Форми традиційного вітання - Особливості української ментальності
Спілкування людей розпочинається, власне, з вітання. В українців воно становить досить складний ритуал, який включає і жести, і міміку, і фізичні контакти, і словесні формули.
Загальнопоширеним способом вітання традиційно були рукостискання та слова "Добрий день" ("Добрий ранок", "Добрий вечір") чи "День добрий". Ця стандартизована форма варіювалася по окремих регіонах. На Поліссі серед чоловіків прийнятим був потиск рук, а добре знайомі жінки при зустрічі цілувалися і обіймалися, говорячи "Слава Богу". На Волині чоловіки обов'язково знімали капелюха, а вітаючи жінку, цілували їй руку; звичною формою вітання тут було "Слава Ісусу" і відповідь -- "Слава навіки". На Поділлі словесна формула була різною серед різних вікових категорій: молодь, вітаючись, казала "Добрий день" або "Слава Ісусу", старші -- "Слава Богу". При цьому чоловіки обмінювалися рукостисканнями, жінки -- поцілунками; руки тут було прийнято цілувати тільки близьким родичам та священикові. У південних районах Поділля словесна формула вітання була іншою: "Добридень" або "Помагайбіг". У Галичині як привітання широко використовувалися поцілунки: жінки цілувалися в губи, чоловіки цілували руку жінкам, молодші цілували руку старшим, але, як правило, лише родичам або добре знайомим. У Північній Буковині, навпаки, більшого значення надавали словесним привітанням: чоловіки при зустрічі казали "Добрий день", "Доброго здоров'я", жінки -- "Добридень". Рукостискання використовувалися тут між найближчими знайомими та у молодіжному середовищі; щодо цілунків, то було прийнято, щоб діти цілували руки старшим та хресним батькам, дорослі ж цілувалися тільки під час весілля. Зберігся тут і архаїчний звичай цілування ніг свекру та свекрусі молодою під час весільних обрядів.
Кожний компонент привітання містить у собі глибокий сенс і вплетений у канву давніх вірувань та світоглядних уявлень українців, співвідносячись з особливостями їхнього національного характеру. У цьому розумінні найбільш показовим є рукостискання, яке у різних комбінаціях з іншими засобами благозичливості побутує в широкому етнокультурному ареалі. У гносеологічному плані рукостискання належить до одного з засобів фізичних контактів, регламентованих етнічними стандартами і нормами звичаєвого права. Відповідно ж до світоглядних уявлень українців будь-яке фізичне доторкання (чи то потиск рук, поплескування по плечу або погладжування по голові) пов'язане з вірою в його магічну силу -- здатність до передання як позитивних, так і негативних дій. Виходячи з цього люди регламентували і самі доторкання, і норми відстані між тими, що контактували. Якщо це був родич або добре знайома людина, від якої не могла виходити небезпека, дозволявся не просто потиск руки, а й інтимне доторкання -- цілунок. Останні не обмежувалися лише з боку дітей, бо діти, за повір'ям, вважалися "чистими", не здатними принести лихо.
Зважаючи на небезпеку шкідливої магії, що може передаватися через контакти, народ поступово сформував деякі стереотипи щодо уникання таких контактів. Не рекомендувалося, наприклад, вітати людей, які мали погану репутацію. Обмежувалися вітальні контакти і з жінками, оскільки серед них могли бути відьми. Не випадково в більшості регіонів України давня традиція приписувала чоловікові та жінці йти поруч, не доторкаючись; під руку йшли тільки під вінець. Обмежувалися доторкання і в молодіжному середовищі, оскільки вважали, що через них передається сексуальний потяг. Пізніше ці уявлення стали основою етичних норм -- досить суворих у традиційному суспільстві.
А втім, у середовищі українців багато з стереотипів уникання досить швидко трансформувалися по мірі зростання економічної та соціальної незалежності молоді. Показником цього можуть бути, зокрема, танці, які вже у XVI-- XVII ст. передбачали різноманітні дотики: до рук, плечей, талії. До речі, "неконтактні" танці і тепер переважають серед багатьох народів, а, скажімо, в росіян вони трансформувалися порівняно недавно.
