Витоки проблем - Донбас як стикове пограниччя
Донбас -- регіон, у якому багато що починалося з "нуля". "Дике поле", спустошене й знелюднене постійними татарсько-турецькими нападами, стало ареною зустрічі переселенців з Московії (перша їхня хвиля стимулювалася відповідними заходами російського уряду, спрямованими на охорону кордонів) та з охопленої соціальними протестами України (колонізація з цього боку була стихійною). Спільно будували сторожові застави, добували сіль. З добування кам'яної солі почався у другій половині XVII ст. процес освоєння природних багатств краю. У 1676 р. на соляних озерах виникло перше місто Донбасу -- Соляне (Слов'янськ). Солеварами у 1702 р. було засноване і друге місто -- Бахмут. З 1715 р. запрацювали солеварні заводи -- Бахмутський і Торський.
Промислові запаси кам'яного вугілля в районі ріки Біленької (притока Лугані) виявили місцеві козаки; вони ж навчилися використовувати вугілля у побуті. Покладами зацікавилися ландрат Микита Верейський та комендант Бахмутської фортеці Семен Чирков. В кінці 1721 р. вони направили зразки кам'яного вугілля і руди у Санкт-Петербург. Направлена на місце експедиція Г. Капустіна засвідчила придатність місцевого вугілля для виплавки чавуну. Однак до кінця століття розміри його видобування були незначні. Тільки заснування Лисичанського заводу у 1795 р. зрушило справу з мертвої точки.
Історія із заснуванням Лисичанська обросла міфами, один з яких, на жаль, потрапив і у наукові видання. Йдеться про 1710 рік, з яким часто пов'язують утворення міста. Усталена в довідковій літературі радянського часу, ця дата не має підтвердження у жодному з достовірних джерел, доступних історикам. Введена свого часу в обіг московським журналістом Г. Марягіним (Исследование недр Донбасса. -- М., 1951) без посилання на будь-яке джерело, вона некритично була сприйнята іншими авторами, потрапила в енциклопедії і довідкові видання, і, зрозуміло, стала підставою для відзначення ювілеїв міста. До уявного 250-річчя Лисичанська було приурочено видання книги М. Лопатіна, в якій автор не зупинився перед відвертими фальсифікаціями історичних фактів. Очевидно, на основі традиції датою заснування Лисичанська названо 1710 рік і у затвердженому Кабінетом міністрів України Списку історичних населених місць.
Не можна не погодитися з аргументами ряду істориків Донбасу, які ставлять цю дату під сумнів. Лисичанськ як великий промисловий центр Донбасу, як перше шахтарське поселення і перший осередок промислової розробки кам'яного вугілля, веде свій родовід від відомого указу Катерини ІІ від 14 листопада 1795 р. Саме ця дата і має, на наш погляд, вважатися датою заснування міста Лисичанська. Утім, як це не дивно, у новітньому учбовому посібнику "История Луганского края" на різних сторінках фігурують обидві датиИстория Луганского края. -- Луганск, 2003. -- С. 254, 392..
1795 рік -- це також початкова дата історії Луганська -- саме тоді під керівництвом шотландського інженера Карла Гаскойна почав створюватися Луганський чавуноливарний завод. Сюди завезли кваліфікованих робітників та майстрів з Липецька й Петрозаводська, щойно викуплених кріпаків з Тамбовщини та Курщини, до кінця століття сюди партіями завозилися польські військовослужбовці -- усього 371 чол.Кононов І. Етнос. Цінності. Комунікація (Донбас в етнокультурних коорди-натах України). -- Луганськ, 2000. -- С. 113.
Здобутки цивілізації, однак, надто важко пробивали собі дорогу в краї, позбавленому міст, впорядкованих шляхів, культурних осередків, освітніх закладів. Обмаль працездатної людності змушувала російську владу освоювати по суті "нічийні" землі шляхом залучення переселенців звідусіль -- етнічна строкатість краю справді не мала прецедентів деінде. Але завезені з далеких і близьких країв колоністи погано адаптувалися до умов необжитих територій і, як правило, довго на одному місці не затримувалися. Експеримент з утворенням на землях Запорожжя й Слобожанщини т. зв. Нової Сербії та Слов'яносербії виявився короткочасним і в загальному підсумку невдалим. По суті аж до кінця ХVШ ст. величезна територія сучасного Донбасу була типовим "фронтиром", місцем "зустрічі", далеко не завжди мирної, різних ментальностей, життєвих стилів, поведінкових стереотипів.
