість його зміни. Зміна зовнішнього вигляду об'єкту може відбуватися під впливом різних чинників (вологи, повітря, інших газів, освітлення, зміни температури, пилу і ін.) і проявляється як відволоження порошку, утворення осаду, зміна кольору, виділення газу і т. д. В основі цих явищ, як правило, лежать хімічні реакції різних типів. В розділі "Опис" вказується на можливість зміни зовнішнього вигляду ЛЗ при зберіганні (продукти звітрювання і ін.).

Фармакологічні наслідки таких змін можуть виявлятися в порушенні дозування ЛЗ, токсичності, несумісності компонентів в ЛЗ. При зміні зовнішнього вигляду ЛЗ повинний бути підданий контролю якості на відповідність стандартам ДФ або інший НТД. Для правильного висновку про відповідність зовнішнього вигляду ЛЗ вимогам ДФ необхідно встановити зв'язок між зміною зовнішнього вигляду і фізико-хімічними процесами, які можуть відбуватися під впливом зовнішнього середовища за участі ЛЗ. Важливий показник тотожності - розчинність ЛР, причому у цих випробуваннях визначається не фізико-хімічна константа, а властивість розчинятися в різних розчинниках, яка визначається наближеним способом і виражається в умовних термінах для характеристики ЛЗ (табл.1):

Умовні терміни в ДФ (дуже легко розчиний практично нерозчинний і ін.) характеризують об'єм (в мілілітрах) розчинника, необхідного для розчинення однієї вагової частини (в грамах) ЛР. Препарат вважається тим, що розчинився, якщо в розчині при спостереженні в прохідному світлі не виявляються частинки речовини. хімічний лікарський фармакопейний

Зміна розчинності ЛР в процесі її зберігання може бути пов'язано з появою домішок, тому іноді (якщо у ФС є спеціальна вказівка) такий факт розглядається як свідоцтво зміни ступеня чистоти

Таблиця 1

Для підтвердження хімічного складу ЛР, що синтезується звичайно проводять елементний аналіз, а для ідентифікації ЛЗ відповідно до вимог ДФ використовують функціональний аналіз.

Хімічні методи встановлення достовірності ЛЗ полягають у ідентифікації за допомогою хімічних реакцій на визначені катіони, аніони, функціональні групи. У фармацевтичній літературі звичайно підкреслюється різний підхід до аналізу неорганічних і органічних ЛР: для неорганічних речовин визначаються катіони і аніони, а органічні речовини аналізуються за функціональними групами, що містяться в них, причому ЛР може містити декілька функціональних груп і давати всі характерні для них реакції.

Для проведення фармакопейного аналізу використовуються:

    * загальні реакції, типові для цілого класу, групи сполук; * специфічні реакції, властиві даній ЛР, які дозволяють

Вирізнити її серед сполук даного класу, групи.

Специфічність реакції характеризується можливістю знайти одні іони у присутності інших. На жаль, специфічних реакцій небагато. Частіше в аналізі ЛР зустрічаються реакції, які називаються селективними (вибірковими), коли реактив утворює різні за зовнішніми ознаками продукти реакції з декількома іонами або функціональними групами, іноді навіть в однакових умовах. Визначення можна здійснити за допомогою реакцій осадження, нейтралізації, термічного розкладу, окисно-відновних реакцій, зміни забарвлення полум'я і ін.

У фармацевтичному аналізі можливість відкриття окремих іонів і функціональних груп визначається наступними показниками:

    * межею виявлення - якнайменшою кількістю аналізованої речовини (в міліграмах або мікрограмах), яку може бути знайдено реактивом в 1 мл розчину за даних умов; * граничним розбавленням - якнайменшою концентрацією розчину, у якому може бути знайдений 1 г даної речовини.

Важливо підкреслити, що при виконанні аналізів необхідно строго дотримуватися методик, вказаних в ДФ і інший НТД, оскільки на чутливість реакції впливають наступні чинники:

    * концентрація речовини; * рН розчину; * температура; * тривалість реакції; * наявність супутніх компонентів; * послідовність додавання розчинів і т. д.

Оскільки велике число ЛЗ містять одні і ті ж іони або функціональні групи, то це дозволило створити уніфіковані методики для ідентифікації за допомогою відповідних реакцій і об'єднати їх в загальну фармакопейную статтю "Загальні реакції на тотожність". Крім того, будь-яка приватна фармстаття містить в розділі "тотожність" одну або декілька реакцій, властивих тільки для даної сполуки.

