Варіанти зовнішньої обробки стін традиційного житла Чернігівщини кінця ХІХ
Чернігівська область лежить на території двох великих етнорегіонів - Північного та Південно-Східного.
До Північного належить Полісся, яке на території дослідження умовно поділяється на Чернігівське та Новгород-Сіверське. На території Південно-Східного етнорегіону, лежить великий регіон Середнє Подніпров'я, до якого, у складі Полтавського етнографічного району, включені південні райони Чернігівщини.1
До Полтавського етнорайону на території Чернігівської області відносяться Бахмацький, Ічнянський, Прилуцький, Талалаєвський, Срібнянський, Варвинський райони. Через приналежність багатьох населених пуктів Чернігівщини, які до того ж мають свої локальні ознаки, С. Ма - карчук називає цей район "Південно-Західною Чернігівщиною і Полтавщиною"2.
Більша частина Чернігівського Полісся розміщена в лісовій зоні3, а Полтавський етнорайон і територія сучасних Бобровицького, Бахмацького, і південної частини Ніжинського, Носівського районів до Лісостепової смуги4, що суттєво вплинуло на відмінності використання будівельних матеріалів.
Щодо природних умов, то в зоні мішаних лісів, особливо в північних районах Полісся, в ХІХ ст. була велика кількість непрохідних хащ та боліт. Зими були досить сніжними та холодними. У лісостепових районах кількість лісів значно менша. Клімат, порівнюючи з північними районами, трохи (хоч не на багато) тепліший, а кількість боліт значно менша.
На території Чернігівщини поширення мали два типи конструкції стін житла - зрубна та каркасно-стовпова ("в сторч" та "турлучні" оселі).
Зрубні конструкції в житлобудівництві ( "різана хата"5 або "рублена"), переважно, використовували в районах, де була велика площа лісів, а каркасну, де деревини було небагато, але пояснити використання тієї чи іншої конструкції виключно найбільш поширеним у певній місцевості матеріалом не є можливим. В одному і тому населеному пункті зустрічаються різні конструкції хати, на що впливали соціально-економічні фактори, особисті смаки господарів, традиції прийняті в районі, конкретному населеному пункті та громаді6. Неможливо чітко локалізувати територію використання типів конструкцій, натомість можемо говорити тільки про певну їх перевагу в досліджених районах.
Основу зрубної хати складають горизонтально покладені один на другий колоди, поєднані на кутах врубками. Один ряд з 4-х колод називається "вінцем"7. Споруджували такі житла з кругляків та напікругляків. У довжину вони були близько 3-4 метрів. Такі кліті використовували при будівництві різноманітних за призначенням споруд.
У більшості етнографічних регіонів України в кінці ХІХ ст. почали переважати житла не зрубної, а каркасно-стовпової конструкції, внаслідок недостатньої кількості деревини для будівництва8. Але на території Чернігівської губернії дерева в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. було вдосталь, свідчення про його використання при будівництві читаємо в "Календаре Черниговской губернии на 1892 год": "Дворянские и крестьянские дома, церковь и колокольня все деревянные, крытые дором..."9.
Каркасно-стовпова конструкція в основі складається зі стовпів, які або закопували в землю, або вставляли у підвалини по кутах будинку. Каркас заповнювали доступними будівельними матеріалами - дошками, очеретом, глиною з соломою10.
Хати з плетня мали особливе заповнення - вертикальні стовпчики, поставлені близько один до одного та поєднані горизонтальними гілками, що потім закидалися глиною та білились називалися "хворостянкою", "мазанкою" (хоча, у сучасній мові мазанкою називають хати різних конструкцій оштукатурені глиною та білені), "кильованим" будинком11. Житлову конструкцію з плетнем називають "турлучною" хатою12.
Окрім плетеного заповнення з гілок використовували очерет. Про конструкцію каркасного житло розповів мешканець Срібнянського району В. Перепадя: "Що стосується хат, то обично брались дерев'яні колоди, їх закопували в землю і потім очеретом ще оббивали. Потім їх обмазували глиною і в глину додавали кизяки. Як для Срібнянського району, ті що я бачив хати, що в районі залишились, то хати в основі з очерету, якщо брати Варвинський район, то там також з очерету, а потім обмазували.".
