Диференційно-діагностичні ознаки анафілактичного шоку і східних станів - Алергічні реакції організму

Ознаки

Істинний анафілактичний шок

Психопатологія

Анафілактоїдні реакції

Причини

Введення ліків, укус комах, вживання в їжу мінімальної кількості продукту

Небезпека, загроза, емоції, біль

Вживання в їжу значної кількості продукту, внутрішньовенне

Введення значної кількості препарату

В анамнезі шок чи важкі прояви алергії

Часто

Ні

Ні

Попередні

Психопатологічні

Стони

Ні

Часто

Ні

Зниження тиску,

Прискорення пульсу, задишка

Є

Ні

Є

Свербіння і ціаноз

Є

Ні

Є

Наявність АЗ в анамнезі

Є

Ні

Ні

Медикаментозний анафілактичний шок (ЛАШ) - найбільш важкий генералізований прояв ЛА, обумовлений перебігом імунологічної реакції 1 типу і виділенням великої кількості цитокінів, що супроводжується вираженими порушеннями діяльності різних органів і систем (серцево-судинної, нервової, дихальної тощо).

Найбільш часто МАШ розвивається на введення рентгенконтрастних діагностичних препаратів, пеніцилінів, похідних піразолона, вітамінів групи В. При парентеральному введенні препаратів МАШ розвивається звичайно зразу же, при пероральному - через 30-60 хвилин.

В зв'язку з переважним включенням тих чи інших патогенетичних механізмів перебіг МАШ може варіювати. А. С. Лопатин (1983) виділяє типову форму ЛАШ, а також варіанти: гемодинамічний, асфіктичний, церебральний і абдомінальний. В структурі всіх форм МАШ частота цих варіантів складає, відповідно, 55,4%, 20,0%, 11,5%, 8,1% 5,0%.

При типовій формі МАШ хворі інколи не встигають повідомити про погіршення самопочуття, можуть вказувати на відчуття жару, зрідка - на нудоту, блювання. При об'єктивному огляді відмічається гіперемія чи блідість шкіри, висип, набряк губ, повік. У хворих нерідко розвиваються судоми кінцівок, потім - неконтрольовані сечовиділення і дефекація. Пульс, як правило, слабкий, частий, тони серця глухі. Дихання частіше всього поверхневе, часте, з дистанційними хрипами. При аускультації можуть вислуховуватися свистячі хрипи, які інколи зникають на фоні задишки, що посилюється.

При гемодинамічном варіанті МАШ на перший план виходять симптоми порушення діяльності серцево-судинної системи, спостерігається спазм (блідість) чи розширення (гіперемія) периферичних судин. Артеріальний тиск знижений.

Асфіктичний варіант МАШ проявляється гострою дихальною недостатністю, яка обумовлена бронхоспазмом, набряком слизової оболонки бронхів.

Церебральний варіант МАШ характеризується переважанням порушень у діяльності ЦНС: психомоторним збудженням, порушеннями свідомості, судомами, епилептиформними припадками, рідше - симптомами набряку мозкової тканини.

При абдомінальному варіанті МАШ основні ознаки - різкий біль в животі, симптоми подразнення очеревини. Можливою є поява загрудинного болю, що симулює інфаркт міокарду.

А. С.Лопатин (1983) виділяє також 5 типів перебігу МАШ: гострий злоякісний (літальність - 88,6%), гострий доброякісний (літальність - 6%), затяжний (літальність - 8,6%), рецидивуючий (летальность - 14,3%), абортивний (літальність - 0%).

Східний перебіг має анафілактичний шок від укусів комах, вживання в їжу деяких харчових продуктів.

Лікувальні заходи при анафілактичному шоці любого походження повинні базуватися на основних механізмах його патогенезу.

Вони повинні включати:

Припинення надходження алергену (АГ) до організму хворого.

У випадку надходження АГ парентерально (лікарський препарат, отрута комахи при жаленні) слід накласти джут вище місця введення АГ на 25 хв. (кожні 10 хв. слід послабляти джут на 1-2 хв.), прикласти до цього місця лід на 15 хв.; обколоти це місце 0,3 - 0,5 мл 0,1% розчину адреналіну з 4,5 мл ізотонічного розчину хлориду натрію.

При пероральному надходженні АГ доцільно спробувати його видалити чи зв'язати (промивання шлунку, введення сорбенту - активованого вугілля, аеросилу, поліфепану), в подальшому призначити послаблюючі, очищуючи клізми.

Заходи, що спрямовані на відновлення гострих порушень функції кровообігу і дихання. Підшкірно вводиться 0,1% розчин адреналіну в дозі 0,1 - 0,5 мл ( при необхідності повторити введення через 20-40 хв. під контролем рівня артеріального тиску). При нестабільній гемодинаміці з безпосередньою загрозою для життя можливо внутрішньовенне введення адреналіну. При цьому 1 мл 0,1% розчину адреналіну розчиняється в 100 мл ізотонічного розчину хлоріду натрію і вводиться з початковою швидкістю 1 мкг/хв.. (1 мл в хв.). При необхідності швидкість введення може бути збільшеною до 2-10 мкг/хв. Внутрішньовенне введення адреналіну проводиться під контролем тиску.