Фармацевтичний аналіз

До якості лікарських засобів висуваються особливі вимоги, оскільки вони покликані гарантувати ефективність та безпеку препарату, а отже, й здоров'я кожного окремого пацієнта та суспільства в цілому. Важливою складовою забезпечення якості лікарських засобів є фармацевтичний аналіз - сукупність методів, які дозволяють оцінити параметри якості біологічно активних речовин на всіх етапах існування ліків - від розробки та виробництва до реалізації.

Фармацевтичний аналіз має свої особливості, що відрізняють його від інших видів аналітичних досліджень. Ці відмінності пов'язані з великою різноманітністю об'єктів дослідження, оскільки лікарські засоби мають різну природу: вони можуть бути неорганічними, органічними (починаючи з найпростіших аліфатичних речовин до найскладніших макромолекулярних структур), синтетичного та природного походження, можуть являти собою індивідуальні речовини або багатокомпонентні суміші та ін. Широким є також діапазон концентрацій лікарських речовин, що аналізуються. До фармацевтичного аналізу висуваються особливі вимоги, серед яких - правильність, точність, специфічність, чутливість, а також економічність. Серед методів фармацевтичного аналізу можна виділити хімічні, фізичні та фізико-хімічні.

Асортимент лікарських засобів постійно оновлюється. Поява принципово нових наукових концепцій при їх розробці викликає необхідність постійного вдосконалення методів аналізу. В останній час особливо зросло значення інструментальних методів аналізу, що пов'язано з загальним науково-технічним прогресом.

Фармацевтичний аналіз залежно від поставлених завдань включає різні форми контролю якості ліків: фармакопейний аналіз, постадійний контроль у процесі виробництва, аналіз лікарських форм індивідуального виготовлення, експрес-аналіз в умовах аптеки та біофармацевтичний аналіз.

Складовою частиною фармацевтичного аналізу є фармакопейний аналіз.

До якості лікарських засобів висуваються особливі вимоги, оскільки вони покликані гарантувати ефективність та безпеку препарату, а отже, й здоров'я кожного окремого пацієнта та суспільства в цілому. Важливою складовою забезпечення якості лікарських засобів є фармацевтичний аналіз - сукупність методів, які дозволяють оцінити параметри якості біологічно активних речовин на всіх етапах існування ліків - від розробки та виробництва до реалізації.

Фармацевтичний аналіз має свої особливості, що відрізняють його від інших видів аналітичних досліджень. Ці відмінності пов'язані з великою різноманітністю об'єктів дослідження, оскільки лікарські засоби мають різну природу: вони можуть бути неорганічними, органічними (починаючи з найпростіших аліфатичних речовин до найскладніших макромолекулярних структур), синтетичного та природного походження, можуть являти собою індивідуальні речовини або багатокомпонентні суміші та ін. Широким є також діапазон концентрацій лікарських речовин, що аналізуються. До фармацевтичного аналізу висуваються особливі вимоги, серед яких - правильність, точність, специфічність, чутливість, а також економічність. Серед методів фармацевтичного аналізу можна виділити хімічні, фізичні та фізико-хімічні.

Асортимент лікарських засобів постійно оновлюється. Поява принципово нових наукових концепцій при їх розробці викликає необхідність постійного вдосконалення методів аналізу. В останній час особливо зросло значення інструментальних методів аналізу, що пов'язано з загальним науково-технічним прогресом.

Фармацевтичний аналіз залежно від поставлених завдань включає різні форми контролю якості ліків: фармакопейний аналіз, постадійний контроль у процесі виробництва, аналіз лікарських форм індивідуального виготовлення, експрес-аналіз в умовах аптеки та біофармацевтичний аналіз.