Каркасно-стовпова конструкція відома в більшості районах Чернігівщини. Поширеною була в Срібнянському, Варвинському, Талалаївському, Прилуцькому, Ічнянському, менше в Бобровицькому, Ніжинському районах. Але, знову таки, чіткого кордону між використанням тієї чи іншої конструкції не було.
Стіни зрубного житла XIX - поч. ХХ ст. частково або повністю білили, обмазували глиною, або залишали не біленим, чи підбілювали лише стіни по периметру вікна13. Важливо пояснити, що "білена хата" не обов'язково була штукатуреною ("тинькованою"). На території побутування зрубних будинків поширеним була побілка стін житла, коли глиною замазувались лише шви, а самі стіни мали фактуру дерева не знівельовану тинькуванням.
За розробленими вченим Ф. Вовком та А. Перетокіним і І. Рудманом мапами побутування хат з різними типам стін в окремих зонах північних районів Чернігівщини був поширений "відкритий зруб". А. Карнабід у своїх дослідженнях суттєво збільшив ареал цієї традиції. На його думку будинки з не штукатуреними та не біленими стінами в кінці ХІХ - початку ХХ ст. на більшій площі - у Ріпкинському, Корюківському, Семенівському, Новгород-Сіверському районах14. На початку ХХІ ст. такі хати ще можна зустріти в Ріпкиньскому, Чернігівському, Сновському районах та у меншій кількості у деяких інших населених пунктах. Хоча говорити про відсутність мазаних та білених стін в цих районах не можливо, у населених пунктах зазначеної території зустрічаються різні варіанти зовнішньої обробки стін. Можна говорити лише про перевагу того чи іншого типу.
Досить часто не біленими та не штукатуреними в кінці ХІХ ст. - середині ХХ ст. робили господарчі частини хати. Наприклад в Сосницькому, Козелецькому, Сновському, Куликівському, Новгород-Сіверському районах. Хоча на цих, як і інших територіях зустрічались різні варіанти зовнішньої обробки стін. Так, наприклад в тому ж Сосницькому районі, подекуди, сіни замазувались глиною та не білилися, що правда, така комбінація поширена значно рідше. Білені стіни хат розповсюджені в Менському, Коропському, Козелецькому, Сновському та багатьох інших районах. У Куликівському районі переважають зрубні житла з оштукатуреними та побіленими стінами, не біленими залишаються сіни (село Ковчин, Куликівський район).
Штукатурилися стіни зрубних жител різними способами. У деяких випадках глину клали прямо на дерев'яні колоди. Інколи ж, для кращого кріплення, стіни житла оббивали дранкою (маленькими тоненькими дощечками) та штукатурили (тинькували) глиною. У зрубних хатах могли використовувати глиняний розчин з додаванням та без додавання сіна. Інколи стіни після тинькування не білили, що було на Чернігівщині та Волині15. Таким є житло з Новгород-Сіверщини, Ріпкинщини.
Більшість будинків Чернігівщини є штукатуреними та біленими. Для цього використовували крейду чи вапно. За словами респондентів, житла ззовні намагались білити вапном, воно вбиває шкідників. Хоча така побілка мала багато недоліків - головним було відшелушування покриття, яке доводилось підмазувати, що було не дуже зручно. Частина жител Чернігівщини білена повністю, та більш поширеною була часткова побілка.
Як вже зазначалось, господарське приміщення часто залишали не штукатуреним та не біленим, але інколи не білили й деякі стіни хати. Подекуди, знаходимо житла, де сторона, яка виходить на вулицю оштукатурена чи білена, так само як і дві інші, які можна побачити з вулиці, а четверта, що виходить на двір, оштукатурена, та не білена. Такі житла зустрічаємо в Ріпкинському, Бухмацькому, Борзнянському та інших районах.