Доторкання людей при спілкуванні набувало іншої спрямованості, якщо воно освячувалося ритуалами. Не даремно різні контактні прийоми (поцілунки, погладжування, масаж) у поєднанні з магічними заклинаннями використовувалися в народній медицині українців. Щодо обрядів, то вони аж ніяк не обходилися без фізичних контактів. Весільна обрядовість, наприклад, розпочиналася з рукобиття, яке батьки наречених здійснювали на знак згоди. Центральним моментом весілля було з'єднання рук молодих над короваєм, що являло собою магічний акт скріплення клятви на вірність.
Таку ж магічну силу мав і поцілунок. Коли виголошували клятву чи давали присягу, цілували хрест (у тому числі натільний), від чого, власне, і походить назва обряду -- хресне цілування. Воно вважалося такою святою справою, що ніхто не смів його порушити якимись неправедними діями. По мірі утвердження християнства хресне цілування набувало більш ритуалізованих рис, розширюючи і діапазон використання: починає практикуватися ритуальне цілування ікон, різноманітних святинь і навіть не-святинь (наприклад, замка на церковних воротах нареченими-- "щоб міцнішим був шлюб"). Поруч із релігійними в Україні продовжували побутувати й народні святині -- хліб та сіль, а також земля, традиція цілування якої при виголошенні клятви бере початок від запорізького козацтва.
Крім скріплення клятви, поцілунок мав і інші призначення в ритуалізованому житті українців. Головне з них -- передання благозичливості та здоров'я (цікаво, що етимологія слова "цілунок" іде від цілісності, тобто здоров'я, звідси й цілитель -- народний лікар). Цілували ж, у відповідності з давніми віруваннями та прийнятими нормами етикету, коли хотіли започаткувати обопільну симпатію, коли прагнули запобігти шкоді, коли намагалися заспокоїти дитину; щоб урятувати стадо, цілували чередника, цілували й свійських тварин -- щоб приносили приплід.
Поцілунок використовувався і як знак привітання, нерідко виливаючись у досить складний ритуал. В українців Північної Бессарабії, наприклад, гість звертався до господаря або господині з поздоровленням, на що ті відповідали вдячністю, потім усі цілували одне одному руку, якщо вважали себе рівними; коли ж один із них був старший роками або становищем у суспільстві, то цілував лише молодший, а старший тільки казав "спасибі". Така церемонія практикувалася при вітанні з усіма присутніми гостями, не розрізняючи статі.
В Україні було прийнято обмінюватися поцілунками і при прощанні, причому поцілунок означав не тільки приязнь до людини, а і взаємне прощення (до речі, прощання і прощення колись ототожнювалися). Серед східнослов'янських народів побутував навіть спеціальний обряд спокутування гріхів: напередодні Великого посту, у "прощену неділю", слід було просити один в одного прощення, для чого відвідували всіх рідних і знайомих і цілували їх. Подібна символічність цілунку виявлялася і у прощанні з померлим: українці цілували небіжчика у чоло.
Переважання народної основи у традиціях благозичливості -- характерна особливість культури спілкування українців, що виявляється, зокрема, в її символах. Одним із найбільш своєрідних є давній жест привітання -- підняття рук догори (жест адорації) як знак найвищого виявлення почуттів. Колись характерний для багатьох народів, він пізніше був використаний християнською церквою як символ звертання до Бога. З піднятими догори руками зображувалася Оранта, пізніше замінена Богоматір'ю з розкритими перед грудьми руками (у християнській Русі вперше закарбована в Софії Київській) -- образом заступниці всіх людей. Цим християнізованим жестом, як зазначають дослідники, християнське мистецтво рішуче відокремилося від античної спадщини. Поряд із християнізованою Орантою українська культура зберегла етнічний символ Берегині -- жінки з піднятими до об'єкту шанування руками. Цей образ і дотепер залишається головним у міфопоетичних уявленнях та народному мистецтві українців.