Досліджувана речовина

Методика дослідження та реактиви

Результати реакції

Хімізм реакції

Органічні сполуки

Кислота ацетилсаліцилова
    1. 0,01 г досліджуваного порошку нагрівають з 3 краплями розчину NaOH, охолоджують і додають 3 краплі конц. H2SO4, і 5 крапель С 2Н 5ОН. Нейтралізують розчином NaOH і додають краплю розчину FeCl3 2. 50 мг речовини нейтралізують 0,1М розчином NaOH(фенолфталеїн) до блідо-рожевого забарвлення і розливають в 3 пробірки. В одну з пробірок додають розчин FeCl3, в другу - розчин CuSO4, в третю - розчинCo(NO3)2 3. До 0,001 г досліджуваного порошку додають краплю реактиву Маркі
    1. Запах етилацетату і осад саліцилатної кислоти, фіолетове забарвлення 2. Рожевий осад (з FeCl3), блакитний розчин або осад (зCuSO4), рожеве забарвлення розчину (зCo(NO3)2 3. Рожеве забарвлення
    1. 2СН 3СOONa+H2SO4+2C2H5OH>2CH3COOC2H5+Na2SO4+H2O 2. Утворення відповідних солей:

Кислота аскорбінова
    1. До краплі досліджуваного розчину додають краплю розчинуAgNO3 2. 0,02 г речовини розчиняють в 2 мл води, додають 0,05 гNaHCO3 і 0,01 гFeSO4 3. Кристалик речовини розчиняють в 2 мл води і додають краплями 0,1 Н розчинI2
    1. Чорний осад 2. Через деякий час виникає темно-фіолетове забарвлення 3. Знебарвлення розчину І2
    1. 2. Утворення аскорбіназу феруму: 3.

Кислота фолієва
    1. Декілька кристаликів речовини змішують з 10 мл води, додають 1 краплю розчинуNaHCO3, 1 мл розв. HCl, 1 мл 1% розчинуKMnO4і нагрівають 3-5 хв на водяному огрівнику. Після охолодження додають краплями Н 2О 2 до знебарвлення 2. Декілька кристаликів речовини розчиняють в 2 мл 0,01 М розчину NaOH, фільтрують і додають 1 мл 5% розчинуCuSO4
    1. Голуба флюоресценція в УФ-світлі 2. Жовто-зелений осад

1. Утворення 6-птеридинкарбонової кислоти

. Утворення комплексної сполуки купруму

Кислота нікотинова

0,005 г досліджуваного порошку розчиняють в 3 краплях води при нагріванні і додають краплю розв. СН 3СООН і краплю розчину (СН 3СОО)2Сu

Осад блакитного кольору

Утворення нікотинату купруму

Адреналін гідрохлорид
    1. До краплі досліджуваного розчину додають краплю розчину FeCl3 2. 0,5 мл 0,2% розчину препарату змішують з 2,5 мл гідротартратного буферу з pH 3,5, 1 мл 0,1 Н розчину І2і залишають на 5 хв. Далі додають 1,5 мл 0,1 Н розчинуNa2S2O3
    1. Смарагдово-зелене забарвлення, яке переходить від додавання краплі розчинуNH4OH в червоно-коричневе 2. Темно-червоне забарвлення
    1. 2.

Етинілестрадіол

2 мл препарату розчиняють в 2 мл конц. H2SO4

Оранжево-червоне забарвлення, через 20 хв жовто-зелена флюоресценція в УФ-світлі

1. Реакція на стероїдну систему

Анальгін

1. 0,01-0,02 г порошку розчиняють в 1-2 мл води. До одержаного розчину додають 2-3 краплі хлоридної кислоти 2. 0,1 г анальгіну нагрівають в пробірці з 2 мл розведеної хлоридної кислоти
    1. Синє забарвлення, яке з часом зникає 2. Спочатку відчувається запах діоксиду сульфуру, а потім формальдегіду
    1. Анальгін відновлює хлор, що виділився при взаємодії хлораміну з хлоридною кислотою до хлоридної кислоти, а проміжний продукт його окиснення забарвлюється в синій колір: 2. Хлоридна кислота руйнує структуру анальгіну по положенню 4 з утворенням 1-феніл,2,3-диметил-4-метиламінопіразолону-5, діоскиду сульфуру і формальдегіду:

Анестезин

1. 0,01 гдосліджуваного порошку нагрівають в 0,5 мл розчину NaOH і додають 0,1 Н розчин І2 до незникаючого жовтого забарвлення 2. 0,01 гдосліджуваного порошку розчиняють в 0,5 мл води, підкислюють 2 краплями розв. HCl, додають краплю розчину NaNO2 і краплю лужного розчину в-нафтолу
    1 Запах йодоформу 2. Темно-оранжеве забарвлення
    1. C2H5OH + 4I2 + 6NaOH > CHI3v + 5NaI + HCOONa + 5H2O. 2. Утворення азобарвника:

Антипірин
    1. До досліджуваного порошку додають 2 краплі розчинуNaNO2 і 3 краплі розв. H2SO4 2. До 0,005 г досліджуваного порошку додають краплю розчину FeCl3
    1. Зелене забарвлення 2. Червоне забарвлення
    1. Утворення нітрозо антипірину: 2. Утворення феррипірину:

Атропін сульфат

Декілька кристаликів речовини змочують у фарфоровій чашці 2 краплями конц. HNO3і випарюють на водяному огрівнику досуха. Далі до залишку додають декілька крапель 0,5 М спиртового розчину КОН і ацетону

Фіолетове забарвлення

Утворення солей ізонітрокислот:

Барбітал

Досліджуваний порошок (в надлишку) розчиняють в 0,1М розчині NaOH, додають 2 краплі розчину Co(NO3)2

Бузковий осад, який переходить в синій (відмінність від фенобарбіталу)

Утворення комплексної солі кобальту:

Бензилпеніциліну натрієва сіль

Декілька кристаликів речовини поміщають у фарфорову чашку і додають 1 краплю розчину, який вміщує 1 мл 1М розчинуNH2OH*HCl і 0,3 мл 1М розчину NaOHез 3 хв додають до одержаної суміші 1 краплю розчинуCH3COOH, перемішують і додають 1 краплю розчину Cu(NO3)2

Зелений осад

Утворення гідроксамату купруму:

Бромкамфора
    1. 0,005 г досліджуваного порошку вносять на мідній пластинці в безбарвне полум'я пальника 2. Декілька кристаликів речовини розчиняють в 1 мл спирту, додають 0,5 мл розчину NaOH, 0,1 г цинкового пилу. Після кип'ятіння і оходження суміш фільтрують. До фільтрату додають розв. HNO3 і розчин AgNO3
    1. Зелене забарвлення полум'я 2. Жовтуватий осад
    1. Реакція на Br - (CuBr2). 2. Реакція на Br-

Zn+2NaOH>Na2ZnO2+H2^

R-Br+ H2+NaOH>R-H+NaBr+H2O

NaBr+AgNO3>AgBrv+NaNO3

Хінін
    1. В пробірку поміщають 0,005 гдосліджуваного порошку, 5 мл води і краплю розв. H2SO4 2. В фарфоровій чашці нагрівають 0,01 гдосліджуваного порошку з кристаликом KClO3 і краплю розв. HCl. При охолодженні додають краплю розчинуNH4OH
    1. Голуба флуоресценція, яка зникає від краплі HCl 2. Зелене забарвлення, яке переходить в синє при нейтралізації кислотою, а при надлишку кислоти - в червоне

2. Талейохінна проба

Хлоралгідрат
    1. До розчину з вмістом 0,001 г хлоралгідрату додають розчину NaOH і нагрівають 2. До такого ж розчину речовини додають 2 краплі розчину Ag(NH3)2NO3
    1. Виникає помутніння і запах хлороформу 2. Випадає чорний осад
    1. ССl CH(OH)2 +2NaOH>CHCl3+HCOONa+H2O 2. 2Ag(NH3)2NO3+CClCH(OH)2>2Agv+CClCOONH4+NH3^+2NH4NO3

Кофеїн

0,005 г досліджуваного порошку змішують у фарфоровій чашці з кристаликом KClO3або 2 краплями H2O2. Додають краплю розв. HCl і випарюють досуха

Жовта пляма, яка переходить в пурпурову від дії парів NH4OH

Утворення мурексиду

Див. нижче:

Мурексидна реакція:

Кортизон у ацетат
    1. Крупинку речовини розчиняють в 1 мл СН 3ОН, додають 1 мл реактиву Фелінга і нагрівають на киплячому водному нагрівнику 2. 1 мл кортизон ацетату розчиняють в 1 мл С 2Н 5ОН, додають 5 мл розчину C6H5NHNH2H2SO4 і нагрівають на водяному нагрівнику 3. Декілька кристаликів речовини розчиняють в 5 мл С 2Н 5ОН і додають 1 мл розчину 2,4-динітрофенілгідразину
    1. Червоно-оранжевий осад 1. Жовте