Ситуація змінилася, коли в регіоні почалося залізничне будівництво. Упродовж 1866-1870 рр. залізничне сполучення з'єднало Харків з Таганрогом, а у 1884 р. Катерининська залізниця поєднала зону вуглевидобутку із залізорудним Криворізьким районом. Попит на вугілля різко зріс, а можливості налагодження металургійного виробництва на базі достатньої кількості руди й вугілля заохотили іноземних інвесторів. Невдовзі Донбас був в усіх напрямках перерізаний залізничними магістралями. Товариство Південно-Східних залізниць, утворене 1892 р., зв'язало Донбас із Нижнім Поволжям, лінії Балашов-Харків (1895) і Балашов-Пенза (1896) забезпечили вихід у Середнє Поволжя. У 1902 р. магістраль Київ - Ковель завершила процес виходу мереж Донбасу на Правобережжя і далі -- у напрямі Польщі, Кавказу, Персії.
Промисловий переворот на теренах Донбасу тривав упродовж століття і завершився, коли примусову працю залежних селян замінила праця вільнонайманих робітників. Прискорена урбанізація Донбасу зумовила виразну асиметрію його етнодемографічної структури. За підрахунками І. Кононова, зробленими на підставі даних перепису 1897 р., українці становили 62,5% мешканців Донбасу, росіяни -- 24,2%, греки -- 4,2%, німці -- 3%, євреї -- 2%, татари -- 1,4%. Дещо інші пропорції склалися в гірничозаводській промисловості Донбасу -- тут росіяни становили 74% робітників, українці -- 22,3%. Загальною закономірністю було не надто велике бажання українців, переважно селян, поповнювати кадри промислових монстрів; доволі часто вони віддавали перевагу виїзду у віддалені регіони країни перед влаштуванням на роботу на розташованих поруч підприємствах Там само. -- С. 117-119..
У баченні Т. Шульги величезний приплив переселенців в Україну з Росії й Білорусі, де перенаселення стало проблемою значно раніше, ніж в Україні, створив феномен переважання російськомовного населення промислових міст і містечок Донбасу. Селянське населення Сходу України, яке з самого початку формувалося на поліетнічній основі, хоч і з перевагою українців, поступово втягувалося в життя промислових районів і частково русифікувалося. Різниця між історично хліборобськими й індустріальними регіонами, яка частково згладжувалася колонізаційними процесами XVIII і перших трьох чвертей XIX ст., знов стала більш рельєфноюШульга Т. С. Територіальний чинник в історії України доби незалежності: теорія та практика // Життєвий простір України: політичний та гуманітарний виміри (1991-2010 роки). -- К., 2012. -- С. 234-235..
Непростими у цьому контексті виявилися як мовні проблеми, так і проблеми українсько-російських відносин. Російська імперія, нагадує І. Дзюба, завжди мала специфічні "секрети" проти України, сформульовані ще на початку XVIII ст. князем Б. Куракіним: "К содержанию того народа малороссийского надобно некоторые пункты секретов иметь и всегда того смотреть"Украина -- Россия: концептуальные основы гуманитарных отношений. -- К., 2001. -- С. 307.. "Секрети" були прозорі й зрозумілі: українці мали стати об'єктом асиміляції скрізь, а особливо -- у регіонах погранич.
Одним із таких "секретів Полішинеля" була послідовна лінія на централізацію й бюрократизацію адміністративно-територіального устрою. Козацькі полки були ліквідовані, як тільки стали непотрібними для військових цілей, не задовольнила владу і багато у чому непідконтрольна їй військова організація сербських мігрантів. 1764 р. шляхом об'єднання Нової Сербії та Новослобідського полку було утворено Новоросійську губернію, до якої невдовзі приєднали Слов'яносербію й Бахмутський козацький полк та 15 сотень Миргородського й Полтавського полків. Такий складний "коктейль" започаткував лінію на перешкоджання будь-яким спробам виділення українських територій у окремий національно-територіальний комплекс, якого царський уряд дотримувався неухильно. Указом від 14 лютого 1775 р. було утворено Азовську губернію. Спочатку до її складу входили дві провінції -- Азовська та Бахмутська (з Слов'яносербією). Наприкінці 1775 р. до Азовської губернії було передано ще Торський повіт та містечка Нові та Старі Водолаги, що відійшли від Слобідсько-Української губернії.
У 1778 р. Азовська губернія ділилася вже на 9 повітів -- Катеринославський, Олександрівський, Павловський (з 1780 -- Павлоградський), Марієнпольський (Маріупольський), Таганрозький, Бахмутський, Торський, Натальїнський (Костянтиноград - ський) і Царичанський. Своє автономне управління мала в її складі Земля Війська Донського. У такому складі (з деякими змінами) Азовська губернія проіснувала до 1783 р.Новицкий Я. П. Описание границ и городов бывшей Азовской губернии (Лево-бережная часть нынешней Екатеринославской) (1775-1783). -- Александровск, 1910; Пірко В. О. Описи Азовської губернії (кінець XVIII ст.) // Дніпропетровський історико-археографічний збірник. -- Вип. 1. -- Дніпропетровськ, 1997. -- С. 190-191.
