Комунікативні технології в діяльності керівника адміністративної служби як предмет теоретичного аналізу, Сутність та зміст комунікативних технологій - Комунікативні технології в діяльності керівника адміністративної служби

Сутність та зміст комунікативних технологій

Ринкова економіка не може існувати без розвинутої інформаційної інфраструктури та інформатизації бізнесу. При цьому важливу роль відіграють такі фактори, як інформація та комунікації. Управлінська діяльність грунтується на певній інформації, її можна відобразити у вигляді цілісної системи інформаційних взаємодій персоналу фірми.

Комунікація, чи процес передачі інформації від людини, чи групи організації іншій людині, чи групі організації, лежить в основі функціонування будь-якого підприємства і пронизує всі системи керування людськими ресурсами. Комунікаційний процес припускає наявність відправника інформації, одержувача інформації і процесу обміну інформацією.

Відправник, що бажає передати власні чи ідеї будь-яку іншу інформацію, повинний попередньо зрадити їм форму, придатну для передачі і сприйняття Цей процес називається кодуванням. Після того, як інформація закодована, вона може бути відправлена по одному чи декільком передатним каналам. Вибір каналу передачі багато в чому залежить від методу кодування.

Після одержання послання відбувається його розшифровка - спроба одержувача відтворити зміст оригінального повідомлення (точність інтерпретації, ефективність комунікації.)

Розшифрувавши послання, одержувач вступає в процес зворотного зв'язку з відправником, тобто направляє своя відповідь на повідомлення. Зворотний зв'язок - наскільки адекватно було інтерпретовано послання, відновити комунікацію у випадку помилки при його розшифровці.

Існує безліч факторів, що знижують чистоту передачі інформації і спотворюють саме послання. Такі фактори називаються комунікаційними чи перешкодами шумом.

Спілкування є невід'ємною рисою організаційного буття. Кожен член організації беруть участь у комунікаційному процесі. Однак інтенсивність цієї участі і, саме головне, його мети неоднакові в різних членів організації. Співробітники спілкуються один з одним, щоб:

Виразити свої почуття й емоції (соціальна мета);

Чи одержати надати інформацію (професійна мета);

Зробити впливу на поводження інших членів організації.

Остання мета цілком збігається з метою керування персоналом організації - домогтися необхідного для компанії виробничого поводження своїх співробітників, що дозволить реалізувати організаційні цілі.

У вузькому розумінні слова, комунікація - це обмін інформацією між двома або більшою кількістю людей. Основним матеріалом комунікації є інформація.

До основних елементів комунікації відносять:

    1. Відправник - особа, яка генерує інформацію для комунікації, перетворює її у повідомлення і передає його іншій особі або групі осіб 2. Одержувач - особа (або група осіб), для якої передається повідомлення 3. Повідомлення - закодована за допомогою будь-яких символів і представлена у реально відчутній формі думка, призначена для передавання 4. Канал комунікації - це засіб, за допомогою якого відбувається переміщення повідомлення від відправника до одержувача 5. Перешкоди комунікації ("шум") - це будь-яке втручання в процес комунікації, яке викривлює (спотворює) сутність або зміст повідомлення М. Мескон, М. Альберт і Ф. Хедоурі підкреслюють, що комунікації виникають між:
      - організацією та зовнішнім середовищем (споживачами, державою і т. д.); - підрозділами та працівниками організації (між різними рівнями управління організацією, між керівниками й підлеглими, між неформальними організаціями тощо).

Спрямованість потоків інформації:

    - зверху вниз (від вищестоящої інстанції до нижчестоящої, від керівника до підлеглого); - знизу вверх (від підлеглих до керівників); - горизонтальні (між членами трудового колективу, які займають рівноправні посади).

Весь шлях від джерела інформації (відправника) до отримувача називається каналом комунікації.

Основними елементами комунікації є:

    - джерело інформації - передавач інформації - приймальник інформації - отримувач інформації

Канали можуть бути формальні (офіційні) й неформальні (неофіційні).

    - Формальні канали встановлені адміністративне й зв'язують працівників як по вертикальних, так і по горизонтальних щаблях управління. - До неформальних каналів комунікацій відносяться ті, які не співпадають із офіційно встановленими. Мережа неформальних комунікацій отримала назву "виноградної лози". По такій мережі розповсюджується неточна, неповна, не завжди перевірена інформація, яку прийнято називати "чутками". Якщо організація володітиме лише системою формальних комунікацій, то процес проходження інформації буде бюрократизуватися, якщо домінуватиме система неформальних комунікацій, то це приведе до розповсюдження чуток, які заважатимуть нормальній діяльності.

Для характеристики процесів комунікації між двома або більше особами застосовують термін "міжособові комунікації". Для позначення процесів комунікації в межах організації використовують поняття "організаційні комунікації".

Виділяють такі основні методи міжособових комунікацій:

    1) усна комунікація; 2) письмова комунікація; 3) невербальна комунікація.

До форм усної комунікації відносяться:

    - промови; - групові дискусії; - розмови по телефону; - розповсюдження чуток тощо.

Формами письмової комунікації виступають:

    - накази; - розпорядження; - листи; - звіти і багато інших засобів комунікації, які використовують письмові символи.

Невербальна комунікація - це такий обмін інформацією, який здійснюється без використання слів (натомість застосовуються різні символи).