Забарвлення

3. Оранжево-червоний осад
    1. Утворення Сu2O: 2CuOH = Сu2O+H2O 2. Утворення фенілгідразону кортизону ацетату: 3. Утворення 2,4-динітрофенілгідразону кортизону ацетату

Дезоксикортикостерону ацетат

2 мг речовини розчиняють в 2 мл конц. H2SO4, додають 1,5 мл води, збовтують, знову додають 1,5 мл води і збовтують

Вишневе забарвлення, зеленувато-коричнева флуоресценція

Реакція на стероїдну систему

Діетилсільбестролу пропіонат

5 мг речовини розчиняють в 2 мл C2H5OH, змішують з 1 мл лужного розчину гідроксиламіну і залишають на 5 хв. Додають 2 мл розв. HCl і краплями 10% розчин FeCl3

Темно-вишневе забарвлення

Утворення гідроксамату феруму:

(С 2H5C(O)NHO-)3Fe

Дибазол

До 0,005-0,01 г речовини або лікарської суміші, яка містить таку саму кількість дибазолу додають 3 краплі 3% спиртового розчину нітрату кобальту. Реакції заважають темі сал, натрію кофеїн-бензоат, барбітал-натрію

Голубе забарвлення

Утворення комплексної солі кобальту:

Дикаїн

До 0,005 г досліджуваного порошку додають краплями конц. HNO3. Реакції заважає фенацетин

Жовте забарвлення

Нітрування бензольного кільця:

Димедрол

До 0,001 0,02 г речовини або лікарської суміші, яка вміщує таку саму кількість димедролу додають 1-2 краплі конц. H2SO4

Оранжеве забарвлення

Утворення оксонієвої солі:

Ефедрину гідрохлорид

0,01 г досліджуваного порошку розчиняють в 0,5 мл води, додають краплю розчину NaOH, 1 краплю розчину купрум сульфату, 1 мл ефіру та збовтують

Ефірний шар забарвлюється в фіолетовий колір

Утворення комплексної солі купруму:

Глюкоза

На предметне скло наносять краплю розчину AgNO3 і краплями розчин NH4OH до розчинення осаду, що утворився спочатку. Далі додають краплю досліджуваного розчину

Утворення "срібного дзеркала"

Реакція на альдегіди:

R-CHO+ 2Ag(NH3)2NO3+H2O>RCOONH4+2NH4NO3+2Agv+NH3

Гліцерин
    1. На предметне скло поміщають краплю гліцерину і декілька кристаликів KHSO4. На смужку поміщають краплю реактиву Неслера 2. До 2 крапель гліцерину додають 2 краплі розчину CuSO4і краплю розчину NaOH
    1. Чорне забарвлення рідини 2. Інтенсивне синє забарвлення

1. KHSO4 дегідратує гліцерин з утворенням акролеїну, який відновлює Hg2+ реактиву Неслера до металічної ртуті:

H2C=CH-CHO + K2[HgI4]+3KOH>H2C=CHCOOK+Hgv+4KI+H2O

2. Утворення сполук купруму з гліцерином:

Гексаметилентетрамін

До 0,01 г досліджуваного порошку додають краплю конц. H2SO4 і нагрівають. Далі додають 0,001 г саліцилату натрію

Червоне забарвлення

(CH2)6N4 + 2H2SO4 + 6H2O 6НСНО + 2(NH4)2SO4

Ізоніазид

До 0,03 г речовини додають 0,03 г 2,4-динітрохлорбензолу, 2 мл 95 % C2H5OH і кип'ятять 2-3 хв. Після охолодження додають 1 краплю розчину NaOH

Буро-червоне забарвлення

Реакція на визначення піридинового циклу

Левоміцетин
    1. 0,02 г речовини нагрівають в пробірці з 0,5 -1 мл розчину NaOH 2. 0,015 г речовининагрівають з 2 мл HCl і 5 мг цинкового пилу протягом 5 хв, додають 3 краплі 10 % розчину NaNO2 і 3 мл лужного розчину в-нафтолу
    1. Червоно-оранжеве забарвлення рідини 2. Червоне забарвлення

1. Див. нижче

2. Див. нижче
    1. 2. Реакція утворення азобарвника:

Метилтестостерон

2 мг речовини розчиняють в 2 мл конц. H2SO4. До реакційної суміші додають при збовтуванні 2 рази по 1,5 мл води

Ясне жовтувато-оранжеве забарвлення. Жовтувато-оранжеве забарвлення, зелена флюоресценція

Реакція на стероїдну систему.