Окрім цього доцільно "наводнювати" хворого, включивши до інфузійних "коктейлів" полігонні розчини.

Компенсація адренокортикальної недостатності, що виникла. З цією метою проводиться введення глюкокортикостероїдів внутрішньовенно - гидрокортизону ( 4 мг/кг), преднізолону ( 1-2 мг/кг) кожні 6 годин.

Нейтралізація і інгибіція в крові медіаторів алергічної реакції. З цією метою корисним може бути проведення плазмоферезу, ентеросорбції.

Підтримка життєво важливих функцій організму чи реанімація при вкрай важких станах чи клінічній смерті.

Конкретну послідовність дій при анафілактичному шоці наведено нижче:

Перша долікарняна допомога

Негайно припинити введення алергену, хворого покласти (голова повинна бути нижче ніг), повернути голову на бік, висунути нижню щелепу, видалити зйомні зубні протези.

Обколоти місце ін'єкції 0,3-0,5 мл 0,1% розчину адреналіну з 4,5 мл 0,9% розчину хлор. натрію.

До місця ін'єкції прикласти лід або грілку з холодною водою на 10-15 хвилин.

В кінцівку ввести 0,3-0,5 мл 0,1% розчину адреналіну (дітям 0,15- 0,3 мл).

Негайно викликати лікаря.

Перша лікарська допомога. Якщо виконані пункти 1-5 і немає позитивного ефекту, необхідно:

Ввести 0,3-0,5 мл (дітям 0,15 - 0,3 мл) 0,1% розчину адреналіну підшкірно з інтервалами 5-10 хвилин. Кратність та доза адреналіну, що вводиться, залежить від тяжкості реакції та показників артеріального тиску. При тяжкому анафілактичному шоці розчин адреналіну необхідно ввести внутрішньовенно в 20 мл фізіолог0456ного розчину. Загальна доза адреналіну не повинна перевищувати 2 мл (дітям 1 мл) 0,1% розчину. Слід пам'ятати, що повторне введення малих доз адреналіну більш ефективне, ніж однократне введення великої дози.

Якщо артеріальний тиск не стабілізується, необхідно негайно починати внутрівенне крапельне введення норадреналіну (або мезатону) 0,2 - 1,0 - 2,0 мл на 500,0 мл 5% розчину глюкози, а також "наводнювати" хворого полііонними розчинами.

Внутрішньом'язово або внутрішньовенно струмино ввести глюкокортикостероїдні препарати: преднізолон 60-120 мг (дітям 40-100 мг), дексаметазон 8-16 мг (дітям 4-8 мг) або гідрокортизон сукцинат або гемісукцинат 125-250 мг (дітям 25-125 мг).

Внутрішньом'язово ввести 2,0 мл (дітям 0,5-1,5 мл) розчину тавегілу 0,1% або супрастіну 2,5% під контролем артеріального тиску.

При бронхоспазмі внутрішньовенно вводиться 10,0 мл (дітям 2-8 мл) 2,4% розчину еуфіліну на 0,9% розчині хлористого натрію або дексаметазон (20-40 мг).

Серцеві глікозиди, дихальні аналептики (строфантін, корглікон, кордіамін) вводять за показаннями.

При необхідності слід відсмоктати слиз з дихальних шляхів, блювотні маси та проводити оксігенотерапію.

Всі хворі з анафілактичним шоком повинні бути госпіталізовані, а невідкладна допомога ним повннна надаватисяв любих умовах. Транспортування хворих проводиться після виведення із загрозливого стану або реанімаційною бригадою, оскільки в ході евакуації можливе повторне падіння артеріального тиску та розвиток колапсу.

Дози препаратів, та тактика лікаря визначаються клінічною картиною, однак, у всіх випадках необхідно, в першу чергу, введення адреналіну, глюкокортикоїдів, антигістамінних препаратів.

Введення антигістамінних препаратів фенотиазінового ряду (пипольфен, дипразін та ін.) та препаратів кальцію не рекомендується.

Після виведення хворого з важкого стану його слід помістити до стаціонару, в якому є можливість надання реанімаційних заходів, оскільки стан хворого може знову погіршитися і спостерігати за ним не меньше 3 днів.

Особливо термінові міри необхідні в разі розвитку анафілактичного шоку

Потерпілого слід укрити, обкласти грілками з теплою водою, дати 1-2 таблетки дімедролу, 20-25 крапель кордиаміну і терміново викликати "швидку допомогу" або доставити потерпілого в медичний заклад.

У важких випадках, коли у потерпілого зупиняється серце і припиняється дихання, необхідно до приїзду "швидкої допомоги" робити серцево-легеневу реанімацію - штучне дихання і закритий масаж серця.

Люди, які страждають алергією до отрути бджіл, цікавляться, чи можна їм їсти мед. Можна. Мед і отрута бджіл не мають спільних антигенів. Спільні антигени з отрутою має прополіс, тому користуватися прополісом не слід.

Похожие статьи




Диференційно-діагностичні ознаки анафілактичного шоку і східних станів - Алергічні реакції організму

Предыдущая | Следующая