Взагалі, казати про типовість обробки стін того чи іншого району досить важко. Інколи на території одного і того ж населеного пункту можуть бути різні види зовнішньої обробки стін житла. Тому районування та визначення локальності тієї чи іншої конструктивної риси є досить умовним. Наприклад, у с. Розльоти Коропського району зустрічаються два варіанти: одне житло мало білені стіни, а інше, з того ж населеного пункту обшите дранкою, тиньковане, після чого було побілене. У с. Оболоння того ж району переважають не штукатурені хати, але, хоч і в меншій кількості, зустрічаються тиньковані житла.
Щодо зрубу з залишком, то обмазка глиною для нього притаманна набагато менше. Але є випадки, коли кутові з'єднання закривались дошкою і далі штукатурились. У такому випадку обриси будинку змінювалось за рахунок виступаючих кутів.
На всій території області зустрічаються будинки в тиньковані стіни яких втоплені невеличкі камінці. За рахунок цього глиняний розчин краще тримався на поверхні стін. У деяких випадках вони малі, і залишаються в середині глиняного шару, інколи ж залишаються на поверхні стіни. У такому разі житло не білилося.
На відміну від зрубних хати каркасно-стовпової конструкції обов'язково тинькувались та білились. Винятком був закритий з усіх зовнішніх сторін дерев'яний ганок, поширений на землях південної Чернігівщини. Такі конструкції залишали не біленими, або, пізніше, фарбували. Зрубні хати південних районів також, переважно, тинькувались, у наслідок чого візуально їх важко відрізнити від каркасних.
Традиція обробляти глиною стіни була також в інших сусідніх країнах Молдови, Чехії, Словаччини, частково у Польші16.
М. Левченко підкреслив, що на півночі України багато зрубних хат, а на півдні - "мазанок" (мабуть, мається на увазі каркасно-стовпові будинки)17.
У другій половині ХІХ ст. М. Левченко писав, що будинки українців легко відрізнити від російських, через того що вони мали оштукатурені стіни.
На території Чернігівщини досить велика кількість помешкань були не оштукатуреними.
Враховуючи близькість Чернігівщини до Росії вчений міг не виокремити північну частину Чернігівщини як частину України, адже до Чернігівської губернії входили ряд етнічно російських територій, де, скоріш за все, зустрічався такий тип хати. На користь цього припущення говорять і висновки науковця, що до покриття даху і не використання українцями мерви, якою насправді крили дахи Чернігівщини в кінці ХІХ ст., про що буде йтися далі.
У ході експедицій Ф. Вовка зустрічались будинки з відкритим зрубом, підфарбовані по периметру віконного отвору. Він висловив думку, що, можливо, це є "ознакою традиції, що ще не зникла повністю"18. Тобто, на його думку, спочатку всі житла обмазувались глиною, чи будувалися з глини, а пізніше в ХІХ ст. на Півночі ця традиція перестала існувати.
Деякі вчені у своїх праця, встановлюючи еволюцію традиційного житла, звертають увагу на те, що в літописних середньовічних джерелах, згадуються будинки побудовані, переважно, в зруб. Але, на їх думку це не дає підстави думати, що саме від зрубної конструкції мало розвиток українське традиційне житло.
Причиною такого явища, дослідники, зокрема, М. І. Сімікін, вважає суб'єктивність літописців, які орієнтувались на заможні верстви. На думку архітектора, письменники могли проігнорувати в свої працях житла звичайного населення, яке, як вважає науковець, могло бути мазанками.
Ще одним доказом побутування мазанок (під цим поняттям автор має на увазі каркасно-зрубну конструкцію хати) в часи Київської Русі на території сучасної України М. І. Сімікін називає знаходження археологічних залишків хат, які хоча були побудовані в зруб мали обмазку глиною, чи побілку, чи, принаймні, частково обмазку19.
На нашу думку, традиція відкритого зрубу може бути наслідком природніх умов проживання людей. На даній території, де було багато деревини, де довгий час використовували курне житло, традиції штукатурення стін могло не виникнути. По-перше, було відсутнє щось подібне поряд (зруб, натомість виглядає гармонічно на тлі лісу), по-друге, не було необхідності покривати стіни глиняним розчином - правильно збудований зруб, із закладеними щілинами, добре захищає від вітру та холоду. Нанесені лінії навкруги вікна могли мати декоративне та оберегове значення. Охороняти дім від впливу зовнішнього світу, що розміщувався за вікном, а не бути відгомоном традиції тинькування.
