Кінець непу - Влада і суспільство в добу нової економічної політики

На XIV з'їзді в грудні 1925 р. партія змінила свою назву: з Російської стала Всесоюзною. Цей з'їзд проголосив курс на індустріалізацію, але не дав відповіді на головне питання: де взяти кошти? Кожний день роботи цього з'їзду був наповнений боротьбою за лідерство в партії.

Тим часом почали обговорюватися конкретні об'єкти нового капітального будівництва. Найбільшу активність виявляв Ф. Дзержинський. Від лютого 1924 р. він очолював Вищу раду народного господарства, не залишаючи керівництва ОДНУ. В 1925 р. ВРНГ склала план капітального будівництва, в якому фігурували такі промислові гіганти, як Криворізький металургійний завод і Краматорський завод важкого машинобудування.

Початок великого капітального будівництва зумовив підвищення попиту держави на сільськогосподарську продукцію. Виплачувану працівникам новобудов заробітну плату треба було забезпечувати продовольством. Щоб розплатитися за імпортоване для новобудов устаткування, необхідно було заробляти валюту продажем зерна за кордон.

Проте спроби держави збільшити заготівлю хліба закупками з ринку негайно ускладнили економічну кон'юнктуру. Державний бюджет не мав достатніх ресурсів, щоб профінансувати ринкові закупівлі сільськогосподарської продукції в розмірах, продиктованих новими масштабами капітального будівництва. Кон'юнктура ринку засвідчила, що плани індустріалізації перевищують фінансові можливості держави. Тому ВРНГ тричі скорочувала в 1925/26 р. обсяги розгортання промисловості36.

Але так було тільки в 1925/26 р. Надалі обсяг капітальних вкладень збільшувався, незважаючи на щораз більше напруження з пошуком джерел фінансування. Хистка ринкова рівновага, яка була істотним здобутком відбудовного періоду, зникла. Погіршення ринкової кон'юнктури в країні, де державний апарат контролював "командні висоти" економіки, виявлялося передусім у вигляді товарного дефіциту. Ціни на товари, які вироблялися в державному секторі, залишалися більш-менш стабільними, але самі товари відразу після появи в магазинах зникали з продажу: попит перевищував пропозицію.

У радянській історіографії це явище було назване "кризою непу". Мовляв, оскільки нова економічна політика вже вичерпувала закладені в ній можливості, радянський уряд цілком закономірно переходив до форсованої індустріалізації країни та колективізації сільського господарства. Факти свідчать, однак, що криза непу не визрівала спонтанно, а організовувалася вищим партійним керівництвом. Зокрема, проти першого року індустріалізації обсяг спрямованих державою у промисловість коштів зріс у 1927/28 рр. втричі37. Радянський уряд свідомо згортав курс на економічну рівновагу, який був фундаментом непу.

XV з'їзд ВКП(б), який працював у грудні 1927 р., затвердив директиви до складання п'ятирічного плану на 1928/29 -- 1932/33 рр. Директиви залишили розрив у цінах на промислові та сільськогосподарські товари (порівняно з дореволюційним рівнем цін на обидві групи товарів, що приймався за 100%), завдяки якому держава "відстригала" у селян до половини доходів. Але самі селяни не погодилися на такі "ножиці цін" і не повезли свою продукцію на ринок вже взимку 1927-1928 рр. У країні спалахнула гостра хлібозаготівельна криза.

Можна було підвищити заготівельні ціни на хліб, і в такий спосіб збільшити платоспроможний попит селянства. Тоді довелося б обмежити витрати на капітальне будівництво у промисловості. Можна було не підвищувати хлібних цін, а примусити селян продавати хліб по невигідним для них цінах. У такому випадку були б збережені високі темпи індустріалізації. Але цей вихід із ситуації означав кінець непу.

Сталін не збирався покладатися тільки на "ножиці цін" і посилене оподаткування селян-власників. Ці методи нагромадження не виходили за межі реальності, що існувала. Не відмовляючись від них на перших порах, Сталін мав намір змінити існуючу реальність, тобто взагалі покінчити з селянами-власниками, які були економічно не залежними від держави й цим робили державу економічно залежною від них. Генсек скористався влаштованою ним же хлібозаготівельною кризою, щоб поставити на порядок денний перетворення селян-власників у найману робочу силу в одержавлених колгоспах.

В Україні з допомогою різноманітних санкцій -- від штрафів до конфіскації майна -- хлібозаготівельну кризу було подолано. У січні-лютому 1928 р. держава одержала від українських селян 70 млн. пудів хліба. Санкції заготівельних органів були названі надзвичайними заходами, тобто такими, від яких слід відмовитися після подолання кризи38.

У 1928 р. в основних житницях СРСР -- Україні і Північному Кавказі -- стався сильний недород. На початок квітня 1929 р. держава заготовила в УСРР тільки 27 млн. пудів зерна проти 200 млн. на цю ж дату у минулому році39. Сталін мав намір знову скористатися для подолання кризи надзвичайними заходами, тобто відкинути принципи закупівлі хліба на ринку і застосувати принцип продрозкладки. Незгодних зі скасуванням нової економічної політики М. Бухаріна, О. Рикова і М. Томського квітневий (1929 р.) об'єднаний пленум ЦК і ЦКК ВКП(б) оголосив " правими ухильниками". Відразу після пленуму ЦК і ЦКК розпочалася чистка партії від тих, хто солідаризувався з "правими ухильниками".

У червні 1929 р. були запроваджені обов'язкові планові завдання на здавання хліба з розкладкою на село за принципом самообкладання. Тих, хто ухилявся від поставок зерна в обсягах, визначених сільськими сходами, сільради зобов'язувалися штрафувати в розмірі п'ятиразової вартості хліба, що підлягав здаванню. Якщо штрафи не вносилися, майно боржників підлягало продажу з торгів40.

Під загрозою зруйнування господарства й висилки селяни здавали свою продукцію за низькими цінами, хоч ринкові ціни постійно йшли вгору. Але у них втрачався всякий стимул розширювати свої посіви. Виходом з кризи, яка створювалася штучно, був, на думку Сталіна, не відступ від комуністичної доктрини (як відступив Ленін у 1921 р.), а негайне втілення її в життя, тобто примусова суцільна колективізація селянських господарств. Питання про колгоспи було винесене на розгляд пленуму ЦК ВКП(б), який мав відбутися в листопаді 1929 р. Напередодні пленуму ЦК, 7 листопада в газеті "Правда" з'явилася стаття Й. Сталіна "Рік великого перелому". Всупереч фактам генеральний секретар ЦК заявляв, що в колгоспи пішов середняк.

Листопадовий пленум ЦК ВКП(б) проголосив безпосередній перехід до суцільної колективізації. Починалася доба "великого перелому".

Похожие статьи




Кінець непу - Влада і суспільство в добу нової економічної політики

Предыдущая | Следующая