Похожие статьи
-
Міфологізація гостя - Особливості української ментальності
Однією з найхарактерніших рис спілкування в середовищі українців вважається гостинність. Вона становить не тільки обов'язковий компонент їхнього способу...
-
Ритуали шанування - Особливості української ментальності
Будь-яка етнічна культура має ключове поняття. У східних слов'ян воно асоціювалося з порядком, ладом (семантика "ладу", до речі, широка: це і порядок, і...
-
Індивідуалізм української ментальності: проблема ідентичності і культурна традиція
Індивідуалізм української ментальності: проблема ідентичності і культурна традиція Індивідуалізм є однією із головних настанов етнічної ментальності...
-
Двоїстість української ментальності - Особливості української ментальності
Своєрідність будь-якого народу проявляється передусім у спілкуванні, оскільки саме там концентруються етнічні стереотипи з притаманною їм особливою мовою...
-
Особливості української культури та менталітету
На початку літа 1846 року вперше і востаннє відвідав Україну один з найвідвертіших її ворогів В. Бєлинський. Перебуваючи у Харкові, 27 червня він написав...
-
Особливості романтизму в українській художній культурі - Періодизація української культури
Розвиток романтичного типу творчості, що почався у преромантизмі, як загальноєвропейське явище був зв'язаний з глибоким світоглядним переломом наприкінці...
-
Особливості української демонології - Українська демонологія
Українська демонологія як сукупність переказів про живу і неживу природу та людину розвивалась на базі давньої загальнослов'янської міфології і має з нею...
-
Особливості релегійного культу східнослов*янських племен - Періодизація української культури
Ранні релігії стародавніх словгян були анімістичними. Людина вірила, що все навколо неї живе: почуває, розуміє, має свої бажання, бореться за існування....
-
Харківський національний університет - один із найстаріших університетів Східної Європи. Заснований у листопаді 1804 року з ініціативи видатного...
-
Початок наступу тоталітаризму на осередки української культури - Українська культура XX століття
Отже, 20-ті роки були роками зростання, піднесення і розвитку української культури, національного відродження. Але це якраз серйозно турбувало Сталіна і...
-
Після тривалої міжусобної боротьби на Київський стіл сідає Ярослав, який правив 18 років. Великою мірою він упроваджував усе краще, чого досяг Володимир:...
-
Українське музичне мистецтво ХІХ ст. - Періодизація української культури
Поетична і музична обдарованість українського народу була основою високого рівня розвитку музично-пісенної творчості. У XIX столітті як і раніше...
-
Перша світова війна призвела Російську державу до глибокої суспільно-політичної кризи, внаслідок якої відбулася Лютнева (1917 р.) революція. В ході...
-
Освіта і наука 14-17 ст - Періодизація української культури
Історики вважають, що українські школи й далі існували при монастирях, церквах, маєтках феодалів. Документальних джерел про цю галузь суспільного...
-
Українська ментальність - Періодизація української культури
Дослідники ментальності українського народу (М. Шлямкевич, В. Дорошенко, С. Білокінь) вважають, що духовний світ українства вирізняється...
-
У XIV ст. велика частина українських земель увійшла до складу Великого князівства Литовського. Україна об'єднується з Литвою в одну державу як рівна з...
-
Українське кіномистецтво - Періодизація української культури
Однієї з відмітних рис культури XX в. є розширення сфер її впливу на людей через засоби масової комунікації, такі, як радіо, кіно, телебачення, що...
-
Культурний процес і культурний розвиток українського народу значно активізувалися. В Україні спостерігається відносно високий порівняно з Росією рівень...
-
Одним з перших друкарів і засновником друкаркарства на Україні і Росії являється Іван Федоров. Особливістю російського друкарства було те, що воно з...
-
Відродження української культури в 20-х роках ХХ століття - Українська культура XX століття
Відмітною ознакою того часу стало відкриття українських шкіл. Протягом 1917--1918 навчального року в Україні відкрилося 30 українських гімназій,...