У деяких районах країни був поширений розпис стін хати. Дослідник М. Холостекно наголошував на побутуванні традиції розпису стін в 30-ті роки ХХ ст. на Поділлі, Хмельниччині (Летичів, Проскурів, Кам'янець-Подільський) деяких районах Одещини, Херсонщини, Ямпіль (Вінницька область), Уманщини, у Київському районі, Дніпропетровщині, південна частина Харківщини (до річки Сіверського Донця). На думку вченого це пов'язано з поширенням глинобитних хат. За словами М. Холостенко існували випадки розпису стін в деяких районах поширення зрубних конструкцій, наприклад в Коростенському районі, на півночі Київщини20.
На території Полісся Чернігівщини, де переважав зруб, традиції розпису стін не побутувало. Хоча навіть на Поліссі є немало хат, стіни котрих оштукатурені, тим не менш традиції їх розписувати все одно не розвинулось. За даними М. Холостенко розписи можна побачити у "деяких місцях" Чернігівщини (де саме вчений не уточнив). На його думку це могли робити гончарі, які жили на території і використовували прийоми розпису посуду для прикрашення своїх жител21. Тоді можна говорити про індивідуальний вибір гончаря, а не про поширену традицію. Архітектор вважає, що розвиток гончарства міг вплинути на традицію розпису. На нашу думку, це справді могло накласти свій відбиток на побутування розписів, наприклад на Полтавщині розпис був поширений як, власне, й гончарне ремесло, але все ж на виникнення традиції декорування стін розписом впливала ціла система факторів та місцевих звичок.
Ще більше, аніж у північних населених пунктах, хат з гладкими, біленими, обробленими стінами в південних районах Чернігівщини, які входять до Полтавського етнографічного регіону. Тут не лише обробку стін, а і самі стіни будували часто з глини, плетня. Але традиції декорування стін розписом на цій території не виявлено ні за описами етнографів ХІХ ст., ні за старими фотографіями, ні за спогадами старих мешканців досліджених пунктів. Хоча вже на самій Полтавщині стіни інколи розмальовували. На нашу думку, це відбувалось в наслідок того, що на півночі Чернігівщини традиції розпису стін не було через велику кількість зрубних будинків, багато з яких не штукатурились.
Якщо на північних районах Чернігівщини в селах зустрічались хати з плетня, які треба було обов'язково штукатурити, то вони належали не заможному населенню, а прагнення селян були направлені скоріше на декорування жител за зразком більш багатших будинків.
Можливо, мали вплив традиції, що склались на цій території за часів середніх віків. Територія Південних районів Чернігівщини, хоч і належить до Середнього Подніпров'я і Полтавщини, була таким собі перехідним типом між лісовою зоною і лісостепом. З одного боку воно мало ряд ознак Полтавського регіону, зокрема мале поширення дерев'яних хат, а з іншого - зберігало риси сусідніх районів Чернігівщини, зокрема, використання дерева.
Попри відсутність такого розпису стін, як в деяких наведених вище регіонах України, на території Чернігівщини відомі випадки декорування фарбою віконного отвору. Наприклад, у хаті с. Мамекине кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. Новгород-Сіверського району (з експонатів МНАПУ) на зрубі, штукатуреному жовтувато-коричневою глиною, контрастно виділяються вікна, по периметру підведені товстою хвилястою з однієї сторони лінією білого кольору. Однак станом на середину ХХ ст., судячи з прикладів збережених будинків Чернігівщини та фото матеріалу, хат з декорованими таким способом вікон поширено не було, можливо, це характерно лише для середини - кінця ХІХ ст.
Для утеплення приміщення на зиму в багатьох хатах і зрубних (штукатурених) і каркасно-стовпових стіни обкладали зв'язками очерету або очерету з гіллям. Це допомагало зберегти тепло, і візуально придавало житлу зовсім іншого вигляду.