Територіальні зрушення кінця XVIII ст. змінили геополітичну ситуацію і на північному узбережжі Чорного моря. О. Стегній та М. Чурилов мають рацію, коли пишуть, що завоювання причорноморських територій Росією революціонізувало політичну та історичну географію України і грунтовно змінило відносини України зі Сходом, які до того були однією з детермінант українського буття.
Геополітичні зрушення створили передумови для великих міграційних процесів, а ці процеси, у свою чергу, створили нову українську територію. Межі українського розселення, що сформувалися історично, значно розширилися; територія нового освоєння істотно відрізнялася "від усіх державно-адміністративних структур, в яких українці жили в минулому Стегній О. Г., Чурилов М. М. Регіоналізм в Україні як об'єкт соціологічного дослідження. -- К., 1998. -- С. 29.
Похожие статьи
-
Кононов І. Етнос. Цінності. Комунікація. -- С. 113.. - Донбас як стикове пограниччя
Втім, територіальні та демографічні зміни ніяк не позначилися на політичному статусі України. Для світу вона, як і раніше, не існувала. Намагання стерти...
-
Донбас як стикове пограниччя - Донбас як стикове пограниччя
Розглядати Донбас у контексті звичного, традиційного регіоналізму непросто. Типології й класифікаційні параметри в регіоналістиці базуються на виділенні...
-
Сувора, кам'яниста, малородюча земля Еллади завжди потребувала для обробітку великих зусиль, тяжкої й копіткої праці. Оливки й виноград - це чи не все,...
-
Соціокультурне становище етнічного українства
Соціокультурне становище етнічного українства У повоєнні роки, особливо в період хрущовської "відлиги" з утворенням раднаргоспів, значно зміцніли...
-
Українсько-білоруське пограниччя в полі соціогуманітарних досліджень
Із розвитком історичної регіоналістики зростає інтерес до історії кордонів і порубіжних територій, а відтак дедалі актуальнішим стає звернення до...
-
У середині ХVIII століття фарфоровий секрет знала вже майже вся Європа. До оволодіння ним наближалася й Росія. Фарфором уже давно цікавився російський...
-
Складні і багатогранні процеси походження народів та їх культур постійно привертають до себе увагу. За свою багатовікову історію український народ...
-
Глина -- дуже поширений, легкодоступний природний матеріал. Видобуток її, приготування до роботи та й сама робота з нею не потребують якихось складних...
-
Зміни в етнічній структурі суспільства
Зміни в етнічній структурі суспільства У другій половині ХХ ст. етнічна карта України суттєво змінилася. Зокрема, до складу УРСР увійшли майже всі...
-
Крім високого рівня хліборобства, трипільці досягли великої майстерності в гончарстві, виготовленні глиняного посуду. Вони залишили унікальну мальовану...
-
На відміну від фарфору фаянс ніколи не вважався предметом розкоші. Споживачі фаянсового посуду сиділи і за царськими, і за селянськими столами. У XIX...
-
Українська освіта і наука у другій половині ХVІІ-ХVІІІ століттях - Періодизація української культури
У другій половині XVII--XVIII ст. освіта, наука і друкарство на Правобережній, Лівобережній і Слобідській Україні розвивалися в різних умовах. На...
-
Індивідуалізм української ментальності: проблема ідентичності і культурна традиція
Індивідуалізм української ментальності: проблема ідентичності і культурна традиція Індивідуалізм є однією із головних настанов етнічної ментальності...
-
Відродження української культури в 20-х роках ХХ століття - Українська культура XX століття
Відмітною ознакою того часу стало відкриття українських шкіл. Протягом 1917--1918 навчального року в Україні відкрилося 30 українських гімназій,...
-
Вступ - Кераміка, витоки виробництва. Фарфорова справа в Європі і Росії. Українська кераміка
З того часу, як грудочка глини (а, може, це був і рукотворний глиняний виріб) випадково опинилася в багатті, де набрала міцності каменю, --...
-
Третій розділ дисертаційного дослідження "Творчість Михайла Жука у контексті розвитку вітчизняного декоративно-прикладного мистецтва" Є найбільш вагомим...
-
Культурна співпраця між київською інтелігенцією та чернігівським селянством на початку ХХ століття
Культурна співпраця між українською міською інтелігенцією та селянством набула особливої актуальності на початку ХХ ст. У цей період для збереження...