-
Музична культура в Україні у ХХ ст - Періодизація української культури
У XX столітті до теми українського фольклору зверталися багато професійних та аматорських колективів України, також створювалися ансамблі в емігрантських...
-
Кіммерійці Першим етнічним утворенням на території України були кіммерійці. Кіммерійці були першими на території України, хто перейшов від осілого до...
-
Господарські будівлі - Типи традиційного українського житла та інтер'єру
Найважливішими спорудами в садибі були клуня та хлів. У клуні знаходився тік, де обмолочували збіжжя, а також засторонки, в яких тримали привезені сніпки...
-
Народне житло - Типи традиційного українського житла та інтер'єру
Основним типом традиційного житла всюди в Україні є хата. Це затишна, найчастіше білена зовні і всередині, будівля під солом'яним дахом. Такі житлові...
-
Пантеон давньослов'янських богів У найзагальнішому вигляді еволюцію слов'янського пантеону дослідники уявляють так: спочатку у праслов'ян були поширені...
-
В останні роки модифікації тіла привертають до себе підвищений інтерес суспільства як нові екстравагантні тенденції сучасної моди. Феномен модифікацій...
-
Українська рок-музика виникла в кінці 60-х років на хвилі відлиги у суспільному житті і була представлена творчістю біг-бітових та ритм-н-блюзових...
-
Упродовж другої половини ХІХ початку ХХ ст. у Закарпатті, яке на той час входило до складу Габсбурзької монархії, проходили складні етнополітичні...
-
Сучасне русинство: етнополітичний проект чи криза української національної ідентичності
Забезпечення сталого гуманітарного розвитку, формування загальноукраїнської ідентичності та цілісності мовно-культурної сфери країни, інтеграція...
-
Розглянуто один з аспектів становлення музейної справи в Києві - приватне колекціонування. На прикладі зібрань представників знаної української родини...
-
Трипільська культура - Основні етапи розвитку та здобутки української культури
Існують різні думки щодо походження трипільської культури. За В. Хвойкою, наприклад, це було автохтонне населення (предки слов'ян), яке жило на території...
-
Розвиток літератури в Україні у другій половині ХХ ст. - Періодизація української культури
Українська література 60-80-х рр. була гідно представлена чудовими творами одного з ідейних натхненників руху "шістдесятників" Олеся Гончара ("Собор",...
-
Політика українізації і головні напрями її здійснення в Україні - Періодизація української культури
З 1923 р. на радянській частині України почала проводитися ленінська політика "коренізації", що згодом дістала назву українізації. Вона була спрямована...
-
Кінематограф української діаспори - Історія театру та кіно
В 1927 році галичанка Софія Яблонська переїхала з Львову до Парижу, звідки почала подорожувати світом та знімати видові фільмі. Мандруючи Францією,...
-
Клаузура - Сучасна авторська лялька у стилі української народної ляльки
Загальний вигляд У процесі створення клаузули я користуюсь таким типом проектування, як Комбінування . Я вибрала з кожної моделі-аналога декілька рис,...
-
4.2. Спецкурси зі стилізації як світоглядна першооснова авторської методики викладання. Ще під час навчання у художній школі М. Мурашка, М. Жук виявив...
-
"Енеїда" І. Котляревського та її значення в літературі - Періодизація української культури
Бурлескно-травестійну поему "Енеїда" можна вважати твором усього життя автора, оскільки писав її близько ЗО років. У листі до М. Гнєдича від 27 грудня...
-
З давніх часів Україна славилася театральним мистецтвом. Особливого розвитку н цей час набула Шкільна драма, Яку плекали в Києво-Могилянській академії,...
-
Українська освіта і наука у другій половині ХVІІ-ХVІІІ століттях - Періодизація української культури
У другій половині XVII--XVIII ст. освіта, наука і друкарство на Правобережній, Лівобережній і Слобідській Україні розвивалися в різних умовах. На...
-
Розділ ІV. Вплив творчої особистості М. Жука на становлення української школи художників фарфору Присвячено викладацькій діяльності художника. Оскільки...
Форми традиційного вітання - Особливості української ментальності