Нікотинамід

0,01 г речовини розчиняють в 1 мл розчину NaOH і нагрівають

Запах амоніаку

NC5H4-CONH2 + NaOH > NC5H4-COONa +NH3^

Новокаїн
    1. Дає реакції утворення йодоформу і азобарвника (див. анестезин). Для відрізнення з анестезином проводять реакцію на Cl- 2. До 0,01 г порошку або 1 мл 0,25 %, 0,5 % або 0,5 мл 1 %, 2 % розчину додають 1-2 мл розчину K2[Co(SCN)4] і збовтують протягом 1 хв. Синій осад, що утворився, відфільтровують і декілька разів промивають CHCl3 до видалення надлишку реактиву. Промитий осад розчиняють в ацетоні

2. Утворюється осад синього кольору, нерозчинний в CHCl3 і розчинний в ацетоні з утворенням синього забарвлення

Див. Аміназин

Пахікарпіну гідрохлорид

До 0,02-0,03 г речовини в пробірці додають декілька крапель конц. H2SO4. Виділяється йод.

Після додавання хлороформу останній забарвлюється в фіолетовий колір

Реакція на I-

Папаверину гідрохлорид

До 0,001 г досліджуваного порошку додають краплю конц. HNO3 і нагрівають.

Оранжево-золотисте забарвлення

Резорцин
    1. До краплі досліджуваного розчину додають краплю розчину FeCl3 2. Декілька кристаликів речовини розчиняють в 0,5 мл розчину NH4OH, додають 3 краплі розчину хлораміну і нагрівають на киплячому водяному нагрівнику
    1. Синьо-фіолетове забарвлення 2. Бурувато-жовте забарвлення, яке при додаванні кислоти стає червоним
    1. Реакція на фенольну групу: 2. Індофенольна реакція:

Рибофлавін
    1. 1 мл 0,1 % досліджуваного розчину розводять водою до 100 мл 2. До 1 мл 0,1 % розчину рибофлавіну додають 2 краплі реактиву Драгендорфа 3. До 1 мл 1 % розчину рибофлавіну додають 0,5 мл 2 % розчину AgNO3
    1. Інтенсивна зелена флюоресценція 2. Червоно-бурий осад 3. Оранжеве забарвлення, яке переходить в червоне
    2. Реакція на гетероциклічний атом N 3. Утворення комплексної солі аргентуму

Розчин формальдегіду
    1. До краплі сильно розведеного розчину CH2O додають 2 краплі конц. H2SO4 і декілька кристаликів саліцилатної кислоти 2. Краплю досліджуваного розчину поміщають на годинникове скло газової камери, на поличку поміщають краплю реактиву Неслера.
    1. Яскраво-червоне забарвлення 2. Чорне забарвлення
    1. Утворення ауринового барвника: 2. CH2O + K2[HgI4] + 3KOH = HgЇ + HCOOK + 4KI + 2H2O

Фенобарбітал
    1. Досліджуваний порошок (в надлишку) розчиняють в 0,1 Мрозчині NaOH і додають 2 краплі розчину Co(NO3)2 2. До 0,01 гдосліджуваного порошку додають 2 краплі реактиву Маркі і суміш нагрівають
    1. Фіолетовий осад 2. Рожеве забарвлення

1. Утворення комплексної солі кобальту:

Фенілсаліцилат
    1. До 0,05 г досліджуваного порошку додають краплю спиртового розчину FeCl3 2. Декілька кристаликів речовини розчиняють в 0,5 мл розчину NH4OH, додають 3 краплі розчину хлораміну і нагрівають на киплячому водяному нагрівнику
    1. Фіолетове забарвлення 2. Зелене забарвлення, при додаванні кислоти - рожеве

1. Реакція на фенольний гідроксил:

С 6Н 5ОСОС 6Н 4ОН + FeCl3 = С 6Н 5ОСОС 6Н 4ОFeCl2 + HCl

2. Індофенольна реакція:

Стрептоміцин сульфат
    1. 5 мл 0,5 % розчину досліджуваної речовини змішують з 0,5 мл 0,5 М розчином NaOH і нагрівають 4 хв на водяному нагрівнику. Після охолодження додають 4 мл 1 % розчину FeNH4(SO4)2 в 1 М розчині H2SO4 2. До 5 мл 0,5 % розчину досліджуваної речовини додають 1 мл розчину NaOH і 1 мл 0,5 % розчину б-нафтолу в 40 % С 2Н 5ОН. Суміш охолоджують до 15єС і додають 3 краплі 5 % розчину NaBrO
    1. Фіолетове забарвлення 2. Фіолетове забарвлення
    1. Утворення мальтозу, який реагує з Fe3+: 2. Утворення барвника (реакція Сакагучі)

Строфантин
    1. 2 мг порошку змочують 3 краплями конц. H2SO4 2. Розчин 2 мг речовини в 1 мл ацетангідриду вливають в пробірку з 1 мл H2SO4 3. До розчину 2 мг порошку в 1 мл 95 % С 2Н 5ОН додають 1 мл розчину нітропрусиду натрію і 2 краплі розчину NaOH
    1. Зелене забарвлення 2. Шар ацетангідриду набуває зеленого забарвлення 3. Червоне забарвлення
    1. Реакція на стероїдну систему 2. Реакція Лібермана на стероїдну систему 3. Реакція Легаля на п'ятичленний лактонний цикл

Тетрациклін гідрохлорид

До 0,05 г речовини додають 2 мл конц. H2SO4, 1 краплю води і 1 краплю розчинуFeCl3

Фіолетове забарвлення, яке переходить в темно-жовте і червоно-коричневе

Утворення солі феруму і продуктів розкладу тетрацикліну

Теофілін
    1. До 0,01-0,02 г речовини або лікарської суміші, яка містить таку саму кількість теофіліну додають 2 краплі 3 % спиртового розчину нітрату кобальту і 1-2 краплі 3 5 спиртового розчину NH4OH 2. Наважку досліджуваної суміші, яка містить 0,005-0,01г теофіліну поміщають у фарфорову чашку, додають 3 краплі розв. HCl, 5 крапель пергідролю і випарюють на водяному нагрівнику досуха. До залишку додають краплю розчину NH4OH
    1. Бузково-фіолетове забарвлення 2. Пурпурове забарвлення
    1. Утворення комплексної солі кобальту: 2. Утворення мурексиду:

Тіамін гідрохлорид

0,5 0,2 % розчину речовини змішують з 1 мл розчину NaOH, 2 мл розчину K3[Fe(CN)6] і 5 мл ізоамілового спирту і залишають на деякий час

Синя флюоресценція в УФ-світлі

Див. нижче.

Тіохромна реакція:

Токоферолу ацетат

До 0,01 г речовини додають 5 мл абсолютного спирту, 1 мл конц. HNO3 і нагрівають 15 хв при 80єС на водяному нагрівнику

Червоне забарвлення

Утворення о-токоферилхінону

Вікасол

0,1 г речовину розчиняють в 2 мл води і додають 1 мл 1М NaOH

Жовтий осад

Утворення 2-метил-1,4-нафтохінону:

Література

    1. Мелентьева Г. А., Антонова Л. А. Фармацевтическая химия. - М.: Медицина. - 1985. - 480 с. 2. Мелентьева Г. А., Краснова М. А. Учебное пособие по фармацевтической химии - М.: Медицина. - 1973. - 216 с. 3. Аксютина Н. П., Качан О. Б., Кириченко Л. А., Митченко Ф. А. Методы анализа лекарств. - К.: Здоровье. - 1984. - 237 с. 4. Аксенова З. Н., Андриянова О. П., Арзамасцев А. П. и др. Руководство к лабораторным занятиям по фармацевтической химии. - М.: Медицина. - 1987. - 320 с. 5. Безуглий П. О., Гриценко І. С., Українець І. В. та ін. Фармацевтична хімія. - Вінниця: Нова книга. - 2008. - 554 с. 6. Сенов П. Л. Фармацевтическая химия. - М.: Медицина. - 1978. - 480 с.

Похожие статьи




Методи ідентифікації лікарських засобів

Предыдущая | Следующая