Отже, основними типами конструкції житла, поширеного на Чернігівщині в кінці ХІХ - першій половині ХХ ст. були каркасно-стовпова та зрубна. Перша мала перевагу у південних районах області, друга - у північних, хоча такий поділ є умовним - на всій території Чернігова існували будови обох цих конструкцій.
Ззовні стіни мали різні варіанти обробки - залишались не біленими, були оштукатурені глиняним розчином, оштукатурені та вкриті вапном, або були білені чи штукатурені частково. Найбільш поширений є варіант, коли стіни житлового приміщення ззовні тинькували та білили, а сіни та комору залишали або не обробленими, або тільки побілені. Шви між колодами обов'язково закладали мохом, глиною, чи паклею. Стіни каркасно-стовпового жила обов'язково штукатурили та білили.
Прослідкувати чітко локалізацію поширення різних типів обробки стін майже неможливо. В одному населеному пункті могло бути дві хати, одна з яких, наприклад, була штукатурена та білена, а друга тільки штукатурена. Тим не менш найхарактерніший спосіб обробки стін для Чернігівщини - не штукатурені і не білені сіни, та штукатурені і білені стіни самої хати.
Стіни каркасно-стовпових житлових будинків завжди були поштукатурені та білені, за винятком веранд, які прибудовували з дерева. Якщо нанести зони поширення зрубної і каркасної конструкції, та способи обробки житла на мапу, бачимо, що стіни з меншою кількістю обробки розміщені на північ, з більшою на південь Чернігівщини. Зрубна конструкція - на півночі, і, в принципі переважала на більшій території Чернігівщини, каркасно-стовпова - райони Полтавського етнорайону.
Література
- 1 Хоменко М. Історико-етнографічне районування України // Українська етнологія: Навч. посібник / за ред. проф. В. Борисенко. - К., 2007. - С. 46. 2 Макарчук С. Історико-етнографічні райони України: Навч. посібн. - Львів, 2012. - С. 43. 3 Українське народознавство: Навч. посібн. / За ред. С. Павлюка, Г. Горинь, Р Кирчіва. - Львів, 1994. - С. 457. 4 Там само. - С. 458. 5 Грінченко Б. Словарь української мови / зібрала ред. журн. "Кіевская Старина", опрац. текст О. Оксамиць. - C. 2761. 6 Макарчук С. Історико-етнографічні райони України... - С. 57. 7 Українське народознавство: Навч. посібн. / За ред. С. Павлюка, Г. Горинь, Р Кирчіва. - Львів. - С. 462. 8 Пономарьов А. Українська минувшина: [ілюстрований етнографічний довідник] / А. Пономарьов, Л. Артюх, Т Косміна. - К., 1994. - 2-е видання. - С. 22. 9 Календарь Черниговской губернии на 1892 год. - Чернигов, 1891. - Отдел 2. - С. 111. 10 Українське народознавство. - С. 462. 11 Там само. - С. 464. 12 Косміна Т Народна архітектура сільських житлових комплексів // Українська етнологія: Навч. посібник / за ред. проф. В. Борисенко. - К., 2007. - С. 144. 13 Пономарьов А. Українська минувшина: [ілюстрований етнографічний довідник] ... С. 22. 14 Карнабед А. Архитектура Чернигова ХІ - ХІХ вв. Памятники архитектуры старинных городов и сел. - Чернігів, 1979-1980. - С. 55. 15 Вовк Ф. Студії з української етнографії та антропології. - К., 1995. - С. 95. 16 Этнография восточных славян: очерки традиционной культуры / Отв. ред. К. Чистов. - М., 1987 . - С. 227. 17 Левченко М. Несколько данных о жилище и пище Южнорусов / Записки юго-западного отдела императорского русского географичесского общества. - 1875. - Т 2. - С. 136. 18 Вовк Ф. Студії з української етнографії... - С. 95. 19 Сімікін М. Еволюція народного жила на Україні // Архітектура Радянської України / Відп. редактор Г Головко. - К., 1938. - № 4-5. - С. 57. 20 Холостенко М. Форма, колір і живописна декорація // Архітектура Радянської України / Відп. редактор Г Головко. - К., 1938. - №. 6. - С. 23. 21 Там само.