За характером спрямованості розрізняють такі типи організаційних комунікацій:

    1. Вертикальні комунікації: відбуваються вгору й униз у ієрархічній структурі організації. У цих комунікаціях беруть участь менеджери, їхні керівники та підлеглі. Вертикальні комунікації можуть - і повинні бути - двонаправленими (спрямовані зверху вниз і знизу вгору), оскільки тоді вони (з активним зворотнім зв'язком) є ефективніші, ніж однонаправлені. 2. Горизонтальні комунікації відбуваються між колегами та співробітниками на одному рівні. Вони сприяють координації між підлеглими ланками й відіграють головну роль у робочих командах, де є працівники різних відділів. 3. Діагональні комунікації - це комунікації, які перехрещують функції і рівні управління організації, проходять крізь них. Вони важливі в ситуаціях, коли члени організації не можуть здійснювати ефективний обмін інформацією по іншим каналам.

Вибір типу комунікаційної мережі залежить від цілей, які ставить перед собою менеджер.

Окрім того, комунікації можуть бути усними та письмовими.

Усні комунікації відбуваються під час розмови віч-на-віч, групових дискусій, телефонних розмов тощо, за яких розмовну мову використовують для передавання змісту. Перевага усних комунікацій полягає в тому, що вони забезпечують негайний зворотній зв'язок і взаємний обмін. Недоліком усних комунікацій є те, що вони можуть бути недостовірними (неправильно вибрані слова для вираження змісту; якісь перешкоди, що переривають процес; слухач забуває частину або все повідомлення; не вистачає часу на виважені відповіді тощо).

Письмові комунікації - це звіти, записки, листи, записи тощо. Недоліком цих комунікацій є те що вони затримують зворотній зв'язок та взаємообмін, крім того вони складніші за усні й потребують більше часу. Переваги письмових комунікацій полягають у достовірності. Зазвичай їх використовують, коли одній чи обом сторонам потрібні письмові записи про те, що відбувалося.

Вибираючи засіб комунікації, менеджери повинні зважати на всі аспекти.

Організації користуються найрізноманітнішими засобами комунікацій як із зовнішньою середою, так і всередині організації. Керівники повинні завжди мати прямий та зворотній контакт з менеджерами нижчих ланок і, як наслідок, з усіма працівниками організації. Наприклад, організація, де є профспілки, повинна підтримувати зв'язки з законними представниками осіб, що працюють за наймом. Якщо профспілки в цій організації відсутні, вона може контактувати зі своїми робітниками, аби профспілки не з'явилися. Це лише один приклад з усього різноманіття факторів, на які організація повинна реагувати через комунікації.

Комунікативні схеми - це способи, за допомогою яких члени групи чи команди спілкуються між собою. Вони відрізняються потоками інформації, позицією лідера, ефективністю різних типів завдань. Менеджери можуть намагатися створити централізовану схему, коли завдання групи прості й рутинні, й, навпаки, сприяти децентралізації групи, якщо групові завдання складні (наприклад, ухвалення головного рішення про стратегію підприємства), оскільки відкриті канали комунікацій забезпечують більше взаємодії й ефективніше поширення інформації.

Інформація пересувається в організації з рівня на рівень у межах вертикальних комунікацій. Вона може передаватися по спадній, тобто з вищих рівнів на нижчі. Таким шляхом підлеглим рівням управління повідомляється про поточні задачі, зміни пріоритетів, конкретні завдання, рекомендовані процедури тощо. Наприклад, віце-президент з виробництва може повідомити керуючого заводом (керівник середнього рівня) про найближчі зміни у виробництві продукту. У свою чергу, керуючий заводом повинен проінформувати підлеглих йому керівників про особливості змін, що відбудуться.

Окрім обміну по спадній, організації необхідні комунікації по висхідній. Наприклад, службовець банку може помітити, що нова ЕОМ іноді вимушує клієнта чекати на декілька хвилин довше, ніж досі, оскільки машина періодично "зайнята" або відключається. Службовці можуть зробити висновок, що очікування нервує деяких клієнтів. Припустимо, банк ефективно проінформував кожного службовця про те, що "обслуговування клієнта - наша першочергова турбота". У цьому випадку службовці готові повідомити своєму безпосередньому керівникові про проблему, що виникла. Цей керівник, у свою чергу, повинен проінформувати керівника операціями, а останній - віце-президента з банківських операцій. Передача інформації з нижчих рівнів на вищі може суттєво впливати на продуктивність. Мескон наводить реальний приклад, коли інженер розробив ефективніший спосіб розкроювання листового металу для крил літака й повідомив про свою ідею безпосереднього керівника. Якщо цей керівник вирішив підтримати інновацію інженера, він повідомить про це на наступний, ще вищий рівень управління. Будь-яка зміна потребує погодження з боку керівника заводу або керуючого виробничими операціями на більш високому рівні. Таким чином, ми маємо ситуацію, коли певна ідея, що виникла на нижчому рівні організації, повинна піднятися на самий верх, послідовно пройшовши всі проміжні рівні управління. Цей приклад ілюструє обмін інформацією, що відбувається заради підвищення конкурентоспроможності організації за рахунок збільшення продуктивності.

Отже, для успішної діяльності організації необхідні ефективні комунікації. Керівник, виконуючи свою роль і здійснюючи основні функції, за допомогою якісної і своєчасної інформації може ефективно впливати на реалізацію поставлених цілей. Дослідженнями встановлено що майже 50% інформації не доходить до підлеглих. У багатьох випадках повідомлення сприймаються неправильно і тому обмін інформацією стає неефективним.

Похожие статьи




Комунікативні технології в діяльності керівника адміністративної служби як предмет теоретичного аналізу, Сутність та зміст комунікативних технологій - Комунікативні технології в діяльності керівника адміністративної служби

Предыдущая | Следующая