-
Становлення українського етносу
Становлення українського етносу Відомий українофоб Шульгін, скрегочучи зубами, писав у білогвардійському денікінському журналі: "Добре відомо, що...
-
Театр у повсякденному житті населення Дрогобиччини у перші повоєнні роки (1944-1953)
Останнім часом спостерігається посилене зацікавлення соціальною історією. Занурення у повсякденні реалії людей в певні історичні епохи, відображення їх...
-
Політика радянського керівництва в галузі культури офіційно була названа "культурною революцією". У короткий строк планувалося ліквідувати...
-
Етнічна батьківщина поляків - Поляки
За даними археології, на території Польщі льодовиковий період закінчився 15 тис. років тому. Середній кам'яний вік ХV-V тис. до н. ч., а неоліт у Польщі...
-
Культурная экспансия (от лат. expansio - распространение) представляет собой расширение сферы влияния доминирующей (национальной) культуры за...
-
Общемировая культура (кино, книги, фестивали, конференции, выставки и т. д.) ведет к усилению и углублению межэтнических контактов. При этом восприятие...
-
Краєзнавчі студії Юзефа Крашевського
Краєзнавчі студії Юзефа Крашевського У 2007 році виповнилося 195 років від дня народження і 120 років від дня смерті Юзефа Ігнаци Крашевського, чиї твори...
-
Проблема границ в современном театре - Современный театр
Идея Леманна о кардинальном изменении театральных форм не ставится под сомнение, однако до сих пор остается открытым вопрос о языке их описания....
-
Основні заняття і матеріальна культура - Традиційна культура українського народу
Українці - етнос з давньою високорозвиненою землеробською культурою. Саме це заняття обумовило традиційний побут, матеріальну культуру, систему основних...
-
Народні знання українського народу: етноботаніка і зоологія, метрологія і математика, медицина і ветеринарія Хліборобська практика українського селянина...
-
Східні слов'яни у давнину (І-VIII ст.)
Історична доля Східної Європи вирішувалася у чорноморських степах, зайнятих войовничими кочовиками, землі яких вимірювалися місяцями кінного шляху, та в...
-
Сімейна обрядовість - Традиційна культура українського народу
Сімейна обрядовість складається з весільних, родильних (пологових) і похоронних обрядів. У циклі сімейних обрядів сплелися дії, символи, атрибути, які...
-
ЗАКЛЮЧЕНИЕ - Проблемы сохранения и развития казахской культуры в Астраханской области
В заключении подведем основные итоги курсовой работы. На основании изученного материала можно сделать следующие выводы. Обобщая вышесказанное, можно...
-
В 1903 р. з інтервалом у півроку були засновані Катеринославська і Полтавська губернські вчені архівні комісії. Ці комісії спільно з Чернігівською склали...
-
Развитие взглядов на проблему возникновения христианства - Христианский тип культуры
С момента возникновения христианства прошло уже около двух тысячелетий. И весь этот довольно значительный отрезок времени для очень большой части...
-
Архіви виникли з появою писемності й утворення держав. Археологічні дослідження свідчать про існування архівів у рабовласницьких державах - в Китаї,...
-
Етнос - Україна, етнос та основні етапи розвитку Українознавства
Чи можемо ми вважати, що племена, які заселяли прабатьківщину слов'ян, були праслов'янськими? Протягом століть одні племена змінювали чи витісняли інших,...
-
Основні світоглядні орієнтири під час переходу від античності до Середньовіччя змінюються на протилежні. Людина Середньовіччя зосереджується на...
-
Культурно-історичний розвиток Росії у XVІІІ столітті: боротьба тенденцій і труднощі прогресу
Автор аналізує специфічні особливості культурно-історичного розвитку Росії XVIII ст. Крізь призму боротьби західницьких і слов'янофільських тенденцій...
-
Дни культуры явились ориентиром для казахского населения нашего края в духовной сфере, заставили задуматься о прошлом, настоящем и будущем казахского...
-
У XIV ст. велика частина українських земель увійшла до складу Великого князівства Литовського. Україна об'єднується з Литвою в одну державу як рівна з...
-
Обряды и обычаи древних славян. Проблемы выбора веры - Культура Древней Руси
Род и человек. В древности, все поколения семьи жили обычно под одной крышей. Недалеко находилось и семейное кладбище, так, что в жизни семьи незримо...
-
Бібліотечна справа в українському селі (20-і рр. XX ст.)
Актуальність запропонованого дослідження зумовлена тим, що культурне життя селянства потребує проведення певних паралелей між минулим і сьогоденням. Адже...
Витоки проблем - Донбас як стикове пограниччя