Похожие статьи
-
Народне житло - Типи традиційного українського житла та інтер'єру
Основним типом традиційного житла всюди в Україні є хата. Це затишна, найчастіше білена зовні і всередині, будівля під солом'яним дахом. Такі житлові...
-
Вступ - Типи традиційного українського житла та інтер'єру
Народна архітектура України оригінальна за формами, розмаїта щодо типів. Вона завжди втілювала національні духовні цінності народу, який її створював. У...
-
Господарські будівлі - Типи традиційного українського житла та інтер'єру
Найважливішими спорудами в садибі були клуня та хлів. У клуні знаходився тік, де обмолочували збіжжя, а також засторонки, в яких тримали привезені сніпки...
-
Вступ, Поселення та житло - Культура і побут населення України XIX-XX століть
За часів відродження української культури необхідним є і знання тих звичаїв і культурних досягнень, що мали місце минулих століть. Органічно...
-
Вступ, Поселення та житло - Культура та побут населення України
За часів відродження української культури необхідним є і знання тих звичаїв і культурних досягнень, що мали місце мимнулих століть. Органічно...
-
Українська освіта і наука у другій половині ХVІІ-ХVІІІ століттях - Періодизація української культури
У другій половині XVII--XVIII ст. освіта, наука і друкарство на Правобережній, Лівобережній і Слобідській Україні розвивалися в різних умовах. На...
-
Форми традиційного вітання - Особливості української ментальності
Спілкування людей розпочинається, власне, з вітання. В українців воно становить досить складний ритуал, який включає і жести, і міміку, і фізичні...
-
Народні знання українського народу: етноботаніка і зоологія, метрологія і математика, медицина і ветеринарія Хліборобська практика українського селянина...
-
Основні світоглядні орієнтири під час переходу від античності до Середньовіччя змінюються на протилежні. Людина Середньовіччя зосереджується на...
-
Складні і багатогранні процеси походження народів та їх культур постійно привертають до себе увагу. За свою багатовікову історію український народ...
-
Витоки проблем - Донбас як стикове пограниччя
Донбас -- регіон, у якому багато що починалося з "нуля". "Дике поле", спустошене й знелюднене постійними татарсько-турецькими нападами, стало ареною...
-
У першій половині XVIII ст. процес відновлення польської влади на Правобережжі, перерваний воєнними діями, пов'язаними з Північною війною, продовжився....
-
Традиційне житло подолян - Поділля як етнографічний район України
Кожне обістя (оселя) було оточене валом на 2-3 локті або деякі оточували ровом і кругом обсаджували вербами. Саме цим подільські села відрізнялися від...
-
Зміни в етнічній структурі суспільства
Зміни в етнічній структурі суспільства У другій половині ХХ ст. етнічна карта України суттєво змінилася. Зокрема, до складу УРСР увійшли майже всі...
-
Соціокультурне становище етнічного українства
Соціокультурне становище етнічного українства У повоєнні роки, особливо в період хрущовської "відлиги" з утворенням раднаргоспів, значно зміцніли...
-
Історико-мистецький аналіз фортеці - Меджибізька фортеця
Історію її за часів України-Русі вивчено мало. Але наявні архітектурні та археологічні пам'ятки підтверджують свідчення літопису. Рештки земляних валів,...
-
Побут і звичаї - Культура та побут населення України
Духовну культуру й побуд суспільства визначав принцип корпоративності -- належності індивіду до соціальної групи. Сільска територіальна община називалася...
-
Сімейна обрядовість - Традиційна культура українського народу
Сімейна обрядовість складається з весільних, родильних (пологових) і похоронних обрядів. У циклі сімейних обрядів сплелися дії, символи, атрибути, які...
-
Побут і звичаї - Культура і побут населення України XIX-XX століть
Культура український побут звичай Духовну культуру й побут суспільства визначав принцип корпоративності - належності індивіду до соціальної групи....
-
Формування традиційного одягу українців - Cучасне моделювання одягу з народним оздобленням
Український народний одяг - яскраве й самобутнє культурне явище, котре розвивалося й удосконалювалося протягом століть. Зберігаючи ознаки різних епох,...
-
У XIV ст. велика частина українських земель увійшла до складу Великого князівства Литовського. Україна об'єднується з Литвою в одну державу як рівна з...
-
Музей "Судацька фортеця" у складі національного заповідника "Софія Київська"
У статті розглянуто функціонування "Музею "Судацька фортеця"" у складі Національного заповідника "Софія Київська" з моменту його офіційного приєднання у...
-
Культурні здобутки Стародавнього Єгипту - Культура арабських країн
Ще однією з найдавніших світових цивілізацій був Єгипет (назва походить від старогрецької "Айгюптос" - чорна земля). Заснована на поливній іригаційній...
-
Відродження української культури в 20-х роках ХХ століття - Українська культура XX століття
Відмітною ознакою того часу стало відкриття українських шкіл. Протягом 1917--1918 навчального року в Україні відкрилося 30 українських гімназій,...
-
Русини: етнонім і його наповнення
Русини -- етнонім для етносу, відомого в середні віки як Русь у різних частинах Східної Європи. З IX ст. країна і земля Русь, відомі як Київська Русь,...
-
Меджибізька фортеця На згадку про Меджибіж перед очима постає чудовий краєвид: зелені безмежні луки та спокійні річки, віддзеркалений у водній гладіні...
-
Містерії друїдів Британії та Галлії
Містерії друїдів Британії та Галлії Навколо походження слова "друїди" точиться багато суперечок. Макс Мюллер вважає, що ірландське слово "друї" в...
-
Кіммерійці у "Формації української нації" Вадима Щербаківського
"Формація української нації" - основний твір видатного українського археолога й антрополога професора Вадима Щербаківського [1; 2; 3]. Але науковий...
-
Наприкінці XVI -- на початку XVII ст. освіта в Україні стає одним із найважливіших засобів у боротьбі проти полонізації і окатоличення, за збереження...
-
Археологічні знахідки свідчать про те, що на території Тернополя людина проживала ще у VI-VII ст. до Р. Х. На околицях Тернополя були виявлені поселення...
-
Театр у повсякденному житті населення Дрогобиччини у перші повоєнні роки (1944-1953)
Останнім часом спостерігається посилене зацікавлення соціальною історією. Занурення у повсякденні реалії людей в певні історичні епохи, відображення їх...
-
Салтівська культура Салтівська культура була поширена у степах та лісостеповій смузі Прикаспію, Нижнього Поволжя, Подоння та Східного Криму. На території...
-
Бібліотечна справа в українському селі (20-і рр. XX ст.)
Актуальність запропонованого дослідження зумовлена тим, що культурне життя селянства потребує проведення певних паралелей між минулим і сьогоденням. Адже...
-
Кіммерійці Першим етнічним утворенням на території України були кіммерійці. Кіммерійці були першими на території України, хто перейшов від осілого до...
-
За Ризьким миром (березень 1921 року), між радянськими республиками і Польщею Західна Волинь, Полісся, Холмщина і Підляшшя увійшли до складу польської...
-
Політика радянського керівництва в галузі культури офіційно була названа "культурною революцією". У короткий строк планувалося ліквідувати...
-
Кононов І. Етнос. Цінності. Комунікація. -- С. 113.. - Донбас як стикове пограниччя
Втім, територіальні та демографічні зміни ніяк не позначилися на політичному статусі України. Для світу вона, як і раніше, не існувала. Намагання стерти...
-
УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ ОДЯГ - Український народний одяг
Народний одяг українців -- яскраве й самобутнє культурне явище, котре не обмежувалося функціональним призначенням, завжди виступаючи у вигляді...
-
Українська культура на початку ХХ ст. (1900-1920) - Періодизація української культури
У XIX - на початку XX ст. українська культура досягла свого розквіту. Це був період, позначений зростанням національної самосвідомості. На цій хвилі...
-
Культурна співпраця між київською інтелігенцією та чернігівським селянством на початку ХХ століття
Культурна співпраця між українською міською інтелігенцією та селянством набула особливої актуальності на початку ХХ ст. У цей період для збереження...
Варіанти зовнішньої обробки стін традиційного житла Чернігівщини кінця ХІХ